Світ потерпає – ЗМІ мовчать: 10 найбільш ігнорованих гуманітарних криз

Світові ЗМІ схильні фокусуватися лише на обраних кризах і обділяти увагою всі інші. Наприклад, у 2017 році у всіх не сходила з вуст тема вигнання 150 000 мусульман-рохінджа з М'янми, а у 2018-му майже ніхто не помічав аналогічного насильницького переміщення 1 млн людей в Ефіопії. Через недостатнє висвітлення проблемних зон люди, які страждають у них від насильства, бідності та голоду, не отримують адекватної допомоги.

У 2018 році жертвами рукотворних конфліктів і природних лих у світі стали 132 млн осіб, понад 33 млн з них перебували в невідомості. Такі цифри навела в недавньому дослідженні благодійна міжнародна організація CARE International, вказавши на 10 найгірше освітлених гуманітарних криз.

Судан (провінції Дарфур, Південний Кордофан і Блакитний Ніл)

Відтоді як у 2011 році від Судану відколовся Південний Судан, ця нова 12-мільйонна країна, у якій у 2017-му голодувало 50% населення, своїми проблемами відтягувала увагу світових ЗМІ. Більш безпечний і благополучний 40-мільйонний Судан прийняв 923 000 біженців із півдня, проте його слабка економіка не витримала їхньої ваги і обвалилася. За підсумками 2018 року інфляція в країні склала 73%, автомобільне пальне стало дефіцитом, а головна сировина для виготовлення продуктів харчування – пшениця, пшоно і сорго – подорожчала на 150–200%.

До кінця 2018 року гуманітарна криза вибухнула і в трьох провінціях Судану. У Дарфурі, Південному Кордофані і Блакитному Нілі, за даними CARE International, зараз кожна шоста дитина голодує, а кожен 20-й страждає від небезпечної для життя форми виснаження.

Гуманітарну ситуацію в Судані посилюють часті страйки вчителів, лікарів та інших бюджетних працівників, незадоволених низькими заробітками й затримками виплат. Ще більшу небезпеку являють собою криваві антиурядові мітинги, що почалися в грудні 2018-го й забрали життя понад 60 осіб. 22 лютого 2019 року, після того як військовим довелося декілька разів відкривати вогонь для розгону чергової акції протесту, у Судані було розпущено уряд і введено режим надзвичайного стану строком на один рік.

ЦАР

Центральноафриканська Республіка (ЦАР) розташовується в центрі континенту, але рідко стає центром уваги міжнародних ЗМІ. Ця країна, багата на природні ресурси, залишається одним із найбідніших і найжахливіших місць для життя. Надавати гуманітарну допомогу населенню, що гостро її потребує, з кожним роком стає все складніше через зруйновану інфраструктуру і безчинства збройних угруповань, які часто нападають одне на одне, а також на мирне населення, журналістів і співробітників благодійних організацій.

«1,9 млн жителів ЦАР, або 40% населення, відчувають проблеми з доступом до продовольства, лише 54% домогосподарств можуть користуватися джерелом питної води, 34% населення справляють нужду під відкритим небом через відсутність каналізації. Через колапс державних структур у ЦАР після конфлікту в 2013 році великі території країни залежать від гуманітарної допомоги. Кількість інцидентів проти людей, які надають цю допомогу, збільшилася до 396 у 2018 році (це більше одного інциденту на добу). Шістьох гуманітарних працівників було вбито та ще 21 поранено», – описує ситуацію в ЦАР фонд ЮНІСЕФ.

Згідно зі звітом CARE International, кожен п'ятий житель ЦАР є внутрішнім переселенцем, кожен восьмий – біженцем із сусідніх країн: Камеруну, Чаду або Конго. Близько 40% дітей у віці до п'яти років у ЦАР виснажені внаслідок голоду. А з 13-річного віку багатьом підліткам, щоб пережити кризу, доводиться добувати їжу проституцією, продаючи свої тіла за $0,5.

Нігер (регіон Діффа)

Пустельній і екстремально бідній африканської країні Нігер, яка знаходиться на останньому місці в «Індексі людського розвитку» ООН, довелося прийняти величезну кількість біженців із Нігерії, що рятуються від терору «африканського ІДІЛ» – угруповання «Боко харам». У 2018 році їхня кількість зросла на 500 000, до 1,4 млн осіб.

Прикордонний південно-східний регіон Діффа, що став притулком для 119 000 біженців і 104 000 внутрішніх переселенців, називають територією, «де злиденне населення допомагає тим, кому ще гірше». В економічно відсталому Діффі залишаються жити найбідніші біженці, які втратили все майно, покалічені або такі, що отримали психологічні травми.

Ефіопія (райони Гіді та Західний Гудж)

У 2018 році на півдні Ефіопії відбулася рекордна за масштабом втеча населення зі своїх будинків, при дивовижному мовчанні світових ЗМІ. У квітні – липні два крихітних, але надзвичайно густонаселених сусідніх райони Гіді та Західний Гудж розв'язали міжобщинний конфлікт, що спалахнув через те, що Гіді окупувала клаптик чужої території. «Будинки спалювалися вщент, майно грабували, засоби до існування знищувалися», – йдеться у звіті ООН.

Мільйону людей, що населяли ці райони, довелося терміново переселитися. Багатьом доводилося втікати з палаючих будинків протягом декількох хвилин. Сотні тисяч людей, майно яких було розграбовано і спалено, селилися в будівлях шкіл і церков, недобудованих або закинутих будівлях. У серпні владі Ефіопії вдалося стабілізувати обстановку. Руйнівні набіги банд припинилися, але не всі жителі Гіді та Західного Гуджу змогли повернутися додому, і криза внутрішніх переселенців триває досі.

Чад (регіон озера Чад)

Одна з найбідніших країн світу, 13-мільйонна африканська держава Чад приймає на своїй території 450 000 біженців з ЦАР, Нігерії та Судану. Завдяки успішним військовим операціям Чад стає більш безпечним для життя місцем, але через кліматичні потрясіння і неврожаї ситуація з продовольством погіршується. В останньому «Глобальному індексі голоду» Чад названий другою країною, яка голодує найбільше, гірше справи тільки в ЦАР.

Згідно з недавнім звітом ЮНІСЕФ, 4,1 млн осіб у Чаді, серед яких 2,3 млн дітей у віці до 18 років, потребують гуманітарної допомоги через ризик виснаження. На думку організації, країні через недостатню вакцинацію також загрожують епідемії холери, гепатиту Е і кору, на яку в жовтні минулого року хворіло 3657 дітей, 86 з яких померло.

Філіппіни (острів Лусон)

Мало хто чув про тайфун Мангхут, який був визнаний найсильнішим тропічним штормом у 2018 році та у вересні приніс багато лиха густонаселеному філіппінському острову Лусон. Вітри зривали дахи будинків, виривали з корінням дерева та руйнували лінії електропередач. А зливні дощі викликали масштабні повені, що змили фермерські посіви, і зсуви, один з яких живцем поховав не менше 40 людей у маленькому шахтарському містечку.

Владі Філіппін довелося евакуювати понад мільйон людей. За офіційними даними, 10 862 будинків було повністю зруйновано, через що тисячі людей тривалий час залишалися в евакуаційних центрах. Влада оцінила збиток, нанесений тайфуном сільськогосподарській індустрії Лусону, у $265 млн, і ще в $131 млн було оцінено руйнування інфраструктури.

Демократична Республіка Конго

У другій за величиною африканській країні з 81-мільйонним населенням понад 20 років триває складний військовий конфлікт і пов'язана з ним гуманітарна криза, яку експерти називають найбільш ігнорованою і забутою кризою у світі. Понад 100 місцевих збройних угруповань борються одне з одним за контроль над територіями Демократичної Республіки Конго (ДРК). Задля їхнього утихомирення в країні дислоковано найбільший контингент ООН, що складається з 21 000 миротворців.

Повномасштабної війни в Конго немає, але загроза втратити життя дуже висока через величезну кількість вогнепальної зброї на руках у населення, конфлікти, що часто спалахують між громадами, високий рівень злочинності як у містах, так і в сільській місцевості. За даними ООН, понад 4,5 млн конголезців стали внутрішніми переселенцями, 530 000 отримали притулок у сусідніх країнах. Майже 13 млн осіб у ДРК потребують гуманітарної допомоги. Це на 5,6 млн більше, ніж у 2017 році.

Мадагаскар

Віддалений острів у Індійському океані, що декілька років поспіль потерпає від посухи й тайфунів, мало кому цікавий. Майже ніхто не знає про те, що 47% дітей на Мадагаскарі страждають від хронічного недоїдання, що загальмовує їхній фізичний і розумовий розвиток, а також послабляє імунітет. Недавня епідемії кору за шість місяців забрала життя 900 мадагаскарців.

Гуманітарна організація «Всесвітня продовольча програма» (WFP), що прагне забезпечити школярів на Мадагаскарі продуктовими наборами, не може зібрати $4 млн для благодійної місії та називає ситуацію, що склалася на острові, «гірше за трагічну».

«Всього-на-всього $50 потрібно для того, щоб забезпечити одну дитину їжею на цілий рік. Наших коштів вистачає лише для 7% дітей із незаможних родин. Це більш ніж трагедія. Через скорочення бюджету нам доводиться зменшувати й без того обмежену програму, позбавляючи багатьох найбільш уразливих дітей життєво необхідної допомоги», – розповідає представник WFP на Мадагаскарі Моуміні Оуедраого.

Ефіопія (регіони Афар і Сомалі)

У двох найбільш економічно відсталих регіонах Ефіопії – Афарі і Сомалі – відбувається серйозна продовольча криза, що часом змушує населення голодувати. Незважаючи на сприятливі для фермерства дощі у 2018 році, тваринницькі і землеробські співтовариства не змогли відновитися після двох попередніх років посухи.

Організація CARE International називає регіони Афар і Сомалі «голодними і забутими». За її даними, 8 млн осіб на півдні Ефіопії гостро потребують продовольчої допомоги, а кожна десята дитина в проблемних регіонах страждає від атрофії.

Гаїті

Після катастрофічного землетрусу в 2010 році острів Гаїті опинився у світлі прожекторів ЗМІ і «виплив» на передовиці всіх світових газет. Але писати про хронічні продуктові проблеми острова, схоже, всім набридло. У 2018 році гуманітарна криза на Гаїті посіла перше місце в рейтингу найігнорованіших.

Ситуація на Гаїті лишається так само поганою, як 10 або 20 років тому. Три чверті 11-мільйонного населення живе в екстремальній бідності, витрачаючи менше $2 на день. Займатися серйозним фермерським бізнесом гаїтяни не хочуть, побоюючись екстремальних погодних явищ, стрибків цін на паливо й обвалів цін на продукти внаслідок безкоштовного роздавання іноземної гуманітарної допомоги. За даними ООН, 2,6 млн жителів Гаїті надзвичайно вразливі. У разі природного лиха (урагану, землетрусу, посухи) або епідемії (холери, малярії, дифтерії) ці люди без отримання продуктової допомоги ззовні потерпатимуть від голоду.