Західна преса про війну в Україні: битва буде довгою, російські генерали гинуть через самовпевненість, а дрони більше не іграшка
Як закордонна журналістика бачить перебіг протистояння з путінською навалою
Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. Попередній випуск можна прочитати тут.
The Telegraph: 15-річний підліток з іграшковим дроном допомагав ЗСУ відстежувати ворожі війська, що сунули на столицю
15-річний Андрій Покраса використав свій іграшковий безпілотник, щоб допомогти військовим своєї країни відбити наступ росіян на столицю.
«Він був єдиним, хто мав досвід роботи з безпілотниками в цьому регіоні, – розповідає командувач відділу безпілотної розвідки ЗСУ Юрій Касьянов. – Це була одна з найбільших колон, яка рухалася по Житомирській трасі, і нам вдалося її знайти завдяки безпілотнику, бо одна з вантажівок ненадовго ввімкнула світло».
Деталі через соцмережі передали до підрозділу територіальної оборони, який зміг зупинити ворожі сили біля Березівки, в 40 кілометрах на захід від Києва. Андрій Покраса описав момент, коли він помітив конвой, як «дуже страшний», але каже, що був сповнений рішучості не дозволити росіянам вторгнутися в місто.
«Якби у нас не було таких операторів і дронів, які можуть допомогти українській армії, я думаю, що Київ уже міг би бути окупований російськими військами», – сказав Тарас Трояк, роздрібний продавець дронів.
The Economist: Українське підпілля та збройний опір в Мелітополі – хто і як координує «рейкову війну»
Мелітополь – неофіційна столиця українського спротиву. Із середини березня військові карти, створені американським Інститутом військових досліджень, показують, що на цій території діють партизани. У сусідньому Херсоні підконтрольну росії авіабазу підірвали півтора десятки разів. В Енергодарі об’єктом замаху став міський голова-колабораціоніст Андрій Шевчик. В Ізюмі, згідно з перехопленою телефонною розмовою, старша жінка нібито нагодувала голодних російських солдатів отруйним пирогом, через що восьмеро загинули.
Підпільний опір України на окупованих територіях координує підрозділ Сил спеціальних операцій (ССО). Його було сформовано у 2015 році після невдалих спроб партизанської діяльності на ранніх етапах війни на Донбасі.
Колишній оперативник підрозділу, який попросив, щоб його не називали, каже, що робота поділена на три частини: військові дії, операції підтримки та психологічна війна. Він каже, що його колеги перед війною витратили чимало сил на підготовку потенційних партизанів – «простих місцевих, але із секретом».
Основи можна знайти в «Total Resistance» – класичній партизанській інструкції, написаній у 1957 році для підготовки швейцарців до потенційної окупації СРСР. Сайт ССО пропонує лайфхаки для українських підпільників. Сюди входять поради щодо того, як організувати таємний опір, підготувати засідку та забезпечити шляхи втечі, зрештою – зберігати спокій у разі арешту.
Володимир Жемчугов провів десятки партизанських операцій за Україну в рідному Луганську у 2014–2015 роках, перш ніж був поранений і потрапив у полон. Він каже, що нинішній опір поєднує професійних солдатів і добровольців. Жемчугов, який зараз допомагає навчати волонтерів, розповідає, що українська влада за кілька місяців до війни створила базову структуру для повстанців. По всій країні зараз існує мережа таємних складів зброї, безпечних будинків та потенційних симпатиків. У деяких випадках туди кооптувалися кримінальні мережі. Але підготовка могла б бути кращою, якби не чиновники, які згодом перейшли на бік окупантів. Він визнає, що найслабшою ланкою виявилися служби безпеки та поліція.
Як і в 2014 році, коли на сході України почалася війна, ФСБ отримало в руки секретні бази даних. У Херсоні російські офіцери відвідують будинки українців, які служили в АТО. Тих, хто не встиг змінити адреси, затримують, б'ють, катують.
Але перехоплення, оприлюднені українськими службами безпеки, свідчать про те, що деякі росіяни не на жарт налякані. «Кожної чортової ночі ми б’ємось із диверсійними групами, які заходять у село», – каже один солдат у перехопленому дзвінку.
Мер Мелітополя Федоров був викрадений окупаційними військами, а потім був звільнений 16 березня під час обміну полоненими. Він сказав, що опір України продовжить залучати нових рекрутів, попри ризики. Лише кожен десятий мешканець Мелітополя перейшов на інший бік, і це не критична маса, зазначає він.
За умови надходження достатньої кількості західної зброї Київ сподівається почати контрнаступ, щоб повернути південь. Кадровий офіцер розвідки прогнозує, що підпільна армія України стане великим надбанням.
The Economist: Причини загибелі російських генералів в Україні – що пішло не так
25 березня генерал-лейтенант, командувач 49-ї загальновійськової армії РФ загинув під час удару поблизу міста Херсон. Українські офіційні особи кажуть, що він був сьомим російським генералом, який загинув у бойових діях в Україні.
Вищі офіцери у більшості армій керують з великих штабів, що, як правило, залишаються поза зоною дії артилерії та ракет, на більшій відстані від лінії фронту. Це зазвичай ставить генералів у більш безпечне положення.
Америка втратила дев'ять генералів у боях у В'єтнамі за 20 років, а не за кілька тижнів. Більшість загинули, коли їх гелікоптери були збиті. За останні два десятиліття війни в Афганістані та Іраку загинув лише один американський генерал – його застрелив афганський солдат-союзник. Вважається, що навіть під час кривавої окупації Афганістану в 1979–1989 роках СРСР втратив не більше шести генералів.
Під час Другої світової війни близько 235 радянських генералів загинули в боях. Ще понад 200 загинули іншими способами. Навіть тоді, під час найгіршого періоду – з червня 1941 року до листопада 1942 року – у середньому вбивали десь шість генералів на місяць. Так само й зараз в Україні.
Однією з причин є те, що російські підрозділи показали себе нездатними до сучасної загальновійськової війни. Танки вирушили вперед без артилерійської підтримки. Моральний дух був низьким, матеріально-технічне забезпечення погане, втрати катастрофічні. У більшості професійних армій кадрові сержанти часто беруть на себе керівництво меншими підрозділами у реальних бойових діях. «Сержанти – хребет НАТО», – каже один із офіцерів альянсу. Російській армії бракує такого рівня керівництва. Це змушує старших офіцерів бачити ситуацію на власні очі та тиснути авторитетом на своїх підлеглих командирів.
Це не так уже й погано – хорошому командиру потрібно відчути фронт. Більшою проблемою може бути те, що ці авантюрні генерали мають недбалу охорону. Російські війська мають сучасні радіоприймачі з шифруванням Azart, але їх занадто мало. Тому російські солдати вдаються до незашифрованого радіо та звичайних мобільних телефонів.
Можна не тільки перехопити ці повідомлення – також можна знайти їхнє джерело, використовуючи електронну боротьбу або кіберзасоби. росія добре використала цю техніку проти українських сил на Донбасі після 2014 року. Проте зараз Україна налаштовує це на росіян, використовуючи снайперів, щоб перебити старших офіцерів.
Інсайдери припускають, що західні спецслужби та збройні сили, можливо, допомагають Україні знайти російські війська. Начебто ЦРУ витратило роки на навчання українських воєнізованих формувань, у тому числі снайперів: «Я думаю, що ми бачимо великий вплив снайперів, навчання дійсно дало результат».
Втрата великої кількості генералів у такий спосіб є фатальною для російської армії, що є втіленням її тактичних невдач у перший місяць війни. Кілька командирів були звільнені. Проте смерть офіцерів із великими медалями може бути не найгіршим.
«Я думаю, що великі втрати серед російських командирів середньої ланки, полків та бригад можуть бути ще більшою проблемою, ніж втрати генералів», – каже Роб Лі з Королівського коледжу Лондона.
The Economist: На Заході готові до підтримки України у тривалій війні
За даними Rochan Consulting, компанії, яка відстежує війну, просування росії на сході України із середини квітня до кінця травня становить трохи більше 450 кв. км – це лише третина площі Лондона. Навряд чи це вражаюча винагорода. І росія, і Україна намагаються перемогти одна одну у війні на виснаження.
За словами західного високопосадовця, армія росії, яка вторглася в Україну в лютому, до середини травня втратила 58% свого потенціалу. До 1 червня цей рівень знизився ще на кілька відсотків. Російські батальйонні тактичні групи, основні бойові порядки російської армії, ймовірно, розпочали війну з близько 600 осіб у кожній. Нещодавно деякі з них нараховували лише 60 осіб, що ледь перевищувало взвод. росія втратила щонайменше 761 танк, понад третину з них з початку наступу на Донбасі 18 квітня.
Російські командири зараз кидають у бій стару техніку. Останніми тижнями на Донбасі було помічено танк Т-62, який надійшов на озброєння в 1961 році і був доопрацьований у 1980-х роках. Деякі моделі були прикрашені імпровізованою «клітинною бронею», закріпленою згори, щоб забезпечити елементарний і навряд чи ефективний захист від протитанкових ракет.
Про стан ЗСУ відомо набагато менше. Західні чиновники не говорять нічого, що могло б підірвати український моральний дух. Також зустрічається менше фактів у соціальних мережах, які демонструють українські втрати. Однак Україна також виснажується. 31 травня президент країни Володимир Зеленський заявив: щодня гине від 60 до 100 солдатів, ще 500 отримують поранення – показники втрат можна порівняти з деякими битвами Другої світової війни. Західні чиновники кажуть, що ці цифри релевантні.
Багато що залежить від того, яка країна може забезпечити стабільне поповнення живої сили, техніки та боєприпасів. путін поки що відмовляється від загальнонаціональної мобілізації, але є докази того, що міністерство оборони країни намагається заманити людей з військовим досвідом, обіцяючи оплату 5000 доларів на місяць – це у шість–вісім разів більше окладу середнього лейтенанта.
Проблема України в іншому. Вона має достатньо мотивованих новобранців, але недостатньо людей, щоб їх навчати. Конрад Музика, засновник компанії Rochan Consulting, каже, що кількість потенційних новобранців до Збройних сил України настільки велика, що іноді доводиться очікувати місяцями.
На перший погляд, обладнання має бути меншою проблемою. США, Австралія та європейські країни за останній місяць направили в Україну чимало артилерії, боєприпасів та іншої зброї. США, Великобританія та Німеччина також пообіцяли ракетні установки, які можуть завдавати удари на значно дальшій дистанції, ніж звичайні артилерійські системи. У Пентагоні стверджують, що навчання українських військових «працювати» з ракетною установкою Himars забере тижні.
Але якщо війна затягнеться на місяці, ця іноземна зброя відіграватиме життєво важливу роль. Україна або втратила деякі види радянських стандартних боєприпасів, або близька до їх вичерпання, каже Майкл Кофман з аналітичного центру CNA. Запаси таких боєприпасів у колишніх державах Варшавського договору, як-от Польщі, також виснажуються. Якщо українська армія зможе перейти на стандартні озброєння НАТО, це дозволить західним країнам підтримати набагато тривалішу кампанію.
«Тенденції у зміні військового балансу на Донбасі наразі на користь України», – стверджує Кофман. Хоча західні оборонні чиновники були вражені швидкістю, з якою українські війська опанували нові боєкомплекти, підтримувати десятки нових та незнайомих систем в умовах війни непросто.
Адміністрація Байдена вважає, що пакет допомоги у $40 млрд, підписаний 21 травня, дозволить продовжити високий темп військової допомоги майже до кінця року. путін вважає, що європейські та трансатлантичні розбіжності будуть посилюватись у міру затягування війни. Вищі ціни на енергоносії, інфляція та економічні розлади можуть підштовхнути тих, хто хоче якнайшвидшого припинення вогню.
«Ми не можемо повторити цю помилку, – стверджує Кая Каллас, прем’єр-міністр Естонії, посилаючись на захоплення росією території Грузії у 2008 році, а також Мінські угоди, укладені Францією та Німеччиною після першого вторгнення росії в Україну в 2014 році. – Ми повинні бути готові до тривалої війни».
Vice World News: Тренувальний табір резервістів майбутніх Збройних сил України під Львовом. Відео
На Західній Україні тренери з псевдонімами «Харон» та «Пророк» намагаються психологічно підготувати молодих українців до жахів війни. «Я накину тобі на голову мішок, заведу в підвал і залишу там. Він затоплений і повний перешкод та щурів, – каже тренер під позивним «Харон». – Будь готовий до того, що я кину у тебе гранату».
Харон, який отримав своє прізвище на честь міфічного грецького перевізника мертвих, веде новобранців окремо в чорний як смоль підвал занедбаної будівлі. Завдання – перевірити, чи достатньо вони психологічно стійкі, щоб відправитися на війну. «Повірте, росіяни не будуть такими ввічливими з вами», – жартує він.
Мені також зв’язали руки та накинули мішок на голову, щоб подолати «стрес-тест», який проходять сотні українських волонтерів. Після того як мене провели темними ходами, мене залишили на землі зі зв’язаними руками та ногами. Завдання: звільнитися і знайти вихід.
За кілька секунд після того, як ви почуєте падіння тренувальної гранати, пролунає гучний вибух і буде спалах світла. Коли інструктор кидає одну в темний підвал, правильний крок – присісти, закрити вуха і відвернути погляд. Якщо ви цього не зробите, ваші барабанні перетинки можуть не витримати.
Метою всього цього є моделювання стресів війни, перевірка розумових здібностей новобранців. Навчання базується на спеціалізованому військовому вишколі США, каже Харон, який навчає десятки курсантів на місяць. Цей психологічний тест був реалізований у відповідь на відсутність підготовки до психічної стійкості в стандартному режимі тренувань ЗСУ.
Оскільки військові змушені залучати неперевірених бійців на передову, ціле покоління українців страждає від стресових розладів. Маючи обмежені час і ресурси, військові навчальні табори навчають цивільних, як поводитися з АК, але мало хто пояснює, як поводитися із жахами війни. Новий навчальний центр запровадив стрес-тест як частину навчання, щоб відфільтрувати непридатних до бою осіб.
«Дехто з наших курсантів починає співати, хтось кричить, інші стають буйними і починають кидати перешкоди на шляху», – пояснює Харон. Інструктори стежать за тим, чи зможуть новобранці зберегти самоконтроль під час тесту. Не всім це вдається.
«У нас був приклад людини, в якої була панічна атака, і ми повинні були її зупинити», – каже Харон. Необхідність психологічної підготовки стає зрозумілою при врахуванні того, що насправді відбувається з молодими і досвідченими солдатами в бою.
VICE поспілкувався з воїном Микитою, який зараз перебуває на передовій у Донецьку. Він сказав, що 6 із 30 чоловік у його загоні просто не витримали стресу. Це були молоді хлопці, від 22 до 25 років, які просто знають про війну лише з фільмів. «Ми повинні були приділити частину уваги не ворогу, а цим хлопцям. Тому для всіх нас краще, щоб команда була без них», – каже командир Микити.
Курсантів навчають навіть поводитися з українськими отруйними зміями, які поширені в степах і болотах, де відбувається велика частина бойових дій. Спеціалізовані курси, як-от навчання снайперів і повітряна розвідка, пропонуються лише для небагатьох курсантів, кого інструктори вважають гідними.
Курсантка на псевдо Майлі є однією з цих стажерів. Її обрали снайпером. «Я хочу знати, як вбити», – каже вона. Перед тим як приєднатися, Майлі була волонтеркою. Їй 23, без бойового досвіду. Коли вона не тренується, то працює неповний робочий день у кол-центрі компанії зі сфери краси. Її мрія – займатися музикою, як її улюблена співачка Майлі Сайрус. Але це станеться лише після війни.
«Я відчуваю, що після цієї роботи мені потрібно відвідувати психолога. Але все одно я мушу це зробити, тому що я шкодуватиму про це все життя, якщо цього не зроблю», – каже вона.
Фізичні рани лікували, а психологічні – ні. «Нам відомі деякі приклади [ветеранів] 2015 року, коли поранені отримували протези, – сказав мер Львова Андрій Садовий. – Але їм не запропонували ніякої психологічної підтримки, і тому чимало з них покінчили життя самогубством».
Садовий планує реабілітаційний центр для постраждалих від війни росії з Україною. Боєць на псевдо Вівальді отримав тяжке поранення в березні під Донецьком. VICE поспілкувався з ним у військовому госпіталі у Львові.
«Я закликав свій підрозділ залишити мене з гранатами і відступити». Його команда відмовилася. Вони наклали чотири джгути – по одному на кожну кінцівку – і віднесли його в безпечне місце. Протягом місяця після поранення він не міг спати. Вівальді відмовився від факультативних психологічних консультацій у військових госпіталях, як і двоє інших поранених солдатів, які розповіли VICE про свою травму.
Наразі типовий для української армії режим навчання не робить акцент на психічному здоров’ї. Крім застарілої письмової оцінки, мало що допомагає підготуватися до жахів на полі бою – або до тривог, які неминуче переслідують їх опісля.
Time: Підтримка України зброєю включатиме системи Himars, але США обіцяє збалансовану підтримку, щоб не дратувати кремль
Рішення президента Джо Байдена надати Україні передові ракетні системи, які можуть вражати цілі за десятки миль, дає Києву вкрай необхідну перевагу у війні з росією. Після кількох місяців благань українські військові незабаром отримають зброю з приблизно вдвічі більшою дальністю дії, ніж нинішні артилерійські установки, які вони використовують для боротьби з російськими військами.
Прессекретар кремля Пєсков звинуватив США в прагненні ескалації війни та створенні привиду для посилення бойових дій в Україні, а також їхнього поширення за її межами. «США свідомо і старанно підливають оливу у вогонь», – сказав Пєсков.
Насправді рішення про надання чотирьох артилерійських ракетних систем Himars виробництва США обговорювалося тижнями. Було отримано запевнення від України, що Himars використовуватиметься виключно як оборонна зброя, а не для обстрілу території росії.
За словами офіційних осіб, ракети, які вирішила надати адміністрація Байдена, мають максимальну дальність дії близько 70 км, тоді як у більш сучасних боєприпасів цей показник сягає 400 км.
Байден від початку стискається з дилемою: як далеко можуть зайти США, щоб надати необхідну військову допомогу Україні, не наражаючись на відкриту війну між НАТО та росією.
За словами чиновників, пошук правильного балансу є рушійним фактором для будь-якого рішення про надання допомоги в Білому домі та Пентагоні.
«Ми пам’ятаємо про ризик ескалації. Але в першу чергу ми зосереджені на тому, що, на нашу думку, потрібно українцям на полі битви на поточному етапі», – сказав Колін Кал, заступник міністра оборони з питань політики.
«Хоч як я кваліфікував би дії путіна, США не намагатимуться здійснити його повалення в Москві, – написав Байден у статті для New York Times: – Поки Сполучені Штати або наші союзники не будуть атаковані, ми безпосередньо не братимемо участь у цьому конфлікті, відправляючи американські війська воювати в Україні або атакуючи російські сили. Ми не заохочуємо і не дозволяємо Україні завдавати ударів за її межі. Ми не хочемо затягувати війну лише для того, щоб завдати втрат росії».
путін неодноразово погрожував використанням ядерної зброї у відповідь на роль США у війні. Залишається незрозумілим, які наслідки для України, якщо ракети Himars вдарять по росії випадково чи навмисно. Прессекретар кремля Пєсков заявив журналістам, що Москва не вірить в обіцянки України не використовувати нову зброю за межами своїх кордонів.
Білий дім змушений адаптувати свою стратегію майже на кожному етапі конфлікту. У березні адміністрація Байдена відклала давно запланований випробувальний запуск міжконтинентальної балістичної ракети через побоювання, що росія вважатиме це загрозливим. Через тиждень США з аналогічних причин відхилили пропозицію надати ВПС України 28 винищувачів МіГ-29 (з арсеналу Польщі та Словаччини. – Mind). Протягом усієї війни Байден утримувався від ядерної риторики у відповідь на прямі погрози путіна.
Водночас Вашингтон і його союзники знайшли способи підтримати Україну в її боротьбі. Оскільки потоки зброї постійно збільшувалися, вони почали навчати українських військових за межами країни.
США та НАТО знадобиться близько трьох тижнів для навчання українських артилеристів користуватися Himars. «Ми будемо в змозі швидко збільшити додаткові боєприпаси відповідно до необхідності, якщо військові потреби будуть розвиватися», – сказав Кал. При цьому Himars не змінить це фундаментально, але надасть Україні більше можливостей для захисту, резюмував він.
Постачання Himars є частиною більшого пакета військової допомоги на $700 млн. Допомога включає також широкий спектр систем озброєння для українських військових, призначених для того, щоб допомогти їм боротися з переважаючими силами, які росія перекидає на Донбас. Це і гвинтокрили Мі-17, передові радіолокаційні системи, ракети Javelin та інше протитанкове озброєння.
Допомога надсилається в рамках так званого скорочення, що дозволяє Байдену передавати обладнання із запасів США без схвалення Конгресу, щоб пришвидшити доставку за умов надзвичайної ситуації. Щодня доставляються 8–10 літаків із зенітними та протитанковими ракетами, безпілотниками, боєприпасами та ракетами з лазерним наведенням. З моменту вступу на посаду адміністрація Байдена виділила Україні $5,3 млрд виключно на потреби оборони.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
