Нині прісно: чому дефіцит солі вплине на десятки індустрій
І як вимушена зупинка виробника-монополіста – ДП «Артемсіль» – призвела до ажіотажного попиту на цей продукт
Державне підприємство «Артемсіль» – найбільший виробник солі у Східній Європі – зупинив виробництво через бойові дії, що розгорнулися в безпосередній близькості до підприємства. Роботу було заморожено місяць тому через неможливість відвантажувати продукцію: вузлова станція «Сіль», куди надходили вагони з під'їзних колій підприємства, регулярно потрапляла під обстріл. Потім у міру інтенсифікації бойових дій постраждали і наземні корпуси ДП, а персонал був змушений евакуюватися.
На сьогодні не помічати нестачу солі в роздрібних мережах вже неможливо. Відхід із ринку «Артемсолі» фактично еквівалентний зупинці всього ринку, оскільки частка компанії на ньому сягає 90%.
Артемівське родовище кам'яної солі почали розробляти з 1881 року. Обсяг виробництва «Артемсолі» в останні роки – 2 млн тонн на рік, при цьому потенціал виробництва вдвічі вищий. Це містоутворююче підприємство, де працювало близько 2500 осіб. Продукція експортується до 15 країн світу, переважно до Європи.
Кам'яну сіль видобувають бурінням, вибухом і розрізанням породи в підземних соляних покладах. Добуті брили змелюються механічним способом до потрібної гранули, просіюються та пакуються. З огляду на специфіку виробництва, професійним святом для працівників «Артемсолі» є День шахтаря – він так само профільний, як і День працівника харчової промисловості.
Як повідомив в інтерв'ю FreeRadio в.о. директора ДП «Артемсіль» Віктор Юрін, на сьогодні підприємство «простоює, згідно з наказом, до невизначеного часу». «Обстріли постійні, частково зруйновано адміністративну будівлю. Були прямі попадання в копальні, матеріальний склад. Виробничий процес неможливий», – пояснив він.
Запас готової продукції з підприємства вивезли ще у квітні та розподілили по торговельних мережах. На сьогодні його, судячи зі споживчого ажіотажу, майже вичерпано.
Хороша новина в тому, що відновити виробництво можна оперативно, а пошкодити шарам кам'яної солі під землею досить складно. «Погрожують [бойові дії] лише тим об'єктам, що знаходяться на поверхні. А те, що під землею, не зруйнується. Якщо, звичайно, спеціально там нічого не зробити», – каже Юрін.
Соляна мапа України
В Україні налічується чотири центри виробництва солі, два з яких, найбільші, розташовані на сході країни, у зоні бойових дій – це «Артемсіль» та ТОВ «Слов'янська сіль» у м. Слов'янську.
Два інші знаходяться на заході країни. На Закарпатті це Солотвинське родовище, потенціал якого значно знизився через повені. Дрогобицька солеварня, яка залишилася фактично єдиним в Україні виробником солі, планує збільшити виробництво на 20 000 тонн – до 55 000 тонн, але цього замало, щоб задовольнити попит навіть однієї Львівської області.
З урахуванням усіх внутрішніх резервів замістити виробництво ємністю 90% ринку неможливо без імпорту. Альтернатива кам'яної солі – морська, але цей варіант також поки що недоступний через блокаду портів та підвищену небезпеку узбережжя.
За словами заступника директора Національного наукового центру Інституту аграрної економіки НАН України Миколи Пугачова, ситуацію ускладнює те, що дефіцит виник напередодні пікового навантаження з боку приватних споживачів – влітку, тобто в сезон консервації.
Споживання солі в Україні складає близько 14–16 кг солі на рік на людину, тоді як ВООЗ рекомендує споживати не більше 5 кг. Однак треба враховувати, що український надвисокий показник формують національні кулінарні традиції, зокрема, того ж консервування.
Як дефіцит солі вплине на решту промисловості?
Дискомфорт пересічних споживачів та нестача солі або дорожнеча імпортного продукту для приватних потреб – це лише незначна частина проблеми.
Сіль – важливий елемент десятків промислових процесів та реакцій, і активно використовується в широкому переліку індустрій. Саме товарні партії, відвантажені промисловим споживачам, формували більшу частину продажів «Артемсолі».
Основний промисловий споживач солі – хімічна промисловість. Сіль бере участь у процесі виробництва соди, хлору, гідроксиду натрію, соляної кислоти, лакофарбової продукції, хлор-лужних хімікатів (каустична сіль, карбонат натрію), які застосовують для випуску паперу, скла та ін.
Сіль у величезних кількостях закуповується підприємствами дорожнього господарства в осінньо-зимовий період, причому йдеться не лише про автомобільні траси, а й обробку від зледеніння злітно-посадкових смуг.
І, нарешті, підприємства харчової промисловості, які в більшості найменувань – від кетчупів до цукерок – також залежать від вітчизняної солі.
Розв'язати питання постачання таких обсягів у короткостроковій перспективі неможливо. Особливо з урахуванням підвищеного навантаження на залізницю, яка залишилася де-факто єдиною формою вантажної логістики в Україні.
І якщо приватний споживач, навіть затятий любитель консервування, найближчим часом зможе замінити продукт «Артемсолі» турецьким чи європейським аналогом, то промисловому гіганту зробити це буде набагато складніше – з відповідними наслідками для економіки України.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
