Сім днів нафти й газу: фактор Польщі, «бабусі» проти сланцевого газу, повільний енергетичний перехід та контрольований блекаут у Каліфорнії
Дайджест найважливіших і захоплюючих сюжетів у світовому нафтогазовому бізнесі й енергетиці за тиждень
Mind пропонує своїм читачам новий огляд найбільш захоплюючих сюжетів, які хвилювали глобальну індустрію, пов'язану з виробництвом та торгівлею енергоресурсами минулого тижня.
Сьогодні у випуску:
Виклик – енергетична політика «старого-нового» уряду Польщі
Конфлікт – «бабусі» з Ланкашира проти сланцевого газу
Партнерство – тонкощі енергетичного переходу від лорда Хауелла
Інтрига – контрольований блекаут у Каліфорнії
Бонус – Китай виривається вперед
Виклик тижня: енергетична політика «старого-нового» уряду Польщі
За підсумками парламентських виборів у Польщі, що пройшли минулої неділі, 13 жовтня, правляча партія «Право і Справедливість» отримала можливість сформувати новий уряд, не створюючи коаліції з політичними конкурентами. Які тренди визначатимуть польську енергетичну політику? Яке місце в ній відводиться Україні?
Реальна, а не декларативна енергетична політика Польщі десятиліттями відрізнялася непослідовністю і реактивністю. Учасники політичного процесу воліли ігнорувати технологічні зміни в паливно-енергетичному секторі передових країн світу. Тому актуальні новації впроваджувалися на польському ринку з великим запізненням.
Наприклад, так сталося з інвестиціями у вугільні електростанції та теплоцентралі. У Польщі почали скорочувати їх лише нещодавно, під тиском законодавчих вимог Євросоюзу і програм декарбонізації економіки, тоді як інші країни (Німеччина, Чехія та Словаччина) обмежили субсидії у вугільну галузь ще в 1980-ті роки, зробивши ставку на використання більш екологічного природного газу.
«Тому ми не віримо всім передвиборним обіцянкам «Права і Справедливості», не пов'язуємо себе марними надіями, що всі вони будуть ефективно реалізовані на практиці. Але спроби запровадити їх можуть прискорити або сповільнити неминучі зміни, продиктовані глобальними трендами в політиці, економіці, технологіях і, що найбільш важливо, зафіксовані в законодавстві ЄС», – йдеться в публікації на сайті Wysokie Napiecie («Висока напруга»), автори якого пишуть про енергетику.
Серед усіх напрямків паливно-енергетичного сектора, які потрапили в поле зору політтехнологів «Права і Справедливості», знайшлося місце і співпраці Польщі з Україною, коли мова зайшла про перспективи газового ринку. «Ми будемо розширювати і модернізувати газопровідні мережі, розвивати можливості для транскордонного співробітництва. Вже будується інтерконектор зі Словаччиною і запланована реалізація аналогічного проєкту з Україною», – йдеться в передвиборчій програмі правлячої партії Польщі.
Представляють інтерес для України й інші її пріоритети в планах щодо газу, які здатні розширити географію поставок для українських споживачів. Ось кілька цитат:
- Ми послідовно прагнемо диверсифікувати поставки енергоносіїв, скорочуючи залежність від поставок зі східного напрямку (тобто від «Газпрому». – Mind).
- Диверсифікацію поставок газу забезпечує газовий термінал у Свіноуйсьце. Наш уряд продовжить розвивати його потужності, а також бачить своїм пріоритетом введення в експлуатацію газопроводу «Балтійська труба» для поставок газу до Польщі з Норвегії через територію Данії. Це інвестиційне рішення, прийняте в 2018 році, дозволить імпортувати близько 10 млрд куб. м газу на рік, починаючи з осені 2022 року.
- Потужності газопорту ім. Леха Качинського в Свіноуйсьце до 2021 року збільшаться до 7,5 млрд куб. м на рік. Ця інфраструктура дозволить Польщі стати центром газової торгівлі в Європі і експортувати надлишки газу до інших країн.
- Наш уряд розширюватиме енергетичну співпрацю з США для імпорту зрідженого природного газу і розвитку ядерної енергетики.
- Ми залишаємося затятими противниками будівництва газопроводу «Північний потік – 2».
Конфлікт тижня: «бабусі» з Ланкашира проти сланцевого газу
Британським активістам знадобилася 1000 днів, аби змусити компанію Cuadrilla Resources відмовитися від планів з видобутку сланцевого газу в Ланкаширі методом фрекінгу, в якому застосовується технологія гідророзриву пласта. Наступного місяця спливає термін ліцензії, на підставі якої компанія майже п'ять років намагалася вести бурові роботи, однак зіткнулася з жорстким опором місцевих жителів.
Минулого тижня Cuadrilla Resources оголосила, що починає демонтаж обладнання на своєму єдиному виробничому майданчику у районі Блекпула, де в серпні було зафіксовано землетрус силою 2,9 бала. Влада ще продовжує розслідування цього інциденту, а місцеві жителі вже підраховують збитки і готуються до судових розглядів, сподіваючись отримати від компанії компенсацію за збиток від землетрусу, який, за попередніми даними, спровокували бурові роботи.
«У той час як світ вітає протести підлітків, що виступають проти зміни клімату, куди менше уваги приділяється їх мамам і бабусям, активність яких спокійніша, але вже принесла конкретні результати», – зазначає The Guardian.
Усе почалося в серпні 2014 року, коли загони літніх жінок у жовтих накидках і хустках стали звичайним явищем у Ланкаширі. Вони назвали себе «Нанас», хоча не всі з них були бабусями. Мета протесту «Нанас» полягала в тому, щоб зупинити видобуток сланцевого газу компанією Cuadrilla Resources. Коли ще на стадії розвідки в регіоні почалися землетруси, відважні жінки зламали огорожу навколо території, де велося буріння, і почали протест. Вони встановили намети і заявили про свої права на безпечне життя. Незабаром «Нанас» підтримали понад 14 000 місцевих жителів.
Протягом наступних років вони наполегливо продовжували виступати проти планів Cuadrilla Resources. У наметовому містечку «Нанас» танцювали, в'язали, молилися, читали вірші. Вони організували власну театральну студію і групу любителів самби. Але одного разу напруженість між протестуючими і поліцією, що забезпечує правопорядок, переросла в агресивний конфлікт, який закінчився масштабною бійкою. Після цього «Нанас» вирішили щосереди переодягатися в біле і протягом всього дня закликати своїх опонентів до перемир'я.
Хоча Cuadrilla Resources оголосила, що більше не намагатиметься відновити бурильні роботи до закінчення терміну дії ліцензії наприкінці листопада, «Нанас» вирішили поки залишатися на місці і переконатися, що їх не обдурили. Але все йде до того, що в цьому році вони, нарешті, зможуть закінчити свою акцію і повернутися додому, щоб провести різдвяні свята біля каміна у колі сім'ї, а не навколо багаття в наметовому містечку серед поля.
Партнерство тижня: тонкощі енергетичного переходу від лорда Хауелла
Енергетичний перехід, пов'язаний із заміщенням викопного палива відновлюваними джерелами для боротьби з глобальним потеплінням, у популярних дискусіях видається надто романтичним процесом, далеким від реальності. «Не так швидко і не так дешево!», – стверджує Девід Хауелл, один з провідних авторів ринкових реформ у британській енергетиці, який працював в уряді Маргарет Тетчер і Девіда Кемерона.
Зараз Хауелу 83 роки, він член Палати лордів і консультує енергетичні компанії. У 2016 році опублікував книгу «Зіткнення імперій: боротьба «зелених» і «чорних» за наше енергетичне майбутнє»
В інтерв'ю The New York Times лорд Хауелл поділився своїм баченням щодо динаміки розвитку паливних ринків і вирішення проблеми зміни клімату.
«Енергетичний перехід відбуватиметься набагато повільніше, ніж вважає більшість людей. Промисловці й енергетичні компанії сходяться на думці, що до 2050 року ми все ще будемо покладатися на вуглеводні, які складуть близько 70% світового споживання паливних ресурсів... Я переконаний, що єдина можливість для прогресу та економічного зростання, яка існує в світі – це спільне використання як викопних, так і відновлюваних джерел енергії», – говорить лорд Хауелл.
Він переконаний, що попит на різні види енергоресурсів визначатимуть ринкові тенденції і темпи розвитку технологій, а не штучні перешкоди, створені кліматичними активістами. Ось кілька цитат, у яких представлені основні аргументи Девіда Хауелла:
- Я бачу сильний тиск й ідеалізований погляд, що на нас попереду чекає катастрофа, якщо ми не відмовимося від викопного палива. А фокус, що його має бути зроблено, дуже розмитий. Насправді те, що робить Європа для скорочення викидів парникових газів – лише крапля в морі в порівнянні з діяльністю основних великих емітентів – Китаю, Індії, Росії та США. Кліматичні протести повинні вестися проти політики саме цих чотирьох країн, щоб досягти відчутних змін.
- Обмеження на фінансових ринках, пов'язані з бізнесом енергетичних компаній, дають негативний ефект. Адже велика частина нафтовидобутку знаходиться в руках національних нафтових корпорацій. Вони не потрапляють під дію заходів, орієнтованих на публічні компанії.
- Якби ми були реалістами, то визнали б, що вуглеводні посідатимуть важливе місце у світовій економіці в найближчі 100 років. Якби ми серйозно ставилися до кліматичних проблем, ми б спрямували всі зусилля на розробку технологій, які дозволять таким країнам як США, Росія, Китай та Індія виробляти порівняно дешеву енергію з низьким рівнем викидів парникових газів. Ми повинні зосередитися на тому, щоб зробити екологічно чистішим виробництво кам'яного вугілля, яке, вочевидь, залишиться важливим енергоносієм в економіках країн Азії та африканського континенту.
- Видобуток нафти і газу зі сланцевих порід відіграє важливу роль в еволюції світової енергетики. Ніхто не передбачав, що США перетворяться з найбільшого імпортера на експортера вуглеводнів. Це історична трансформація. Американська сланцева промисловість має значну цінову гнучкість, яка підриває роль ОПЕК. ОПЕК дійсно втратила колишню владу. Я сумніваюся, що спроби цієї організації координувати свої дії з Росією для контролю над ринком нафти будуть успішні.
- Американська сланцева нафта, яка легко видобувається в значній кількості, радикально змінила всю картину світового ринку. І, звичайно ж, це призводить до політичних наслідків для країн Близького Сходу та інтересів США в цьому регіоні. Я не впевнений навіть зараз, що люди вже здатні повною мірою оцінити цей вплив.
Інтрига тижня: контрольований блекаут у Каліфорнії
Компанія PG&E залишила без електроенергії понад 2 млн домогосподарств у Каліфорнії, але серед них не виявилося компаній з Кремнієвої долини. Чому?
Найбільша в США енергопостачальна компанія PG&E (Pacific Gas and Electric Company) багатьом з нас стала відома завдяки фільму про безстрашну активістку Ерін Брокович, яку зіграла актриса Джулія Робертс. У січні 2019 року PG&E оголосила про початок процедури банкрутства, тому що не впоралася з фінансовими наслідками масштабних пожеж у Північній Каліфорнії 2017-2018 років.
Аби припинити зростання проблем, у жовтні цього року компанія почала відключати подачу електроенергії клієнтам як превентивний захід, сподіваючись уникнути повторення трагедії через аварії на лініях електропередач під час сезонних ураганів. Сильний вітер висушує рослинність і поширює вогонь по території, а напруга в мережі провокує іскри, які створюють нові осередки загорянь.
Такий безпрецедентний крок для зниження ризиків призвів до блекауту, в результаті якого на кілька днів без світла залишилися понад 2 млн клієнтів PG&E в Центральній і Північній Каліфорнії. Але, як зазначає Wired, на карті цієї великої темної території залишилися «острови світла» – штаб-квартири технологічних компаній, таких як Tesla, Uber, Lyft, Apple, Facebook або Google.
«Це не випадковий збіг», – пояснив Майкл Вара, керівник програми з питань клімату та енергетичної політики Інституту Вудса при Стенфордському університеті. На відміну від звичайних житлових районів, компанії Кремнієвої долини обслуговуються більш безпечними і надійними лініями електропередач, які побудовані за вищими стандартами, і тому вони найменш схильні до дії кліматичних катаклізмів.
Бонус
Китай обігнав США – головний світовий фондовий ринок – за кількістю публічних компаній. Одна з основних причин зміни лідера пов'язана зі скандальним банкрутством енергетичного гіганта Enron у 2001 році. Ця «афера століття» призвела до посилення вимог до фінансової звітності, тому сьогодні бути публічною компанією в США вже не так привабливо, як колись.
Китай вже став і другою за розміром після США економікою світу (і першою – при розрахунку ВВП за паритетом купівельної спроможності валют), нагадує Financial Times. Видання пояснює це, правда, не лише заслугами Китаю.
Кількість американських публічних компаній скорочується вже протягом понад двох десятиліть. На піку, в 1996 році, їх було понад 8000, а зараз майже вдвічі менше – близько 4400, згідно з даними JPMorgan Asset Management. У свою чергу, Китай за цей період активно розвивав свої ринки капіталу і вивів на біржі – в Гонконзі, на материку, а також у США і Європі – державні підприємства та фінансові компанії. Акції на фондовому ринку розмістили і багато приватних фірм.
Зараз кількість публічних китайських компаній з лістингом на всіх біржах перевищує 4800, за підрахунками JPMorgan Asset Management. Це вдвічі більше, ніж 10 років тому, і в 10 з гаком разів більше, ніж 20 років тому.
Американських публічних компаній стало менше в тому числі тому, що фонди прямих інвестицій, купуючи їх, виводили з біржі, а також у результаті численних поглинань. А в останнє десятиліття бум на ринках венчурного та боргового капіталу дозволяв багатьом стартапам залишатися приватними набагато довше, ніж у минулому, скорочуючи приплив нових компаній на публічний ринок.
Ультранизькі процентні ставки і надлишкова ліквідність, що дозволяють приватним компаніям залучати фінансування без IPO, а також значне посилення вимог до звітності після бухгалтерських скандалів з Enron, WorldCom та іншими компаніями на початку століття означають, що «сьогодні бути публічною компанією в США вже не так привабливо, як у минулому », вказує Йон Тріс, видавець інвестиційного бюлетеня Fuller Treacy Money. Розвиток же фондового ринку Китаю – це здебільшого історія створення додаткових джерел фондування компаній крім держави і держбанків, додає він.
Щоправда, Китаю ще далеко до США за вартістю. За даними Світового банку на кінець 2018 року, сукупна ринкова капіталізація американських компаній становила $30,44 трлн (44,3% капіталізації світового фондового ринку), а китайських – $6,32 трлн (9,2%, 2-е місце в світі).
Telegram-канал автора: ROTHSCHILD QUEST: ENERGY TRENDS
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
