Співзасновник фонду Bysol: «Лукашенко почав нас вбивати ще в березні 2020-го»

Співзасновник фонду Bysol: «Лукашенко почав нас вбивати ще в березні 2020-го»

Ярослав Лихачевський – про те, як криптовалюти підтримують громадські ініціативи і чому айтішники стають двигуном соціальних перетворень

Этот материал также доступен на русском языке
Співзасновник фонду Bysol: «Лукашенко почав нас вбивати ще в березні 2020-го»
Ярослав Лихачевський
Фото з особистого архіву

9 серпня виповниться рік від моменту президентських виборів у Білорусі та початку акцій протесту проти фальсифікації на користь Олександра Лукашенка. Реакцією на них, у свою чергу, стало повсюдне переслідування активістів.

За рік протистояння перемістилося з вулиць у медійну, політичну та цифрову площину: незгодні з офіційним Мінськом громадяни намагаються отримати захист в європейських судах, за найменшої змоги виїжджають з країни, об'єднуються для допомоги постраждалим від рук режиму, використовуючи всі доступні новітні технології. Режим, чіпляючись за залишки влади, надалі розкручує маховик репресій – причому навіть поза білоруськими кордонами. Так, учора, 2 серпня, стало відомо про зникнення Віталія Шишова – керівника ГО «Білоруський дім в Україні», який проживав у Києві; білоруська спортсменка Крістіна Тімановська попросила притулку в Польщі, рятуючись від переслідувань. Дещо раніше надійшло повідомлення про те, що білоруські силовики вивезли з Росії багаторазового чемпіона світу з кікбоксингу й тайського боксу Олексія Кудіна... Сьогодні ж, 3 серпня, Нацполіція України повідомила, що Віталія Шишова знайшли повішеним в одному з київських парків.

Незадовго до цих драматичних подій Mind поговорив із Ярославом Лихачевським, одним із засновників Фонду Bysol – «Білоруська солідарність», який допомагає постраждалим від репресій білорусам. Фонд першим публічно заявив про себе. Лихачевський – власник успішного медичного стартапу, до 2020 року спокійно жив на дві країни – Білорусь та Нідерланди. Але після подій літа 2020 року вирішив, що його країна заслуговує на краще.

У перші місяці роботи, восени 2020 року, Фонд Bysol розташовувався в Києві, потім переїхав до Нідерландів. Наприкінці травня 2021-го самопризначений «президент» Білорусі Олександр Лукашенко підписав зміни до законів про ЗМІ та масові заходи, у яких окремо визначено заборону на «збирання, отримання та використання грошей для компенсації штрафів за участь у масових заходах». За подібні дії передбачена кримінальна відповідальність.

Україна 2014 року фактично зупинила російську агресію завдяки масовій підтримці громадян і збору коштів у цільові фонди, куди вільно міг внести гроші будь-який громадянин будь-яким способом. Ярослав Лихачевський розповів Mind, як працює його фонд у непростих умовах сучасної Білорусі.

Інтерв'ю вийшло за рамки теми, оскільки Білорусь – доволі закрита країна, а ми отримали можливість дізнатися думку людини «зсередини». Тож говорили про IT-сектор і про те, чому айтішники стали рушійною силою державних змін; про сучасні цифрові рішення для обходу жорстких державних заборон і допомогу далеким від цифровізації людям; про стан промисловості в країні; про перспективи, шлях до яких уже зараз прокладають білоруські IT-фахівці.

Напередодні першої річниці драматичних подій, що настали за виборами президента Білорусі в серпні 2020-го, ця інформація заслуговує на особливу увагу. Сьогодні ми публікуємо першу частину бесіди – про витоки руху «цифрової солідарності» та освоєння криптовалют як інструменту протидії владі. Другу частину – про розвиток білоруського ІТ-сектора і його роль у державних перетвореннях – буде опубліковано найближчим часом.

Як у Білорусі виникли фонди громадянської підтримки

Наскільки в Білорусі розвинений рух благодійних та краудфандингових фондів?

– У будь-якій демократичній країні наявність благодійних фондів або фондів, що підтримують розвиток демократичного суспільства, – нормальне явище. Але в Білорусі останні 10 років цілеспрямовано проводилася політика знищення та утиску подібних рухів. Лише 2017 року з'явилася перша з сучасних ініціатив – Вyhelp, у відповідь на введення закону про дармоїдство. У всіх країнах безробітним виплачують допомогу, а у Білорусі вирішили з них збирати додаткові податки, розраховуючи, що так вони швидше знайдуть роботу.

Пішли протести, було багато заарештованих і оштрафованих. І Вyhelp краудфандив гроші через соцмережі для покриття штрафів. Коли 2020 року почалися протести проти Лукашенка, а 9 серпня з'явилися перші поранені та знадобилася медична допомога, Byhelp знову активізувався.

Тоді, влітку 2020-го, ви усвідомлювали, що вас вбиватимуть?

– Насправді нас почали вбивати у березні 2020 року. Я пов'язаний із медициною, і всю весну ми за свої гроші купували засоби індивідуального захисту для лікарів у мінські лікарні. Не вистачало кисневого обладнання, система була перевантажена й не могла впоратися. Там тисячі померли, хоча Лукашенко все заперечував.

Тоді ж з'явилася ініціатива – Bycovid, яку втілили ті самі хлопці, що й Byhelp. Це був абсолютно публічний краудфандинг. Ми дізналися, що, виявляється, теж маємо діаспору по всьому світу. Ми завжди заздрили українській, польській, італійській, ірландській діаспорі – вони великі, сильні, у різних країнах. А білоруси, коли приїжджають в нову країну, швидко асимілюються, знайти їх не надто легко. Але, коли знадобилася допомога всередині країни, з нізвідки з'явилися тисячі білорусів по всьому світу і стали активно допомагати.

Що стало наступним поштовхом до консолідації?

– Після ситуації з першою хвилею ковіду ми зрозуміли: на носі вибори, і Лукашенко піде на будь-які жертви, аби зберегти свою владу. Точну статистику щодо смертності, напевно, колись буде відкрито, якщо не знищать усі документи. Тому до серпня 2020-го було очевидно, на що влада готова піти.

Уже після перших зіткнень на вулицях стало зрозуміло, що постраждалих буде більше, ніж просто оштрафованих чи поранених, і потрібно відкривати новий фонд, щоби покрити сегменти, які ще не покриті.

І з'явився Bysol – Фонд білоруської солідарності. Скільки в ньому напрямів?

– Ми почали працювати восени 2020 року, і спочатку у нас було три напрями. Але з часом якісь перестають бути актуальними, а нові з'являються. Зараз ми переважно підтримуємо сім'ї політв'язнів, їх вже офіційно понад 500, і ще кілька тисяч політично вмотивованих кримінальних справ.

Спочатку ми фінансово підтримували людей, звільнених з роботи. Але зараз переформатували напрям у стійкішу форму: пропонуємо перенавчання на нові спеціальності та допомогу в подальшому пошуку роботи. IT-сектор на віддаленому режимі користується досить великою популярністю.

Ми допомагаємо людям екстрено залишити країну, якщо є реальна загроза їхній безпеці. Підтримуємо так звані дворові ініціативи – різні освітні заходи для локальних спільнот. Є напрям універсальної юрисдикції, де ми ініціюємо відкриття кримінальних справ проти білоруських силовиків, які вчинили злочини проти людяності.

Відкриваємо кримінальні справи в Литві, Польщі, Німеччині. А в Нідерландах, у Гаазі, де я зараз живу, розпочато роботу з підготовки до трибуналу. Ми віримо, що рано чи пізно Лукашенко має постати перед міжнародним трибуналом.

Чи є інші ініціативні центри, і що вони роблять?

– Звичайно, є й інші. Напрями різні. Ще коли наш фонд базувався в Києві, колеги створили Фонд спортивної солідарності, який опікувався нашими спортсменами, їх підтримкою, роботою з міжнародними спортивними чиновниками. Зусиллями Фонду спортивної солідарності ми змогли домогтися того, що Чемпіонат світу з хокею, який мав проходити цьогоріч у Білорусі, був перенесений до Риги. Вони і зараз працюють, і дуже успішно. Крім цього, є фонди медичної, культурної солідарності тощо.

Як криптовалюти рятують демократію

За рахунок кого наповнюються фонди, зокрема ваш Bysol?

– Сьогодні це на 50% білоруси всередині країни і 50% – діаспора.

Це внески від організацій або від приватних осіб?

– Здебільшого це приватні особи. Щоб отримувати пожертви від юридичних осіб принаймні потрібна організація, яка їх прийматиме. А до Bysol ніде не було – не лише в Нідерландах – жодної такої зареєстрованої організації (якщо ми говоримо про політику та громадянське суспільство). Тому юридичні особи просто не мали можливості жертвувати на таку мету.

Але насправді ризики для компаній у Білорусі настільки високі, що вони вважають за краще або не робити цього взагалі, або робити максимально обережно. Найчастіше донатять власники компаній як приватні особи, що, звісно, знижує потенційні збори. І є великий ризик, що будь-який донор Bysol може бути визнаний «тим, хто фінансує тероризм і екстремізм».

Не знаю, чому нас досі не оголосили подібною організацією, але багато ініціатив, яким ми допомагаємо, вже оголошені такими.

Ваші фонди мають міжнародну юрисдикцію, чи як це можна зробити?

– Приклад того, чому компанії бояться. У Білорусі є такий стартап PandaDoc, він уже залучив понад $50 млн інвестицій, а їхня капіталізація – сотні мільйонів доларів. Випускають крутий продукт із документообігу. Засновники перебувають у США, а розробка – у Мінську. У серпні – вересні минулого року засновники стартапу активно підтримали протестувальників. Це призвело до того, що чотирьох топменеджерів у Мінську просто взяли в заручники. Трьох уже відпустили, а один продовжує сидіти. Висунули звинувачення – мовляв, ухиляються від сплати податків.

Американська компанія, яка регулярно отримує інвестиції, проходить due-diligеnce, їм набагато простіше працювати прозоро. Але це був показовий кейс, щоб усі побачили, що в заручники можуть взяти кого завгодно. Тому люди, навіть перебуваючи за кордоном, поводяться дуже обережно, щоб не підставити колег у Мінську.

Скільки ви вже виплатили коштів і скільком людям допомогли?

– На сьогодні це вже понад 2500 осіб, і сума – 3,5 млн євро.

Але ж мало пожертвувати, треба ще передати допомогу постраждалим, які перебувають у самій Білорусі.

– Хвала технологіям і блокчейну. Я до літа 2020 року був неабияким криптоскептиком, але потім життя показало, що криптовалюти можуть бути не лише хайпом і грою на біржі, а й виконувати корисні функції. Вони забезпечують економічні відносини між двома суб'єктами, що за звичайних умов роблять банки. Але, оскільки в Білорусі банки повністю підконтрольні державі, нам доводиться винаходити свій велосипед.

Як це відбувається?

– Можу розповісти в загальних рисах, докладно – не можу дозволити собі цього. Левова частка припадає на біткоїн, іноді ми використовуємо етеріум, іноді тезер, який прив'язаний до американського долара.

Наш фонд зареєстрований у Нідерландах, на його рахунках акумулюються пожертвування, і у звичайній ситуації ми б банківським переказом відправили це у Білорусь людям, які потребують підтримки. Але за нинішніх умов ми купуємо криптовалюту для фонду, навчаємо людей усередині Білорусі, як створити собі криптогаманець, потім розповідаємо, що потрібно робити, щоб перевести це узвичайні гроші.

У вас найбільше постраждала молодь, їм простіше пояснити, як перевести криптовалюту в готівку. Складніше це зробити людям старшого віку.

– У нас дуже багато репресованих на державних заводах – людей, дуже далеких від сучасних технологій. Але дуже рідко трапляються ситуації, коли люди старшого віку не розбираються, як із цим працювати.

Коли в серпні почали вимикати інтернет, усі дуже швидко впоралися з vpn. Коли почали блокувати банківські рахунки, всі швидко розібралися з криптовалютами.

Правильно побудований сервіс доступний середньому користувачеві, навіть навчати нічому новому особливо не потрібно. Коли ви користуєтеся своїм банківським застосунком, ви ж не замислюєтеся, що там «під капотом» і як працює банківська система. Так само й тут: людина на екрані свого телефону бачить якісь «циферки», і знає, що за ці «циферки» може купити реальні товари та послуги.

– А є якісь особливості використання криптогаманців?

– Сьогодні ми використовуємо сервіси через наших партнерів, зокрема й з України. Криптовалюту можна переказати на свою банківську картку. Але, ми готуємо новий продукт – повну автоматизацію digital solidarity. Це застосунок, у якому все буде заховано «під капотом», і людина зможе прив'язати до нього свою картку, як до служби таксі, наприклад. Бачитиме баланс у застосунку, знатиме, що може вивести ці гроші на картку або, навпаки, завести гроші в застосунок, щоби далі ними розпорядитися. Будь-яка людина зможе впоратися з хорошим мобільним застосунком.

У нас наразі є одне обмеження: ми не можемо на території Білорусі емітувати картки, тому використовуємо картки будь-якого банку. У перспективі відмовимося від фізичних карток: вже вистачає інструментів, щоби розплачуватися прямо з телефону або використовувати QR-код.

Людей, які скористалися вашою допомогою, не переслідують?

– Ні, жодного випадку ще не було. У наших партнерів і друзів Byhelp був негативний досвід. Певного моменту їм заблокували кілька сотень банківських рахунків одержувачів допомоги на загальну суму близько $250 000. Це змусило їх переглянути свої протоколи.

Бували випадки, коли людина, помітний активіст у своєму місті, використовує для отримання підтримки власну банківську картку, тоді до неї починають виникати питання: що за гроші, звідки надходять. Влада не може довести, що людина отримувала гроші від нас. Але зворотна сторона цієї медалі – їм зараз і доводити особливо нічого не потрібно.

Ви єдині у світі, хто працює через криптовалюти з огляду на ситуацію в країні?

– У Венесуелі схожа ситуація, вони приблизно того ж часу почали використовувати криптовалюти – восени минулого року. Можливо, вони і раніше вже використовували, тому що це досить очевидний спосіб. Ще в Сінгапурі використовують, але я не впевнений. Це поширене явище в країнах із жорстким режимом. Де з демократією все гаразд, можна користуватися звичайними банківськими інструментами.

Другу частину інтерв'ю можна прочитати тут.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті