Реформа «Укроборонпрому»: консенсус чи монополізація

Реформа «Укроборонпрому»: консенсус чи монополізація

Як відбувається реформування та чим ризикує держава

Этот материал также доступен на русском языке
Реформа «Укроборонпрому»: консенсус чи монополізація
Генеральний директор ДК «Укроборонпром» Юрій Гусєв відповідає на запитання журналістів під час відвідин ДП «Завод імені В. А. Малишева»
Фото: УНІАН

6 жовтня набув чинності ухвалений влітку Закон України №1630 «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», який передбачає тотальну реформу вітчизняного ОПК. Щоправда, законом було імплементовано модель управління оборонно-промисловим комплексом, згенеровану ще у 2016–2017 роках, у період загострення боротьби за розподіл сфер впливу в державному управлінні між урядом, РНБОУ, Комітетом ВРУ з національної безпеки і оборони та ДК «Укроборонпром». Mind розбирався, чому цю модель не було прийнято за минулої влади та що відбувається з «Укроборонпромом» після набуття чинності згаданим законом.

Розглянути те, що відбувається сьогодні в оборонпромі, стимулювала новина про те, що новий директор Державного концерну «Укроборонпром» Юрій Гусєв урочисто оголосив про початок плідної співпраці з головним фігурантом «справи Гладковських« Віталієм Жуковим, який наразі очолює СКБ «Вектор-В», що розробляє боєприпаси для гранатометів. Ще рік тому здавалося неможливим уявити собі, що очільник УОП зможе дозволити вихід на публіку з людиною, на схемах з якою в очах громадськості тримається антипіар попередньої влади. Ба більше, ще й афішувати заведення контрактів на її приватне підприємство саме тоді, коли з державних стоїть черга на виконання такого держзамовлення. Що ж змінилося за цей рік? Відповідь на це питання ми дамо після аналізу поточної «реформи», закладеної в законі №1630. 

Екскурс в історію

Ухвалена законом модель управління ОПК передбачає наділення концерну максимальною самостійністю і незалежністю в питаннях будь-яких рішень із розпорядження майном та коштами державних підприємств. Чотири роки тому це дало б можливість не балансувати інтереси в загальнодержавній системі стримань та противаг, а лише керувати процесами через контроль над генеральним директором «Укроборонпрому« з боку РНБО. Як пам’ятаємо, у РНБО питаннями ОПК саме тоді опікувався Олег Гладковський.

Але навіть тоді, за жорсткої схеми управління, на вищому державному рівні вирішили відмовитися від впровадження такої моделі – через надмірні корупційні ризики та неузгодженість дій представників різних гілок влади. Але вже 2020 року цю модель управління ОПК було закладено в проєкт закону №3822. На сайті ВР авторами законопроєкту офіційно зазначені працівники концерну періоду 2016–2018 років:

  1. Кострицький В. В. – помічник-консультант народного депутата України (у 2016–2018 роках – заступник генерального директора концерну).
  2. Сізіков Я. О. – начальник управління правової експертизи ДК «Укроборонпром».
  3. Михайлюк Ю. В. – головний спеціаліст із правових питань управління правової експертизи ДК «Укроборонпром».
  4. Мельниченко О. О. – головний спеціаліст із правових питань управління правової експертизи ДК «Укроборонпром».

Як приймався закон про реформування «Укроборонпрому»?

Проєкт закону отримав цілком негативні висновки головного юридичного управління Верховної Ради України та головного науково-експертного управління ВР. Останнє наполягало також на отриманні висновку КМУ, який у результаті не був підготовлений і наданий.

Уже після першого читання стали очевидними ризики, які несе в собі законопроєкт. Адже його норми направлені на остаточне виведення концерну з правового поля. Як наслідок – народні депутати України внесли 1084 правок до проєкту закону, що складався лише з 21 статті та перехідних положень.

Багато хто з депутатів фактично пропонували переписати документ повністю, прибравши корупційні ризики та прямі суперечності з чинним законодавством. Втім, дуже малий відсоток правок був ухвалений при голосуванні проєкту закону в цілому. Ба більше – навіть проголосований і підписаний закон не публікувався протягом близько чотирьох місяців.

Водночас слід зазначити, що, на думку експертів, ухвалений документ дійсно направлений на реальну реформу системи управління оборонно-промисловим комплексом. Закон відкриває можливості до ефективного та швидкого реформування галузі, оскільки фактично створює унікальний виключний інструментарій управління. І тут все залежить від персоналій, які отримають цей інструментарій: вони можуть швидко або відродити потенціал ОПК, або остаточно знищити його як галузь.

Тож поглянемо, що фактично відбувається після набрання законом чинності.

Хто керує процесом?

На початку грудня виповниться рік від моменту, коли очільником концерну «Укроборонпром» призначили Юрія Гусєва. У день свого призначення на пресконференції він дав обіцянку: ліквідувати концерн як корупційну структуру. Але закон прямо передбачає не ліквідацію, а реорганізацію концерну. Причому в законі прописані невідкладні термінові заходи щодо унеможливлення впливу держави на його діяльність.

Тобто Гусєв отримав безстрокові одноосібні та непідзвітні повноваження з управління ОПК. Адже план перетворення «Укроборонпрому» на нову структуру з тією ж самою назвою розробляється комісією з припинення (а по суті – самим концерном). План перетворення передбачає не лише певні етапи цього перетворення, а й кінцеву мету та форму.

З моменту ухвалення рішення про реорганізацію концерну й до моменту реєстрації нової структури органи державної влади втрачають свої функції контролю за його діяльністю. Натомість ліквідаційна комісія отримує повну самостійність в управлінні. При цьому фактичний строк її діяльності жодним чином не регламентований. Передбачений чинним законодавством порядок перетворення юридичних осіб може тривати декілька років.

І всі ці роки керівником концерну, який самостійно ухвалює будь-які рішення щодо ОПК, залишається особа, яка була генеральним директором «Укроборонпрому» на момент початку процедури перетворення, а саме – Юрій Гусєв.

Тому в разі ухвалення рішення КМУ про реорганізацію концерну до моменту звільнення нинішнього гендиректора з посади він гарантовано залишатиметься керівником галузі до остаточної реорганізації – згідно з  новим законом.

Як відбуватиметься корпоратизація?

Ініціюючи створення нової акціонерної холдингової компанії з функціями концерну, закон виводить таку компанію із сфери регулювання Закону України «Про холдингові компанії» і надає їй унікальні управлінські функції та повноваження.

Концерн набуває право власності на акції корпоратизованих державних підприємств ОПК. Отже, акціонером і власником підприємств стає не держава, а концерн. У будь-якій системі законодавства перехід права власності від держави до іншої особи називається приватизацією. Однак від використання такого поняття автори закону обережно утримуються.

Але ж процедура перетворення концерну та підприємств-учасників, що виписана в законі, прямо унеможливлює корпоратизацію на законних засадах.

Реєстрація новоствореного акціонерного товариства можлива виключно після сплати його статутного капіталу. Закон передбачає формування статутного капіталу за рахунок пакетів акцій корпоратизованих державних підприємств. А значить, концерн не буде ліквідований до моменту корпоратизації державних підприємств ОПК. Корпоратизація одного державного підприємства займає від 14 до 36 місяців.

А що з активами?

На сьогодні ДК «Укроборонпром» не має активів для наповнення статутного капіталу, який має бути не меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат. Отже, статутний капітал концерну буде наповнюватися за рахунок оборотних коштів підприємств або фактичної приватизації державного майна.

Крім того, концерн має значні зобов’язання перед окремими підприємствами-учасниками. Це значно знижує показники власного капіталу. Законодавством прямо заборонено збільшення статутного капіталу, не покритого власним капіталом. Таким чином, поступове внесення акцій корпоратизованих підприємств до статутного капіталу концерну є незаконним.

Закон надає новій структурі можливість самостійного вибору форми існування. Отже, її може бути перетворено на публічне акціонерне товариство, що зумовить можливість прямого відчуження частки акцій. Інакше кажучи, уряд своїм рішенням, яким погоджує відчуження пакету акцій нового концерну, фактично погоджується на відчуження всього ОПК України.

Тож новий закон передбачає порушення порядку приватизації державного майна.

Хто зрештою стане власником «Укроборонпрому»?

У момент передачі акцій корпоратизованих підприємств до статутного капіталу концерну держава позбавляється прав на такі акції та на управління корпоратизованими підприємствами. Усе майно всіх корпоратизованих державних підприємств змінює статус із державної власності на приватну власність акціонерних товариств.

Тобто УОП буде в процедурі ліквідації стільки, скільки вважатиме за потрібне його керівник.

Законне перетворення «Укроборонпрому» на акціонерне товариство або холдингову компанію не може завершитися раніше ніж за 1,5–2 роки. Якщо при реформуванні оборонної галузі будуть фундаментально порушені норми чинного законодавства, будь хто, зокрема країна-агресор, матиме можливість знищити ОПК не диверсіями та санкціями, а законними рішеннями судів.

Чи може таке статися в реальності? Виявляється, може. Юрієм Гусєвим як генеральним директором ДК «Укроборонпром» уже видано наказ про перетворення 61 найбільшого підприємства-учасника концерну.

Текст наказу не був опублікований чи у будь-який інший спосіб доведений до зацікавлених осіб. Керівники підприємств були попереджені, що наказ буде доведений до них у повному обсязі під час спільної наради вже після його підписання.

У якому стані зараз перебувають понад 60 держпідприємств «Укроборонпрому»?

Відповідь: у такому, що унеможливлює їхню діяльність. Згідно із законом, рішенню про перетворення державного підприємства передують певні етапи підготовки до цього перетворення, як-от:

  • заходи з безоплатної передачі майна, з обов'язковим повідомленням про план таких заходів;
  • передача об’єктів права інтелектуальної власності, а також майна, матеріалів, документів, технічної документації тощо, які можуть бути визнані та захищені як об’єкти права інтелектуальної власності;
  • передача виконання державного оборонного замовлення, державних контрактів з оборонних закупівель, програм підвищення обороноздатності та безпеки держави, інших договорів щодо оборонної продукції (товарів, робіт, послуг), зовнішньоекономічних договорів (контрактів, проєктів), а також обслуговування пов’язаних із цим кредитів, гарантій (контргарантій) та отримання інших пов’язаних фінансових послуг.

Ці заходи виконані не були.

Згідно з чинним законодавством, від моменту прийняття рішення органу управління про перетворення, державне підприємство переходить в процедуру припинення, про що робиться відповідний запис у відповідному Єдиному державному реєстрі. При цьому повноваження з управління підприємством переходять до ліквідаційної комісії (комісії з перетворення) до моменту завершення процедури перетворення (більшість її членів і голова – співробітники концерну).

Отже, повноваження директорів державних підприємств припиняються, незважаючи на умови та строки трудових контрактів, укладених раніше із цими директорами. Усі відповідні повноваження переходять до ліквідаційної комісії до моменту реєстрації товариства-правонаступника.

Тобто від моменту ухвалення рішення про перетворення державного підприємства до моменту реєстрації товариства-правонаступника таке підприємство не має посади директора, призначеного належним чином. А це у свою чергу ставить під сумнів законність продовження дії усіх дозвільних документів, зокрема дозволу на роботу з інформацією, що становить державну таємницю.

Якими можуть бути наслідки реформування?

До складу кожної комісії з перетворення має входити не менш як один представник Кабінету Міністрів. Однак порядку призначення такого представника урядом на сьогодні не існує. Отже, комісії з перетворення не можуть бути легітимними до затвердження порядку призначення представників Кабміну й безпосередньо призначення таких представників. А сама процедура перетворення може бути затягнутою на невизначений період.

Нагадаємо: йдеться про оборонно-промисловий комплекс у країні, що воює. Це по-перше. По-друге, ціла низка підприємств концерну має дозвіл (ліцензію) на експорт товарів військового призначення, подвійного використання та товарів, що містять державну таємницю.

Ці підприємства самостійно просувають власну продукцію на світовому ринку озброєння, а так звані спецекспортери просувають інтереси вітчизняного ОПК загалом. Первинна перевірка будь-якого учасника конкурсу на постачання озброєння та військової техніки у будь-якій державі світу розпочинається з перевірки даних відкритих реєстрів.

Тож статус «знаходиться в стадії припинення» українського підприємства, яке має намір експортувати свій товар або послуги, точно заблокує можливість експорту. А відсутність на переговорах офіційного керівника підприємства не дозволить підтримувати міжнародні контакти та імідж надійного партнера.

Ціла низка потенційних ускладнень операційної діяльності може виникнути й у зв’язку з недостатнім регулюванням управління на підприємствах ОПК в період трансформації – через припинення повноважень директорів і неможливість виконання комісіями з перетворення їхніх функцій у повному обсязі.

Що маємо на сьогодні?

  1. 61 державне підприємство оборонно-промислового комплексу не має призначеного в законному порядку директора.

Керівником 61 державного підприємства ОПК є одна єдина особа – співробітник концерну Станіслав  Людкевич. На його рахунку кілька фірм, ФОП за кодом «Консультування з питань комерційної діяльності й керування». У 2017 році він за конкурсом пройшов у десятку кандидатів на посаду очільника Національної поліції, того ж року подавався на конкурс на «головного люстратора», публічну діяльність на той час провадив як генеральний директор Інвестиційної групи «ІНЕКО».

  1. Припинилася дія всіх дозвільних документів, які згідно з встановленою процедурою видачі мають пряму привязку до посади директора підприємства. Зокрема – доступ до державної таємниці, сертифікати якості виробництва, сертифікати належної експлуатації тощо.
  2. Підприємства втратили право на поводження з інформацією, що становить державну таємницю. Тобто на право виконання державних контрактів, які є таємними.

Усе, що сьогодні відбувається з вітчизняною оборонною промисловістю можливо лише тоді, коли вся влада й повноваження сконцентровані в одних руках без контролю та без відповідальності. З такими повноваженнями можливо одне з двох: або швидко та ефективно провести реформи (чого, на жаль, не спостерігається щонайменше з 2019 року), або остаточно розкрасти державну власність і поховати державну оборонну промисловість. І політичну відповідальність за це вже несе президент України, який одноосібно призначає очільника «Укроборонпрома». Втім, зауважимо, що історія «Укроборонпрома» – не поодинокий приклад деструктивної діяльності в економіці країни, а навпаки – типовий.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті