mind
Енергійний гендер: скільки жінок працює у нафтогазових компаніях світу

Енергійний гендер: скільки жінок працює у нафтогазових компаніях світу

Як розподіляються топові посади за статевою ознакою

Цей матеріал також доступний російською
Енергійний гендер: скільки жінок працює у нафтогазових компаніях світу
Фото Royal Dutch Shell

Нафтогазовий сектор за показником частки жінок у робочій силі – 22% – поступається всім промисловим галузям, крім будівельної, де цифра ще нижча – 11%. Проте активніше залучення жінок може допомогти індустрії впоратися з дефіцитом кадрів у найближчому майбутньому. Такого висновку дійшли автори дослідження «Приховані резерви: як забезпечити гендерний баланс у нафтогазовій галузі», проведеного у великих нафтовидобувних країнах Світовою нафтовою радою (World Petrolem Council) та консалтинговою компанією The Boston Consulting Group (BCG).

У дослідженні зазначається, що зараз майже три чверті співробітників у нафтогазовому секторі – це досвідчені фахівці віком 50 років і більше. Тобто найближчими роками індустрії належить замінити їх молодшиими працівниками. Також знадобиться приплив талановитих фахівців, щоб забезпечити приріст продуктивності капіталу.

Яким є «гендерний портрет» галузі? Наразі жінки в нафтогазовому секторі рідко фігурують на всіх рівнях посад. Це найбільш очевидно в міру зростання рівня працівників: на жінок припадає 27% робочих місць початкового рівня, для яких необхідно мати університетську освіту, 25% позицій середньої ланки та лише 17% робочих місць на рівні прийняття рішень. На рівні CEO в нафтогазовій галузі лише 1% позицій зайнято жінками.

Окремо автори дослідження виділяють низьку частку жінок на технічних посадах і польових позиціях. Але саме така робота часто є обов'язковою вимогою на шляху кар'єрного зростання в нафтогазовому бізнесі. Вважається, що фахівці з великим польовим досвідом краще розуміють нюанси виробничого процесу.

Аналогічна проблема стосується посад, які передбачають роботу за кордоном, які також відіграють ключову роль для просування в секторі. Жінки займають лише 10% таких позицій, незважаючи на те, що вони часто виявляють більшу зацікавленість щодо можливої ​​зміни місця проживання: у середньому 36% жінок готові зайняти позицію за кордоном – проти 28% чоловіків. Лише в двох регіонах, Африці та Латинській Америці, більшість чоловіків, від 70 до 80%, готові переїхати, тоді як їхні колеги-жінки схильні до такого рішення лише у 20–30% випадків.

Незважаючи на пріоритетну роль чоловіків у нафтогазовій індустрії, допоміжні та адміністративні служби навіть тут залишаються тими напрямками, де у жінок найбільш широкі можливості для кар'єри. У таких підрозділах, як фінанси і бухгалтерський облік, юридичні служби, PR і управління персоналом їхня зайнятість у 2,5 раза вище порівняно з технічною сферою. Жінки працюють і на бурових установках, але, як правило, це також адміністративний персонал, хіміки або лаборанти.

Чому так? Подібний гендерний розклад з персоналом нафтогазової галузі характерний зараз і для України. Хоча українські жінки завдяки силі свого характеру схильні до успішної кар'єри в будь-яких індустріях, важливим пріоритетом в їхній життєвій реалізації залишається сім'я, тому вони не поспішають конкурувати з чоловіками.

Незважаючи на популярність фемінізму, в Україні, як і раніше, переважає уявлення про чоловіка як про «здобувача», а про жінку – як про «охоронницю домашнього вогнища». Це також позначається на тому, як розподіляються ролі у вітчизняній нафтогазовій галузі. До того ж в Україні ця сфера надмірно політизована, а часом і небезпечна, що також не додає їй привабливості серед жінок для кар'єрної реалізації на високих управлінських позиціях.

Тому, ймовірно, ще жодній жінці не вдалося затьмарити Юлію Тимошенко в українському нафтогазовому бізнесі та відібрати в неї титул «газової принцеси», який вона отримала завдяки успіхам в керівництві компанією «Єдині енергетичні системи України» та в уряді. А серед претендентів на посаду глави держхолдингу НАК «Нафтогаз України», в якому сконцентровані основні фінансові потоки вітчизняної нафтогазової галузі, за більш ніж 20 років його існування ще жодного разу не фігурувала жінка.

Енергійний гендер: скільки жінок працюють у нафтогазових компаніях світу
Фото Royal Dutch Shell

На кого рівнятися? Тут дуже цікавим для України може бути приклад Польщі, де найбільшою державною нафтогазовою компанією Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo (PGNiG) у 2012–2013 роках керувала Гражина Петровська-Олива. Свою першу вищу освіту вона отримала в Музичній академії в Катовіце, ставши дипломованою піаністкою, а потім вже почала вивчати бізнес і економіку в різних бізнес-школах, отримавши ступінь МВА в INSEAD у Франції.

Очевидно, що в перспективі роль жінок у розвитку промислових галузей України зміцнюватиметься завдяки поширенню ідеї гендерної рівності, яка отримала широку популярність у світі, лягла в основу багатьох міжнародних документів, знайшла відображення в національних законах.

У Глобальному рейтингу гендерної рівності, який складає Світовий економічний форум, Україна в 2017 році за зведеним показником посіла 61-ше місце серед 144 країн, поліпшивши свої позиції на вісім пунктів порівняно з 2016 роком.

Цей показник враховує декілька параметрів. Найбільше балів Україна отримала при оцінці доступності освіти для жінок, що дозволило їй зайняти 28-й рядок; 34-ту позицію країна отримала за рівнем економічних можливостей, 51-у – за якістю охорони здоров'я та лише 103-ю – за ступенем доступності участі для жінок у політиці.

Гендерна рівність має на увазі рівні можливості, права і обов'язки для жінок і чоловіків у всіх сферах життя, зокрема, рівний доступ до освіти та охорони здоров'я, рівні можливості працювати, займатися бізнесом, брати участь у державному управлінні, створювати сім'ю і виховувати дітей.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті