Сім днів нафти й газу: зміна топів у глобальних корпораціях, кліматичні виклики як мірило успішності та «новий вектор Путіна»

Сім днів нафти й газу: зміна топів у глобальних корпораціях, кліматичні виклики як мірило успішності та «новий вектор Путіна»

Дайджест найважливіших і захоплюючих сюжетів у світовому нафтогазовому бізнесі й енергетиці за тиждень

Цей матеріал також доступний російською
Сім днів нафти й газу: зміна топів у глобальних корпораціях, кліматичні виклики як мірило успішності та «новий вектор Путіна»
Фото: dk.total.com, ru.valdaiclub.com, pixabay.com, bp.com

Цього понеділка після невеликої перерви Mind повертається до публікації щотижневих оглядів, у яких знайомить читачів з найбільш захоплюючими сюжетами глобальної індустрії, пов'язаної з виробництвом і торгівлею енергоресурсами.

Сьогодні у випуску:

Виклик – перспективи бізнесу ВР без Роберта Дадлі

Конфлікт – нова газова стратегія Путіна щодо України

Партнерство – нафтова корпорація Total реагує на кліматичні проблеми

Інтрига – газопровід з Криму до Європи

Бонус – як заробити на електроенергії в минулому столітті та опинитися серед новачків списку найбагатших американців від Forbes у наші дні


Виклик тижня: перспективи бізнесу ВР без Роберта Дадлі

На початку 2020 року корпорація ВР отримає нового керівника: на місце Роберта Дадлі, який зібрався на пенсію, прийде Бернард Луні (зараз він очолює підрозділ розвідки й видобутку). Інвестори прагнуть зрозуміти, як це відіб'ється на бізнесі нафтового гіганта.

64-річний Дадлі пропрацював у BP 40 років, майже 10 з яких обіймав посаду генерального директора. 4 лютого 2020 року компанія оприлюднить результати діяльності за підсумками 2019-го, і вже наступного дня Луні очолить ВР.

Голова правління ВР Хельге Лунд відзначив, що саме зараз логічно змінювати топ-менеджмент компанії, оскільки в її історії починається новий етап: нафтовий бізнес активно трансформуватиметься в умовах енергетичного переходу, коли поновлювані джерела енергії поступово витісняють викопні види палива, займаючи все більшу частку на ринку.

Новина про наступника Дадлі з'явилася вранці 4 жовтня, а вже до полудня вартість акцій ВР зросла на 1%. З чим пов'язані позитивні очікування ринку?

Ірландець Бернард Луні почав кар'єру в ВР з 1991 року на посаді інженера з буріння, працював на проєктах компанії в Північному морі, В'єтнамі та Мексиканській затоці. Підрозділ розвідки й видобутку, яким він зараз керує, – це понад 17 000 людей, що працюють у 30 країнах світу: щодобово вони видобувають близько 2,6 млн барелів нафтового еквівалента (нафти і газу).

Одним з головних досягнень Луні на цій посаді в професійному середовищі називають початок цифровізації виробничих процесів, а також посилення контролю за витратами. З одного боку, все це можна вважати закономірним результатом еволюції бізнесу. Але цифровізація нафтогазового видобутку – це також свідчення революційної трансформації галузі, яка відома своїми консервативними традиціями.

«Хоча Дадлі залишив видатний слід в історії ВР, послужний список Луні говорить про те, що його кандидатура – гідний вибір для призначення на посаду гендиректора енергетичного гіганта наступного року», – вважає Джейсон Гаммель, аналітик з нафти й газу в компанії Jefferies.

Колишній СЕО WPP Group Мартін Соррелл в інтерв'ю телеканалу CNBC сказав, що «Бернард Луні, вочевидь, буде складніше затьмарити досягнення Дадлі на посаді очільника ВР», тому що «Луні отримує посаду в той час, коли бізнес компанії знаходиться в порівняно хорошому стані». Навряд чи поспішатиме новий керівник і з переглядом традиційної бізнес-моделі ВР, тому цифрові перетворення в компанії відбуватимуться «відносно низькими темпами». «Якщо ви намагаєтеся реструктуризувати те, що дає хороші результати, акціонери почасти відмовляються це підтримувати», – зазначив Соррелл.

Роберт Дадлі обійняв посаду гендиректора BP 1 жовтня 2010 – після того як у результаті катастрофи на буровій платформі компанії в Мексиканській затоці трапився найбільший в історії США розлив нафти. Жертвами аварії стали 11 осіб, а її наслідки загрожували існуванню ВР.

Мета Дадлі полягала в тому, щоби відновити позиції компанії на ринку, керуючи її фінансами в той період, коли вона зіткнулася з витратами на очистку та виплату штрафів у розмірі понад $1 млрд.

У травні 2019 року правління ВР погодилося з проханням акціонерів розкривати детальну інформацію про те, наскільки прийняті рішення про капіталовкладення відповідають Паризькій кліматичній угоді – міжнародним домовленостям про обмеження викидів парникових газів для боротьби з глобальним потеплінням. У вересні Дадлі заявив, що ВР продасть деякі зі своїх найбільш «вуглецевомістких» проєктів і скоротить інвестиції в інші, аби поліпшити «екологічний слід» компанії.

Останнім часом на адресу ВР знову лунає багато докорів від кліматичних активістів. Вони незадоволені відсутністю прогресу в декарбонізації бізнесу нафтової корпорації.

«У нового директора ВР є можливість перегорнути сторінку, коли протягом багатьох років компанія заперечувала кліматичні проблеми, ухвалювала упереджені рішення і не діяла. ВР тепер повинна відмовитися від викопного палива, перейти на поновлювані джерела енергії та створити справедливі умови для своїх працівників», – сказав Джон Совен, виконавчий директор британського відділення Greenpeace.

Але реальність є такою, що для вирішення кліматичних проблем з одночасним забезпеченням економічного зростання знадобляться всі види енергоресурсів. «Це має бути гонка за скороченням викидів парникових газів, а не за поновлюваними джерелами», – говорив на початку 2019 року Дадлі у ефірі CNBC. Очевидно, такої стратегії дотримуватиметься і його наступник на посаді гендиректора ВР.


Конфлікт тижня: нова газова стратегія Путіна щодо України

Після тривалого геополітичного протистояння Москви і Вашингтона, де одним з ключових епізодів стала боротьба за Україну та її газовий ринок, Владімір Путін вирішив застосувати м'якіший підхід у зовнішній політиці Росії.

Деякі з опитаних агентством Bloomberg експертів говорять, що Москва змирилася з втратою впливу в Україні. А це вже створює передумови для прогресивних змін і в газовому співробітництві між країнами, правила якого визначатиме конкуренція, а не цілі виняткового політичного домінування в регіоні. Наскільки ймовірний такий сценарій?

Ознаки «відлиги» Марк Чемпіон, міжнародний оглядач агентства Bloomberg, угледів у заявах Путіна на засіданні дискусійного клубу «Валдай» у Сочі. «Президент Росії обрав найм'якшу риторику за десять або більше років і знехтував кількома можливостями для кпину в бік США та Європи з таких питань, як Україна», – йдеться в публікації. Путін заявив, що у нього немає мети зруйнувати світовий порядок, який був сформований в основному США, і Росія має намір співпрацювати з Вашингтоном. Також Путін позитивно висловився про президента США Дональда Трампа та французького лідера Еммануеля Макрона.

Деякі опитані Bloomberg аналітики вважають, що стриманіший тон Путіна відображає кардинальні зміни, що відбуваються в зовнішній політиці РФ: вона буде менш реакційною, менш оборонною та менше покладатиметься на грубу військову силу.

«Це початок справжнього постімперського періоду. Я відчуваю зміни...» – сказав Федір Лук'янов, голова президії Ради із зовнішньої та оборонної політики Росії. За його словами, «перетягування каната» із Заходом за вплив у колишніх радянських республіках поступилося місцем іншим підходам. У Кремлі тепер усвідомлюють, що Грузія, Молдова й Україна не приєднаються найближчим часом до НАТО або Євросоюзу, бо ці організації поки не збираються або не готові прийняти нові країни. Отже Росія може розслабитися і чекати, поки події повернуться в її бік.

Інші фахівці в новий настрій Москви не вірять. Кремль, як і раніше, дотримується ревізіоністського підходу до збудованого США світового ладу, але зараз консолідує перемогу в Сирії і пристосовується до втрати України, зазначив Кліфф Капчан, голова консалтингової фірми Eurasia Group. «Путін і його оточення заспокоїлися», – підсумував він.

Bloomberg нагадує, що останніми роками позиції Росії розходилися із Заходом з низки питань: Косово, розширення НАТО, розміщення ракет США у Європі, війна в Сирії, анексія Криму, конфлікт на сході України і ризики нової гонки озброєнь.


Партнерство тижня: нафтова корпорація Total реагує на кліматичні проблеми

Французький нафтовий гігант – корпорація Total – не прагне сховатися під «зеленим камуфляжем», щоб поліпшити свою репутацію на ринку і уникнути критики екологічних активістів. Але при цьому вона розглядає можливість розширити свій інвестиційний портфель за рахунок проєктів сонячної і вітрової генерації.

Минулого тижня в Лондоні відбулася конференція з «зелених» інвестицій. У галузі поширеною є думка, що компанії, які лідирують у нафтовому сегменті, скептично ставляться до поновлюваних видів палива. Однак Джуліан Пуже, віцепрезидент з альтернативної енергетики корпорації Total, переконаний, що таке твердження є хибним. «Ми аналізуємо і приймаємо бізнес-рішення, обумовлені боротьбою з кліматичними змінами, а також розумінням того, що вся енергетична система розвивається в напрямку електрифікації. Як міжнародна корпорація ми бачимо себе залученими в глобальний енергетичний ринок, тому нам цікаві всі його напрямки», – зазначив він.

За даними Green Investment Group, з 2010 по III квартал 2018 року Total інвестувала в низьковуглецеві проєкти більше, ніж основні конкуренти – 4,3% від загального обсягу капіталовкладень. Тоді як у BP цей показник склав 2,3%, у Equinor – 1,8%, Shell – 1,3%, а у Chevron і ExxonMobil – 0,23 і 0,22%, відповідно.

Пріоритет Total в альтернативній енергетиці – офшорні вітрові парки. Такий підхід дозволяє також підвищити ефективність розробки морських нафтогазових родовищ за рахунок використання відновлюваних джерел.

У 2018 році Total спрямувала $15,3 млрд у нафтогазову розвідку і видобуток. Це значно менше, ніж у 2014 році, коли інвестиції досягли $26,5 млрд. «Така тенденція підтверджує, що ми серйозно налаштовані на енергетичний перехід. У перспективі нашому бізнесу буде ще більш комфортно розвивати «зелені» інвестиції», – зазначив Джуліан Пуже. Найближчим часом французька компанія має намір оптимізувати свій проєктний портфель за рахунок продажу деяких активів, щоб підвищити віддачу від реалізації найперспективніших.


Інтрига тижня: газопровід з Криму до Європи

Політична ситуація на світовій арені постійно змінюється, і навіть Владімір Путін може перейти на «миролюбний тон» щодо своїх опонентів. Але амбіції Росії на газовому ринку залишаються незмінними – побудувати більше трубопроводів до різних країн.

Після анексії Криму Росією пройшло вже п'ять років, міжнародне співтовариство не визнає законність цих дій і, як і раніше, вважає півострів територією України. І досі ні у кого немає чіткого уявлення, коли і як буде врегульовано ситуацію, що склалася. А в російському уряді вже розмірковують над створенням інфраструктури для поставок природного газу з Чорноморського шельфу в Європу.

Такі плани поки не позиціонуються як офіційна позиція на вищому політичному рівні. Але сама ідея поставок газу до Європи через Крим, яку минулого тижня озвучив міністр енергетики РФ Олександр Новак, отримала широкий резонанс. «Я не виключаю, що через якийсь час такі проєкти можна буде розглядати. Наразі вони не в зоні нашої уваги», – сказав він.

З точки зору логістики, при належному збігу обставин такий підхід зможе скласти конкуренцію планам США щодо посилення позицій на європейському газовому ринку. Але на сьогодні, за словами Новака, дії Росії на Кримському півострові «націлені на забезпечення надійного енергопостачання та газифікації, а також на створення нових електрогенеруючих потужностей».

Питання про те, як врегулювати кримське питання з Україною, на порядку денному Кремля не стоїть. Зате серед пріоритетних завдань – прискорити будівництво газопроводів «Північний потік – 2» і «Турецький потік», аби скоротити залежність від транзиту російського газу в Європу українською територією.


Бонус

Якщо ви хочете заробити одні з найбільших статків світу, починайте вести бізнес в інтернеті. Новий рейтинг найбагатших людей США за версією Forbes демонструє, що це правило продовжує працювати. Але трапляються і винятки, коли у справі фігурують енергоресурси.

Поріг входу в рейтинг 400 найбагатших американців за версією Forbes у 2019-му становив $2,1 млрд – показник не змінився порівняно з минулим роком. Незважаючи на це, 19 підприємцям і спадкоємцям великих активів вдалося вперше потрапити до списку.

Серед них – лідер списку новачків Джулія Кох, вдова померлого в серпні промислового магната Девіда Коха, який свого часу разом з братом почав створення своєї бізнес-імперії з переробки нафти, а також інвестував у будівництво трубопроводів. Статки Джулії Кох Forbes оцінив у $41 млрд. Разом з трьома дітьми вона успадкувала 42%-ву частку в конгломераті Koch Industries.

Уродженка Айови, Джулія закінчила Університет Центрального Арканзасу і в 1980-х перебралася до Нью-Йорка, де влаштувалася асистенткою до відомого дизайнера Адольфо. У 1991 році друзі влаштували Джулії та Девіду побачення наосліп, яке, щоправда, завершилося фіаско. Але через півроку майбутнє подружжя вирішило дати один одному другий шанс – і відтоді не розлучалося. Вони зустрічалися п'ять років, поки в 1996 році затятий холостяк Девід нарешті не освідчився Джулії.

На шостому місці в списку новачків – ще одна американка, Дженіс Макнейр зі статками $4 млрд, що сформувалися завдяки успішному бізнесу на виробництві електроенергії.

Макнейр володіє футбольним клубом Houston Texans, який її чоловік Боб заснував у 1999 році, виплативши Національній футбольній лізі внесок у $600 млн. У листопаді 2018 року Боб помер. Крім клубу, його вдова успадкувала інші активи. В основі сімейного багатства – кошти від продажу Бобом електрогенеруючої компанії Cogen Technologies (її він заснував на початку 1980-х) концерну Enron у 1999 році за $1,5 млрд.

Telegram-канал автора: ROTHSCHILD QUEST: ENERGY TRENDS

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті