mind
Лікувальні інвестиції: у що вкладати гроші в українській фармі
Україна інвестприваблива
Фармацевтика
Cпеціальний проект Mind

Лікувальні інвестиції: у що вкладати гроші в українській фармі

Які фактори можуть привабити в галузь іноземний капітал

Цей матеріал також доступний російською
Лікувальні інвестиції: у що вкладати гроші в українській фармі
Фото: pixabay.com

На циклічному українському фармринку – черговий позитивний виток: після трирічної кризи минулий рік показав тенденцію до виправлення ситуації і зростання навіть у доларовому вираженні. Якщо ж брати довгостроковий період – цикли не такі й очевидні: зростання відбувалося всі останні 10 років. Так, за 10-річний період з 2007 по 2017 рік у гривні обсяг виробництва фармпрепаратів в Україні зріс з 3 млрд до 26 млрд грн, в доларовому – з $665 млн до $1 млрд. При тому що в цілому купівельна спроможність населення помітно знизилася – з $3069 ВВП на душу населення в 2007 до $2186 в 2017-му. У рамках спецпроекту «Україна інвестприваблива. Фармацевтика» Mind підготував ґрунтовний аналіз факторів, які можуть привабити в галузь іноземний капітал.

На вістрі інновацій. Чому в контексті інвестпривабливості України важливо говорити про фармацевтику? «У розвинених країнах ця галузь – лідер по створенню доданої вартості та вкладенням в R&D, зростання продажів і виробництва можливе тільки за умови створення потужної науково-дослідної бази», – говорить Геннадій Чижиков, президент Торгово-промислової палати України.

Згідно з даними EFPIA (European Federation of Pharmaceutical Industries and Associations), отриманими на основі рейтингу 2500 компаній з усього світу за обсягами інвестицій в R&D, у 2015 році компанії з галузі фармацевтики та біотехнологій в середньому витрачали на дослідження й розробки 15% від обсягу чистих продажів. Це більше, ніж у будь-якій іншій індустрії – наприклад, розробка ПО і IT йшли лише на другому місці з показником 10%, виробництво хадвера і комп'ютерів – 8%, автомобільна промисловість – 5,9%.

При цьому глобально у регіональному розрізі розподіл доданої вартості, створюваної фарміндустрію, зміщується у бік країн, що розвиваються. Це означає, що інвестиції в розробки фармпрепаратів тут ростуть швидше, ніж у цивілізованому світі. «У лідери експорту в Україні недавно вийшла IT-галузь. Але тут ми продаємо швидше наші компетенції, тоді як у фармі є можливість продавати і продукти з високою доданою вартістю, адже ми маємо дуже хорошу виробничу базу», – зазначає Олександр Мамуня, партнер юркомпанії Aequo.

Регіональний розподіл валової доданої вартості, що створюється фарміндустрією, %

Дані: EFPIA

Так що є вірогідність, що на вістрі цього процесу може опинитися й Україна. Задатки у нас дійсно цілком непогані – українське фармвиробництво вважається одним із найбільш розвинених на всьому пострадянському просторі. Тут працює 115 виробничих фармпідприємств, їхня продукція експортується у 80 країн світу. Тож як в цілому виглядає галузь в очах українських і зарубіжних інвесторів, і які чинники впливають на це бачення, граючи в плюс або в мінус?

Незайнята ніша. «Потрібно визнати – вхід на український ринок за останні кілька років значно полегшився. Але якщо перед вами відкриті двері – це ще не означає, що ви обов'язково у них ввійдете. Вам потрібен мотив», – розмірковує Віталій Гордієнко, голова ради директорів Асоціації виробників інноваційних ліків (АПРаД). Сьогодні в асоціацію входять 16 компаній. Всі вони – іноземні виробники, і випускають переважно інноваційні препарати, розповідає Гордієнко. Всього таких компаній на українському ринку – представництв провідних глобальних фармконцернів – не більше 20. «Це число плюс-мінус стабільне вже багато років. Ми, звичайно, намагаємося розповідати штаб-квартирам, що Україна перспективна, щоб вони приходили сюди як мінімум зі своїми продуктами. Але поки, на жаль, ми залишаємося не надто привабливими в економічному плані», – зазначає він.

У світі оригінальні препарати – головна складова витрат на фармацевтику в розрізі рецептурних препаратів. Які, у свою чергу, в розвинених країнах становлять основну частку фармринку на противагу безрецептурним «лікам з-під прилавка» (over-the-counter-drug), як їх називають на Заході.

Структура ринків деяких країн світу в розрізі рецептурних та безрецептурних ЛЗ, 2014 рік

Дані: dolcera.com

В Україні все не так. Найчастіше населення займається самолікуванням, участь держави в закупівлях ЛЗ мізерно мала. Майже 90% ринку – out-pocket market, тобто витрати, що фінансуються з кишені споживача.

Ринок лікарських засобів України, млрд грн

Дані: тижневик «Аптека»

Структура продажу ЛЗ у грошовому вимірі, %

Дані: тижневик «Аптека»

Помноживши цей фактор на надзвичайно низький показник платоспроможності населення – отримаємо чи не найнижчий в регіоні (включаючи Європу та країни СНД) обсяг споживання лікарських засобів на душу населення в рік.

Споживання лікарських засобів у деяких країнах світу, $/особу на рік

Дані: ФФ Дарниця

Частка інноваційної фарми в Україні – не більше 9% від усього ринку, який в 2017 році склав $2,1 млрд, говорить Гордієнко. «З іншого боку – низький рівень споживання ліків на душу населення в Україні у порівнянні з розвиненими країнами демонструє високий потенціал зростання цього ринку», – вважає Ігор Никифорчин, директор з розвитку «Фармацевтичної фірми «Дарниця».

Головним драйвером цього зростання може стати саме госпітальний сегмент, що відстає – тобто централізовані закупівлі ліків (як правило, за рахунок державного бюджету). Надія на збільшення частки держави у фармринку є, хоча у попередні роки вона тільки падала. По-перше, після довгих років одних розмов держава запустила пілотні проекти по реімбурсації (компенсації вартості) ряду аптечних препаратів. У минулому році на це було виділено 750 млн грн, на 2018-й заплановано 1 млрд. По-друге, згідно із законами, прийнятими у рамках медреформи, частка держвитрат на охорону здоров'я має зрости до 5% від ВВП (у попередні роки вона не перевищувала 3-4%).

Перешкодою для приходу в Україну провідних гравців глобального фармринку, окрім економічних чинників, є низький рівень захисту патентних прав у нас у країні, констатують представники таких компаній. Необхідні для захисту інтелектуальної власності закони прийняті, але не працюють автоматично. Компанії, що зіткнулася із порушенням своїх патентних прав, доведеться довго відстоювати свої інтереси в суді. Більш того, на даний момент розглядається ряд законодавчих ініціатив, які у разі прийняття ризикують ще істотніше погіршити цю ситуацію.

Ціна прогресу. Якщо iз виробництвом фарми в Україні все так добре – чому ми не розробляємо власні інноваційні препарати? Ми розробляємо, але дуже мало. «99,9% вітчизняних препаратів – це генеричні або традиційні», – кажуть в АПРаД. «Так, в Україні поки дуже мало R&D в фармацевтиці. Але у нас є близько 3-4 десятків патентів, у тому числі в США та Китаї», – додає представник «Дарниці». За даними «Укрпатенту», в Україні патенти мають «Дарниця» (60 патентів, з них 25 діючих), «Фармак» (62 і 20 відповідно), Борщагівський ХФЗ (49 і 19), «Лекхім» (8 і 5), «Біофарма» (4 і 2) та деякі інші фармвиробники. Правда, більшість із них належить до старих лікарських засобів, які правильніше віднести до традиційних.

Лікувальні інвестиції: у що вкладати гроші в українській фармі

«На сьогоднішній день інвестиції, необхідні для створення однієї молекули – $1 млрд та більше», – пояснює Ігор Никифорчин. Якщо ж врахувати, що у світі схвалюються далеко не всі препарати, які були розроблені – витрати на схвалену молекулу захмарно високі. За даними Evaluate Pharma і PwC, у середньому за п'ять років – з 2007 по 2011 рік – вони становили $4,2 млрд на одиницю. За часом весь процес від постановки мети до схвалення й виведення на ринок препарату може займати до 12 років.

Значна частина цих інвестицій, приблизно п'ята частина, за даними EFPIA, припадає на доклінічні дослідження (дослідження не на людях). На трифазні клінічні дослідження йде майже половина бюджету. З яких третя фаза – визначення ефективності, безпеки та оптимальної дози – найвагоміша.

Лікувальні інвестиції: у що вкладати гроші в українській фармі

Але більшість фармкомпаній світу, звичайно, не витрачають такі гроші на виробництво ліків. За рахунок скорочення фази як клінічних, так і доклінічних досліджень виробництво генериків (препаратів, за якими минув термін патентного захисту) вимагає набагато менше інвестицій. За даними ARK Invest, для створення й виведення на ринок такого препарату потрібно $4-8 млн і від трьох до п'яти років. Такі інвестиції не дають настільки високої віддачі, як ті, що направляються у найбільш складний та сучасний сегмент інноваційної фарми – біотехнології. Проте показник повернення інвестицій вище, ніж для традиційної «біг фарми» – компаній, що вкладають гроші в основному у нові хімічні препарати.

Лікувальні інвестиції: у що вкладати гроші в українській фармі

За останні роки доходи «великої фарми» обвалилися ще сильніше через так званий «патентний обрив» – закінчення терміну дії патентів на багато «блокбастерів» (оригінальні препарати з обсягом продажів понад $1 млрд) у період з 2013 по 2016 рік. Це стало в тому числі відмінною можливістю і для українських компаній вивести на ринок власні генерики на місце виробників оригінальної фарми, що саме звільнилося.

Правда, для українських компаній виробництво генериків – все одно великі гроші, підкреслюють фармвиробники. «Одна лише вартість досліджень на біоеквівалентність, яка покаже, наскільки цей генерик відповідає оригінальному препарату, може коливатися від 2 до 4 млн грн», – розповідає Никифорчин. Він стверджує, що «Дарниця» вкладає у власні R&D і розробку 10% своєї валової виручки. Чистий дохід компанії у 2017 році склав 2,53 млрд грн.

В Україні перспективніше всього виробляти генерики, не приховують фармвиробники. Тим більше, що загальний тренд у світі, а особливо в країнах, що розвиваються – стимулювати виробництво препаратів, які знаходяться вже за межами патентного захисту, для скорочення загальних витрат громадян і держбюджетів на охорону здоров'я. Патентовані препарати гратимуть незначну роль у зростанні фармпродажів на ринках, що розвиваються, йдеться у звіті PwC з прогнозом для ринку до 2020 року.

Лікувальні інвестиції: у що вкладати гроші в українській фармі

Але для ряду складних та рідкісних захворювань, таких як онкологія, ВІЛ, орфанні захворювання, нагадує Гордієнко, генериків просто не існує, а найбільшу ефективність показують найдорожчі біотехнологічні препарати.

«Рідні» інвестиції. За даними Держстату, українська фармацевтика демонструє високі темпи зростання капітальних інвестицій – 18% за останні сім років на тлі більш скромного середнього показника у 13% для інших галузей. Причому капінвестиції росли навіть у кризовий період 2014-2015 років. З прямими іноземними інвестиціями поки все гірше – їхні обсяги скорочувалися.

Лікувальні інвестиції: у що вкладати гроші в українській фармі

У що інвестують українські виробники? По-перше, протягом останніх 10-15 років значні кошти були витрачені на перехід на європейські стандарти «належної виробничої практики» GMP. У бесідах з Mind виробники розповідають, що це коштувало їм від $6 млн до $10 млн. Цього вимагали зобов'язання України в рамках міжнародних угод з ЄС, і це дозволило компаніям продавати свою продукцію в ЄС. По-друге, компанії вкладалися у модернізацію виробництва, закупівлю сучасних виробничих ліній для своїх традиційних препаратів. Так, Борщагівський ХФЗ модернізує свій цех із виробництва таблеток та капсул (інвестиції до 2019 року повинні скласти 317 млн грн), «Дарниця» витратила 20 млн євро на створення високотехнологічного виробництва інфузійних розчинів.

Лікувальні інвестиції: у що вкладати гроші в українській фармі

Нарешті, компанії користуються можливостями «патентного обриву» і прагнуть виводити на ринок нові генеричні препарати. «Наразі у нас понад 100 продуктів на різних етапах розробки. Ми ретельно відстежуємо, які ліки йдуть від патентного захисту, щоб додати їх у наш портфель, якщо вони будуть недоступні в Україні. Виділяємо ресурси для розробки ліків в наших основних областях – діабет, кардіологія, респіраторні захворювання. Ми активні у невралгії та психіатрії і, я сподіваюся, скоро розширимось за рахунок препаратів в області жіночого здоров'я», – розповіла в одному зі своїх останніх інтерв'ю глава наглядової ради фірми «Фармак» Філя Жебровська. У «Дарниці» кажуть, що мають 20 препаратів на етапі реєстрації, ще 66 – на різних етапах розробки.

«Можливо, іноземні компанії з якихось причин поки не готові створювати своє виробництво. Але є, наприклад, інструменти ліцензування, які, на мою думку, в Україні сильно недовикористані», – міркує Олександр Мамуня. У «Дарниці» це вже зрозуміли. «Наприклад, ми самі не маємо повного досьє на створення будь-якого цікавого продукту. Щоб його створити – потрібно чимало часу і інвестицій. Інший варіант – купити інтелектуальну власність і почати виробляти за ліцензією», – пояснює Никифорчин.

Закордонному партнеру це дає можливість простого виходу на швидкозростаючий ринок, українській компанії – економію ресурсів. «Перш за все – часу. На генеричному ринку це головний фактор успіху. Чим швидше ви увійдете у сегмент – тим швидше зможете отримати комерціалізацію. Решта зберуть крихти зі столу», – розповідає представник «Дарниці». За його словами, компанія тільки починає випробувати цю модель і зараз працює над формуванням декількох таких ліцензійних контрактів.

Фармакологи, об'єднуйтеся. Але інтерес до кооперації з іноземними партнерами цим не обмежується. Українські компанії хотіли б співпрацювати із ними в частині отримання технологій виробництва, навчання інноваційним технологіям свого персоналу. «Локалізація виробництва в Україні  перш за все цікавить виробників генеричних лікарських засобів. Це зумовлено специфікою нашого ринку, про що йшлося раніше. Декілька таких виробників навіть побудували власні виробничі потужності в нашій країні. Стосовно виробників інноваційних ліків – подібні  ініціативи здебільшого стосуються ліцензійних договорів із існуючими українськими виробниками», – зазначає Віталій Гордієнко.

Як приклад можна навести завод «Кусум Фарм» у Сумах, який було побудовано майже з нуля індійським бізнесменом Радживом Гупта. У 2005 році він викупив покинуті приміщення і побудував тут завод. Ще в кінці 1990-х чеська Lab Pharma побудувала під Києвом завод «Фарма Старт», який в 2015 році викупила швейцарська Acino Pharma. На обох підприємствах випускаються генеричні, переважно безрецептурні препарати.

У якості частково локалізованого виробництва можна згадати спільний проект «Фармак» та американської Eli Lilly and Company з виробництва інсуліну (з 1998 року кооперація пройшла шлях від випуску упаковки до повного циклу виробництва), виробництво вакцини «Пентаксим» на заводі «Фармекс Груп» (Київська область) з французькою Sanofi. Виробництво антиретровірусного препарату «Алувіа» розробки американської Abbott було налагоджено за її участі на київському «Індарі». У 2011 році виробник рецептурних препаратів «Люм'єр Фарма» налагодив виробництво спільно із глобальною F.Hoffmann-La Roche Ltd інноваційних імунобіологічних препаратів для хворих на гепатити, лімфоми, лімфолейкозами, раком молочної залози та артритом.

Поки це скоріше поодинокі випадки, які не можна назвати трендом. «Але якщо наші компанії відповідатимуть високим стандартам потенційних партнерів – а вони вже багато в чому відповідають – то ті будуть із задоволенням йти на таку кооперацію. І місцеві виробники зможуть таким чином підвищити ефективність власних інтелектуальних розробок, розвинутися у кооперації зі своїми більш просунутими західними партнерами», – вважає Олександр Мамуня.

Не можна бути виключно ринком збуту, впевнений він, власне виробництво має бути фетишем. «Нам потрібно створювати додану вартість. Робити це можна або великими, або маленькими кроками. І фармацевтика – це шанс рухатися великими», – підсумовує Олександр Мамуня.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті