Трубою по потилиці: як ЄС та США збираються приборкувати «Газпром»
І чому на кону – реформа газового ринку в Україні
Майбутнє проєкту «Північний потік – 2» й українського газового транзиту – один з основних елементів політичної дискусії, яку зараз жваво «адмініструють» ЄС і США. Отже, 2021 рік обіцяє стати поворотним при врегулюванні кризи у відносинах Києва та Москви.
Через закордонні медіа минулого тижня ми отримали низку свідчень, що «політичні важкоатлети» на Заході ведуть дипломатичні переговори й обмінюються думками, як розв'язати «українське питання». Йдеться також про те, як гарантувати енергетичну безпеку Східної Європи й обмежити можливості «Газпрому» для тиску на ринки країн регіону, якщо «Північний потік – 2» буде добудовано. Але як при цьому допомогти українській економіці, що постраждала від анексії Криму та збройного протистояння на Донбасі, зберегти доходи від транзиту російського газу?
Mind розбирався, які ризики для України несуть потенційні домовленості з «Газпромом», навіть якщо їх гарантами виступлять західні партнери.
Потурання Росії чи «нова спецоперація»?
«Виходом із глухого кута може стати нова грандіозна операція», – пише The Economist у статті «Чому Німеччина не зможе вбити «Північний потік – 2», але на це здатні американські санкції».
Як зазначає Ден Фрід, координатор із санкцій Держдепартаменту в адміністрації Барака Обами, у тексті останнього закону про антиросійські санкції використано досить загальні формулювання. «Це натяк на те, що Конгрес хоче угоди. Команда Байдена відкрита для пропозицій».
Один із варіантів – автоматичний механізм санкцій проти «Газпрому», якщо Кремль вирішить відмовитися від українського транзиту на умовах угоди 2019 року, укладеної за посередництва Ангели Меркель. «Це може стати частиною грандіозної угоди: США відмовляються від санкцій в обмін на зобов'язання Німеччини зміцнювати енергетичну (та інші види) безпеки в країнах Східної Європи», – вважає The Economist.
Про те, що в німецькому уряді аналізують схожий сценарій, написало видання WirtschaftsWoche. За його даними, влада Німеччини розглядає можливість застосувати «механізм відключення» при експлуатації СП-2, якщо Росія тиснутиме на Україну.
Однак Німеччині потрібно не лише виявити цікавість до таких ідей, а й тимчасово зупинити підтримку «труби». А офіційні особи в Берліні побоюються, що прихильники жорсткої лінії в Конгресі можуть зв'язати Байдену руки. Отже, дипломатичний глухий кут здатен розтягнутися в часі.
Наразі до офіційних перемовин не дійшло, «у холодних водах поблизу данського острова Борнхольм у Балтійському морі розгортається складна гра в кота й мишки».
Хто під ударом?
Ніхто в ЄС не гадав, що застосування Сполученими Штатами екстериторіальних санкцій проти авторитарних режимів у всьому світі, заснованих на монопольному становищі долара в міжнародних розрахунках, може зачепити союзників. Проте це сталося. Зараз «Газпром», вимушений відмовитися від допомоги зарубіжних підрядників, поспішає завершити будівництво СП-2, який подвоїть пропускну здатність маршруту з Росії до Німеччини. Залишилося прокласти менше 150 км.
«У Західній Європі здебільшого вітають імпорт газу з Росії. Країни Центральної та Східної Європи розглядають таку залежність як джерело уразливості, що нагадує їм про їхню колишню підпорядкованість Москві, коли вони були сателітами Радянського Союзу. Вони вказують на випадки, коли СРСР і потім Росія використовували припинення постачань і маніпуляції з ними як інструмент політичного тиску», – зазначає у своїй книзі американський економіст, лауреат Пулітцерівської премії Деніел Єргін.
Новим приводом для протиріч усередині ЄС стала українсько-російська політична криза. Починаючи з 2014 року, коли після анексії Криму Росією стартував проєкт СП-2, Євросоюз постійно обговорює і вводить обмеження проти РФ, секторальні та персональні. СП-2 незмінно згадується як головний і очевидний кандидат до списку санкцій, але з остаточної редакції документів газопровід кудись зникає.
Історія отруєння опозиційного російського політика Олексія Навального і його арешту після повернення до Москви з подальшим демонстративним репресивним вироком за абсурдними підставами знову ставить ЄС перед необхідністю реагувати. І знову лунають заклики зупинити СП-2 попри те, що він вже добудований більш ніж на 90%. Брюссель і Берлін опинилися перед складним вибором.
За версією агентства Bloomberg, з приходом нового уряду Німеччина і взагалі може відмовитися від СП-2. Ангела Меркель продовжує відстоювати проєкт лише для того, щоб зберегти мир у своїй коаліції із соціал-демократами. Газопровід також дозволяє їй мати козир на майбутніх перемовинах із Джо Байденом.
Чим ризикуємо?
Однак збереження транзитних доходів від «Газпрому» при недобудованому СП-2 і для України може обернутися не лише благом. Американський політолог Тейн Густафсон, який багато років вивчає російську нафтогазову галузь, вважає, що навіть при політичних гарантіях від західних партнерів не можна виключити зупинку транспортування російського газу до ЄС через українську територію, а співпраця з «Газпромом» може обмежити можливості для реформ, поки вони не завершені.
«Як не парадоксально, але саме погіршення політичних відносин прискорило розлучення України та Росії на газовому фронті. Київ більше не залежить від закупівель газу в «Газпрому» і вільно купує ресурс у Європи. Реформи значно обмежили варіанти для тіньових газових угод, які були прокляттям у відносинах Москви та Києва. Водночас Росія продовжує будувати обхідні газопроводи – СП-2 і «Турецький потік», – зазначаєТейн Густафсон.
Іронія в тому, за його словами, що коли українсько-російські відносини максимально погіршилися на тлі політичної ворожнечі, газове співробітництво між країнами отримало найбільше шансів для змін і стабілізації. А повернення до співпраці з «Газпромом» під тиском політичних чинників може обмежити можливості для того, щоб довести реформи до логічного кінця.
Більше корисної інформації, новин та аналітики про світовий енергетичний ринок – на каналі Світлани Долінчук. Читайте тут про головні тренди в енергетиці та торгівлі енергоресурсами, нові технології в нафтогазовій галузі, енергопереході та декарбонізації.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
