Від гіперінфляції 1990-х до повномасштабної війни: які катаклізми пережила гривня та як змінювався її курс майже за 30 років

Історія української національної валюти – гривні – бере початок із часів Київської Русі. Ще у VIII–IX століттях при торгових операціях і сплаті данини гривня використовувалася як міра ваги та лічби. У XVII столітті налагодити карбування гривні планував Богдан Хмельницький. До речі, ще тоді грошові одиниці, що були в обігу в Україні, дістали назву «шаг», і саме на шаг у 2024 році НБУ запропонував замінити звичні копійки.

У сучасному вигляді гривня існує майже три десятиріччя – з вересня 1996 року, коли було проведено грошову реформу. Рівно через рік їй виповниться 30 років. За рік до ювілею Mind відкриває цикл публікацій «Ціна гривні» – про те, що переживала одна з основних ознак державності України.

За цей час гривня пройшла чимало випробувань. Починаючи із загрози дефолту наприкінці 1990-х років, минаючи світову економічну кризу 2007–2008 років і закінчуючи російсько-українською війною.

У першій нашій розповіді – про те, які змінювався курс гривні, які події на це впливали, якими були наслідки для економіки країни та як вдалося уникнути неконтрольованої девальвації в умовах війни.

Перехідна валюта. У січні 1992 року, після виходу України зі складу СРСР, Національний банк ввів в обіг купонокарбованці. Вони замінили радянські рублі та стали перехідною грошовою одиницею. Втім карбованці у прямому сенсі згоряли від знецінення. За даними МВФ, у 1993 році дефіцит бюджету перевищив 24% ВВП. Уряд почав друк грошей.

Гіперінфляція. На тлі скорочення виробництва це призвело до гіперінфляції. Ціни на продукти харчування досягали фантастичних значень. Буханець хліба або пакет молока коштували до мільйона карбованців. Зростання цін становило:

• 1992 рік – 2000%;
• 1993 рік – 10156%;
• 1994 рік – 401%;
• 1995 рік – 182%.

Народження гривні. 2–16 вересня 1996 року в Україні було проведено деномінацію і грошову реформу. Національною валютою стала гривня. НБУ ввів у обіг банкноти номіналом в 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень, а обмін купонокарбованців проходив у співвідношенні 100 тис. карбованців = 1 гривня.

Валютний курс протримався на такому рівні приблизно до початку 1998 року.

Економічний спад. У 1998 році економічна ситуація в Україні знову почала погіршуватися. Причиною став спад світової економіки з 1997 року, який найсильніше вдарив по країнах Азії – Таїланду, Індонезії, Південній Кореї, Китаю.

Перше російське «вторгнення». У серпні 1998 року технічний дефолт за державними зобов'язаннями оголосила рф. Це бумерангом вдарило по Україні, яка, незважаючи на вихід із СРСР, усе одно мала тісні торгово-економічні зв'язки з пострадянськими країнами. Незміцніла українська економіка ще не могла протистояти впливу зовнішніх чинників.

В Україні почали масово закриватися підприємства, зріс рівень безробіття, який, за офіційними даними, у 1998–1999 роках перевищив 11%. Також до України припинилися прямі постачання газу від російського «Газпрому», що загострило проблеми в енергетиці.

На додаток до цього виникла загроза дефолту за українськими зовнішніми боргами, але її вдалося уникнути завдяки реструктуризації заборгованості перед МВФ і Паризьким клубом кредиторів.

Обвал гривні. У результаті ВВП України у 1998–1999 роках скоротився на 1,8% та 0,1%, а рівень інфляції досяг 20% та 19,2% відповідно.

Економічний ренесанс. За інерцією на початку 2000 року гривня подорожчала до 5,5 грн/$. Але у 2000–2001 роках уже розпочалася відчутна стабілізація української економіки. Переважно це сталося завдяки підйому промисловості, через зростання попиту на продукцію металургії та АПК на світовому ринку й завдяки збільшенню доходів населення, що стимулювало внутрішнє споживання.

Економічні показники. Темпи зростання ВВП України били рекорди:

• 2000 р. – 5,9%
• 2001 р. – 8,8%
• 2002 р. – 5,3%
• 2003 р. – 9,5%
• 2004 р. – 11,8%

Світова криза. Поки українська економіка була на підйомі, у світі назрівала чергова фінансова криза, першою жертвою якої стали США у 2007 році. Величезні іпотечні борги призвели до схлопування американського ринку нерухомості, обвалення фондових індексів і банкрутств великих банків, інвестиційних і страхових компаній, таких, як Lehman Brothers, Freddie Mac, AIG.

Рецесія в Україні. До нас «Велика рецесія» докотилася наприкінці 2008 року. Характерними рисами цієї кризи в українських реаліях стали не лише девальвація гривні та зростання валютного курсу майже вдвічі, а й масовий відплив депозитів з українських банків.

На початку жовтня 2008 року буквально за один тиждень населення вивело з банків вклади на суму близько $3 млрд.

НБУ восени 2008 року строком на 6 місяців запровадив мораторій на дострокову видачу депозитів та обмежив нарощування кредитних портфелів банків, щоб зберегти їхню ліквідність і мінімізувати втечу вкладників.

Проте понад 10 фінустанов опинилися на межі банкрутства, частину з яких держава спробувала врятувати шляхом націоналізації. За таким механізмом у держвласність перейшли Укргазбанк, Родовід Банк і банк «Київ». Для деяких банків тимчасові адміністратори шукали інвесторів, зокрема для банку «Столиця» та банку «Надра», хоча вони все одно втратили ліцензії у 2012–2015 роках. Крім того, протягом 2009 року були оголошені неплатоспроможними Укрпромбанк, Одеса-Банк, банки «Європейський» і «Національний стандарт».

Ще одною великою проблемою стала девальвація та розростання чорного валютного ринку. Для того щоб не допустити ще глибшої девальвації, НБУ у 2009 році наростив обсяги валютних інтервенцій, а у другій половині 2009 року навіть запровадив обмеження на валютні операції для банків.

Зокрема, Нацбанк встановив максимальну різницю між курсом купівлі та продажу готівкової валюти в банках на рівні 2% і заборонив банкам продавати «в одні руки» понад $10 тис. Це мало мінімізувати спекуляції, оскільки на чорному ринку ціна долара у 2009 році в окремі місяці сягала 9–10 грн.

Стабілізація економіки. У 2010 році ситуація в українській економіці загалом почала вирівнюватися. ВВП, після падіння 2009 року на 15,1%, у 2010 році зріс на 4,1%, темпи інфляції сповільнилися з 12,3% до 9,1%, а рівень безробіття знизився з 8,8% до 8,1% відповідно.

Під час президентства Віктора Януковича, до січня 2014 року курс гривні штучно утримувався на рівні близько 8 грн/$.

Політичні катаклізми. Наприкінці листопада 2013 року в Україні розпочався Євромайдан – масштабна акція протесту, яка тривала до лютого 2014 року. Вона призвела до усунення чинної влади та втечі з країни президента Віктора Януковича, прем’єр-міністра Миколи Азарова та їхніх поплічників – міністрів і депутатів. У березні рф анексувала Крим, а у квітні розпочався воєнний конфлікт із росією на Донбасі, який переріс у чотирирічну антитерористичну операцію (АТО).

Економічний спад. Війна й окупація частини територій України негативно позначились на економіці. У 2014–2015 роках ВВП України впав на 6,6% та 9,8% відповідно, експорт 2014 року скоротився на 21%, а у 2015 році – майже на 30%.

Уряд знову намагався перекрити дедалі більший дефіцит держбюджету шляхом емісії. Тому інфляція прискорилася до 24,9% у 2014-му та до 43,3% у 2015 році.

Банкопад. У 2015 році банківський сектор України накрила нова хвиля банкрутств. Крім політичних чинників і макроекономічних ризиків, банки зіткнулися з падінням ділової активності та неплатоспроможністю позичальників, частина з них втратила свій бізнес і активи, які опинилися в зоні бойових дій.

Населення, як і у 2008 році, у паніці почало забирати вклади. Але цього разу НБУ не обмежував вилучення депозитів. Тому протягом 2014 року відплив коштів фізосіб із банків досяг $8 млрд.

Також Нацбанк знайшов у діяльності багатьох фінустанов ознаки відмивання коштів та схем, спрямованих на ухилення від сплати податків. Саме підозри в непрозорості стали причинами відкликання ліцензій у низці великих банків, таких, як «Михайлівський», VAB Банк, «Фінанси та Кредит», Дельта Банк.

Втім, найгучнішою стала історія ПриватБанку – найбільшої у країні фінустанови, де було сконцентровано приблизно 35% усіх депозитів населення. Банк накопичив великий обсяг інсайдерських кредитів і потребував докапіталізації на суму близько 160 млрд грн. Для того щоб не допустити краху ПриватБанку, що могло підкосити всю банківську систему, НБУ у грудні 2016 року ініціював його націоналізацію – і ПриватБанк став державним.

Загалом лише з червня 2014 року до червня 2015 року кількість платоспроможних банків зі 180 скоротилася більш ніж на 50. А до початку 2017 року в Україні лишилося всього 93 банки, що працювали.

Нова курсова політика. Валерія Гонтарева, яка обіймала посаду голови НБУ у 2014–2018 роках, ще 2015 року вирішила відмовитися від жорсткого адміністративного контролю курсу гривні. Нацбанк перейшов до гнучкого курсоутворення та підтримки стабільності валютного ринку за допомогою інтервенцій.

Гривня знову відреагувала девальвацією. У 2015 році курс стрибав між 22–24 грн/$. У 2016 році він уже був у діапазоні 25–27 грн/$. Загалом у цей період курс гривні відрізнявся дуже великою волатильністю – протягом 2015–2019 років він плигав вгору-вниз у межах 23,5–28,5 грн грн/$. Тобто його динаміка становила 10–20%, що само по собі є негативним явищем для економіки – бізнесу прогнозувати свою діяльність у таких умовах дуже складно. 

COVID. Пандемія коронавірусу накрила світ у 2020 році й стала черговим випробуванням для української економіки, яка лише почала приходити до тями після окупації частини територій і гібридної війни з рф протягом уже 6 років.

Жорсткі карантинні заходи призвели до повної або часткової зупинки роботи багатьох компаній та підприємств у різних галузях і підштовхнули зростання безробіття. За даними Торгово-промислової палати України, до вересня 2020 року в Україні закрилося 700 тис. малих і середніх компаній, а близько 4 млн українців втратили робочі місця.

Падіння реального ВВП за 2020 рік становило 4%, експорт товарів і послуг скоротився пороти 2019 року на 5,6%, промислове виробництво впало на 4,5%. А падіння обсягів виробництва в АПК сягнуло 11,5%.

У 2021 році зростання ВВП відновилось і становило плюс 3,4%. Але це все одно не компенсувало його просідання 2020 року, що свідчило про стагнацію – економічний застій.

Реакція гривні. А втім, гривня пережила пандемію майже безкровно. Скорочення внутрішнього споживання загальмувало інфляцію (у 2020 році зростання цін становило 5%, це нетипово мало для кризового періоду), спричинило скорочення імпорту (на 9,6% 2020 року) і частково стримало девальвацію гривні.

Також Нацбанк проводив активні інтервенції на валютному ринку, щоб не допустити курсових сплесків. У 2020 році НБУ продав на міжбанку $3,9 млрд, що майже у 8 разів більше, ніж за 2019 рік. А 2021 року інтервенції досягли $1,3 млрд.

До речі, у жовтні 2019 року відбулася знакова подія, пов'язана з гривнею, – НБУ запровадив у обіг банкноти номіналом 1000 гривень, вперше після 2006 року, коли з'явився номінал 500 гривень. Нацбанк пояснив цей крок потребою зменшити кількість банкнот в обігу та знизити витрати держави на друк грошей.

Військове вторгнення росії. 24 лютого 2022 року рф розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. За даними ООН, за 2022 рік із країни виїхало близько 6 млн людей. Масова міграція українців, зупинка виробництв, руйнування нерухомості та інфраструктури призвели практично до колапсу економіки в перші місяці бойових дій і спровокували глибоку кризу.

ВВП України за I квартал 2022 року впав на 14,9%, у II кварталі – на 36,9%, у III – на 30,6%. За весь 2022 рік падіння ВВП становило майже 29%, а рівень інфляції досяг 26,6%, що стало рекордним значенням з 2015 року.

Валютні обмеження. Щоб попередити паніку на валютному ринку та заблокувати відплив капіталу з України, НБУ постановою №18 від 24 лютого 2022 року запровадив низку обмежень.

Зокрема Нацбанк призупинив роботу валютного ринку, крім операцій із продажу іноземної валюти клієнтам; обмежив зняття готівки з рахунку сумою 100 тис. грн на день; заборонив видачу готівки з рахунків клієнтів в іноземній валюті; запровадив мораторій на транскордонні валютні платежі; заборонив банкам випускати електронні гроші.

Також НБУ зафіксував офіційний курс на позначці 29,3 грн/$. Хоча на чорному ринку в перші тижні після вторгнення реальний курс сягав 35–40 грн/$, а в банках та обмінних пунктах готівковий курс становив 30–32 грн/$.

Нацбанк спочатку не визнавав існування такого дисбалансу, але в липні 2022 року підняв офіційний курс до 36,6 грн/$, чим фактично підштовхнув зростання готівкового курсу, який наприкінці 2022 року вже сягнув 40–41 грн/$. Згодом, протягом першого півріччя 2023 року, курс зміцнився до 35–36 грн/$.

Керування курсом. Восени 2023 року НБУ перейшов до режиму керованої гнучкості, який передбачав формування офіційного курсу не в ручному режимі, а з огляду на попит і пропозиції на міжбанку. Також НБУ почав поступово знімати валютні обмеження, поетапно відкриваючи можливості для транскордонних операцій, репатріації дивідендів і дозволяючи фізособам купувати безготівкову валюту.

Валютна лібералізація мала стати новим імпульсом для девальвації, але до осені 2025 року курс майже ні разу не вийшов за межі 42 грн/$ (на невеликий період це відбулося наприкінці 2024 року).

НБУ все одно продовжує контролювати курсову ситуацію та гасить підвищений попит інтервенціями. За 2022–2024 роки та за неповні 9 місяців 2025 року Нацбанк продав на валютному ринку безпрецедентну суму – $115 млрд, це більше, ніж за весь час існування організованого валютного ринку.

Крім того, економіка, бізнес і населення частково адаптувалися до умов затяжної війни, а надходження зовнішнього фінансування (понад $130 млрд із лютого 2022 року) дозволяють покривати бюджетний дефіцит і не вдаватися до емісії гривні.

Хоча з 1996 року гривня подешевіла більш ніж у 23 рази, але наша національна валюта змогла витримати не одну економічну кризу та пройти випробування війною, яка стала найбільшим потрясінням для України за всю її новітню історію.