Війна та гроші: чи вдасться вижити українським банкам

Війна та гроші: чи вдасться вижити українським банкам

Кому доведеться здати ліцензію та чи врятують банкірів «російські капітали»

Этот материал также доступен на русском языке
Війна та гроші: чи вдасться вижити українським банкам
Фото: depositphotos.com

Українські банки увійшли у воєнний час, будучи підготовленими до різноманітних випробувань. Система вже була загартована «зачисткою» 2014–2016 та COVID-карантином 2020–2021 років. Але запасу міцності вистачить не всім. Подальший сценарій залежить від рішення високопосадовців: чи закрити слабкі банки, чи дати можливість працювати з обмеженим доступом до певних послуг. До чого готуватися гравцям ринку і хто з них зможе вистояти, розбирався Mind.

В експертних колах панує дві оцінки стану банківської системи України напередодні повномасштабної війни з росією. Позитивна сфокусована на тому, що українські банки загартовані кількома серйозними випробуваннями. Нагадаємо: з 2014 року понад 80 банківських установ було виведено з ринку з різних причин – від політичних непорозумінь до звинувачень у «фінансовій оптимізації». За низкою таких кейсів банки навіть позивалися до держави, вимагаючи повернути їм право працювати на ринку.

Тим часом банки, що залишилися, мали запас міцності. Локдаун під час COVID-19 не призвів до закриття будь-яких установ чи до проблем із наданням фінансових послуг. «Пандемія навчила нас організовувати роботу в надзвичайних ситуаціях, а попередні кризи натренували в попередженні ризиків будь-якої природи», – каже Роман Шпек, голова наглядової ради Альфа-Банку.

Негативна оцінка перспектив базується на тому, що банківська система не мала серйозних механізмів заробітку її учасників. Майже половину ринку становлять державні банки. Через те, що з війною можливості для отримання прибутку скоротилися, експерти дедалі частіше говорять про закриття частини банків і поділ ринку серед вузького кола гравців.

Фінанси під залпами

Від лютого 2022 року банки могли оцінити реальний фінансовий стан частини клієнтів. Постраждалі від війни компанії передислокувалися й самі вирішували чи вирішують, як далі вести бізнес за умов активних бойових дій.

За даними НБУ, до кінця травня 14% підприємств повністю зупинили свою діяльність, а 22% скоротили виробництво більш ніж наполовину. На довоєнному рівні працювало лише близько 25% компаній, і вони переважно розташовані на Заході України. Згідно з результатами опитування підприємців, завантаженість виробництва скоротилася на 40% порівняно з довоєнним рівнем. У липневому монетарному огляді Нацбанку йдеться, що за час війни лише малий та середній бізнес був змушений скоротити понад 1 млн працівників.

Фінансовий аналітик Василь Невмержицький пояснює, що банки наразі лише намагаються оцінити збитки, отримані клієнтами внаслідок війни. «Перші місяці через військові дії банки не знали, що насправді відбувається з багатьма клієнтами, у якому стані застави. Тепер фінустанови поступово збиратимуть цю інформацію, а реальну картину ми побачимо за кілька місяців», – каже він.

Взявся за оцінку реального стану справ у системі і Нацбанк, запитуючи статистику в гравців ринку. При цьому комерційні банки можуть із різних причин приховувати дефолтне становище деяких клієнтів. Наприклад, для того, аби виграти час.

«НБУ хоче визначити збитки для банківської системи на цей момент. Прострочення за системою до 30 червня прощаються, але за простроченнями з 30 червня потрібно починати реструктуризацію. При виявленні фактів реструктуризації дефолтних боргів НБУ вживатиме заходів до банків. Наприклад, просити акціонерів поповнювати статутний капітал. Але для акціонерів це проблема, тому що відчуття дна в економіці досі немає», – пояснює Василь Невмержицький.

При цьому у більшості банків через війну з'являтися проблеми в обслуговуванні кредитів. «Попри кредитні канікули, їм треба обслуговувати платежі за депозитами. Дешевого рефінансування наразі немає. Тому у банків можуть виникати труднощі з поточною ліквідністю», – каже фінансовий аналітик Анатолій Дробязко.

«Безумовно, поки що не повністю визнано збільшення проблемних кредитів у портфелях банків, і нинішнє незначне зростання рівня NPL не повинно вводити в оману. Але втрати кредитного портфеля серед великих банків контролюються й не несуть значної загрози макрофінансовій стабільності», – вважає Роман Шпек.

Кого та як рятувати?

Очевидно, що за підсумками чотирьох місяців повномасштабної війни однозначну життєздатність продемонструють лише деякі банки. Насамперед ті, у яких напрацьована «подушка безпеки» та акціонери яких ведуть інші реальні бізнеси, зокрема поза Україною. У відносній для воєнного часу безпеці банки з іноземними акціонерами та всі держбанки. На думку Романа Шпека, усі системно важливі фінустанови мають високий запас міцності та в разі потреби матимуть підтримку акціонерів.

Якщо ж хтось із гравців банківського ринку опиниться в складній ситуації, НБУ матиме кілька сценаріїв щодо його подальшої долі. Фінансовий експерт Олена Домуз вважає, що виведень з ринку не уникнути. «Перша причина – неплатежі. Адже внаслідок військових дій багато бізнесів зруйновано, і приватні клієнти втратили джерело доходів. Як наслідок – втрата ліквідності».

Закриття банків означатиме новий виток розподілу коштів через Фонд гарантування вкладів, уникнення відповідальності цілою групою мажоритарних позичальників і десятки тисяч постраждалих українських бізнесів та громадян. «Усе залежить від того, яку схему держава закладе у сферу компенсації реалізованих військових ризиків», – уточнює член ради НБУ Віталій Шапран.

Кому дістанеться «мішок із російськими грошима»?

Банкіри сподіваються на російські активи, раніше «заморожені» західними країнами. Хоча причин для оптимізму в цьому питанні зараз небагато. А з огляду на корупційні ризики самі компенсації можуть розподілятися за прикладом Claims Conference, коли рішення про ті чи інші виплати ухвалюють приватні іноземні оператори, не пов'язані з держсектором.

«Російських грошей, заморожених на Заході, вистачить, щоби наповнити не один фонд компенсацій, включно з репараціями для постраждалого бізнесу та іпотеки. Поки що спільної схеми немає. Але, якщо цей процес буде виведений за межі бюджету й новоутворений фонд наповнюватиметься не лише замороженими та конфіскованими активами, відновлення може піти значно швидше. І в такому разі банки відбудуться легким дискомфортом», – каже Віталій Шапран.

У свою чергу військовий аналітик Максим Кухар обережніший у прогнозах. Він вважає, що заарештовані кошти рф Україна отримає дуже нескоро, якщо взагалі отримає. «Країнам, які заарештували кошти, набагато приємніше забрати російські гроші собі з якоїсь формальної причини. Наприклад, при їх розміщенні чи зберіганні було щось порушено, тому сума вилучається до бюджету [тієї країни, де ці кошти були]. Колись так вчинили США, спочатку заарештувавши гроші українського прем'єра-втікача Павла Лазаренка, а потім забравши їх собі з посиланням на те, що коли мало місце відмивання коштів, то всі вони конфіскуються», – каже Максим Кухар.

Крім того, на його думку, банкам, які заарештували російські рахунки, дуже вигідно десятиліттями лобіювати судову тяганину щодо цих коштів, затягуючи передачу на міжнародному та місцевому рівні. При цьому українські банкіри поки що не мають адекватних важелів впливу на ситуацію.

Найяскравішим підтвердженням цього є позиція найбільших банків Швейцарії щодо коштів загиблих у Голокості євреїв. Тисячі єврейських сімей по всьому світу судяться зі швейцарськими фінустановами, намагаючись повернути депозити своїх дідусів і бабусь, які згоріли в крематоріях нацистів. Банки відмовлялися визнавати існування таких депозитів, поки Світовий єврейський конгрес не «натиснув» на уряд Швейцарії через Конгрес США.

У міжнародній фінансовій системі є сотні документів періоду Другої світової війни, за якими «нейтральні держави можуть використати німецькі гроші для погашення власних претензій до Німеччини». Це означає, що аналогічні процедури можуть бути ухвалені і стосовно рф. Відповідно заарештовані «російські гроші» заходитимуть в Україну з неабиякими труднощами, і ще з більшими – доходити до приватних банків.

Чи можна не закривати банки?

За словами Анатолія Дробязка, після закриття банків у 2014–2016 роках ресурси юридичних осіб і великих вкладників не повернуто. Активи банків було розпродано з колосальними дисконтами. Більшість мажоритарних позичальників позбавилося своїх боргів, а моральна компенсація у вигляді тисяч судових процесів проти менеджменту банків паралізувала творчу роботу багатьох тямущих фахівців.

«Це була перемога чиновників (банківських, силових, судових) над бізнесом, яка загальмувала розвиток нашої економіки та призвела до чергового переділу власності в країні», – вважає Дробязко. І нагадує, що це був уже не перший епізод масових банкрутств українських банків. Постраждалими виявилися найбільш економічно активні українці – середній клас, багато хто з них після банкрутства їхніх банків залишили територію України назавжди.

Але є сценарії, які не призведуть до скорочення кількості українських фінустанов. Олена Домуз каже, що один із таких механізмів уже затверджений НБУ. Він передбачає добровільне здавання банківської ліцензії та продовження роботи як фінкомпанії. Для цього банк має повернути всі депозити та виконати ще низку умов. У такий спосіб свого часу з ринку виходили банки «Фінансовий партнер», «Кредит Оптима» та інші.

Другий сценарій – поглинання, як Альфа-Банк поглинув Укрсоцбанк. А ось сценарій із націоналізацією наразі банкіри вважають малоймовірним, оскільки ані коштів, ані ємності для роздування частки держбанків в Україні поки що немає.

«У кожному конкретному випадку треба розбиратися. Принаймні можна обмежити ліцензію щодо залучення нових депозитів до досягнення банком певного рівня капіталізації. Потрібно працювати з власниками, – пояснює Анатолій Дробязко. – Є інструмент переведення великих депозитів власників у капітал банку. У найгіршому разі можна продати банк за 1 гривню іншим власникам. Виведення банку з ринку – дуже дорогий для суспільства захід. Звісно, ​​хтось на цій пожежі нагріє руки, але це не може бути корисним для всіх».

Іншої думки дотримується Віталій Шапран із ради НБУ. «Розділяти банки за ризиками треба було раніше. Зараз, коли ризик на порозі реалізації, поділяти їх за видами операцій чи територією операцій уже пізно. Я рекомендував би уряду сконцентрувати свою увагу виключно на схемі компенсації постраждалим громадянам та бізнесу», – резюмує він.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло