Темні коридори: чому провалилися зернові перемовини в Туреччині

Темні коридори: чому провалилися зернові перемовини в Туреччині

Умовно-хороша новина – в тому, що розблокувати український експорт із Одеси від самого початку не було метою сторін

Этот материал также доступен на русском языке
Темні коридори: чому провалилися зернові перемовини в Туреччині
Очільники МЗС росії й Туреччини Сергій Лавров і Мевлют Чавушоглу
Фото: DR

росія та Туреччина публічно погодили план експорту українського зерна з Причорномор'я. Судячи з реакції міжнародних гуманітарних організацій і самої України, з таким самим успіхом міг бути узгоджений план припинення обертання Землі навколо своєї осі або щось таке ж неймовірне.

Проте, на спільній пресконференції глави російського та турецького МЗС Мевлют Чавушоглу та Сергій Лавров упевнено презентували дорожню карту вивезення зернових вантажів із портів Великої Одеси, не переймаючись відсутністю представників третьої та ключової сторони – України.

Що врешті-решт запропонували переговорники і чому цивілізований світ на це не погоджується, вивчив Mind.

Як збираються вивозити українське зерно?

Якщо коротко, то російсько-турецький план розблокування експорту 22 млн тонн українського зерна на світові ринки виглядає наступним чином.

У Чорному морі силами турецьких та російських ВМС створюється безпечний коридор для торговельного судноплавства з Одеси. Турецька сторона супроводжує кораблі через українську акваторію до нейтральних вод, а потім російські судна конвоюють їх далі до Босфору. росія вимагає для себе права огляду всіх кораблів, що прямують до України, щоб унеможливити постачання військових вантажів.

Передбачається, що Україна має розмінувати акваторію поблизу Одеського порту – якщо знадобиться, за допомогою турецьких військових чи інших міжнародних фахівців. Будь-яких, окрім грецьких, оскільки Греція, на думку Туреччини, через їхній давній конфлікт узагалі має бути «частково демілітаризована».

Чого ще хоче росія?

Паралельно Заходу варто подбати про ослаблення санкцій проти росії, оскільки вони заважають безперешкодним поставкам зерна, посилюючи ризики для глобальної продовольчої безпеки. За словами Сергія Лаврова, проблема експорту – на боці України та її президента Володимира Зеленського, який «постійно змінює свою позицію» щодо умов зустрічі лідерів.

Лавров особливо підкреслив, що москва не «зловживатиме» своєю військово-морською перевагою, якщо міни будуть видалені з українських портів, і «вживе всіх необхідних кроків для забезпечення того, щоб кораблі могли безперешкодно виходити звідти».

Чавушоглу заявив, що Туреччина вважає цей план «розумним» та «здійсненним», і підтримав ослаблення західних санкцій проти росії за її вторгнення в Україну. Собі Анкара відводить роль «механізму спостереження», якщо буде укладено будь-яку угоду щодо експорту зерна.

Як відреагувала світова спільнота?

Запропонований формат ні в кого, крім його авторів, ентузіазму не викликав.

Київ закликав не сприймати озвучені в Туреччині параметри як вирішені та узгоджені. «Це лише бажання окремих осіб, яке вони подають у медіа», – сказав заступник голови Української зернової асоціації Сергій Іващенко.

Україна, зрозуміло, не ризикує давати безперешкодний доступ до своїх портів, вимагаючи вагоміших гарантій, ніж просто слово російської сторони. Такою гарантією могло б стати надання Україні протикорабельної зброї, щоб унеможливити спробу штурму одеського узбережжя або патрулювання акваторії військовими кораблями третіх країн та/або НАТО.

«Лише одне врятує світ від голоду: патрулювання Чорного моря військовими кораблями, які оберігають морські шляхи», – заявив заступник міністра економіки України Тарас Качка.

Туреччина таку функцію виконувати не може – насамперед через очевидну упередженість до однієї зі сторін. Крім того, низка експертів мають сумніви щодо здатності Анкари забезпечити виконання умов угоди. «У Туреччини недостатньо сил у Чорному морі, щоб гарантувати безпеку вантажів та українських портів», – заявив Сергій Іващенко.

Так само прохолодно поставилися міжнародні інституції до ідеї ослаблення санкцій, накладених на росію.

«Наші санкції не стосуються основних продовольчих товарів. Вони не зачіпають торгівлю зерном або іншими продуктами харчування між росією та третіми країнами. Тож давайте дотримуватися правди. Ми маємо справу з агресією, яка підживлює продовольчу кризу, і нічого більше», – сказала президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

Голова Європейської ради Шарль Мішель звинуватив Кремль у тому, що він «перетворює постачання продовольства на зброю та оточує свої дії павутиною брехні в радянському стилі».

Чому Туреччина грає за росію?

З 24 лютого Туреччина намагається дотримуватися нейтралітету, з одного боку, засудивши вторгнення росії в Україну, а з іншого – не приєднавшись до санкцій. Проте назвати її неупередженою складно.

Зокрема, Туреччина потребує сприяння росії для нарощування присутності на півночі Сирії, і це може бути ціною за підтримку в Причорномор'ї.

Також не варто скидати з рахунків, що Туреччина – один із основних споживачів російського продовольства. За результатами минулого року, вона випередила Китай і вийшла на перше місце за обсягом імпорту російської агропродукції з часткою 12%. У 2021 році Туреччиною було придбано 6,7 млн тонн пшениці з росії на $1,8 млрд.

Умови, у тому числі вартісні, цих закупівель можуть бути аргументом, що пояснює позицію Туреччини. І, нарешті, публічно докладаючи зусиль для розв’язання проблеми глобального голоду, країна робить внесок у покращення свого міжнародного іміджу та підвищує дипломатичну вагу.

У свою чергу росія після переговорів у Стамбулі отримала можливість говорити, мовляв, зробила все, що від неї залежить, аби запобігти гуманітарній катастрофі. А потім – перекласти відповідальність за майбутню кризу на Україну та «колективний Захід». Те, що ці аргументи хибні, кремль мало бентежить: вони адресовані насамперед росіянам.

Чим це все загрожує світові?

Війна росії проти України, тобто третього проти четвертого постачальника зерна у світі, порушила постачання життєво важливих продуктів харчування для покупців у десятках країн. За оцінкою генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша, війна в Україні може приректи понад 1/5 людства на злидні, зубожіння та голод – найсерйозніші за останні десятиліття.

За даними ООН, росія та Україна постачають близько 40% пшениці, що споживається в Африці, де ціни вже зросли приблизно на 23%.

Гутерріш стверджує, що ООН працює над пакетом, який дозволить Україні експортувати пшеницю та інші товари з Одеси. У чому він полягає, достеменно невідомо, оскільки, за словами генсека, розголос може зашкодити прогресу в переговорах.

За його даними, високопосадовці у Києві, москві, Анкарі, Брюсселі та Вашингтоні тісно співпрацюють з цього питання протягом останніх 10 днів.

Навіть за умови погодження формату та беззастережної його підтримки всіма сторонами, для відновлення фактичного експорту має пройти чимало часу.

Оціночно, лише на знешкодження морських мін знадобиться три-чотири місяці. Крім того, необхідно буде запровадити спеціальне страхування та надати суворі гарантії безпеки суден та екіпажу – без цього жоден зерновоз не зайде до Чорного моря.

Уже восени кількість заблокованого в Україні зерна може збільшитись до 75 млн тонн за рахунок нового врожаю. У звичайному режимі Україна експортує до 7 млн тонн зерна на місяць, 80% – через порти. Після 24 лютого та блокади узбережжя обсяги постачання впали приблизно до 1 млн тонн.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.ua
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло