Свій, чужий, розумний: як Італія перекроює «газову» мапу світу на тлі війни в Україні

Свій, чужий, розумний: як Італія перекроює «газову» мапу світу на тлі війни в Україні

До чого тут Алжир і чого варто повчитися «прагматичним» німцям

Этот материал также доступен на русском языке This material is also available in English
Свій, чужий, розумний: як Італія перекроює «газову» мапу світу на тлі війни в Україні
Прем'єр-міністр Італії Маріо Драгі
Фото: foreignpolicy.com

Сліпа ставка на дружбу з «газпромом» дорого коштує Німеччині. Антиросійські санкції ЄС та США через атаку на Україну, схоже, остаточно поховали газопровід «Північний потік – 2», запуск якого міг перетворити ФРН на найбільший газовий хаб Європи. А німецькі промисловці, залежні від російського газу, тепер найбільше зазнають тиску з боку західних партнерів та громадських активістів, які критикують їх за співучасть у фінансуванні війни росії в Україні.

Цьому не варто дивуватися. Німеччина – найзалежніша від російських енергоресурсів країна ЄС. Її політичні лідери багато років тісно співпрацювали з кремлем та держкорпораціями рф. Колишній канцлер Герхард Шрьодер увійшов у новітню історію Європи не як видатний політик, а як головний лобіст газових інтересів владіміра путіна на Заході.

Здавалося, у схожих обставинах мала б опинитися Італія, урядом якої керував інший друг путіна – ексцентричний Сільвіо Берлусконі, відомий своєю майстерністю перетворювати політику на яскраве шоу за участю танцівниць вар'єте та зірок італійського футболу. Але на Апеннінському півострові історія розгорнулася інакше.

Пізнє прозріння

Після того як світові стало відомо про трагедію в Бучі, де російські солдати виявили неймовірну жорстокість до місцевих жителів та вчинили сотні вбивств, Берлусконі висловив «глибоке розчарування» поведінкою путіна і, по суті, зрікся 20-річної дружби з ним. А нинішній прем'єр-міністр Італії Маріо Драгі доклав зусиль, щоб Алжир замість росії став найбільшим постачальником газу для італійських споживачів.

Свій, чужий, розумний: як Італія перекроює «газову» мапу Європи на тлі війни в Україні

Тиждень тому Драгі відвідав Алжир, де уклав угоду про збільшення постачань газу на 9–10 млрд куб. м вже до кінця 2022 року. Загалом імпорт в Італію «блакитного палива» з цієї північноафриканської країни цьогоріч становитиме 30–31 млрд куб. м, що на 2 млрд «кубів» більше, ніж із росії (дані Bloomberg).

Рим також розраховує збільшити закупівлю газу в Азербайджані, Єгипті та Катарі. Але саме співпраця з Алжиром здатна змінити стратегічну роль Італії в ЄС та посилити її значущість на європейському газовому ринку.

Хід за Апеннінами

Умови для цього пов'язані з географічним розташуванням країни та вмінням її керівництва вчасно використовувати дипломатичні розбіжності на континенті в національних інтересах.

Свій, чужий, розумний: як Італія перекроює «газову» мапу Європи на тлі війни в Україні

Алжир постачає газ до Європи трьома трубопроводами. По двох із них газ надходить до Іспанії, а ще один – TransMed – проведений до Італії. Один з іспанських трубопроводів прямує територією Марокко, і наприкінці минулого року його було перекрито через дипломатичну суперечку між двома країнами.

Усе сталося після того, як Іспанія цілковито змінила 46-річну політику щодо Західної Сахари, вперше підтримавши Марокко в територіальній суперечці з Алжиром (по суті, країни конфліктують за доступ до найбільших родовищ фосфатів та багатого на рибу узбережжя Атлантичного океану). Після цього Алжир, головний заступник Західної Сахари, відкликав свого посла в Мадриді.

Дипломатичний конфлікт загострився в той час, коли Іспанія продовжує обговорювати з алжирською газовою компанією Sonatrach умови нової угоди.

Газова корида

Алжирський постачальник не має наміру повністю припиняти постачання газу для іспанських споживачів, але заявив про підвищення договірних цін. Причому іспанський замовник став єдиним партнером Алжиру, кому загрожує подорожчання.

Умови нових домовленостей між цими країнами ще не визначено. Але після успішного візиту Маріо Драгі до Алжиру стало очевидно, що саме Італія перетворюється на головний центр постачання алжирського газу до Європи, тоді як мрії іспанського уряду отримати цю роль залишаються мріями.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло