Долю «Північного потоку – 2» визначено. Що тепер робити Україні?

США та Німеччина дійшли згоди з приводу «Північного потоку – 2» – спірного трубопроводу вартістю $11 млрд, яким газ із російської Арктики надходитиме на німецький ринок. Попри відмову від блокування проєкту, в Білому домі і надалі побоюються, що він дозволить Росії завдавати шкоди інтересам України, а також інших країн Центральної та Східної Європи.

За умовами угоди, Німеччина обіцяє вжити відповідних заходів, якщо Кремль спробує використовувати поставки газу «в якості зброї» або вчиняти агресивні дії проти України. Офіційний Київ також налаштований розвивати активну політику, щоби захистити інтереси національної безпеки й обмежити зловмисний російський вплив на території країни.

«Доля здала нам карти. Будемо грати», – говорив один з героїв популярного серіалу «Мільярди». Mind проаналізував, який розклад отримала Україна на черговому етапі газового протистояння з РФ.

Право на слово. Не останнє

Ринок енергоносіїв, що пронизує всю економіку – це завжди більше, ніж бізнес. У випадку з Росією – це ціла система специфічних відносин між Кремлем і Європою, яка з кінця 1960-х років будується навколо «великих труб» для нарощування експорту російського газу та геополітичного впливу за кордоном.

У своєму невдоволенні такою ситуацією Україна не самотня. Угода США та Німеччини щодо «Північного потоку – 2» моментально викликала критику країн, які найбільше постраждали від російської газової експансії. Спільну заяву опублікували міністри закордонних справ України та Польщі, де акцентували на «нових політичних, військових і енергетичних загрозах», а також «поглибленні розбіжностей всередині НАТО і ЄС».

Крім того, українське МЗС ініціювало консультації з Єврокомісією та Німеччиною щодо газопроводу СП-2, який «загрожує безпеці України та порушує принципи диверсифікації Енергетичного Союзу ЄС».

Незважаючи на угоду з Німеччиною стосовно СП-2, адміністрація Джо Байдена не може розраховувати на спокійне врегулювання конфліктної теми. Голова держхолдингу «Нафтогаз України» Юрій Вітренко, який зараз перебуває на переговорах у Вашингтоні, заявив про підтримку української боротьби проти російського проєкту двома провідними партіями США –  республіканцями та демократами.

Стратегія НАК передбачає також можливість міжнародних судових позовів проти «Газпрому» і оператора Nord Stream AG. Мета – домогтися, аби правила конкуренції, прописані в європейському законодавстві, поширювалися без винятків на весь бізнес російської монополії в ЄС і Україні. Інакше реформа українського газового ринку і його євроінтеграція будуть штучно обмежені, а споживачі газу ризикують зіткнутися з завищеними і політично мотивованими цінами.

Діалог «за поняттями»

Угода з Німеччиною щодо «Північного потоку – 2» аж ніяк не означає, що адміністрація Джо Байдена прагне перемир'я з Владіміром Путіним на його умовах. Результатом червневої зустрічі в Женеві стала можливість сторін робити певні кроки назустріч одне одному в деяких питаннях.

Як пояснив американський президент, до того моменту як він зайняв крісло в Білому домі, газопровід СП-2 був на 90% побудований. А для Вашингтона важливо відновити трансатлантичне партнерство, зруйноване під час президентства Дональда Трампа, щоб об'єднати зусилля і зупинити глобальну експансію Китаю. Зайва напруга у стосунках з Німеччиною і Росією могла тільки зашкодити вирішенню цього завдання.

У той же час женевський саміт відкрив можливість напрацювати нові правила поведінки Вашингтона з Москвою. Попередньо, процес розрахований на півроку.

Один з головних напрямків цього діалогу – кібервійни. Так, на початку липня Байден надав Путіну останню можливість вжити заходів по лінії російських спецслужб щодо діючих з території РФ кіберзлочинців, перш ніж США зроблять власні кроки в кіберпросторі, спрямовані на знищення комп'ютерної інфраструктури хакерів, а також запровадять нові відчутні санкції щодо Росії.

Остання з таких атак сталася ⁠в святковий вікенд у США 3-4 липня і зачепила близько ⁠1500 малих і середніх компаній, а також міські комп'ютерні мережі ⁠в штаті Меріленд. Інший гучний інцидент трапився й на початку травня, коли кіберзлочинне угруповання «з російським корінням» DarkSide паралізувало роботу американської компанії Colonial Pipeline – оператора єдиного трубопроводу, що постачає автомобільний бензин і авіагас на східне узбережжя США. Атака викликала дефіцит пального, черги на заправках і зростання цін на бензин у найбільших містах.

Серед заходів, спрямованих проти Росії в разі продовження кібератак, не виключені блокувальні санкції для найбільших російських компаній нафтогазового сектора і розширення американських санкції на російський держборг, зокрема й на борги держбанків і держпідприємств.

Ці обставини дозволяють деяким експертам говорити про те, що «російська геополітика знаходиться на ручному управлінні» у Вашингтона.

Політика – це процес

Прагнення США обмежити вплив Китаю і врегулювати критично важливу проблему кібербезпеки – основний контекст ухваленого адміністрацією Байдена рішення по угоді з Німеччиною стосовно «Північного потоку – 2».

Але значущою темою для Америки залишається також посилення безпеки і підтримка України в протистоянні з Росією. Вона обговорюватиметься під час візиту Володимира Зеленського до Вашингтону 30 серпня.

Інше важливе завдання – гарантії транзиту російського газу через Україну після запуску «Північного потоку – 2». Ця угода має стати запобіжником від агресивної політики Кремля проти України. Перемовини щодо її умов повинні стартувати «не пізніше 1 вересня» за підтримки Німеччини та США.

Очікується, що новий 10-річний контракт замінить чинні домовленості «Нафтогазу» з «Газпромом», термін яких спливає в 2024 році. І забезпечить для України не лише доходи від послуг з транзиту, але і можливості для якісних перетворень на газовому ринку.