Все ще чекають: об'єкти нерухомості, які могли б змінити Київ

Mind представляє спеціальний редакційний проєкт, присвячений 30-річчю незалежності. Ми згадаємо найбільш яскраві та успішні бізнес- і державні проєкти, розповімо, який неймовірний шлях пройшов український бізнес від спекулянтів і приватизаторів до розвиненого підприємництва. Як і чому змінювався зовнішній вигляд міст та українських підприємств. Ми спробуємо розповісти небанальні та незаїжджені історії становлення бізнесу, галузей та окремих компаній. 

Також Mind підготує кілька матеріалів, де покаже, які проєкти й особистості зіграли значущу роль у розвитку ринку нерухомості не лише столиці, а й України. Однак спочатку нагадаємо про ті, які мали підвищити якість життя в столиці, але так і не були здійснені.

Mind вибрав проєкти, реалізація яких все ще можлива.

Нелегка карма Гостиного двору

Гостиний двір неодноразово ставав об'єктом для політичних спекуляцій. Його можна сміливо назвати першим торговим центром столиці: у XIX столітті в будівлі працювали 53 магазини і майстерні.

Його кілька разів будували і перебудовували: для побудови другого поверху 1811 року влада дала магістрату восьмирічний кредит на 150 000 рублів. Але сама будівля декілька разів зазнавала пошкоджень, то через пожежу, то через військові дії.

До 1970-х (втім, як і до 2021-го) Гостиний двір дожив у жахливому стані. Тоді будівлю вдалося врятувати: у Ленінградському архіві архітектор Валентина Шевченко знайшла проєкт Луїджі Руска, де Гостиний двір був двоповерховим. Стару будівлю повністю зруйнували і на її місці звели нову за цим проєктом.

Титул пам'ятки національного значення Гостиний двір відновив всього лише на 30-му році незалежності після втрати статусу 2011 року. Тоді прем'єр Микола Азаров постановою Кабміну виключив Гостиний двір з переліку пам'яток архітектури, а КМДА віддала об'єкт на п'ять років в оренду компанії «Укрреставрація», яку пов'язують з Андрієм Кравцем, «завгоспом» президента-утікача Віктора Януковича.

Компанія мала намір реконструювати будівлю під торгово-офісний центр. Але громадськість виступила проти. Були неодноразові сутички між активістами, представниками забудовника та беркутівцями. Цей проєкт також захищали тоді ще майбутні, а зараз колишні народні депутати. У 2013 році в будівлі сталася пожежа.

Після зміни влади внаслідок Революції гідності і безлічі судів будівлю передали під управління Фонду держмайна, а об'єкту повернули статус пам'ятки архітектури місцевого значення. Однак за реставрацію напівзруйнованої будівлі ніхто не взявся: вона стоїть без вікон і даху.

Так виглядав Гостиний двір, перед початком «реконструкції»

Навіть роботи з консервації об'єкта проведені не були. У 2017 році столична влада ініціювала повернення Гостиного двору на баланс міста. Але в 2021-му міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко цей процес заблокував.

Своє рішення він пояснив тим, що проєкт і концепцію подальшого розвитку Гостиного двору КМДА за рік так і не надала. Мер Києва Віталій Кличко назвав такі дії міністерства «заморожуванням будь-яких ініціатив щодо відновлення об'єкта». Нагадаємо, що політичному протистоянню Ткаченко – Кличко вже кілька років.

29 червня Мінкульт прийняв об'єкт на свій баланс. Так з'явилося три бачення майбутнього Гостиного двору.

Чого хоче КМДА? Створити суспільний простір, музей Києва, розмістити інші експозиції.

Чого хочуть активісти? Відкрити Центр місцевого самоврядування (ідея належить екс-нардепу Ігорю Луценку, але відповідну петицію підписали тільки 152 киянина, а група у фейсбуці зібрала трохи більше 50 учасників).

Чого хоче Мінкульт? Спочатку було так: створити Музей сучасного мистецтва і культурний хаб. А потім так: створити простір для культурних українських проєктів, зокрема, для промоакцій креативних індустрій.

Олександр Ткаченко на своїй сторінці в фейсбуці пообіцяв швидку презентацію проєкту реконструкції об'єкту. На запит Mind, коли буде оголошено тендер на реконструкцію, а також про терміни реалізації та джерела фінансування Мінкульт не відповів.

Раніше міністр говорив, що об'єкт буде оновлено в рамках програми «Велика реставрація» протягом двох років. Поки Гостиного двору у відповідних списках немає.

Український Лувр – «Мистецький арсенал»

У радянські роки Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал» був режимним підприємством. Після проголошення незалежності його статус залишався невизначеним. На початку 2000-х тодішній віце-прем'єр Сергій Комісаренко запропонував перенести в будівлю колекції з лаврських музеїв. 

Назва «Мистецький арсенал» вперше з'явилася  2002 року, коли вийшов указ «Про деякі заходи до вступу України в третє тисячоліття». Але до 2003 року «Арсенал» перебував на балансі Міністерства оборони, а потім – Міністерства культури. Перша масштабна виставка «Прощавай зброя» відбулася 2004 року, її організував Фонд Віктора Пінчука.

Після Помаранчевої революції роль «Мистецького арсеналу» стала більш значуща для влади – озвучувалися ідеї про заснування «Українського Лувру». Указом президента України Віктора Ющенка було створено державне підприємство «Мистецький арсенал».

Чіткої однозначної концепції розвитку комплексу запропоновано не було, як не було створено й ефективної команди менеджерів для управління виставковими проєктами комплексу. Зате в «Мистецькому арсеналі» почалися масштабні реставраційні роботи, які досі повністю так і не закінчені.

У 2008 році Державне управління справами (його представляло Держпідприємство КТМК «Мистецький арсенал») і міжнародний оператор – німецька фірма Phase eins провели конкурс на проєкт нового культурного комплексу. Переміг японський архітектор Арата Ісодзакі. До речі, у 2019-му він був оголошений лауреатом 41-ї Прітцкерівської премії, архітектурного аналога Нобелівської.

Згідно з його задумом, у буферній зоні ЮНЕСКО могли з'явитися нові масштабні будівлі: Центр української музики, Музей сучасного мистецтва, Український центр кіно. Загальна територія нового «кварталу мистецтв» – близько 10 га. Оціночний бюджет майбутніх об'єктів – 450 000 євро.

Особливу складність при проєктуванні представляла проблема історичних фортечних укріплень – валів, що проходять через територію майбутнього комплексу. Арата Ісодзакі розглядав район «Мистецького арсеналу» як сукупність «історичних шарів»; нове будівництво на цій ділянці передбачає створення ще одного, найновішого шару, а також і розкриття всіх попередніх: разом вони становлять культурну спадщину Києва, доступ до якої має бути забезпечений усім жителям міста.

Призові місця, з другого по четверте, посіли не менш відомі, ніж переможець, архітектори AIX зі Швеції, Девід Чіперфільд із Великобританії та німці Кляйхус і Кляйхус. Згідно з умовами конкурсу, кожен із них мав розробити свою окрему споруду в межах проєкту Ісодзакі.

Однак криза 2008 року поставила хрест на цих грандіозних планах. Згодом же про проєкт ніхто не згадував.

У 2010 році «Мистецькому Арсеналу» присвоїли статус національного. Зараз загальна площа комплексу становить 9,8 га. Паралельно з проведенням виставок йде реставрація приміщення та робота зі створення Інституту культури. Згідно з офіційним сайтом «Мистецького арсеналу», у перспективі експозиційна площа комплексу становитиме 60 000 кв. м

Роботи з реанімації Подільського мостового переходу

Подільський мостовий перехід – єдиний проєкт, за яким роботи перманентно йдуть. Це комбінований мостовий перехід, який будується в Києві через річку Дніпро та протоку Десенка, – двоярусна споруда, що складається з трьох мостів і естакад, які їх з'єднують.

На верхньому ярусі шість смуг для руху автомобільного транспорту (по три смуги в обидва боки), на нижньому – Подільсько-Вигурівська лінія метрополітену з трьома станціями, розташованими на естакадах: «Суднобудівна», «Труханів острів» і «Затока Десенка».

Траса Подільського мостового переходу була позначена на всіх генеральних планах розвитку Києва останніх сорока років.

Згідно з генеральним планом розвитку Києва до 2020 року, передбачено подальший розвиток усіх видів міського пасажирського транспорту з урахуванням будівництва мостового переходу через річку Дніпро і Чорторий (Десенку). Головний інженер проєкту – Георгій Фукс. Міст має з'єднати Поділ із лівобережними районами Воскресенка та Райдужний масив. Загальна протяжність мостового переходу – близько 7,5 км.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) будівництва мостового переходу через Дніпро розроблялося ще в 1987–1989 роках. Проєкт узгоджений містобудівельною радою 25 липня 1990 року й затверджений Київською міськрадою 19 квітня 1993 року.

Роботи зі спорудження моста розпочалися у 1993-му, проте у зв'язку з відсутністю фінансування будівництво через кілька років було призупинено. Фактично воно почалося в грудні 2003 року, проте через перебої з фінансуванням постійно зупинялося, а дата відкриття – переносилася.

У 2021 році на будівництво моста передбачено 1 787,9 млн грн. Автомобільне сполучення на Подільсько-Воскресенському мостовому переході в Києві планують запустити до кінця 2021 року, заявив перший заступник голови КМДА Микола Поворозник.

Зараз на мосту демонтують тимчасові опори та облаштовують заїзди з боку Нижнього й Верхнього Валів. Наступним кроком після відкриття автосполучення буде будівництво метро.

«Сьогодні є надії, що ми зможемо знайти інвестора, щоб будувати метрополітен. Це великі європейські банки – їх кілька, які готові надавати місту досить дешеві кредити для будівництва метрополітену. Частина проєкту в нас є. І після того, як поїде автомобільна частина, ми плануємо перейти до активного будівництва метрополітену», – наголосив Микола Поворозник.

Поштова площа – в очікуванні розв'язки

Одна з найстаріших площ Києва. Археологічні дослідження виявили, що торгові поселення були тут ще в IV столітті нашої ери. За часів Київської Русі, ймовірно, на ній розташовувалося одне з 8 київських торжищ, що згадуються в літописах.

Під сучасною назвою відома з першої половини XVIII століття (хоча поштова станція на Поштовій площі була побудована 1846 року). У XIX столітті паралельно існувала також інша назва – площа Різдва, на честь розташованої на ній церкви Різдва. У середині 70-х років XX століття площа була кардинально перепланована, розширена і зміщена на північ.

Реконструкція Поштової площі почалася 2012 року. Частина об'єктів ще встиг урочисто відкрити в 2013-му тоді ще прем'єр-міністр Микола Азаров, а пішохідна зона частково стала доступною в 2015-му. А між двома цими подіями – у 2013 році – мерія підписала договір про будівництво торгового центру та скверу на Поштовій площі з компанією «Хенсфорд-Україна». Її також пов'язують з людиною президента-утікача Віктора Януковича – Андрієм Кравцем.

Фірма негайно приступила до земляних робіт, проте дуже скоро процес був припинений: були виявлені археологічні артефакти – старовинна вулиця, печатки князів та інші предмети.

Цікаво, що до цього місця довго не підпускали археологів. Врятувати Поштову площу та зберегти розкопані знахідки допомогли самі кияни: вони влаштували кілька акцій протесту і привернули увагу громадськості.

На початку 2015 року на Поштовій площі знайшли унікальні артефакти часів Київської Русі. Тоді Віталій Кличко пообіцяв створити музей, але... у Гостиному дворі.

«З приводу Поштової площі хочу офіційно заявити, що, однозначно, ті знахідки, артефакти, які знайдені, повинні бути збережені. Ми робимо все для того, щоб зробити музейну експозицію. Можу сказати, що це приміщення не підходить для повноцінного музею. І наше бачення таке, що повноцінний музей може бути в Гостиному дворі», – сказав він.

Але якщо князівські печатки, старовинні монети, зброю, ювелірні прикраси та інші предмети старовини перенести в інше місце можна, то з дерев'яними елементами древньої вулиці цього не вийде. Не кажучи вже про гирло річки Почайна.

Згодом забудовник припинив фінансування розкопок. Усього в реалізацію проєкту Поштової площі він вклав, за оцінками КМДА, близько 170 млн грн.

Отже, виникла ситуація, коли громадськість вимагала створити музей, забудовник наполягав на реалізації проєкту (зокрема, він пропонував створити підземний торговий центр з елементами експлозіі), а мерія не могла розірвати інвестиційний договір із забудовником, тому що тоді б довелося компенсувати понесені ним витрати.

Зараз цю справу розглядають суди декількох інстанцій. Музей не створений. Знахідки не законсервовані – вони потребують спеціального устаткування, яке  підтримуватиме необхідний рівень вологості та вмісту кисню.
.