Підсумки року в АПК: 5 сумнівних перемог та 5 безсумнівних провалів

Підсумки року в АПК: 5 сумнівних перемог та 5 безсумнівних провалів

Рік, що завершується, зберіг і посилив більшість притаманних українському аграрному сектору тенденцій. Тваринництво стагнувало, врожаї зростали, чиновники шкодили

Этот материал также доступен на русском языке
Підсумки року в АПК: 5 сумнівних перемог та 5 безсумнівних провалів
Фото: depositphotos.com

Українське сільське господарство закінчує 2021 рік так само, як і вся країна – за інерцією, з різноспрямованими трендами та з невпевненістю в майбутньому. За останні 12 місяців розрив між успіхами, які демонструє рослинницький сектор, і стагнацією, яку демонструє м'ясо-молочний напрям, став ще більшим.

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні у січні – листопаді 2021 року порівняно з аналогічним періодом минулого року збільшилося на 16,7%. Весь внесок у позитивну динаміку забезпечив урожай – виробництво рослинницької продукції зросло на 22,7%. Обсяги продукції тваринного походження зменшилися за 11 місяців на 4,7%, причому всіх її видів, а всередині категорій показники падіння можуть досягати двозначних значень.

За статистикою, виробництво яєць скоротилося на 13,5%, молока – на 5,8%, м'яса – на 2%, вовни на 6,3%. За даними Асоціації «Союз птахівників», Україна вперше за роки незалежності в липні – серпні цього року імпортувала харчові яйця з Білорусі. Виконавчий директор асоціації Сергій Карпенко нагадує, що галузь птахівництва збиткова вже два роки, внаслідок чого закрилося понад 30 підприємств із виробництва яєць і 9 підприємств з виробництва м'яса птиці. «За два роки поголів'я скоротилося на 11 млн голів. Виробництво м'яса птиці скоротилося на 40 000 тонн з початку року. Виробництво яєць – на 3 млрд штук, що становить чверть від обсягу, виробленого у 2020 році», – сказав він. Рекордне зменшення виробництва яєць зумовлене, зокрема, і юридичними проблемами (у самій компанії трактують їх як політичне переслідування) найбільшого виробника – холдингу «Авангард» Олега Бахматюка.

Поголів'я інших сільгосптварин на 1 грудня також демонструє сумні показники:

  • ВРХ – мінус 6,9% (2,93 млн голів);
  • свиней – мінус 4,7% (5,83 млн. голів);
  • овець і кіз – мінус 5,9% (1,19 млн голів).

Як і в попередніх періодах, скорочення поголів'я відбувається переважно в господарствах населення. На думку експертів Асоціації «Свиноводи України», сектор уже пройшов точку неповернення та «відновлення поголів'я практично неможливе». У частині ВРХ падіння прискорилося, вважають гравці галузі, через невисоку рентабельність і стрес, викликаний впровадженням ринку сільгоспземель.

Попри те що АПК залишається донором бюджету й основним постачальником валютних надходжень до країни, рівень оплати праці в галузі у 2021 році продовжував відставати від середнього по країні. Так, в Україні середня номінальна заробітна плата штатного працівника підприємств, установ та організацій наприкінці осені склала 14 045 грн, а в сільському господарстві, за даними Держстату, в середньому платили лише 12 827 грн.

При цьому кількість зайнятих в АПК порівняно з минулим роком зменшилася: у жовтні в Україні їх налічувалося 421 300 осіб проти 428 800 у жовтні минулого року. Тенденція загрозлива, чим би вона не була викликана – реальним скороченням робочих місць у галузі або переведенням працівників у тінь.

Mind насилу сформулював п'ять позитивних факторів / подій минулого агророку та – без жодних труднощів – визначив півдесятка проблем і загроз, що виникли в останні 12 місяців, причому деякі з них будуть актуальними і 2022 року.

Топ-5 досягнень 2021 року в агросекторі

Рекордний урожай

Загальний урожай в Україні цього року склав 106 млн тонн, з яких 84 млн тонн припало на зернові та зернобобові та 22,6 млн тонн – на олійні культури. Лідером з намолоту зерна є Вінницька область, за врожайністю – Хмельницька.

У розрізі культур також встановлено кілька рекордів: пшениці зібрано 32,4 млн тонн, ячменю – 10,1 млн тонн, кукурудзи – 40 млн тонн. Усе це історичні максимуми. Основні драйвери надвисоких показників – унікально сприятливі погодні умови та розширення посівних площ – на 8% під пшеницею, на 4% – під ячменем та на 11% – під кукурудзою.

Щорічно оновлювані рекорди врожаїв стали буденністю останні 10+ років, тож чергове подолання нещодавнього максимуму сприймається як належне. Водночас моветоном вважаються спроби уряду долучитися до цих результатів, оскільки часто галузь формує їх не завдяки, а всупереч чиновникам. Цей рік став винятком із правила – найімовірніше, через те, що з іншими перемогами в країні було скрутно.

Так, Міністерство аграрної політики має своє трактування причин рекордного врожаю: річ в «ініційованій президентом України програмі «Доступні кредити 5-7-9».


Рекордний експорт

Похідна від надвисокої пропозиції зерна – рекордні обсяги міжнародної торгівлі.

З початку сезону, який стартував 1 липня, і станом на 15 грудня експорт зернових і зернобобових з України досяг 28,7 млн тонн, що на 4,84 млн тонн більше, ніж на цю дату минулого МР.

З початку сезону також було встановлено кілька рекордів щомісячного відвантаження. А обсяг експорту в листопаді – 6,7 млн ​​тонн (+44% до листопада 2020 року) є історичним місячним максимумом за весь період спостережень.

Прогноз експорту на весь сезон, який дає УЗА – близько 70 млн тонн.

Основну частину українського зернового експорту за перші п'ять місяців сезону забезпечила пшениця – її частка у загальному обсязі відвантажень зернових культур оцінюється в 56%. Частка кукурудзи становила 23%, ячменю – 18%. Основні покупці, порівняно з минулим роком, не змінилися: Китай, країни Північної Африки та Європейського Союзу.

Зазначимо, що рекордний експорт не для всіх став беззастережним благом. Представники борошномельної та хлібної галузей заявили про незбалансовану торгівлю пшеницею – на зовнішні ринки поставляються здебільшого високоякісні продовольчі класи, а для українських споживачів залишається фураж. Після відмови Мінагро зафіксувати в меморандумі, що регулює експорт, ліміти з розбивкою за класами, Асоціація борошномелів, Всеукраїнська асоціація пекарів та «Укрхлібпром» відкликали свої підписи під документом. Це сталося вперше за 10 років і поставило під загрозу функціонування одного з найефективніших механізмів взаєморозуміння на зерновому ринку.


Запуск ринку землі

1 липня 2021 року в Україні стала можливою купівля-продаж землі сільськогосподарського призначення. Незважаючи на те що ухвалений у березні 2020 року закон встановлював період для підготовки до 15 місяців, їх виявилося недостатньо.

Ринок відкрився з неготовою інфраструктурою та пробілами в теорії, які унеможливили практику. У найскрутнішому становищі опинилися нотаріуси, яких Кабмін завбачливо зробив відповідальними за дотримання всіх умов земельних угод та їхню реєстрацію.

Однак через те, що Держгеокадастр провалив своєчасне підключення та надання доступу нотаріусам до системи Державного земельного кадастру, перший місяць після запуску ринку юридично угоди були практично неможливими, а ціни на послуги одиничних нотаріусів, готових їх проводити, злетіли до $300–500 за одну транзакцію.

На кінець грудня було укладено 72 367 договорів у рамках ринку землі (це розмите формулювання дозволяє включати до статистики угоди з і раніше непідмараторними землями) на загальну площу 185 000 га.

Найбільш активно землі продаються в Харківській, Кіровоградській, Дніпропетровській і Полтавській областях. Середня ціна продажу близька до законодавчо встановленого мінімуму та становить $1000/га.


Зрушення в державній програмі зрошення

Відновлення меліоративної інфраструктури визначено як національний проєкт до 2024 року.

Застрягши на старті у внутрішньобюрократичному конфлікті, пов'язаному з передачею Держводагенства, програма зрошення у виконанні Мінагрополітики наразі зводиться переважно до декларування майбутніх перемог у цьому напрямі.

Спочатку планувалося запустити п'ять пілотних проєктів меліорації вже цьогоріч, потім їхня кількість знизили до трьох і нарешті в грудні уряд визнав, що перший пілотний проєкт зрошення та меліорації стартує у 2022 році й охопить 200 000 га в чотирьох областях. Примітно, що повідомив про це Денис Кудін, перший заступник міністра економіки – його причетність дозволяє сподіватися, що проєкт все ж таки зрушить із мертвої точки, на що складно було розраховувати в умовах кураторства Мінагрополітики.

Попри млявий старт, важливість ініціативи переоцінити складно. В Україні налічується 5,48 млн га меліорованих, у тому числі 2,17 млн ​​га зрошуваних та 2,17 млн ​​га осушуваних земель з відповідною меліоративною інфраструктурою. 2019 року фактично поливалося близько 550 000 га сільськогосподарських угідь.


Технічне банкрутство ДПЗКУ

Ми відносимо цей пункт до позитиву, оскільки краще жахливий кінець, аніж жах без кінця.

ДПЗКУ вичерпала свої фінансові можливості й офіційно визнала, що не в змозі сплатити наступний транш за укладеним 2012 року кредитом Експортно-імпортного банку Китаю. Термін платежу настає 21 січня, сума – близько $96 млн. Грошей на рахунках недостатньо, і взятися їм нема звідки. Це, здавалося б, не залишає іншого вибору, окрім реструктуризації та (в ідеалі) передачі корпорації на приватизацію. Але не в Україні.

Згідно з офіційними релізами, «проводяться консультації та підготовка проєктів змін договорів між АТ «ДПЗКУ» та Експортно-імпортним банком Китаю», а також тривають перемовини з українськими держбанками про позику, щоб перекрити виплату за іншим кредитом – китайським.

З посиланням на в.о. голови правління корпорації Василя Коваленка стало відомо: уряд ухвалив рішення, що «ДПЗКУ має залишатися на ринку». Також обговорюється можливість передачі компанії земельного банку – імовірно, із земель Національної академії аграрних наук, яку давно хочуть «розкуркулити».

Нагадаємо: ДПЗКУ вважається однією з найбільш корупційних і потокогенеруючих держструктур в Україні.

Топ-5 провалів 2021 року в агросекторі

Невідновне Мінагро

Ситуація з Міністерством аграрної політики – сумний, але максимально наочний приклад того, як складно відродити зруйновану систему. МінАПП було ліквідовано 2019 року Кабміном Олексія Гончарука та наприкінці 2020-го відновлено – але лише юридично. Де-факто ж повернути втрачене за той рік, коли міністерство було відсутнє, виявилося неможливо.

Зміни – усі на гірше – відбулися не лише в частині повноважень та рівні впливовості, але навіть на займаній площі, – тепер відомство ділить будівлю на Хрещатику, 24 з кількома департаментами Міністерства економіки. Відновленому МінАПП повернули лише два з десятка ЦОІВів, які раніше йому належали, причому найменш значущі – Держрибагентство й максимально урізаний Держгеокадастр.

Незважаючи на всі категоричні вимоги міністра АПК Романа Лещенка (представники Кабміну, розповідаючи про них, вживали слово «істерика») передати йому в підпорядкування  Держспоживслужбу, відомство так і залишилося під патронатом Міністерства економіки. Уже наприкінці поточного року до МінАПП приєднали Аграрний фонд – але з огляду на сумний стан останнього та відсутність будь-якої ваги на ринку цей «подарунок» виглядає як тролінг.

Колись функціональне та впливове, Мінагро являє зараз бліду тінь самого себе, складається з двох заступників, один з яких де-факто є креатурою глави Мінцифри Михайла Федорова та йому і підпорядковується. Тож відомство не в змозі виконувати будь-які значущих та масштабних завдань через: а) кадровий голод; б) відсутність досвіду у вирішенні складних питань.

Атмосферу на «аграрних поверхах» відвідувачі та колеги по будівлі з Мінекономіки описують як «гнітючу».


Іміджева катастрофа міністра АПК Романа Лещенка

Коли владі потрібно переключити увагу суспільства, для корекції порядку денного генерується максимально гучний інформаційний привід – що безглуздіший, тим краще. Вибір героя відбувається часто без згоди останнього, за принципом «кого не шкода» або когось, хто досить надійно підвішений компроматом, щоб не мав можливості відмовитися. Є думка, що в разі з Романом Лещенком мали місце обидві характеристики.

18 листопада міністр внутрішніх справ Денис Монастирський заявив, що МВС героїчно запобігло замаху на міністра АПК – і скликав поспішний брифінг із цього приводу. Замовник – нібито громадянин США Курт Гроссанс, на якого Лещенко працював кілька років тому, – звинувачував підлеглого в привласненні коштів. І це було приводом для замаху.

Сталося все це того тижня, коли знову почав активно обговорюватися зрив спецоперації із затримання бойовиків ПВК «Вагнера» ​​та якраз напередодні виходу щотижневих ток-шоу, яким послужливо пропонувалося підняти на прапор тему замаху замість вагнерівської. (Зазначимо, що це не спрацювало, а ефір «Свободи слова Савіка Шустера», на якому виступив колишній голова Головного управління розвідки Міністерства оборони України Василь Бурба мав Rat, 18+ 2,81 (shr 8,84) і справив ефект бомби, що розірвалася).

Сама жертва замаху дізналася про все, за словами Монастирського, за пів години до брифінгу. Це, на відміну від решти фактів, не викликає жодних сумнівів – достатньо було поглянути на Романа Лещенка, який переривчастим голосом і з червоним обличчям лепетав щось невиразне, а потім взагалі заплакав.

Але глузування – не гірше, з чим може зіткнутися чиновник, та й в частині впливовості фермеру-міністру втрачати особливо не було чого. Найгірше те, що історія із замахом привернула не дуже бажану увагу до біографії Лещенка. З неї випливало, що 1) цілий міністр ще донедавна був на побігеньках у не найбільшого бізнесмена і 2) звинувачується в крадіжці грошей.

Якщо в голови Мінагро й залишалися на той момент якісь залишки авторитету, то після «замаху» вони цілком зійшли нанівець.


Цінова лихоманка в харчопромі

Саном на листопад ціни виробників харчової продукції в Україні зросли майже на 15%. Це «в середньому по палаті», тоді як окремі категорії, наприклад курячі яйця, подорожчали вдвічі.

З початку року хліб зріс у ціні на 18,9%, молочні продукти – на 15,2%, м'ясна продукція – на 15,4%, цукор – на 20,4%.

Найрізкіший стрибок стався навесні, а рекордсменом була соняшникова олія, ціна на яку наблизилася до 70 грн за пляшку об'ємом 0,9 л. Посилювало дисонанс те, що Україна є найбільшим у світі виробником цього продукту. Виробники, пояснюючи динаміку подорожчанням насіння соняшника вдвічі та активним експортом сировини, небезпідставно вважали свою цінову політику збалансованою.

Уряд кидався в різні боки, вигадуючи ходи різного ступеня вдалості та адміністративної жорсткості. Зокрема, дискутувалася можливість квотування та ліцензування експорту олії. Враховуючи, що з 6 млн тонн виробленої олії лише 10% споживається всередині країни, захід навряд чи можна назвати адекватним.

Також розглядалася можливість фіксації вартості соняшникової олії та хліба у форматі добровільного закріплення рівня роздрібних цін, що склалися станом на 1 березня 2021 року, але цей варіант після довгих консультацій також не було реалізовано. У результаті весняне здороження частково стабілізувалося під впливом змін ринкової кон'юнктури та надходжень нового врожаю, і на черговий виток ціни знову пішли вже восени.

Проблему не вичерпано. Виробники хлібопекарської продукції попередили про можливе напруження на ринку хліба та зростання цін на нього вже в січні 2022 року. Причина, зокрема, у вже згаданому неконтрольованому експорті продовольчої пшениці, зростанні цін на зернові та необхідності інвестувати в підвищення якості борошна завдяки домішкам.


Газова криза

З другої половини літа ціни на газ почали стрімко зростати. Історичний максимум був досягнутий на позначці $1000/1000 куб. м, був благополучно подоланий у вересні, а до кінця року ціни побили всі можливі світові рекорди, сягнувши рівня близько $2000/1000 куб .м і перевівши всі ринкові пропозиції в розряд преміальних. Для порівняння, навіть під час пікових газових воєн Україна – Росія межа цін становила близько $800/1000 кубів.

Така вартість енергоресурсів вивела за межу рентабельності цілі сектори виробництва, зокрема і в АПК.

Найбільш енергоємні з них – наприклад, виробництво добрив та скляна промисловість – скоригували режим роботи першими, суттєво скоротивши виробництво. Це вже призвело до дефіциту скляної тари, зокрема пивних пляшок. Проблема добрив повною мірою проявиться в лютому-березні, коли аграрії почнуть робити запаси для весняної посівної та відкриють для себе багато нового щодо кількості добрив і ціни на них.

Наприкінці року газова криза на повну проявилася в харчопромі. Першими забили на сполох цукровики, у яких початок сезону цукроваріння збігся зі зростанням цін на енергоносії. Зокрема, у червні ціна за 1000 кубометрів газу становила 11 000 грн, а у жовтні в окремих регіонах за передоплатою тариф досяг 28 000 грн за 1000 кубометрів.

У грудні здалися кондитери. 27 компаній, що входять в асоціацію «Укркондпром», повідомили про плани повністю або частково згорнути виробництво солодощів через високі ціни на газ. Кондитерські підприємства вже кілька місяців балансували на межі рентабельності. Тож рішення про зупинку було ухвалено після того, як 22 грудня ціна газу на біржі перетнула межу в 73 000 грн за кубометр. Для порівняння – у січні його вартість для виробників становила 5900 грн.

Ще один сектор, який сказав газовій кон'юнктурі «дякую, не треба» – тепличне виробництво. За словами президента асоціації «Теплиці України» Євгена Чернишенка, до весни-2022 доживуть здебільше плівкові теплиці із примітивними технологіями. Але тепличні комбінати, переважно опалювані газом та електроенергією, зупиняють роботу. Як наслідок, ринок повністю заповнила імпортна теплична продукція теплих країн, які не відчули подорожчання газу.

Заради справедливості треба зазначити, що у будь-який історичний період, за будь-якої влади підприємства промисловості субсидуються за залишковим принципом. Але 2021 року український Кабмін  до останнього показово не переймався нічиєю долею. На сайті Мінагропроду немає жодної новини, присвяченої впливу цін на газ на ситуацію в харчопромі.


Ресурсний закон

20 листопада Верховна Рада ухвалила законопроєкт №5600, більш відомий як «ресурсний закон». Попри те що його називають антиахметівським, у ньому міститься багато новел, що стосуються аграрного сектору. У грудні Володимир Зеленський підписав документ.

Законопроєкт ініціює нову систему оподаткування сільгоспвиробників. Ним запроваджується «мінімальне податкове зобов'язання» – сума податків, яку кожен власник сільськогосподарської землі має за замовчанням сплачувати до бюджету (близько 5% вартості землі на рік). Тобто якщо сума всіх податків (податку на землю, податку на прибуток, єдиного податку тощо), сплачуваних сільгоспвиробником, буде меншою за МЗП, то йому доведеться доплатити різницю.

Ще одна новація стосується оподаткування овочів, вирощених на земельній ділянці; депутати зобов'язали сплачувати податок на доходи фізосіб (18%) у разі, якщо отриманий від продажу продуктів дохід перевищить 12 мінімальних зарплат, або 78 000 грн.

Також законопроект переводить птахівництво на загальну систему оподаткування. Це було б грандіозною сенсацією, але завдяки взаємовиключним нормам найбільший у країні птахівницький холдинг МХП має шанс залишитися на «спрощенці».

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло