Рвоне чи не рвоне: що відбувається на ЗАЕС

Рвоне чи не рвоне: що відбувається на ЗАЕС

Чи можна було уникнути сьогоднішньої небезпеки і чому цього не зроблено

This material is also available in English
Рвоне чи не рвоне: що відбувається на ЗАЕС
Фото: УНІАН

Коли ситуація на окупованій з 4 березня Запорізькій АЕС переведе світову політичну спільноту зі стану глибокого занепокоєння у ще глибше – було питанням часу. Ще понад два місяці тому генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі попередив, що на ЗАЕС чи не повністю порушені майже всі можливі норми безпечної експлуатації, і станція так працювати не може.

Адже що б не писав «Енергоатом» у щоденній довідці, факт залишається фактом: персонал працює під шаленим тиском із ризиком для життя, на станції – озброєні окупанти, у машзалах – військова техніка та боєкомплект, логістика для ремонтів розірвана. Але найголовніше – ніхто у світі не знає, що робити в такій ситуації. Що відбувається зі станцією, які ризики це несе, чи можна було їм запобігти (і коли) та чи вживає Україна якихось застережних заходів, розбирався Mind.

Атомна енергетика в усьому світі працює виключно за інструкціями. Плюс постійний контроль та самоконтроль, обумовлені засадами культури безпеки. Саме атомники придумали принцип STAR:  stop – зупинись, think – подумай, act – дій, review – перевір. Тобто навіть за умов виконання інструкції все одно треба зупинятися, думати та перевіряти свої дії.

Але не існує інструкцій для роботи атомної станції в умовах, коли на ній перебуває купа озброєних до зубів загарбників із випаленим  пропагандою, алкоголем та наркотиками мозком. Уявити таке жодному атомнику світу неможливо. Окрім персоналу ЗАЕС та ЧАЕС.

Тому і дивує, що від 4 березня – дати захоплення найбільшої в Європі АЕС у роботі  – світова атомна громадськість не зорганізувалась під егідою МАГАТЕ, WENRA (Асоціації регуляторів Західної Європи) чи WANO (Всесвітньої Асоціації операторів АЕС). Та не напрацювала якихось конкретних кроків та пропозицій: для керівництва української держави, для «Енергоатома» та Держатомрегулювання – оператора українських АЕС та ядерного регулятора України.

Тож що відбувається на сьогодні? Те саме, що й у березні. Вимоги від усіх до всіх: вивести війська, демілітаризувати, ввести нові санкції тощо – все те, що не має навіть гіпотетичної відповіді на питання: «Як це зробити?» та «Коли це подіє?».

Цинізм ситуації в тому, що ще у вівторок, 2 серпня (а нові обстріли ЗАЕС почалися в п'ятницю, 5 серпня) український міністр енергетики Герман Галущенко скаржився американському виданню Politico на інертність та забюрократизованість процедур в ЄС, які не дозволяють одним махом збільшити імпорт електроенергії в Європу у 15 разів – зі 100 до 1690 МВт. Журналісти Politico зауважують: «Галущенко прагне до більшого прискорення у вигляді щотижневого збільшення експорту електроенергії, але європейські оператори дотримуються своїх протоколів». І додають: «Неодноразові заяви України про можливу ядерну аварію, якщо росія продовжуватиме контролювати Запорізьку атомну станцію, ризикують підірвати довіру до ядерної безпеки в Україні». 

Минулого тижня ЄС погодився збільшити імпорт з України до 250 МВт. Але не пройшло і тижня, як у вівторок 9 серпня «Укргідроенерго» відзвітувало:  Дністровська ГАЕС ПрАТ «Укргідроенерго» змогла на якийсь час замістити відключений 5 серпня блок енергоблок Запорізької АЕС та уникнути серйозних проблем в енергосистемі. Завжди стриманий очільник «УГЕ» Ігор Сирота в цьому коментарі дозволив собі фактично звинуватити Міненерго: не нарощування експорту на часі, а стабільність своєї енергосистеми.

Чому ми наразі пишемо про експорт електроенергії, коли Запорізька АЕС знаходиться фактично під обстрілами? Бо саме експортом «Енергоатом», Держатомрегулювання та Міненерго прикривають своє небажання зупиняти енергоблоки ЗАЕС.

Одразу ж після окупації ЗАЕС українські фахівці зі світовим ім'ям – Микола Штейнберг (голова органу ядерного регулювання України з 1991 по 1995 рік, член ради керуючих МАГАТЕ у 1994–1995 рр.) та Віктор Шендерович (у нещодавньому минулому – головний інженер Київського інституту «Енергопроєкт», що проєктував АЕС України, і не лише України) заявили: тримати на потужності ЗАЕС, де ведуться бойові дії, – це злочин.

Ось що казав Штейнберг, виступаючи на квітневій конференції INUDECO «Виклики ядерної енергетики України у військовий час»:

«Понад 31 рік тому мені довелося зіштовхнутися із подібною ситуацією. Тоді напередодні розвалу Радянського Союзу відбувалося багато різного роду зустрічей у Європі з приводу оцінки безпеки наших станцій, планування робіт в цьому напрямі. Зазвичай збиралися в холі готелю, а потім разом йшли в залу засідань, де працювали. Одного дня, не пам’ятаю в який саме день це було, вранці я виходжу, бачу телевізор, у ньому маленька річка, місток через річку. На одному боці дві вантажівки, одна з них – бензовоз. На іншому боці два танки. Раптом постріл з танку, вибухає бензовоз. Мені нічого незрозуміло – французький супровід. Підходить мій колега, очільник регулюючого органу Словенії, каже: це в Словенії, серби напали. І тут він мені говорить фразу, яка мене вразила: в декількох кілометрах звідси знаходиться атомна електростанція Кршко. Я спитав, у якому вона стані. Каже, працює. Я йому говорю: зупиняйте АЕС та розхолоджуйте з аварійною швидкістю».

Тоді зупинили. Розхолодили. Обійшлося.

На сьогодні на ЗАЕС працює два із шести енергоблоків. Розхолоджені лише три. Що це означає? Це означає три потенційних Чорнобиля.

Підкреслимо: потенційних, адже є ймовірність, що можливе потрапляння снарядів у життєво важливі системи енергоблоків, особливо енергоблоків, які працюють, на енергетичній потужності в енергосистему. Ми також вимушені враховувати й інші потенційні загрози, адже ГУР Міноборони України підтвердив інформацію ЗМІ, що російські війська замінували ЗАЕС, що вже за межами всього, що можливо було очікувати від агресора.

Що було б, якби розхолодили всі шість реакторів? Жодної загрози аварії, співставної із масштабами Чорнобильської катастрофи. Зрозуміло краще це було б зробити заздалегідь, щоб знизити залишкове тепловиділення. Звісно, окрім шести реакторів, у «червоній» зоні ще знаходяться басейни витримки відпрацьованого ядерного палива.

Ось що вважає з цього приводу Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки (висновки експертів є в розпорядженні редакції): «Найбільші запаси часу до важкого пошкодження ядерного палива в активній зоні досягаються в стані «холодний зупин». За розрахунками експертів, у стані «холодний зупин» запас часу до важкого пошкодження активної зони може становити близько до 27 годин, тоді як для експлуатаційного стану «робота на потужності» – лише 3–4 години. А за 27 годин (насправді більше, бо існують додаткові можливості відводити тепло від активної зони) у персоналу є час, щоб запобігти важкій аварії. Цей документ із відповідними розрахунками та рекомендаціями ДНТЦ ЯРБ надіслав в ДІЯРУ та НАЕК «Енергоатом» ще у травні.

Колишній радник президента НАЕК «Енергоатом» Георгій Балакан, який все життя працював у дирекції компанії та на Південноукраїнській АЕС і звільнився за власним бажанням після відставки Ю. Недашковського у грудні 2019 року, вважає:  енергоблоки ЗАЕС слід негайно перевести в холодний стан, як того вимагає порушення умов безпечної експлуатації АЕС, що передбачено технологічним регламентом при втраті контролю за системою фізичного захисту обладнання АЕС.

Він нагадує, що навіть за гіпотетичної втрати всіх ліній енергоживлення ЗАЕС, через які ЗАЕС може споживати електроенергію для власних потреб, є резервні дизель-генератори, а після їх втрати є мобільні енергетичні установки.

І НАЕК «Енергоатом» з моменту окупації ЗАЕС мав би перейматися не експортом електроенергії, а забезпеченням безпечного «холодного» стану всіх шести енергоблоків ЗАЕС, станом дизель-генераторів та готовністю персоналу до виникнення ризиків, зумовлених військовою загрозою та втратою фізичного захисту ЗАЕС, зазначає пан Балакан. А головне – гуманітарними проблемами збереження життя персоналу та мешканців міста Енергодар.

«ЗАЕС необхідно  повернути в безаварійний стан із персоналом – фізично, психологічно, ментально цілісним, з готовністю і надалі працювати на українській Запорізькій АЕС», – наголошує фахівець.

Тим часом сьогодні очільник «Енергоатома» повідомив, що росіяни відключають ЗАЕС від української енергосистеми та намагаються перепідключити її до Криму. Цікаво, що ще 25 липня він особисто казав: «Якщо буде загроза викрадення електрики з української енергосистеми чи постачання її із Запорізької АЕС, будуть заздалегідь прийняті відповідні заходи, які потрібно буде провести нашим ЗСУ, щоб цього ніколи не сталося».

Експерти ж почали бити на сполох ще у травні. На що президент «Енергоатома» категорично відповів: «Сама ЗАЕС технічно перебуває в українській енергосистемі, яка підключена зараз до європейської енергосистеми, не до російської чи білоруської. Тому технічно неможливо постачати із Запорізької атомної станції електроенергію в росію на сьогодні. У будь-якому випадку, якщо ЗАЕС виробляє електроенергію, та потрапляє в енергосистему України. Їй просто нема куди піти по тих лініях, які контролюються нашим оператором енергосистем «Укренерго».

Весь цей час, поки проблема замовчувалася, російські окупанти працювали над тим, щоб зробити неможливе можливим.

Що маємо на сьогодні? Маємо попередження «Енергоатома» про загрозу аварії, ідентичної тій, що сталася на АЕС «Фукусіма-1», у разі відімкнення від останньої лінії, що пов'язує ЗАЕС із енергосистемою України.

Насправді цьому ризику теж можна було запобігти. При цьому сам Петро Котін в етері телемарафону «Єдині новини» наголосив:  «Усі 20 дизель-генераторів, які знаходяться на Запорізькій атомній електростанції, будуть увімкнені… Усе буде залежати від надійності цих дизелей, і достатніх обсягів палива, яке там є для цих дизелей». До речі, це саме ті дизелі, про контрафактні запчастини до яких Mind розповідав ще два роки тому. І розповідав неодноразово.

Але розповідаючи про загрози та ймовірність нової «Фукусіми», президент «Енергоатому» забуває вказати власну роль: що зроблено його компанією, аби запобігти трагедії. Завдання Оператора АЕС – заздалегідь бути готовим до найгіршого сценарію, адже саме він, відповідно до законодавства, відповідає за ядерну безпеку. І за те, що три з шести енергоблоків-мільйонників досі не розхолоджені, незважаючи на те, що всі необхідні розрахунки та прогнози фахівці вже зробили. До речі, зверніть увагу: у «холодному стані» атомні блоки не лише не загрожують ані новим «Чорнобилем», ані «Фукусімою», вони ще й не можуть постачати електроенергію в Крим…

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло