Захворіло у світі
18,364,694
Померло у світі
695,848
Вилікувалось у світі
10,965,634
Захворіло в Україні
74,219
Померло в Україні
1,764
Вилікувалось в Україні
40,613
Марина Лазебна: «Зарплати повинні зростати так, щоб і міністри, і звичайні люди були задоволені»

Марина Лазебна: «Зарплати повинні зростати так, щоб і міністри, і звичайні люди були задоволені»

14 головних тез із інтерв'ю з міністром соціальної політики

Цей матеріал також доступний російською
Марина Лазебна: «Зарплати повинні зростати так, щоб і міністри, і звичайні люди були задоволені»
Фото: Віталій Головін /Mind.UA

Судячи з кар’єрних етапів Марини Лазебної, у соціальній системі вона людина невипадкова. Займалася проблемами пенсійної реформи, питаннями соціальної політики та праці, очолювала Державну службу зайнятості (ліквідовану в березні 2014 року урядом Арсенія Яценюка) й Державну соціальну службу України.

На наші запитання щодо оцінки діяльності попередників серед позитивних зрушень міністр відзначила монетизацію субсидій (у безготівковій формі). Щодо мінусів зізнається: «Коли на початку березня я прийшла в міністерство – неприємною новиною для мене стала відсутність коштів на індексацію пенсій. Вони чомусь були закладені у бюджеті Пенсійного фонду (ПФ) аж на грудень 2020 року, хоча раніше саме в березні проводилася індексація пенсій».

Mind публікує головні тезиси бесіди з міністром соціальної політики. Повну версію інтерв’ю опубліковано тут.


Середня пенсія в країні зросла майже на 400 грн у результаті програм, які ми зробили, до 3400 грн. Такі можливості бюджету.

Щодо прожиткового мінімуму – міністерство рахує фактичний прожитковий мінімум для пенсіонера, і на травень це 3300 грн.


Планується  підвищення мінімальних зарплат з 1 січня 2021 року, що також вплине на розмір пенсій. Наприклад, у осіб віком від 65 років (зі стажем 30–35 років) мінімальні виплати будуть 2400 грн. Але слід виходити з реальних можливостей бюджету й дочекатися рішень ВР.


Можу сказати про себе і уряд, в якому працюю. У нас зарплати одразу були обмежені, премії відсутні. Я отримую на руки близько 33 000 грн. Попереднє керівництво мало в рази більше.


Сьогодні потрібні інші підходи до пенсійного забезпечення і системи загалом. У ній певні перекоси: дефіцит ПФ, трансферти держбюджету, недолуга політика 2016 року (коли ЄСВ знизили вдвічі й за три роки ПФ недоотримав понад 400 млрд грн). Роботодавці тоді наполягали, що зниження ЄСВ  призведе до легалізації тіньової зайнятості, але цього не відбулось, кількість застрахованих найманих працівників не зросла.


На сьогодні дефіцит Пенсійного фонду збільшився на 15 млрд грн, і наразі маємо майже 38 млрд грн. Цю цифру ми зафіксували і працюємо над покращенням надходжень.


Наступного року буде три етапи підвищення пенсій: 1 березня індексація (хоча в 2017 році ця норма була анульована), 1 липня підвищення прожиткового мінімуму й 1 грудня. Зараз триває бюджетний процес, і ми прораховуємо різні варіанти.


Щоб пропонувати обов’язкову накопичувальну пенсійну систему, слід розуміти, що таке солідарна. А вона залежить від демографії… Народжуваність в Україні у 2019 році впала до найнижчого рівня в історії – 7,4 новонароджених на 1000 осіб населення. Сьогодні громадян України віком до одного року в країні менше, ніж мешканців будь-якого іншого віку до 72 років включно – таке спостерігається вперше.


У нас вже зараз 13 млн осіб, за яких сплачуються внески до Пенсійного фонду України, та 11,2 млн пенсіонерів. А через 30 років через демографію ця ситуація лише погіршиться. Хто утримуватиме пенсіонерів? Потрібен баланс. Його слід створювати зараз.


Питання не в тому, аби створити лише обов’язкову накопичувальну систему. Мова про баланс двох систем, що знівелює ризики.


Ми пропонуємо зробити light-варіант, почати з невеликих внесків: 2% працівник на власний рахунок, 2% роботодавець на рахунок працівника. Не створювати нові інституції, а зробити на наявних. Посилити регулювання цього ринку, захист і контроль активів. Накопичувальна система має бути прозора та надійна.


Ми опрацьовуємо питання монетизації пільгового проїзду. Це питання непросте. Ідуть дискусії, представники органів місцевого самоврядування підтримують таку ідею, але ми розуміємо, що нам потрібні уніфіковані правила такої монетизації по всій країні.


Я теж хочу, щоб темпи зростання зарплат були більшими. Але Мінфін і Мінекономіки виходили з реальних фінансових можливостей держави. А щоб відбулося підвищення мінімальної зарплати з 1 вересня, слід ще внести зміни до бюджету. І чомусь всі забувають, що сьогодні є проблема COVID-19 і пріоритетом є також система охорони здоров’я.


Наразі у нас п’ять пріоритетних програм допомоги людям в період пандемії та карантину: підтримка доходів людей (підвищення пенсій, допомог на дітей, інших соціальних виплат), спрощений доступ до всіх програм соціальної допомоги (автоматичне перепризначення субсидій тощо), забезпечення прав людини (під час карантину зросло домашнє насильство, і боротьбі з ним в умовах карантину приділяється особлива увага), підтримка громадян, у тому числі медичних працівників, через Фонд соціального страхування (лікарняні, оплата самоізоляції, виплати у разі захворювання або смерті медичного працівника від COVID-19), програма «Допомога поруч» (забезпечення продуктовими харчовими наборами малозабезпечених і самотніх літніх людей, осіб з інвалідністю).


Не знаю, яку зарплату можна вважати гідною для посади міністра: цю працю слід вимірювати ефективністю дій, відповідальністю. Та в період, коли країна у кризі, й ми не знаємо, як підняти прожитковий мінімум до реального рівня, у чиновників не має бути захмарних зарплат. Зарплати повинні зростати так, щоб і міністри, і звичайні люди були задоволені.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті