Західна преса про війну в Україні: як загинув Макс Левін, чим гатити по загарбнику та чому змінюється риторика західних лідерів
Як закордонна журналістика бачить перебіг протистояння з путінською навалою
Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. Попередній випуск можна прочитати тут.
The Guardian: Як загинув український фоторепортер Максим Левін
Редакційна колонка паризького бюро Reuters, 22.06.2022
Зібравши докази загибелі Максима Левіна та його друга Олексія Чернишова, організація «Репортери без кордонів» (RSF) стверджуює: їх у березні 2022 року холоднокровно стратили російські військові.
Максим Левін, народжений 1981 року, був документалістом, з 2013-го працював, зокрема, на Reuters. Він зник безвісти 13 березня. RSF повідомила, що перевірила докази на місці події, зокрема кулі та згорілий автомобіль Левіна, а також фотографії тіл Левіна та Чернишова, коли їх було виявлено 1 квітня.
У звіті зазначено, що положення тіла Чернишова та інші докази вказують на те, що він міг бути спалений живцем, а Левін, імовірно, убитий одним або двома пострілами з близької відстані.
За висновками української прокуратури, Левін був убитий вояками рф двома пострілами зі стрілецької зброї. Reuters свого часу не мало змоги самостійно перевірити цю інформацію.
The Hill: Військові злочини в Україні розслідуватимуть «мисливці на нацистів» Мінюсту США
Групу з розслідування військових злочинів, скоєних армією рф в Україні, очолить Елі Розенбаум – ексдиректор Управління спеціальних розслідувань Міністерства юстиції США. Ця структура свого часу відповідала за виявлення та депортацію нацистських військових злочинців, а особисто Розенбаум пропрацював у ній 36 років.
Він, зокрема, відповідатиме за координацію зусиль Міністерства юстиції та федерального уряду. З ним тісно співпрацюватимуть прокурори відділу прав людини та спеціальної прокуратури Міністерства юстиції України.
Команда також розслідуватиме злочини, які підпадають під юрисдикцію США, – поранення та вбивства американських журналістів, які висвітлювали російське вторгнення.
«Працюючи разом із нашими внутрішніми та міжнародними партнерами, Міністерство юстиції невпинно намагатиметься притягнути до відповідальності кожну особу, причетну до скоєння військових злочинів, катувань та інших серйозних порушень під час конфлікту в Україні», – сказав генпрокурор США Меррік Гарланд.
Дещо раніше Гарланд відвідав Україну, де зустрівся зі своєю українською колегою Іриною Венедиктовою та обговорив напрями американської допомоги щодо кримінального переслідування винних у воєнних злочинах проти мирного населення.
The Economist: 80% втрат з обох боків – наслідки артилерійських дуелей. Що, де і як використовує ЗСУ проти окупантів
Редакційний експлейнер, 18.06.2022
Філіп Карбер – колишній американський морський піхотинець, який зараз очолює дослідницьку групу The Potomac Foundation, регулярно відвідує лінію фронту в Україні. На його думку, близько 80% втрат ЗСУ зазнають від російської артилерії. Цифри з іншого боку доволі схожі.
Той, хто виграє артилерійську дуель, виграє війну. І Україна покладає багато надій на зброю та боєприпаси, які вона отримує від Заходу.
На першому місці тут – французька система «Цезар», виготовлена фірмою Nexter. Вона здатна вести вогонь на 40 км, що на 16 км більше, ніж попередня модель цієї є гармати. Наразі Франція передала шість гаубиць «Цезар» з обіцяних 12, що дозволило українським розрахункам стріляти на 50% далі, ніж раніше.
Окрім цього, 31 травня США оголосила про передачу Україні керованих ракетних систем Нimars. Вони здатні стріляти боєприпасом під назвою Аtacms на приголомшливі 300 км.
Україна також має отримати ракети GMLRS меншої дальності вартістю близько $160 000. Вони можуть вдарити 91-кілограмовою боєголовкою в бронемашину, що рухається, на відстані понад 70 км. Російські реактивні системи «Смерч» та «Ураган», які широко використовуються в Україні, мають меншу точність, але більший заряд. Ці системи стріляють боєголовками вагою 280 кг.
Що стосується точності нереактивної артилерії, то на дальності приблизно до 30 км «Цезар» запускає 43-кілограмові снаряди з ухиленням не більш ніж 140 метрів. Так, під час випробування у безвітряну погоду гаубиця «Цезар» закинула вісім з восьми снарядів у «коробку» площею 40 метрів.
Стандартний калібр – ще один плюс. Артилерійські снаряди НАТО мають калібр 155 мм, що на 33 мм більше, ніж боєприпаси радянського зразка.
Армії НАТО стріляють десятками типів снарядів, зокрема із затримкою детонації, щоб спричинити більші руйнування. Ці снаряди оптимізовані для удару в певний матеріал, як-от сталь, бетон або ґрунт. Ідея полягає в тому, щоб створити потужну ударну хвилю.
155-мм протипіхотний снаряд НАТО, який використовує радарний запал для підриву на програмованій висоті, розпилює достатню кількість уламків, щоб вразити незахищену піхоту на площі гектара.
Це потужна вогнева міць. Але ефективність також залежать від того, наскільки артилерійський екіпаж здатен уникати вогню противника. У цьому їм допомагають дрони та контрбатарейні радари.
Ці системи, встановлені на вантажівках, визначають, звідки було випущено вхідні снаряди. Одна з таких систем, яку росія використовує проти України, «Зоопарк-1м», може одночасно визначити походження десятка 155-мм снарядів, що прилітають із відстані до 12 км. Але Cobra, контрбатарейний радар європейського виробництва, який Німеччина постачає Україні, може зробити те саме для 40 артилерійських установок на відстані приблизно 100 км. Екіпаж «Цезаря» може підготувати перший постріл лише за 40 секунд, а отже, має змогу стріляти десять разів на хвилину.
Британська гаубиця Archer може випустити чотири снаряди на 40 км і від’їхати з позицій до того, як перший її снаряд через 55 секунд потрапить у ціль.
Також великі надії покладено на гаубиці Panzerhaubitze 2000. Німеччина заявила, що надсилає Україні десяток таких артилерійських установок. Система завантажує та вистрілює один снаряд за шість секунд, а при перемиканні на інший режим може зробити три постріли за десять секунд.
Кілька слів про керовані артилерійські снаряди. Маючи рулі, снаряди влучають із точністю до метра. Наприклад, Excalibur S використовує сканер у носовому конусі, щоб виявити інфрачервоний лазерний промінь, спрямований безпілотником або спостерігачем на передовій. Його виробник, Raytheon, запевняє, що снаряд здатен поцілити в рухомий транспортний засіб, пролетівши перед цим 40 км.
Є снаряди, які не потребують лазера, щоб «підсвічувати» місце призначення. Одним із таких є Smart 155 виробництва Diehl і Rheinmetall з Німеччини. Снаряд вагою 47 кг викидає два суббоєприпаси. Кожен із них має такий собі парашут, а також інфрачервоний датчик і радар, які разом сканують потенційні цілі.
Якщо об’єкт присутній у бібліотеці військових цілей, суббоєприпас стріляє в ціль вибухом-пенетратором. Nexter створює подібну систему під назвою 155 Bonus, хоча два її суббоєприпаси мають крила, а не парашути.
Скільки вогневих засобів такого роду було відправлено в Україну, не повідомляється. Але українці стверджують, що цього недостатньо.
Ендрю Мілберн, полковник американської морської піхоти, який до 2019 року керував спецопераціями на Близькому Сході, вважає, що українцям наразі очевидно бракує високотехнологічної західної артилерії.
Ще одна складність – правильне прицілювання. За словами Мілберна, Україна страждає від жахливої нестачі розвідувальних безпілотників більшої дальності, як-от ScanEagle виробництва дочірньої компанії Boeing. За його словами, таких безпілотників потрібно набагато більше, щоб передавати координати цілей до центрів наведення вогню.
Ольга Хміль, аналітик Molfar, каже, що росія, щоб краще націлювати свою артилерію, почала використовувати групові канали в Telegram для обміну повідомленнями. Росіяни, які на цих каналах вдають із себе жителів України, провокують пересічних користувачів до «зливу» інформації про інфраструктуру, яка зазнала руйнувань або не постраждала.
24 травня СБУ заявила, що російська розвідка використовує ігри для смартфонів, щоб спонукати несвідомих молодих людей робити та завантажувати фотографії критично важливої інфраструктури. За це гравцям передбачені віртуальні призи, які не мають жодної вартості за межами світу відеоігор.
Newsweek-Polska: Макрон визнав, що медіація між путіним та Україною неможлива, та перейняв «стратегію сили»
Макрон сподівався стати посередником між Путіним та Україною. Але після візиту до Києва переконався, що це неможливо. Ми точно не знаємо чому. Тож він визнав стратегію сили. Для Макрона це поворот на 180 градусів.
Результат цього зрушення дуже важливий – єдність ЄС і НАТО, а також абсолютна підтримка України. Ніхто не міг передбачити цього на початку війни. Єдиний очевидний елемент модерації Макрона – це те, що він не коментує Крим і Донбас. Він лише з певною часткою лицемірства заявляє, що рішення належить ухвалити «не нам», а Україні.
Приховане повідомлення тут отаке: «Можливо, Україні доведеться попрощатися з деякими своїми територіями, але Україна зробить вибір».
The Guardian: Чи може Британія «стомитися від війни» в Україні?
Як би це не виглядало цинічно, застереження Джонсона про небезпеку «втоми від України», що настає під час війни, було б рятівним і справедливим.
Часи, коли солідарність з Україною означала розміщення синьо-жовтого прапора на своєму профілі в соцмережах і милування селянами, які весело тягнуть російські танки, минули.
Велика Британія не перебуває у стані війни, але її економіка працює неначе за воєнного стану. Країна не ризикує життям британських солдатів, але фактично виставляє на передову економічне благополуччя.
Війна штовхає ціни на нафту та пшеницю дедалі вище. Більшість простих британців не зовсім усвідомлюють, що саме влада збирається досягти у військових зусиллях.
Життя мільйонів погіршилося через зростання цін на паливо та продукти харчування, що призвело до зростання інфляції. Але стане ще важче, коли людям доведеться увімкнути центральне опалення.
Путін, безсумнівно, зважить у своїх розрахунках на те, як довго протримається європейська солідарність, перш ніж хтось спробує підштовхнути Україну до «поганого миру».
Для путіна це не просто битва за територію, а засіб для виявлення слабкості в НАТО. І жоден із сусідів України не буде в безпеці, якщо Альянс не продемонструє свою готовність захищати їх у разі потреби.
Тим часом насувається осінь страйків і хворобливих переговорів про зарплати в державному секторі. Читати людям лекції про необхідність стриманості, як це зробив міністр фінансів Саймон Кларк, не дуже ефективне рішення – особливо, якщо повідомлення чітко спрямоване на людей із вищими заробітками, які можуть дозволити собі бути стриманими.
Велика Британія ухвалила колективне рішення протистояти путіну – не жертвувати своїми військами на українській землі, як колись, а принести колективні жертви вдома. Але для жертв у воєнний час необхідна громадська згода, яку цей уряд ще остаточно не отримав.
Україна не винна в тому, що британський лідер опинився у моральному вакуумі. Немає безболісної форми війни незалежно від того, наскільки вона холодна чи гаряча, і як далеко вона точиться. Рано чи пізно комусь доведеться відповісти перед громадськістю щодо того, яку ціну має свобода.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
