«Одяг» для товару: як бізнес стимулював розвиток картонно-паперової галузі України

«Одяг» для товару: як бізнес стимулював розвиток картонно-паперової галузі України

І як це впливає на підвищення екологічної відповідальності споживачів

Цей матеріал також доступний російською
«Одяг» для товару: як бізнес стимулював розвиток картонно-паперової галузі України

В Україні набирає обертів бізнес з виробництва гофротари. Вітчизняні підприємці звернули особливу увагу на упаковку років 5–6 назад. Окрім того що вони підвищили вимоги до якості картону, адже упаковка має захищати продукцію від пошкодження та давати можливість транспортувати її на будь-які відстані, багато хто захотів, щоб вона стала впізнаваною для покупців.

Також у 2018 році бізнес підвищив попит на так звані SRP-упаковки (для швидкої викладки товарів на полиці), і українські гофрокартонні комбінати не могли впоратися із замовленнями. Тому відразу два провідні виробники гофротари – Київській картонно-паперовий комбінат (ККПК) і херсонський завод «Дунапак-Таврія» – цього літа запустили виробничі лінії з переробки гофрокартону з багатокольоровим друком.

Київський комбінат посідає друге місце в Україні за обсягами випуску гофротари, на новій лінії він зможе випускати до 20 млн кв. м гофротари на рік, «Дунапак-Таврія», що посідає четверте місце, – 16–18 млн кв. м на рік.

«Протягом останніх трьох років попит на гофрокартон в Україні зростає на 3–7% на рік, і ми вважаємо, що ці темпи будуть триматися. До того ж наші замовники стають все більш вибагливими. Тому ми й вклали біля 2 млн євро інвестицій у запуск нової лінії», – повідомив Костянтин Туригін, виконавчий директор заводу «Дунапак-Таврія».

Київському картонно-паперовому комбінату кредит на закупівлю нового обладнання надав ЄБРР – 5 млн євро на сім років. Завод «Дунапак-Таврія» – це приватні австрійські інвестиції, само підприємство знаходиться у невеличкому містечку Олешки Херсонської області.

Mind.ua підтримує розвиток в Україні західних промислових тенденцій, коли невеличкі заводи і фабрики будуються і працюють у різних регіонах країни. По-перше, це зменшує техногенну навантаженість на території; по-друге, люди в маленьких містах і селах отримують робочі місця; по-третє, впроваджуються європейські стандарти робочих процесів та підвищуються вимоги до захисту екології. Причому такі виробники вимагають дотримання екологічних стандартів і від своїх замовників та клієнтів.

Крім того, подібні підприємства своїм прикладом показують, що в Україні є безліч бізнесів, які потребують розвитку, а також як кардинально змінюються робочі професії та вимоги до кваліфікації.

Як австрійці знайшли нішу для інвестицій? Відкриття заводу «Дунапак-Таврія» відбулося у квітні 2013 року, а інвестором виступила австрійська група Dunapack Packaging, яка, у свою чергу, входить до потужного концерну Prinzhorn Holding. Концерн посідає третє місце в Європі зі збору макулатури, виробництва паперу та гофрокартонної тари. Інвестиції на той момент у олешківський завод склали 38 млн євро.

Насправді це вже другий завод гофротари групи Dunapack Packaging в Україні. Перший – у містечку Ходорів Львівської області відкрили ще у 1999 році, проте він залишився невеличким. Вірогідно, обрання Херсонської області для другого заводу пояснювалося тим, що на півдні України просто не було подібних виробництв, а попит на гофротару був. Австрійці не згорнули свої інвестиції навіть у 2014–2015 роках, коли була реальна загроза вторгнення військ Росії з Криму та руйнування підприємства.

За п’ять років «Дунапак-Таврія», разом із заводом у Ходорові, посів четверте місце в Україні серед 16 виробників гофротари.

Як упаковка стає брендом? На сьогодні обидва заводи мають до 1000 замовників, при цьому більш ніж 800 замовників – це клієнти «Дунапак-Таврія». Це ексклюзивні замовники – ті, що мінімум один раз на рік щось замовляють. Серед основних замовників – виробники сільгосппродукції, кондитерських виробів, алкоголю. Є компанії зі сфери мебельного, будівельного бізнесу, виробництва побутових приладів та іграшок, засобів медицини.

Окрім відомих всім нам чотириклапанних коробок, завод випускає вироби складної вирубки, наприклад, для пакування вина та пива в переносну тару, для перенесення кави в поїздах, складного пакування електроніки. Для створення таких складних замовлень працює цілий конструкторський відділ та дизайнери. Кожен варіант спочатку відтворюють на проектувальному ризографі, а потім доопрацьовують до промислового рівня. Саме для таких вимогливих замовників завод у 2016 році поставив лінію, яка може наносити п’ять кольорів на вироби. Виробничі лінії, що спроможні наносити два та три кольори, працюють на заводі від початку.

До цього часу для замовників чотириклапанної тари вистачало двох і трьох кольорів, та у 2019-му їх стало замало, тож довелося встановити лінію на чотири кольори. Усі лінії завантажені на 98%.

Як папір стає гофрокартоном? Гофрокартон виробляють зі звичайних пласких рулонів паперу: під великим тиском та температурою папір проходить крізь гофровалки, які роблять його гофрованим, і він вже не розгладжується. Зверху наклеюється плаский шар паперу, і виходить двошаровий гофрокартон. Завод виробляє трьох- та п’ятишаровий гофрокартон, його профіль може бути від 2 до 7 мм. І в цих п’яти профілях використовується майже 100 комбінацій паперу.

Конструктори намагаються використовувати, з одного боку, найменш важкі папери, щоб знизити їх витрату і, таким чином, масу тари, з іншого – шукають конструктивні рішення. Саме комбінації паперу дозволяють усім замовникам постачати різну упаковку.

Конструктори та дизайнери окрім пакувальної тари розробляють дитячі розмальовки та складані будиночки, 3D-конструктори з гофрокартону, меблі на кшталт полиць та крісел. Власні технологи роблять клей на основі крохмалю, яким машини склеюють листи гофрокартону, а колористи змішують фарби з екологічно чистих пігментів, якими фарбують готову упаковку. Колір на виробничій лінії контролює спеціальний спектрофотометр, якщо він не співпадає з еталоном, викликають колориста і він корегує тон фарби. Усю сировину, що надходить на завод, перевіряють на якість, а готову продукцію тестують на міцність в сучасній заводській лабораторії.

«Одяг» для товару: як бізнес стимулював розвиток картонно-паперової галузі України

Один рулон паперу для гофрування важить 3 тонни, його висота складає 2,5 метра. Проте майже всі етапи роботи механізовані. Пакувальники наклеюють спеціальні QR-коди, на вантажних карах стоять електронні зчитувачі, тож сам вантажник відразу бачить, в яку частину складу везти готову продукцію. Сьогодні на заводі працює приблизно 300 робітників.

Де знайти макулатуру? Найбільшим імпортованим ресурсом заводу є власне папір. Потужності заводу дають можливість обробити 150 млн кв. м паперу на рік. Та український ринок не може забезпечити таку кількість.

«Папір ми веземо з підприємств наших партнерів у Європі, які також входять до концерну Prinzhorn Holding, як і наш завод «Дунапак». Певну кількість целюлозного паперу купуємо у інших підприємств, бо в групі його не виробляють. Це 1% від наших потреб. Такий папір потрібен деяким сільгоспвиробникам, чия продукція має транспортуватися в умовах підвищеної вологи або в замороженому вигляді, – розповідає Костянтин Туригін. – Періодично ми тестуємо деяких вітчизняних виробників паперу, але вільного ринку паперу в Україні немає».

Культура збору макулатури в Україні настільки низька, що доводиться імпортувати до 50% цієї сировини, щоб забезпечити власні потреби. Раніше це була Росія, сьогодні – Європа і Білорусь. Європейський ринок макулатури і паперу в сотні разів перевищує український. Навіть наші сусіди угорці вчасно змогли в нього інтегруватися. У 2010 році під Будапештом була встановлена машина із виготовлення паперу, яка формує рулон довжиною 7,8 метра – майже триповерховий будинок. Ця машина «споживає» від 500 до 1000 тонн макулатури на добу.

А уся Україна збирає в середньому 50 000 тонн на місяць. Крім того, майже всі паперові підприємства України інтегровані з іншими підприємствами, тож на вільний ринок свою продукцію не постачають. У 2017 році було імпортовано 700 000 тонн макулатури.

Про якість вторсировини. На самому заводі «Дунапак-Таврія» залишається 10–15% паперу у вигляді обрізків. Завод їх пресує, спаковує та відправляє на переробку. За словами Костянтина Туригіна, їхня макулатура – достатньо рідкісний сировинний товар, бо його не треба сортувати та перебирати, тож куди саме його продають – на переробку в Україну чи у Європу – залежить від цін на ринку, курсу нацвалюти та зібраних обсягів.

«Європейські тенденції такі, щоб після використання продукції або упаковки її можна було залучити у повторний виробничий процес. Тому, перш за все, від виробників вимагають використовувати такі матеріали, які потім можна зібрати і відправити на переробку, тож ця сировина має бути якісною. Згідно з директивами ЄС, а Україна у 2014 році підписала Асоціацію з ЄС, кожен виробник несе відповідальність за свою упаковку», – розповідає Тетяна Омеляненко, незалежний еколог.

Сьогодні в Україні вже багато підприємств переходять на збирання і перероблення картонної тари. Наприклад, це декілька великих мереж супермаркетів та продавців побутової техніки, логістична компанія «Нова Пошта».

«Для компанії «Нова Пошта» екологія є не лише трендом, це є бізнес-стратегією. Нещодавно ми виграли грант від ЄБРР по «зеленій         програмі»: мінус 80% на нове обладнання, бо ми знизили викиди СО2 в атмосферу, це десь 1200 тонн на рік, за рахунок зміни сортування та завантаження транспортних засобів», – розповідає Олексій Тараненко, директор з інновацій та технологій «Нова Пошта». Як відомо, компанія відмовилася від різногабаритного пакування, а перейшла на пакування у чотиригранні коробки, це дозволило ущільнити пакування у вантажівках та зменшити кількість перевезень.

Нещодавно компанія випустила на ринок так звані red-box – коробки, які можна відправляти двічі. Якщо людина отримала посилку із товаром, але він їй не підійшов, вона може покласти його в ту саму коробку, запакувати додатковою липкою стрічкою і безкоштовно відправити назад продавцю. У світовій практиці це активно застосовується, тепер тренд дійшов і до України.

Нові шляхи до скорочення споживання. Сама «Нова Пошта» не зупиняється на оптимізації пакування. Компанія вже запровадила збір вторинної сировини у своїх відділеннях. У 2018 році було зібрано 1000 тонн вторсировини, або 50 великих фур. Із квітня 2019 року в 10 відділеннях Києва було встановлено три бокси: для збору гофрокартону та паперу; стрейч- та пупирчатої плівки; а також для збору пакетів та кольорової плівки. У цих відділеннях збір сировини збільшився на 48%.

«Одяг» для товару: як бізнес стимулював розвиток картонно-паперової галузі України

До кінця 2019 року така практика буде запроваджена у всіх містах-мільйонниках, а у 2020 році поширена на всю Україну. Крім того, готується ще один відповідальний проект.

«Це проект, в якому ми надамо можливість повторно використовувати упаковку. Йдеться про те, що клієнт може прийти у відділення і продати свою коробку за певну плату. І цю коробку ми зможемо продати іншому покупцю за зниженою ціною», – пояснив суть проекту директор «Нова Пошта» Олександр Бульба. Коли саме запрацює такий підхід, він не зміг сказати. Тож чекаємо.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті