Еволюція ведення війни в Україні: три нові особливості

путіну довелося кардинально змінити спосіб ведення війни, бо він «пробудив гіганта, що спав» – Німеччину, чий вступ до антипутінського альянсу зруйнував усі надії на швидке завершення бойових дій в Україні. Так описують ситуацію європейські експерти, згодні в думці, що війна змінилася і може затягтися на роки.

«Шольц + Німеччина в партнерстві з Макроном і Францією, Джонсоном і Британією, Байденом і Америкою, Моравецьким і Польщею та багатьма іншими показали, що факторів, які нас об'єднують, більше, ніж тих, що роз'єднують… Видається малоймовірним, що війна в Україні закінчиться скоро. Сьогоднішня заява Шольца про те, що Німеччина підтримуватиме Україну стільки, скільки потрібно, – це явне визнання, що путіну не дозволять досягти успіху в Україні», – цитує британська Mirror спеціаліста з наземних війн Ніколаса Драммонда.

За твердженням західних аналітиків, російська армія вже адаптувала свої дії під тривалу війну в Україні. Які її нинішні плани, стратегія та тактики, розбирався Mind.

Новий план: руйнування, гауляйтери та залякування

«путін діє за простим шаблоном: розгромити міста, призначити сатрапів та керувати за допомогою страху», – пише американська The Atlantic.

Видання вказує, що саме за таким планом Кремль вів Другу чеченську війну із серпня 1999 року до квітня 2000-го. Впродовж восьми місяців російська армія знищувала маленьку суверенну державу Ічкерію та підкоряла її 1,3-мільйонне населення, створюючи на її територіях руїни, хаос та страх. Оскільки Україна майже в 40 разів перевершує Чечню за площею і в 30 разів за кількістю жителів, війна за «чеченським» шаблоном загрожує нашій країні набагато більшими руйнуваннями.

Перший із трьох етапів путінського плану – це умиротворення. Його проводять швидко там, де це можливо. А те, що легко захопити не виходить, повільно знищують. Так, в Україні путінська армія змогла в перший тиждень вторгнення зайняти погано захищені південні території з містами Мелітополь та Херсон. Але український Маріуполь повторив долю чеченського Грозного, захисники якого з кінця 1999-го до початку 2000-го зазнали настільки потужних бомбардувань, що ООН визнала Грозний «найзруйнованішим містом на Землі з часів Другої світової війни».

Другим етапом після підкорення територій буде знаходження відповідних сатрапів та передання їм контролю над місцевими жителями. Навіть горді чеченці пропонували росіянам своїх кандидатів, головним із яких став Ахмад Кадиров, колишній духовний лідер Ічкерії. Немає сумнівів, що на окупованих територіях України вакансії гауляйтерів також будуть заповнені місцевими колаборантами.

Завершальний етап путінського плану – встановлення нового порядку. У разі потреби місцевих жителів певний час можуть придушувати окупаційні війська. Але населення має схилитися до підпорядкування своїм силовим структурам, щоб стати самодостатнім у своєму репресуванні. Заходами стимулювання стануть «потьомкінські» реконструкції у стилі яскравих неонових хмарочосів у Грозному та нав'язування людям нової версії їхньої власної історії, в якій вони добровільно погодилися на російський васалітет і тим самим врятувалися від «радикалів» та «терористів».

Імперську інтеграцію Чечні повністю завершено. Тут уже виросло нове покоління молодих чоловіків, яким рухає не мрія про незалежну Ічкерію, а жага до завоювання нових територій для рф. Про своє бунтівне минуле тут тепер говорять пошепки, а найменша критика рамзана кадирова може відгукнутися арештом і тортурами.

Стратегічний спокій путіна базується на успішному досвіді впровадження його плану в Чечні, робить висновок The Atlantic. москва розраховує на той самий результат, бо діє за тим самим шаблоном. Однак Україна набагато більша і її здатність захищатися набагато вище, як і бажання Заходу запобігти «чеченському сценарію».

Стратегія зморювання

путін зараз вбачає можливість перемогти в тому, щоб повільно душити економіку України, завдаючи ударів по містах, цивільному населенню, промисловості, культурних об'єктах та інфраструктурі. Про це пише Джеймс Дубік, американський генерал-лейтенант у відставці та старший науковий співробітник Інституту з вивченню війни.

За його словами, ця фаза війни розпочалася після того, як українські війська за допомогою Заходу завдали поразки російській армії: відбили її спробу швидкого захоплення Києва, вигнали зі своїх північних територій та скували її просування у Луганській та Донецькій областях.

Однак росія досягла успіху на півдні. Вона блокувала Україні доступ майже до всіх її морських портів, якими до війни йшло близько 70% українського експорту. Також путінська армія завдає ракетних ударів по аеропортах, мостах, автомобільних дорогах та залізницях, заважаючи Штатам і союзникам підвозити до лінії фронту все необхідне.

«На цьому етапі війни Україна потребує того, що Заходу забезпечити найскладніше: постійної уваги та стійкої підтримки. Увага вже почала розсіюватись. Дехто почав називати ситуацію в Україні «нескінченною війною», зростають заклики до форсування мирних переговорів. І це лише через три місяці з початку російського вторгнення. Глобальна інфляція, порушення ланцюгів постачання, наслідки пандемії – усе це відволікає увагу від війни в Україні… Стійка підтримка також підривається. У деяких союзників тимчасовий проміжок між анонсуванням допомоги та доставленням цієї допомоги є надто довгим», – пояснює Джеймс Дубік.

Як пише Washington Post, путін переконаний, що йому вдасться змусити Захід втомитися від України і сфокусуватися на своїх внутрішніх проблемах. російського президента наближені до нього люди називають «дуже терплячою людиною», яка вірить у те, що час на її боці.

«путін може дозволити собі чекати шість–дев'ять місяців. Він може контролювати російське суспільство набагато краще, ніж Захід здатний контролювати своє… Усе йде до війни на виснаження з економічної, політичної та моральної точки зору. Усі в очікуванні осені», – пише Washington Post.

Експерти побоюються, що з осінніми холодами по кишенях європейців більш боляче битиме енергетична криза, яку путін зможе посилити зривами постачання нафти і газу. Також до Євросоюзу можуть знову ринути хвилі нелегальних мігрантів із бідних країн Африки, де через посуху та наслідки російсько-української війни дорожчають продукти харчування. Як писав Mind, це може збільшити в європейському суспільстві кількість охочих домогтися миру в Україні ціною поступок кремлю українських територій.

Тактика «першої світової»

Аналітики суперечливо трактують бойові дії, які кілька тижнів були сфокусовані навколо невеликого українського міста Сєвєродонецьк, що не мало для обох сторін конфлікту високої стратегічної цінності.

росія наступала на Сєвєродонецьк дуже повільно, обстрілюючи його захисників артилерією з дальньої дистанції та уникаючи ближніх боїв. Така тактика, за словами польського військового аналітика Конрада Музики, підтверджує поширені на Заході думки про те, що в путінській армії кадровий голод, і вона не може спрямувати достатню кількість людських ресурсів.

Днями українські підрозділи організовано вийшли із Сєвєродонецька, і обласна влада пояснила це тим, що в місті розгромлено вщент інфраструктуру, зруйновано або пошкоджено 90% будинків, і більше немає сенсу тримати військовослужбовців на розбитих позиціях.

Українська сторона, як повідомляє агентство Reuters, описує ситуацію у райдужних тонах, називаючи своїм успіхом довге стримування путінської армії біля Сєвєродонецька. Однак російські експерти пояснюють повільний наступ москви тим, що вона зосередилася не на захопленні територій, а на завданні противнику максимальних втрат.

«Один із московських військових аналітиків порівнює бої навколо Сєвєродонецька з Першою світовою війною, зазначаючи, що російські війська просувалися приблизно на 100 метрів на день протягом останнього місяця. Підхід «першої світової» полягає в тому, щоб зламати бойовий дух опонента. Він може спрацювати – за деякими свідченнями, українці мають проблеми з моральним станом», – пише Reuters.

Утім за твердженням генсека НАТО Єнса Столтенберга, у росіян, які воюють на Донбасі, проблеми з моральним станом серйозніші, ніж в українців.

«Українські війська, ймовірно, страждали від дезертирства останніми тижнями... Але там були випадки, коли цілі російські підрозділи відмовлялися виконувати накази, і збройні протистояння між офіцерами та їхніми підлеглими продовжують відбуватися», – цитує Йенса Столтенберга Associated Press.

Генсек НАТО наголосив, що, хоча росія веде війну на Донбасі з дедалі більшою жорстокістю, українські воїни чинять сміливий опір, і з більш сучасною зброєю зростає ймовірність того, що вони зможуть вигнати зі своєї території путінських загарбників.