Битки, яблука, труба: чим корисний польський досвід «спілкування» з російським газом

Битки, яблука, труба: чим корисний польський досвід «спілкування» з російським газом

І як газопровід з Данії в Польщу може вплинути на транзитні перспективи України

Цей матеріал також доступний російською
Битки, яблука, труба: чим корисний польський досвід «спілкування» з російським газом
Фото: www.baltic-pipe.eu/

Сьогодні, 15 квітня, у Брюсселі заплановано підписання угоди про виділення з бюджету Євросоюзу коштів для фінансування проекту Baltic Pipe. Йдеться про 215 млн євро – це інвестиції в будівництво газопроводу між Польщею та Данією, який дозволить диверсифікувати поставки газу в країни ЄС і посилити їхню енергобезпеку. Тому для Європи він має статус «стратегічного інфраструктурного проекту».

Навіщо потрібен ще один газопровід? Завдяки Baltic Pipe з жовтня 2022 року відкриється можливість імпортувати до 10 млрд кубометрів газу на рік з родовищ на континентальному шельфі Норвегії. Разом з поставками через регазифікаційний термінал у Свіноуйсьце, до Польщі зможуть постачатися до 17 млрд кубометрів газу. Цей ресурс стане альтернативою закупівель у «Газпрому», від яких Варшава має намір відмовитися після завершення терміну діючого контракту PGNiG з російською монополією у 2022 році.

Новий маршрут також дозволить Україні розвивати газовий експорт з польського напрямку.

Будівництвом Baltic Pipe займаються компанії Gaz-System (оператор польської газотранспортної системи) і Energinet (оператор данських газопроводів). «Ми рішуче налаштовані реалізувати Baltic Pipe за графіком», – зазначив Томаш Стенпень, президент Gaz-System.

Битки, яблука, труба: чим корисний польський досвід «спілкування» з російським газом
Джерело: Вікіпедія

Яким є геополітичне значення Baltic Pipe? Газопровід по суті є конкурентом проекту «Північний потік – 2», що реалізується для розширення поставок російського газу до Європи (він повинен пройти по дну Балтійського моря з Росії до Німеччини). Згідно з офіційною риторикою Москви, старт його експлуатації запланований на кінець 2019 року. За задумом, це дозволить «Газпрому» мінімізувати залежність від транспортування газу в Європу територією України або взагалі від нього відмовитися з 2020 року, коли спливе транзитний контракт з «Нафтогазом».

Але насправді ці плани ризикують не здійснитися. Адже досі не врегульоване питання з Данією про будівництво ділянки «Північного потоку – 2» через її акваторію Балтійського моря, тому терміни запуску нового газопроводу, швидше за все, змістяться. Цей ризик стає ще вірогіднішим, якщо врахувати, що Данія і Польща – партнери щодо будівництва Baltic Pipe. Країни зацікавлені в підвищенні його конкурентоспроможності та налаштовані максимально відстрочити запуск «Північного потоку – 2», використовуючи бюрократичні механізми.

У Варшаві говорять про те, що новий маршрут поставок російського газу може стартувати «мінімум через рік» – до кінця 2020-го. Але і це не межа, якщо «Газпром» і Данія почнуть судові тяганини.

Як змінюється європейська політика щодо газу? Ще однією перешкодою на шляху реалізації «Північного потоку – 2» стало прийняття поправок до газової директиви ЄС. Оновлений документ відкриває перед європейською бюрократією ширші можливості, щоб впливати на умови експлуатації цього маршруту. Очікується, що нові правила набудуть чинності найближчими тижнями.

Сьогодні Рада ЄС остаточно затвердила оновлену версію газової директиви. За рішення проголосували представники 27 країн, що входять до ЄС, у тому числі Німеччина та Франція. Від голосування утримався лише представник Болгарії.

Суть внесених змін зводиться до поширення ключових принципів регулювання європейського ринку газу не лише на сухопутні, але й на морські газопроводи в межах територіальних вод країн – учасниць ЄС. Серед основних вимог, які стосуватимуться цих ділянок газопроводу, поділ функцій транзитера і постачальника, а також допуск до поставок по трубі третіх сторін.

«Це кінець ери монополії на європейському газовому ринку – монополії, яка або загрожує підвищеними цінами, або просто перекриттям крана... Немає і не буде нашої згоди на те, що будь-який газопровід, який порушує нашу енергетичну безпеку, зможе розраховувати на будь-які послаблення або відступи від європейського законодавства», – сказав Єжи Бузек, голова комітету Європарламенту з питань промисловості, досліджень та енергетики.

Як це впливає на політику «Газпрому»? Затвердження поправок загрожує «Газпрому» втратою доступу до 50% потужності, яка повинна буде резервуватися за іншими постачальниками. Але заповнюваність цієї частки може виявитися під питанням, оскільки за російським законом «Про експорт газу» доступ до експортних газопроводів належить лише «Газпрому». У 2017 році це стало підставою для скасування обмежень доступу російського газового монополіста до трубопроводу OPAL (сухопутне відведення від «Північного потоку»), який компанія кілька років могла використовувати лише частково.

Постпред Росії при ЄС Володимир Чижов сподівається, що Німеччина може домогтися винятків у застосуванні поправок щодо проекту «Північний потік – 2». У «Газпромі» вважають цей маршрут ефективнішим з економічної точки зору, ніж транзит українським маршрутом, що наразі найбільш завантажений (86,8 млрд куб. м у 2018 році).

Наскільки враховуються інтереси України? В Єврокомісії зниження транзиту російського газу через Україну вважають великим ризиком для нашої країни. Якщо для «Газпрому» не буде зроблено винятків, то російській компанії все-таки доведеться домовлятися з «Нафтогазом», аби прокачувати через українську ГТС великі обсяги газу в 2020 році і далі – не менше 40–50 млрд кубометрів газу на рік.

Питання про перспективи «Північного потоку – 2» і українського газового транзиту залишається найбільш дискусійним у взаєминах Києва і Брюсселя. Його вирішення залежить не лише від нового складу Європарламенту, а й розвитку політичної ситуації в Україні за підсумками президентських і парламентських виборів.

А як діють поляки? Польщі, на відміну від України, вдалося досягти політичного консенсусу щодо ризиків розвитку співпраці з «Газпромом». Тут проблема залежності від російських енергоресурсів протягом багатьох років має великий резонанс і особливу соціальну значимість.

Підтвердженням цього може бути той факт, що її серйозно обговорюють люди, здавалося б, вельми далекі від питань геополітики та енергетичної безпеки – навіть представники шоу-бізнесу. Наприклад, польський музикант Сідні Полак, багаторазовий номінант MTV Europe Music Award, в інтерв'ю для підкасту «Червона картка», який веде репер Red, розкритикував цей російсько-німецький проект:

«Я не розумію «Північного потоку – 2». Для аргументації використовую алегорію з вулицею, де по обидва боки є будинки і люди, які там живуть – сусіди. Один сусід купує яблука в іншого, хоча розуміє, що той хлопець на отримані від продажу яблук гроші потім купує бейсбольні битки і час від часу б'є нас, а когось може навіть забити до смерті. Так навіщо ж той сусід, який називає себе нашим другом, йде до того, що з бейсбольними битками, і все одно купує у нього яблука? А потім вибачається перед нами: мовляв, це лише бізнес, там найдешевші яблука. Але якби він був справжнім другом, він би шукав іншого продавця яблук», – сказав Сідні Полак.

Польський репер, у свою чергу, скаржився на зростаючі інформаційні бульбашки, які ускладнюють досягнення політичного консенсусу з актуальних суспільних питань. Проте, у випадку з протистоянням «Північному потоку – 2» і підтримкою конкуруючого проекту Baltic Pipe, представники різних політичних течій у Польщі змогли досягти  взаєморозуміння. І це зіграло вирішальну роль у тому, щоб країна ще далі просунулася в зміцненні свого суверенітету.

Telegram-канал автора: ROTHSCHILD QUEST: ENERGY TRENDS

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті