Глобальне потепління: про що насправді говорили Байден і Меркель
І до чого тут нова стаття Путіна та «Нафтогаз України»
Зустріч президента США Джо Байдена та канцлерки Німеччини Ангели Меркель минулого тижня стали головною подією в міжнародній політиці. Два лідери визначили пріоритети і принципи, на основі яких їхні країни мають намір розвивати стратегічні відносини з іншими державами та спільними зусиллями розв'язувати проблеми безпеки. Результатом перемовин стало підписання «Вашингтонської декларації».
У документі йдеться про створення «німецько-американського форуму майбутнього» і про «економічний діалог». США та ФРН вважають НАТО головним елементом гарантування безпеки Європи і наголошують на прихильності принципу спільної оборони. Це означає, як заявив потім на пресконференції Джо Байден, Сполучені Штати і Німеччина продовжать «виступати єдиним фронтом для захисту союзників на східному фланзі НАТО проти російської агресії».
Байден і Меркель також домовилися про партнерство в сфері енергетики та захисту клімату. У цьому документі наголошується на прихильності боротьбі проти кліматичних змін і йдеться про майбутню співпрацю для підтримки енергетичної безпеки та розвитку нових енергетичних технологій. Також США й Німеччина мають намір сприяти розвитку сталої енергетики в економіках, що розвиваються (Україна серед них. – Mind), але при цьому не допустити, щоб ресурси ставали інструментом примусу.
Візит до Вашингтону став останнім для Меркель як федеральної канцлерки. Але варто зазначити, що вона стала першою главою уряду європейської держави, запрошеною у Білий дім після обрання нового президента Сполучених Штатів.
Для України особливий символізм у тому, що перемовини Джо Байдена й Ангели Меркель відбулися на третій день після візиту Володимира Зеленського до Німеччини.
«Зустріч, яка може змінити майбутнє Європи» – так її охарактеризував президент України.
Більше конкретики в цьому контексті має з'явитися після візиту Володимира Зеленського до Вашингтону, підготовку якого зараз здійснює Офіс Президента.
Але загальні тренди в міжнародній політиці, які зачіпають питання національної безпеки України, вже очевидні. Головні з них виокремив Mind.
«Північний потік – 2» як важіль геополітичного впливу
Питання перспективи нового газопроводу для постачань російського газу на європейський ринок було одним із найбільш дискусійних на зустрічі Байдена й Меркель. На відміну від Німеччини, яка схильна сприймати СП-2 як ринковий проєкт, для України умови експлуатації магістральних газопроводів – це гарантії безпеки та захисту від можливої збройної агресії з боку Росії. Але однозначного рішення в інтересах України на міжнародному політичному рівні немає. Хоча загальні риси врегулювання проблеми озвучені в коментарях за підсумками вашингтонських перемовин.
Джо Байден зажадав запевнень, що «Північний потік – 2» не завдасть шкоди Україні. «Канцлер і я попросили наші команди розглянути практичні заходи, які ми можемо спільно зробити для підтримки енергетичної безпеки України», – сказав президент США.
Ангела Меркель акцентувала на гарантії транспортування російського газу через Україну після 2024 року, коли закінчиться чинний транзитний контракт. «Я скажу обережно: у нас є багато інструментів, які лежать не на німецькому боці, а на європейському, і які можна застосувати в разі порушення транзиту. Наприклад, санкції. Але я сподіваюся, що до цього не дійде», – зазначила вона.
Не лише своїми висловлюваннями, а й смисловими паузами на пресконференції Меркель визнала, що у випадку з Росією газ – це очевидна політична проблема. Викопні ресурси не лише критично важливі для економіки цієї країни, а й розглядаються її керівництвом як спосіб поширити владу за кордоном без застосування військової сили. Росія – другий виробник за обсягом газу (після США) і досі залишається його найбільшим експортером.
Запрошення до перемовин
Схоже, що Владімір Путін готовий до обговорення газового питання, як і до більш широкої дискусії про врегулювання політичної кризи у відносинах Росії та України. Саме в цьому основний посил його резонансної статті «Про історичну єдність росіян і українців», опублікованої минулого тижня.
Її тези спровокували гучну дискусію. Але більш значущим для майбутніх зовнішньополітичних рішень на практиці виглядає пояснення Владіміра Путіна в телекоментарі наступного дня після виходу статті.
У ньому прозвучала важлива цитата, яка передає суть пріоритетів Кремля: «Для нас [Росії] важливо не те, як сусідня держава, у цьому разі Україна, вибудовуватиме своє зовнішньополітичне життя й орієнтири. Для нас важливо – коли я говорив про свободу, у цьому випадку те ж саме, – щоб не створювалися проблеми для нас, щоб не створювалися загрози для нас».
Судячи з усього, фокус уваги Москви в перемовинах щодо українського газового транзиту – це узгодження умов нейтралітету в зовнішній політиці. Путін також задекларував відмову від збройного сценарію, якщо західними партнерами будуть враховані побоювання Росії з приводу безпеки та взято до уваги те, як він сприймає цю проблему.
Але для України важливо інше: ці ідеї схильні підтримувати ключові західні партнери України – як США, так і Німеччина, лідери яких на вищому рівні вельми обережно добирають слова про перспективи співпраці Києва й НАТО.
Кліматичний порядок денний
Позиція основних партнерів не означає відмови України від західного вектора в зовнішній політиці й курсу на євроінтеграцію. Немає ніяких сигналів небезпеки і стосовно того, що Україна повернеться в сферу російського політичного впливу всупереч суспільним настроям.
Ба більше, саме в економічній сфері для України зараз відкриваються нові перспективи у співпраці з Брюсселем і Берліном, які здатні стати новим стимулом для антикризових реформ і підняти національну економіку на новий рівень. Йдеться про програму масштабної трансформації в межах Green Deal EU, яка має на меті зміну технологічного укладу для обмеження негативного впливу промисловості на клімат.
Суть у тому, щоб замість викопного палива на виробництві використовувалося більше енергії з відновлюваних джерел.
У цьому контексті і є резон розглядати заходи для гарантування енергетичної безпеки України, а також стратегічні перспективи української ГТС та її нову роль на європейській енергетичній карті. Німеччина – визнаний лідер серед країн ЄС у нових технологіях декарбонізації. Саме тому з німецькими компаніями «Нафтогаз» вже веде перемовини про пілотні проєкти для адаптації газотранспортної інфраструктури до нових вимог кліматичної безпеки.
Докладніше про те, що являє собою кліматична політика ЄС, як вона позначається на міжнародній конкуренції, а також здатна вплинути на зовнішню політику й український бізнес, Mind розповість у своїх нових публікаціях.
Більше корисної інформації, новин та аналітики про світовий енергетичний ринок – на каналі Світлани Долінчук. Читайте тут про головні тренди в енергетиці та торгівлі енергоресурсами, нові технології в нафтогазовій галузі, енергопереході та декарбонізації.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
