Головний по катастрофі: як зміни клімату «виховують» президентів

Заперечення кліматичного дискурсу стає не менш політично токсичним, аніж заперечення Голокосту. Це підтвердили експерти ООН у своїй новій доповіді, що стала свідченням колективної нездатності країн уникнути кліматичної катастрофи.

У звіті зазначено, що екстремальні погодні умови на планеті погіршуватимуться через глобальне потепління, а його причини безпосередньо пов'язані з діяльністю людини. Один із наслідків ми спостерігаємо цього літа, коли світ зіткнувся з аномальними пожежами та повенями в різних частинах планети.

Mind розбирався, яку роль відіграє кліматичний порядок денний у міжнародній політиці та наскільки система держуправління України відповідає актуальним геополітичним викликам.

Що змінилося?

Міжурядова експертна група ООН (IPCC) напередодні опублікувала першу з 2013 року й шосту за весь час своєї роботи доповідь про глобальну зміну клімату Землі – і вона виявилася катастрофічною. Клімат прискорено змінюється – такими темпами, яких не було сотні тисяч років. Частина змін вже незворотна, а провину людини експерти вперше визнали незаперечною і беззастережною.

Головна умова запобігання кліматичній катастрофі в такому разі – форсована відмова від викопного палива (вугілля, нафти та природного газу), яка дозволить взяти під контроль шкоду, пов'язану з діяльністю людини.

Що тепер робити?

Міжурядова група експертів зі зміни клімату при ООН аналізує дослідження вчених і публікує найповнішу у світі оцінку причин, які лежать в основі зміни клімату. На попередньому звіті IPCC (від 2013 року) будувався переговорний процес при підписанні Паризької кліматичної угоди два роки по тому. Його умови вимагають, щоби країни підтвердили свої кліматичні зобов'язання на СОР-26 – саміті ООН з питань клімату, який наприкінці жовтня 2021 року розпочнеться в Глазго.

Це стало ще більш очевидно після того, як Джо Байден офіційно обіймав посаду президента США. Він не приховував свого бажання захопити ініціативу у сфері сталого розвитку та «повернути американську гегемонію», оскільки тема декарбонізації ⁠дедалі частіше виринає в міжнародному порядку денному, а зміна клімату розглядається як фундаментальна загроза для всього людства. Тому в адміністрації Байдена з початку року почали шукати можливості вплинути на кліматичні амбіції інших країн напередодні СОР-26.

Чому США – «попереду всієї планети»?

Білий дім стверджує, що в США достатньо «кліматичного кредиту довіри», щоби підштовхувати інших до прийняття суворіших зобов'язань щодо зниження емісій. «Інвестиції в чисту енергію в рамках боротьби з глобальним потеплінням – частина інфраструктури», – заявив сам Байден у відповідь на ремарки опонентів його плану відновлення економіки, що передбачає серед іншого створення «мільйонів і мільйонів» робочих місць.

Джон Керрі, спецпредставник президента з питань клімату, у березні підписав спільну заяву з Великобританією, а в липні – з Росією. Елден Мейер, старший науковий співробітник аналітичного центру E3G, говорить, що в межах підготовки до саміту в Глазго США працюють ще з десятком інших країн.

А як Україні знайти своє місце?

Україна не фігурує в переліку країн – лідерів за викидами парникових газів, але вона також бере участь у міжнародному кліматичному процесі через підписання Паризької угоди. Тему клімату виділено й в умовах домовленостей Києва про асоціацію з ЄС. А технологічна трансформація економіки й енергетичної системи для скорочення викидів парникових газів – ідеологічна основа угоди Джо Байдена й Ангели Меркель щодо «Північного потоку – 2».

Це вкотре підтверджує, що проблема зміни клімату в глобальному контексті та сучасні міжнародні способи її розв’язання протягом останніх двох десятиліть перетворилися на унікальні та доволі ефективні інструменти впливу на політичні процеси і розвиток світової економіки.

Кліматичні проблеми регулярно розглядаються на міжнародних економічних форумах, зустрічах країн G-7 і G-20, де все частіше слугують важелем для досягнення компромісів із тих чи інших питань глобальної політики й економіки.

І кому за це відповідати?

В Україні зараз відповідальність за розв’язання кліматичних проблем покладено на уряд в особі Міністерства екології та природних ресурсів, якому також делеговано повноваження представляти інтереси країни на міжнародному рівні. Але очевидно, що актуальність і важливість теми для національної безпеки вимагає більш високого представництва. Це підтверджує світова практика.

У структурі Держдепартаменту США передбачено посаду спеціального посла зі зміни клімату, який є головним радником президента з міжнародної кліматичної політики та стратегії. Він є головним переговірником щодо проблеми зміни клімату, координує зусилля США під час переговорів із цих питань, є ключовим учасником процесу розробки політики стосовно кліматичних питань та «чистої» енергетики. А також – бере участь у всіх діях уряду, пов'язаних з енергетичними аспектами та будь-якими рішеннями, що можуть вплинути на викиди парникових газів.

З 2009 року посада радника президента з питань клімату існує в Росії. Одночасно він є спеціальним представником голови держави з питань зміни клімату, виступає куратором усіх питань, пов'язаних із кліматичною проблематикою загалом. До функціональних обов'язків цього посадовця входить формування та просування переговорної позиції Росії в сфері зміни клімату в міжнародних багатосторонніх форматах.

Інакше зростає ризик того, що ключові рішення на міжнародних майданчиках ухвалюватимуться без належного залучення України в дискусію. Отже, і без урахування геополітичних інтересів нашої країни.