Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ

Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ

І чим українські інженери можуть конкурувати зі світовими техногігантами

Цей матеріал також доступний російською
Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ
Виробничий процес
Фото: прес-служба НАЕК «Енергоатом»

Сьогодні, 3 липня, у Києві розпочалася дводенна міжнародна конференція, присвячена розвитку української ядерної енергетики. Оскільки вітчизняні АЕС виробляють понад 50% електроенергії в країні, дуже актуальною є обізнаність «атомників» з глобальними трендами цієї галузі. Одним з таких, як уже писав Mind, є розробка малих модульних реакторів (ММР).

У червні НАЕК «Енергоатом», Holtec International (США) та Державний НТЦ з ядерної та радіаційної безпеки Держінспекції з ядерного регулювання уклали тристоронню угоду про партнерство. Нею передбачено створення міжнародного консорціуму з впровадження в Україні ММР потужністю 160 МВт (SMR-160). Це дорівнює потужності середнього блоку на вугільних станціях, що нині працюють.

У 2017 році голова Holtec International Кріс Сингх запропонував президенту Петру Порошенку створити в Україні хаб з розповсюдження технології ММР у Європі, Азії та Африці. Тоді ж було проінспектовано харківський завод «Турбоатом» і за результатами визнано, що підприємство здатне випускати обладнання для таких реакторів.

Така ж інспекція пройшла на АТ «Південтеплоенергомонтаж» (ЮТЕМ), яке проектує, будує та вводить в експлуатацію виробничі майданчики, робочу інфраструктуру та обладнання енергетичних і промислових об’єктів.

Наразі йде аналіз нормативної бази щодо розробки проекту енергоблоку SMR-160. Далі за планом – оцінка проекту реактора на відповідність методології МАГАТЕ. І вже потім ухвалюватиметься рішення щодо впровадження реакторів SMR-160 в Україні.

Mind відвідав товариство ЮТЕМ, аби побачити основні виробничо-промислові процеси. Та дізнатися, як колишній радянський НДІ перетворився на сучасну компанію, де інженери та металурги будують бізнес, займають нові ніші, і чому Україні більше не варто покладатися на потужності великих старих підприємств.

Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ
Фото: прес-служба НАЕК «Енергоатом»

Як напрацьовувався досвід? «Південтеплоенергомонтаж» був створений у 1926 році і мав реалізовувати ленінський план ГОЕЛРО – електрифікації території Радянського Союзу. 30 людей проектували та будували маленькі котельні та електростанції поблизу населених пунктів. У 50-х роках минулого сторіччя підприємство – вже як проектний інститут – почало створювати теплові енергоблоки потужністю 100 МВт, у 60-х – 300 МВТ та 800 МВт.

У 1970-х роках ЮТЕМ перейшов на проектування та будівництво атомних блоків. Першим проектом стала Чорнобильська атомна електростанція, потім було побудовано три блоки на Рівненській, шість – на Запорізькій, один – на Южно-Українській АЕС. У 1986-му інженери ЮТЕМ почали будівництво 5-го та 6-го блоків у Чорнобилі, але у квітні зупинили його назавжди. Сьогодні в компанії сподіваються, що нарешті відновиться будівництво 3-го та 4-го блоків Хмельницької АЕС.

За свою історію ЮТЕМ збудував в Україні 32 млн кВт енергетичних потужностей, що становить 57% всієї енергопотужності держави. За часів СРСР київський інститут працював у понад 25 країнах світу, в основному – колишнього соцтабору, але у доробку була і Куба, і Пакистан, й Індія. Зараз компанія не має закордонних проектів.

Як з’явилася і зникла котельня в Чорнобилі? У 1991 році колектив ЮТЕМ налічував 12 000 осіб, та в Україні енергетичні об’єкти не будувалися – тож доводилося працювати на цукрових заводах і птахофабриках. Оплата цих робіт почасти надходила у «натуральному» вигляді: змонтували котельню – отримали вагон цукру або індиків. Потім цю продукцію доводилося продавати, аби виплатити зарплату співробітникам. Штат поступово скорочували.

Знаковий об’єкт, за який надійшли «живі» гроші й з якого стартувало відродження компанії ЮТЕМ, – котельня на 290 МВт у Чорнобилі, яку почали будувати в 1999 році. На той момент Україна вже підписала міжнародні зобов’язання відключити 1-й та 2-й енергоблоки ЧАЕС.

Ці старі радянські реактори працювали на повільних нейтронах: яку кількість нейтронів випромінює ядерне паливо, з такою швидкістю і йде ядерна реакція. А поруч знаходиться 4-й енергоблок. У його зруйнованому реакторі, де все ще є ядерне паливо, йдуть різні реакції, у тому числі неконтрольовані  викиди радіонуклідів, серед яких – нейтрони. Щоб якийсь неконтрольований нейтронний потік не «зайшов» на 1-й чи 2-й блоки і не сталося нової аварії,  було прийнято рішення зупинити блоки.

Але на території Чорнобильської АЕС залишалася інфраструктура та 4000 людей, які забезпечують охорону, зберігання палива, переробку відходів. Усе це потребувало гарячої води й опалення, і держава вирішила звести газову котельню. Проектування і будівництво доручили ЮТЕМ.

Сьогодні цієї котельні вже немає. Два роки тому, у грудні, Держказначейство «забуло» перерахувати ЧАЕС потрібні кошти. Станції не було чим заплатити за спожите паливо, і «Київоблгаз», який входить до «Регіональної газової компанії» Дмитра Фірташа, просто перекрив постачання газу. У січні котельня виявилася повністю замороженою, труби порвало. Тож адміністрація ЧАЕС вирішила відмовитись від газу взагалі, встановивши натомість компактні електрокотли для обігріву приміщень. При цьому за створення потенційно небезпечної ситуації під Києвом ніхто покарання не поніс і досі.

Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ
Фото: прес-служба НАЕК «Енергоатом»

Як зробити престижною професію інженера? На сьогодні АТ «Південтеплоенергомонтаж» та Група компаній ЮТЕМ – це приватне акціонерне товариство, що налічує вісім підприємств на чолі з керуючою компанією. Загалом тут працює понад 1000 осіб. У 2018 році прибуток групи склав понад 24 млн грн.

Головною компанією виступає «ЮТЕМ-інжиніринг», де працює 350 осіб, і який включає три департаменти: проектний, пусконалагоджувальний та «відокремлений виробничий», який надає послуги з проходження державної експертизи. Наймолодший та найбільший – проектний департамент, який намагаються забезпечити найбільш передовими програмними продуктами, що є у світі.

«Ми платимо хорошу зарплату, щоб наші фахівці були найкращими. Нам би хотілося зібрати у себе всіх талановитих інженерів-проектувальників України. Сьогодні залишилося десь 200 НДІ, пов’язаних із проектуванням теплових систем, які ледве жевріють і чекають держфінансування. Там працює по 20–30 людей. А ЮТЕМ завантажений роботою до кінця 2020 року», – розповідає Руслан Свінцицький, заступник директора «ЮТЕМ-інжиніринг».

Знайти гідного підрядника будівництва – доволі нелегке завдання, тож «ЮТЕМ-інжиніринг» вирішив надавати послуги генерального підрядника і управління проектами. Для цього у 1999 році компанія розробила і використовує власну методологію управління комплексними проектами, яку удосконалює у відповідності з вимогами часу. З цією метою було створено спеціальне ПЗ. Завдяки йому проектувальники, замовники, постачальники, підрядники та субпідрядники мають змогу комунікувати між собою в режимі онлайн. Також на цих програмах йде навчання власних фахівців.

Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ
Руслан Свінцицький, заступник директора «ЮТЕМ-інжиніринг»
Фото: прес-служба НАЕК «Енергоатом»

Як забезпечити максимально повний виробничий цикл? Ще одна компанія – ЮТЕМ-ЗМК – завод із виготовлення металоконструкцій, виробляє до 6000 тонн продукції на рік. Цього достатньо для забезпечення усіх потреб замовників «ЮТЕМ-інжиніринг».

На заводі працюють сучасні стани для роботи з трубами, металевими листами, шліфуванням, фарбуванням. Формується окремий цех зі зварювальних робіт, де зараз тестують чи не єдиний в Україні апарат плазменого зварювання. Цех дозволяє виготовляти нестандартне обладнання, деталі та елементи трубопроводів, щоб уже на промисловому об’єкті проводити зварювання великовузлових деталей. Це значно зменшує вартість процедури та витрачений час.

Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ
Фото: прес-служба НАЕК «Енергоатом»

Працювати на таких апаратах можуть лише висококваліфіковані спеціалісти. Тож середня зарплата в компаніях ЮТЕМ складає від 20 000–28 000 грн у інженерів до 15 000–18 000 грн у виробничого персоналу.

Питання якості. Особливості виконуваних робіт спонукали ЮТЕМ створити і власну лабораторію технологічного контролю. Справа в тім, що 90% металу для потреб заводу купується в різних постачальників по всій Україні. Тож необхідно проводити як вхідний контроль сировини, так і вихідний контроль якості готової продукції.

Лабораторія – незалежна, і надає послуги не лише підприємствам ЮТЕМ, а й будь-яким клієнтам, у тому числі й закордонним. Є й мобільний підрозділ, що виїжджає для перевірки на замовлення. За словами співробітників лабораторії, у сторонніх клієнтів найчастіше фіксуються проблеми з якістю зварних швів.

На сьогодні фах електрозварювальника фактично може дорівнювати фаху програміста. Зрозумівши це, ЮТЕМ створив власний учбовий центр, який має ліцензію Міносвіти України. Серед робочих спеціальностей, за якими тут навчають, – зварювальники, телескопісти, монтажники трубопроводів, монтажники металоконструкцій. Більшість фахівців-зварювальників готують для роботи «на себе» закордонні компанії – із Польщі, Норвегії, Фінляндії та Балтії.

Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ
Фото: прес-служба НАЕК «Енергоатом»

Другий напрямок – навчання основам бізнесу: управління проектами, фінансами, якістю, охорона праці, техніка безпеки. Тут вчиться та підвищує кваліфікацію менеджмент компаній ЮТЕМ. За підсумками курсу всі вони проходять тестування та отримують відповідні сертифікати.

Чому не треба змагатися з Китаєм? На початку червня промислові майданчики ЮТЕМ у Бучі (Київська обл.) відвідала китайська делегація. Як розповідає Руслан Свінцицький, китайці сприйняли їхні цехи як «гаражний кооператив» – вихідці з провінційного містечка за 400 км від Шанхаю, населення якого складає 20 млн осіб (майже 50% всього населення України. – Mind), звикли до геть інших масштабів виробництва. Наприклад, за рік на своєму заводі вони випускають обладнання на 40 ГВт потужностей: енергетичні котли, турбіни, ядерні реактори, системи водоочищення, вітряки. Це, фактично, всі нині працюючі потужності України.

За політкоректними оцінками китайців, Україна відстала від їхньої країни років на 20, хоча подекуди лунала й цифра «50». Та китайські промисловці зітнулися із проблемою перевиробництва: не так легко виявилося знайти споживача на всі шалені «гігавати», що виробляються на заводі, – світ перенасичений виробничими потужностями. Тож сьогодні китайці шукають можливості продати хоч щось. І домовленість про поставку обладнання для нового вугільного енергоблоку потужністю 660 МВт на Слов’янську ТЕС (ПАТ «Донбасенерго») сприйняли як перемогу. А тепер шукають того, хто може його тут збудувати та змонтувати.

З огляду на цю історію, стає зрозумілим, що Україна вже ніколи не зможе вихвалятися своїми виробничими потужностями на тлі таких гігантів, як Китай. У нашої країни немає співставної кількості людей для розробки покладів, виробництва сировини і обладнання для широкого споживання. Тож вітчизняною фішкою мають стати індивідуальні високотехнологічні замовлення, підкріплені безпрецедентною якістю виконуваних робіт.

Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ
Фото: прес-служба НАЕК «Енергоатом»

Які високотехнологічні проекти були реалізовані в Україні? Група компаній ЮТЕМ за останні 20 років реалізувала близько 30 великих технологічних проектів. Вони, окрім енергетики, стосувалися металургійної, нафтохімічної, комунальної галузей. З 2002 року на підприємстві взялися до проектування станцій на альтернативному паливі – спочатку малих, на кілька мегават, а згодом перейшли до більших. Так, зараз триває робота над проектом станції на соломі потужністю у 46 МВт.

Серед найзначніших проектів ЮТЕМ – стабілізація об’єкта «Укриття» над 4-м блоком Чорнобильської АЕС. Одна зі стін відійшла на 40–50 см від свого «штатного» положення, і щоб вона не завалилася, під покрівлею слід було звести нові конструкції. Там же, на ЧАЕС, у партнерстві з італійською компанією фахівці підприємства збудували завод з переробки рідких радіоактивних відходів.

Також провели модернізацію єдиного в Україні котла з циркулюючим киплячим шаром на Старобешівській ТЕС. Він може спалювати будь-яке вугілля, відходи збагачувальних фабрик та навіть терикони. Сам котел ще у 1990-х побудувала словацька фірма, але в середині 2000-х вона збанкрутувала. І керівництву станції довелося шукати вітчизняних фахівців.

Від радянської спадщини до великого бізнесу: як працюють заводи ЮТЕМ
Фото: прес-служба НАЕК «Енергоатом»

На заводі «Кримський титан» збудували цех з виробництва сірчаної кислоти, у процесі якого виділяється велика кількість тепла – тож встановили ще й котел-утилізатор, який дає 12 МВт електрики. Саме цей котел сьогодні рятує мешканців кримського Армянська від відключення електроенергії. 

На Єнакієвському метзаводі, разом із французами, будували повітророзподільну установку, яка мала виробляти низку технічних газів, які використовуються у металургії та хімічній промисловості. На початку 2014 року установка була збудована майже на 80%, але у квітні на завод прийшли озброєні проросійські формування. Роботи було примусово зупинено, навіть не встигли вивезти всю техніку.

Брали участь у заміні парогенераторів на Южно-Українській АЕС, де одна бочка важить 375 тонн. Це унікальна операція – її розробники та виконавці отримали Держпремію України.

Наразі ЮТЕМ завершує будівництво централізованого сховища (ЦСХОЯТ) у Чорнобильській зоні для відпрацьованого палива трьох українських АЕС – Рівненської, Хмельницької та Южно-Української. Термін зберігання – 100 років.

Крім того, на державній експертизі знаходиться проект будівництва сховища для високоактивних осклованих відходів, які наразі зберігаються в Росії, але повертатимуться на зберігання в Україну, в Чорнобильську зону. Це вимоги МАГАТЕ, які підписали всі країни, що мають на своїй території об’єкти ядерної енергетики: де відходи виробляються, там вони і повинні зберігатися. Ці відходи Росія мала почати повертати ще у 2012 році, але Україна не була готова їх приймати, і дотепер щороку платить за зберігання величезні гроші. Тож проблема потребує якнайшвидшого вирішення.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті