Акценти тижня: скандали на Олімпіаді, митні війни після Брекситу та «великий газовий переділ» між США та Німеччиною

Акценти тижня: скандали на Олімпіаді, митні війни після Брекситу та «великий газовий переділ» між США та Німеччиною

Огляд основних подій минулих семи днів і реакція на них зарубіжної преси

Этот материал также доступен на русском языке
Акценти тижня: скандали на Олімпіаді, митні війни після Брекситу та «великий газовий переділ» між США та Німеччиною
Фото: depositphotos.com

Mind продовжує цикл публікацій під загальною назвою «Акценти тижня». У ньому ми висвітлюємо головні події, що напередодні сколихнули світове співтовариство та мають відчутний вплив на економіку не лише окремих держав, а й цілих регіонів. Черговий випуск інформаційної добірки присвячуємо складнощам, з якими довелося зіткнутися організаторам та учасникам ХХХІІ Олімпіади; новим торговельним протиріччям між Британією та Євросоюзом і складному політичному «післясмаку» від угоди стосовно «Північного потоку – 2».

Провалена Олімпіада: що та чому пішло не так

Акценти тижня: скандали на Олімпіаді, митні війни після Брекситу та «великий газовий переділ» між США та Німеччиною
Фото: teenvogue.com

Цьогорічні Літні олімпійські ігри в Токіо – перші та наразі єдині в історії, які проходять без глядачів. Для організаторів ігор, за підрахунками аналітиків з GlobalData, це означає втрату доходів від квитків у розмірі $800 млн, а для самих глядачів – відсутність можливості бути присутніми на трибунах уболівальників. З березня минулого року, коли Міжнародний олімпійський комітет ухвалив рішення перенести змагання на 2021-й, Японія пережила вже дві хвилі епідемії COVID-19. Друга з них мала місце менш ніж за три місяці до початку турніру – а тому загрожувала черговим відтермінуванням або навіть скасуванням проведення Олімпіади.

Тим часом японське населення залишається найменш захищеним з усіх країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСD): повністю вакцинованими є лише чверть японців. Місцеві лікарі забили на сполох ще в травні, закликаючи МОК скасувати змагання. Згодом до них доєдналися пересічні японські громадяни, а потім і офіційні спонсори цьогорічної Олімпіади, зокрема промислові гіганти Panasonic, Toyota і Fujitsu.

Попри публічні протести, МОК спільно з японським урядом все ж залишилися відданими намірам провести захід будь-якою ціною. У результаті Олімпіада, на яку японські організатори витратили понад $20 млрд і яка мала б ще більше зміцнити міжнародний престиж країни, перетворилася на об’єкт роздратування для пересічних японців, уряду та МОК.

Понівеченій репутації Літніх ігор у Токіо навряд чи допоможе нове гасло «Вище, Швидше, Сильніше – Разом», затверджене МОК минулого тижня. Набагато більш влучним виглядає слоган «Для чого ця Олімпіада – і для кого?», як висловилася членкиня Японського олімпійського комітету та колишня чемпіонка світу з дзюдо Каорі Ямаґучі.

Відповісти на це запитання доволі складно, враховуючи, що в програші опиняються всі – від організаторів і потенційних глядачів до самих спортсменів: багато хто з них напередодні відкриття змагань отримали позитивний результат тесту на коронавірус і тепер змушені пропустити найпрестижніший у спортивному світі турнір.

Так, згідно з даними Reuters, пропускають Олімпіаду через COVID вже декілька десятків спортсменів із різних країн. А здорових учасників, які контактували з хворими особами, за свідченням видання Financial Times, змусили дотримуватися суворого карантинного режиму та тренуватися наодинці, що призвело до хвилі обурення серед команд, як-от британської. За словами англійської олімпійської спортсменки Тейлор Кемпбелл, подорож у Токіо комерційними авіалініями разом зі сторонніми, потенційно інфікованими особами заздалегідь ставить учасників змагань у ризиковане й невигідне становище. Причиною невдоволення спортсменів стали також умови проживання. Так, китайська команда з вітрильного спорту поскаржилася на те, що їх змусили поселитися за межами Олімпійського містечка – у готелі, де, крім спортсменів, проживали місцеві туристи.

Іншою проблемою для міжнародного спорту, що ризикує вибухнути під час змагань, став допінг, використання якого набуло небаченого досі розмаху. Зусиллями МОК ще до початку самої Олімпіади встановлено новий олімпійський рекорд: було заплановано взяти 5000 допінг-тестів, на 70 більше, ніж на попередній Олімпіаді в Ріо. Проте, на думку багатьох фахівців, цього замало.

За даними, наведеними The Economist, щонайменше 10% усіх спортсменів на Олімпіаді вживають стероїди та інші заборонені сполуки для покращення фізичних показників. При цьому 90% недобросовісних спортсменів вдається «обманути» результати допінг-тестів та уникнути санкцій. Річ у тім, що дія хімічних добавок може тривати значно довше, аніж їхнє перебування в крові спортсмена. Через це міжнародні антидопінгові агентства вимагають від спортсменів вищого класу проходження тестування регулярно протягом року, а не лише безпосередньо перед змаганнями. Однак, як зазначає The Economist, минулорічні карантинні обмеження порушили усталені процедури забору тестів, що відкрило додаткові можливості для допінгу.

Перші допінг-скандали Олімпіади в Токіо не змусили на себе чекати. Так, Росія, чиїм спортсменам заборонено виступати під прапором власної країни, вже втратила через допінг кількох членів збірної з плавання, спортсмена зі стрибків у висоту Данила Лисенка та двох російських веслярів, у крові яких було виявлено мельдоній. Не оминула сумна доля й українського спортсмена Ігоря Главана, хоча пропускає Олімпіаду він через допінгове порушення, зафіксоване ще 2017 року. Не менш болісною є втрата українською збірною зі спортивної гімнастики колишнього олімпійського чемпіона Олега Верняєва, чий допінг-тест також виявився позитивним. Жіночу збірну США з бігу на 100 м позбавили її головної зірки Ша’Каррі Річардсон – через наявність в її крові сполук, пов’язаних із марихуаною.

І таких випадків сотні – а якщо бути точнішими, понад 400 – стільки спортсменів з усіх країн, за даними Athletics Integrity Unit наразі відсторонені від участі в офіційних міжнародних турнірах, зокрема й Олімпіади.

Доповнюють враження і провали в організації змагань: від скандального звільнення  попереднього організатора церемонії відкриття до неправильної мапи України на офіційному сайті Олімпіади, на якій півострів Крим був відділений від країни чорною рискою.

Олімпіада мала стати символом єднання, а натомість стала свідченням розколу – між фанатами та спортсменами, між спортсменами та їхніми збірними то через допінг, то через коронавірус, між МОК та японським урядом, які дали «зелене світло» на проведення турніру в розпал чергової хвилі епідемії в Японії, та пересічними японцями, які на знак протесту влаштовували масштабні демонстрації в столиці.

Тим часом Олімпіада-2021 триває, а перші матчі з більшості представлених на ній видів спорту вже відбулися. І цьогорічні Олімпійські ігри точно залишать в історії незабутній відбиток  – проте зовсім не той, на який розраховував світ і насамперед сама Японія.


Протокольний протест: хитка угода між ЄС та Британією

Акценти тижня: скандали на Олімпіаді, митні війни після Брекситу та «великий газовий переділ» між США та Німеччиною
Фото: https://i.guim.co.uk/

У середу, 21 липня, Велика Британія висловила протест проти умов торговельної угоди між нею та ЄС, відомою як Північноірландський протокол. Про це повідомляє Reuters. Договір між двома державами, що набув чинності 1 січня 2021 року, має регулювати торгові відносини між ЄС та Британією після Брекситу. Із шани до Белфастської угоди 1998-го та з урахуванням турбулентних відносин між Південною (незалежна Республіка Ірландія) та Північною Ірландією, Британія та ЄС домовилися не встановлювати між ними митних бар’єрів.

Однак кожна поступка має свою ціну. Для Британії такою ціною збереження економічної єдності двох Ірландій стало те, що сама вона виявилася частково відділеною від Північної Ірландії в митному плані. Згідно з умовами протоколу, деякі товари, які підлягають у ЄС особливо жорстким стандартам (насамперед, як зазначає BBC, це стосується сільськогосподарських продуктів на кшталт замороженого м'яса), перед їх транспортуванням з Англії на острів Ірландія мають проходити перевірку в північноірландських портах. Отже, протокол фактично створює митний кордон між ЄС та Британією в Ірландському морі, що, за словами британських політиків, шкодить тамтешньому бізнесу.

Крім того, існування митного кордону між Англією та Північною Ірландією підігріває напруження в ірландському суспільстві та викликає обурення «юніоністів» – прихильників перебування Північної Ірландії в складі Великої Британії.

Минулої середи британський Кабмін оприлюднив документ із пропонованими змінами до чинного протоколу. Проте вже наступного дня голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен відкинула пропозицію британської сторони, заявивши, що ЄС «продовжить шукати гнучкі та креативні шляхи розв'язання» проблеми в межах чинного документа, але переписувати його не збирається. У відповідь прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон пообіцяв у разі відмови ЄС іти йому назустріч застосувати ст. 16 протоколу, яка дозволяє будь-якій стороні скасувати дію угоди в разі, якщо вона «шкодить економічному, суспільному чи екологічному становищу» будь-якої з них.

FT називає політику прем’єра «тактикою затягування», адже погодитися з британською позицією щодо модифікації Північноірландського протоколу ЄС не може аж ніяк. Підігріваючи консервативні погляди Ольстера та відмовляючись від виконання постбрекситівських зобов’язань стосовно Брюсселя, Джонсон, за словами журналістів, «грає з вогнем», що може перерости в чергове протистояння між ірландськими «юніоністами» та націоналістами.

Для самого Джонсона, однак, це найкращий шанс захистити свою популярність у Великій Британії як головного консерватора та ідеолога Брекситу. Наразі між Британією та ЄС діє «пільговий» період, який триватиме до кінця вересня і протягом якого англійським м’ясовиробникам дозволяється поставляти власну продукцію на ірландський ринок. Та коли його дія зрештою припиниться, потік значної кількості англійських товарів до Північної Ірландії буде повністю заблоковано.

І якщо до того часу британському урядові не вдасться домогтися від Брюсселю пом’якшення пунктів Північноірландського протоколу, торгова «блокада» Англії в Ірландському морі стане наступною болісною пігулкою, яку країні доведеться проковтнути через Брексит.


Обіцянки замість санкцій: угода між США та Німеччиною щодо «Північного потоку – 2»

Акценти тижня: скандали на Олімпіаді, митні війни після Брекситу та «великий газовий переділ» між США та Німеччиною
Фото: DR

Після рішення США не ухвалювати санкцій проти російського газового трубопроводу Nordstream – 2 та нещодавнього візиту Володимира Зеленського до канцлерки Німеччини Ангели Меркель, де український президент спробував відстояти енергетичні інтереси своєї держави, представники США та Німеччини зрештою дійшли згоди щодо ставлення до російського проєкту. У тексті спільної заяви сторони серед іншого присяглися захищати енергетичні інтереси України.

Однак, попри видимість успіху нового американо-німецького договору, реальний ефект, як вважають багато впливових політиків як у США, так і в Німеччині, залишає бажати кращого. Особливо в тому, що стосується стримування геополітичних зазіхань Росії та захисту державних інтересів України.

Якими б амбітними не були заклики США та Німеччини до співпраці, вони лишаються лише обіцянками, які необов'язково матимуть реальну політичну вагу. Утримання сторін від санкцій проти газопроводу фактично означає «зелене світло» для завершення будівництва та початку його роботи. Відверте розчарування з приводу відсутності санкцій проти «Північного потоку – 2» висловлюють американські конгресмени. Насамперед республіканці, які вбачають у цьому прояв нерішучості президента Джо Байдена і черговий привід для критики на його адресу.

«Це один із найбільших в історії США геополітичних прорахунків», – передає слова техаського сенатора Теда Круза видання The Washington Post. Проте, на думку президентського штабу США, санкції не змогли би запобігти роботі російсько-європейського газогону, а лише погіршили б американо-німецькі відносини.

Звісно, не задоволена дозволом на роботу «Північного потоку – 2» й Україна, яка з 2024 року ризикує втратити понад $2 млрд щорічного доходу від транзитних послуг. На доказ цього в той самий день, коли США та Німеччина уклали угоду, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба спільно з польським міністром Збігнєвом Рау оприлюднили заяву, де від імені своїх країн присяглися продовжувати чинити опір газогону. Наступною і, можливо, останньою спробою для України переконати в доцільності такого опору й Захід стане зустріч українського президента Володимира Зеленського з головою США Джо Байденом, що має відбутися наприкінці серпня.

Глибший аналіз політичних наслідків і протиріч, що спровоковані угодою між США та Німеччиною, Mind пропонує прочитати тут.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті