Енергійний гендер: скільки жінок працює у нафтогазових компаніях світу

Нафтогазовий сектор за показником частки жінок у робочій силі – 22% – поступається всім промисловим галузям, крім будівельної, де цифра ще нижча – 11%. Проте активніше залучення жінок може допомогти індустрії впоратися з дефіцитом кадрів у найближчому майбутньому. Такого висновку дійшли автори дослідження «Приховані резерви: як забезпечити гендерний баланс у нафтогазовій галузі», проведеного у великих нафтовидобувних країнах Світовою нафтовою радою (World Petrolem Council) та консалтинговою компанією The Boston Consulting Group (BCG).

У дослідженні зазначається, що зараз майже три чверті співробітників у нафтогазовому секторі – це досвідчені фахівці віком 50 років і більше. Тобто найближчими роками індустрії належить замінити їх молодшиими працівниками. Також знадобиться приплив талановитих фахівців, щоб забезпечити приріст продуктивності капіталу.

Яким є «гендерний портрет» галузі? Наразі жінки в нафтогазовому секторі рідко фігурують на всіх рівнях посад. Це найбільш очевидно в міру зростання рівня працівників: на жінок припадає 27% робочих місць початкового рівня, для яких необхідно мати університетську освіту, 25% позицій середньої ланки та лише 17% робочих місць на рівні прийняття рішень. На рівні CEO в нафтогазовій галузі лише 1% позицій зайнято жінками.

Окремо автори дослідження виділяють низьку частку жінок на технічних посадах і польових позиціях. Але саме така робота часто є обов'язковою вимогою на шляху кар'єрного зростання в нафтогазовому бізнесі. Вважається, що фахівці з великим польовим досвідом краще розуміють нюанси виробничого процесу.

Аналогічна проблема стосується посад, які передбачають роботу за кордоном, які також відіграють ключову роль для просування в секторі. Жінки займають лише 10% таких позицій, незважаючи на те, що вони часто виявляють більшу зацікавленість щодо можливої ​​зміни місця проживання: у середньому 36% жінок готові зайняти позицію за кордоном – проти 28% чоловіків. Лише в двох регіонах, Африці та Латинській Америці, більшість чоловіків, від 70 до 80%, готові переїхати, тоді як їхні колеги-жінки схильні до такого рішення лише у 20–30% випадків.

Незважаючи на пріоритетну роль чоловіків у нафтогазовій індустрії, допоміжні та адміністративні служби навіть тут залишаються тими напрямками, де у жінок найбільш широкі можливості для кар'єри. У таких підрозділах, як фінанси і бухгалтерський облік, юридичні служби, PR і управління персоналом їхня зайнятість у 2,5 раза вище порівняно з технічною сферою. Жінки працюють і на бурових установках, але, як правило, це також адміністративний персонал, хіміки або лаборанти.

Чому так? Подібний гендерний розклад з персоналом нафтогазової галузі характерний зараз і для України. Хоча українські жінки завдяки силі свого характеру схильні до успішної кар'єри в будь-яких індустріях, важливим пріоритетом в їхній життєвій реалізації залишається сім'я, тому вони не поспішають конкурувати з чоловіками.

Незважаючи на популярність фемінізму, в Україні, як і раніше, переважає уявлення про чоловіка як про «здобувача», а про жінку – як про «охоронницю домашнього вогнища». Це також позначається на тому, як розподіляються ролі у вітчизняній нафтогазовій галузі. До того ж в Україні ця сфера надмірно політизована, а часом і небезпечна, що також не додає їй привабливості серед жінок для кар'єрної реалізації на високих управлінських позиціях.

Тому, ймовірно, ще жодній жінці не вдалося затьмарити Юлію Тимошенко в українському нафтогазовому бізнесі та відібрати в неї титул «газової принцеси», який вона отримала завдяки успіхам в керівництві компанією «Єдині енергетичні системи України» та в уряді. А серед претендентів на посаду глави держхолдингу НАК «Нафтогаз України», в якому сконцентровані основні фінансові потоки вітчизняної нафтогазової галузі, за більш ніж 20 років його існування ще жодного разу не фігурувала жінка.

На кого рівнятися? Тут дуже цікавим для України може бути приклад Польщі, де найбільшою державною нафтогазовою компанією Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo (PGNiG) у 2012–2013 роках керувала Гражина Петровська-Олива. Свою першу вищу освіту вона отримала в Музичній академії в Катовіце, ставши дипломованою піаністкою, а потім вже почала вивчати бізнес і економіку в різних бізнес-школах, отримавши ступінь МВА в INSEAD у Франції.

Очевидно, що в перспективі роль жінок у розвитку промислових галузей України зміцнюватиметься завдяки поширенню ідеї гендерної рівності, яка отримала широку популярність у світі, лягла в основу багатьох міжнародних документів, знайшла відображення в національних законах.

У Глобальному рейтингу гендерної рівності, який складає Світовий економічний форум, Україна в 2017 році за зведеним показником посіла 61-ше місце серед 144 країн, поліпшивши свої позиції на вісім пунктів порівняно з 2016 роком.

Цей показник враховує декілька параметрів. Найбільше балів Україна отримала при оцінці доступності освіти для жінок, що дозволило їй зайняти 28-й рядок; 34-ту позицію країна отримала за рівнем економічних можливостей, 51-у – за якістю охорони здоров'я та лише 103-ю – за ступенем доступності участі для жінок у політиці.

Гендерна рівність має на увазі рівні можливості, права і обов'язки для жінок і чоловіків у всіх сферах життя, зокрема, рівний доступ до освіти та охорони здоров'я, рівні можливості працювати, займатися бізнесом, брати участь у державному управлінні, створювати сім'ю і виховувати дітей.