путінська авантюра: як «газпром» втрачає європейський ринок

путінська авантюра: як «газпром» втрачає європейський ринок

І які реальні повноваження має голова російської газової держкорпорації Олексій Міллер

Этот материал также доступен на русском языке
путінська авантюра: як «газпром» втрачає європейський ринок
Фото: Global Look Press

Війна росії проти України прискорила неминуче роз’єднання двох держав, колись пов'язаних спільним радянським минулим. Лінія розмежування проходить не тільки на полі бою. Симбіоз в інформаційному просторі між країнами також зруйновано. Але від цього не стала менш гострою газова зброя, яку використовує кремль проти України та Європи, щоб нав'язати своє уявлення про геополітичний вплив.

Шведський історик-дослідник Пер Хогселіус у своїй книзі «Red Gas. Russia and The Origins of European Energy Dependence» пише, що газ, який видобувається в росії, став зброєю після Другої світової війни, коли за дорученням Лаврентія Берії військовополонені німці почали будувати перший газопровід Саратов – Москва. 1970 року, коли канцлер Німеччини Віллі Брандт та генсек СРСР Леонід Брежнєв підписали історичний договір «газ в обмін на труби», блакитне паливо з Радянського Союзу вперше пішло до Європи.

Відтоді «газова атака» росії на Європу лише посилювалася. Велика війна росії проти України зупинила цей тренд. Однак на завершення «газового розлучення» піде ще два-три роки, перш ніж енергетичний ринок на європейському континенті стабілізується.

Користуючись напруженим моментом, владімір путін за допомогою «газпрому» влаштував на прощання енергетичну війну з Європою. Але цим він прирікає держкорпорацію на підпорядкування Китаю в майбутньому, стверджує Thе Wall Street Journal.

Mind пропонує читачам переказ публікації WSJ, в якій розповідається про те, як ухвалюються рішення в «газпромі», яку роль у цьому відіграє путін, а які реальні повноваження має керівник корпорації Олексій Міллер.

владімір путін розв'язав енергетичну війну з Європою. Генерал, який керує цією агресивною кампанією – його ультралояліст, голова «газпрому» Олексій Міллер.

Позбавляючи Європу газу на помсту за її підтримку України, Міллер запускає економічну зброю, яку росія заряджала понад півстоліття, коли країни континенту «підсідали» на гачок газових свердловин Західного Сибіру. Цієї зими Міллер загрожує занурити Європу в темряву, зупинити заводи та перевірити рішучість урядів спрямовувати фінансування та зброю в Україну для її війни з росією.

З іншого боку, Міллер також ставить під загрозу десятиліття інвестицій «газпрому» у трубопровідні маршрути з Європою та прирікає державну корпорацію на майбутнє, про яке застерігають деякі російські стратеги: підпорядкування Китаю у ролі постачальника сировини. Щоб компенсувати втрату європейського ринку, «газпрому», можливо, доведеться реалізувати масштабну програму будівництва трубопроводу на Схід без використання технологій та фінансування із Заходу.

Головна зброя кремля

За два десятиліття, які передували війні, Міллер перетворив «газпром» на інструмент геополітичної влади за кордоном і з глибокою відданістю служив путіну. Про це говорять аналітики, банкіри, а також нинішні та колишні керівники промислових підприємств у Європі та росії, які вели справи з путіним, Міллером і компанією.

Усередині росії «газпром» спрямовував гроші союзникам путіна, стверджують опозиційні активісти, деякі аналітики та колишні топменеджери російських енергетичних компаній, які мали справу з «газпромом».

«Міллер – це людина, яка користується довірою путіна і беззастережно віддана йому. путін командує всім, а Міллер виконує його накази», – сказав Олександр Габуєв, старший науковий співробітник Фонду Карнегі, який багато років вивчає енергетичну галузь.

У березні, за кілька тижнів після того, як москва вторглася в Україну, Міллер закликав майже 500 000 співробітників «газпрому» згуртуватися навколо шляху «перед зовнішніми спробами зламати росію».

«Наша величезна компанія має особливу місію. Сьогодні як ніколи важливо для нас залишатися прихильними до спільної справи, згуртуватися навколо нашого президента, – написав Міллер у листі, опублікованому в корпоративному виданні «газпрому».

«газпром», який виріс із колишнього радянського міністерства газової промисловості в одну з найбільших світових енергетичних компаній, розширив свої операції з торгівлі та зберігання газу в Європі. Він збільшив свою частку ринку в ЄС, незважаючи на застереження США. Тим самим країни блоку передали путіну важелі впливу, які він задіяв після вторгнення в Україну цього року. Російський газ, більша частина якого надходить трубопроводами від «газпрому», торік забезпечив близько 40% потреб Євросоюзу.

Система, яка тримається на корупції

Разом із зростанням впливу «газпрому» на європейському ринку, збільшувалося і багатство Міллера. Про це йдеться у червневому звіті антикорупційної організації російського опозиціонера Олексія Навального, який перебуває у тюремному ув'язненні. Його команда посилається на інформацію, отриману з документів «газпрому» та реєстрацію даних про майно і авіаперельоти.

У звіті йдеться, що Міллер та його girlfriend, колишня держслужбовиця Марина Єнтальцева, володіють лише нерухомістю на суму близько $710 млн. Серед активів – величний палац, який голова «газпрому» відвідує літаками та вертольотами.

Представники «газпрому» відмовилися коментувати цю інформацію або організувати інтерв'ю з Міллером. кремль, як і Єнтальцева, не відповіли на прохання WSJ про коментар.

Комісія з безпеки та співробітництва в Європі – незалежна урядова агенція США, яка складається з сенаторів, членів Палати представників, чиновників Міністерства оборони та Міністерства торгівлі. У доповіді комісії за 2017 рік йдеться, що Міллер – це один з групи лоялістів путіна, які збагатилися, допомагаючи президентові росії досягти його цілей. «Корупція є визначальною рисою путінського режиму», – зазначають автори доповіді.

У 2018 році Міллер разом з іншими російськими чиновниками та бізнесменами потрапив під санкції США. Одна з основних причин, які змусили американську владу накласти обмеження на Міллера, – його сприяння окупації Криму росією та збройним конфліктам на території України.

24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, США новими санкціями практично заблокували «газпрому» доступ до західних кредитів. Великобританія також запровадила санкції проти Міллера, тому що він «отримував фінансову вигоду від російського уряду та підтримував діяльність, що підриває суверенітет України».

Нинішня війна кидає Міллеру найсуворіший виклик. Щоб компенсувати втрату європейського експорту, що субсидував постачання газу на внутрішньому ринку, путін розпорядився про повномасштабну переорієнтацію товарних потоків з росії на Азію, Африку та Латинську Америку.

«газпром» призупинив виплату дивідендів, заощадивши близько $20 млрд. Згідно з офіційною заявою компанії, їй необхідно зосередитися на погашенні податкових зобов'язань перед держбюджетом та інвестиціях у газорозподіл усередині країни.

«Наш товар – наші правила», – сказав Міллер наприкінці червня на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Тим самим він повторив аргумент путіна, що Європа сама винна у втраті російських газових постачань. «Ми не беремо участі в іграх, правила яких не встановлюємо», – зазначив Міллер.

Перешкодою для «газпрому» є рішення Міллера відмовитись від виходу на ринок скрапленого природного газу. На відміну від свого російського конкурента – компанії «Новатек» – «газпром» майже повністю покладається на трубопровідний експорт. Тому «газпром» має обмежені можливості, щоб перенаправити свій газ у Китай і покупцям за межами Європи – традиційно інфраструктура монополіста орієнтована на Захід.

Путінська авантюра: як «газпром» втрачає європейський ринок

Один трубопровід до Китаю «газпром» відкрив у 2019 році, але він не дозволяє транспортувати багато газу. Пекін і москва ведуть переговори про будівництво другого трубопроводу, але в будь-якому випадку на його запуск підуть роки.

2021 року «газпром» відправив до Європи (без урахування Туреччини) близько 160 млрд куб. м газу, а до Китаю – лише 11 млрд, підрахував аналітик BCS Global Markets Рональд Сміт.

За словами галузевих аналітиків, Міллер, як і інші керівники російських енергетичних компаній, також недооцінив сланцевий бум у США, який радикально змінив світову енергетичну мапу за останні десять років.

«Глава «газпрому» намагався переконати путіна, що сланцевий газ у США – лише голлівудське піар-шоу. Міллер стверджував, що жодна сланцева технологія не може вплинути на ринки. Але він помилився по-великому», – сказав Габуєв.

Кланова дружба та путінський план

Міллер, якого путін витягнув з небуття, вважався малоймовірним кандидатом на посаду керівника найстратегічнішої компанії росії, коли 2001 року прийшов на посаду головного виконавчого директора «газпрому». Для газової галузі він був чужим, а його досвід роботи в паливно-енергетичному секторі був обмежений. Якийсь час Міллер очолював компанію, яка керувала трубопроводами для транспортування нафти до Фінської затоки. Також у його трудовій книжці значився пункт про роботу заступником міністра енергетики росії. Ім'я Міллера чули далеко не всі спостерігачі.

Однак у його резюме був пункт, яким мало хто міг похвалитися. Міллер працював з путіним, коли вони були чиновниками в муніципальному уряді Санкт-Петербурга. Тоді ж склалися стосунки і з іншими членами майбутнього клану, зокрема гендиректором «Роснафти» Ігорем Сєчіним.

«Міллер не був газовиком, у нього взагалі не було досвіду роботи в галузі, і лише з цієї причини його було призначено [у «газпром»]. Це було частиною путінського плану, який зводився до повного контролю за галуззю», – каже Тейн Густафсон, професор Джорджтаунського університету, відомий знавець історії російської нафтогазової індустрії.

Міллеру вдалося взяти під контроль величезну компанію, яка розширила свій вплив на всю Європу, але не змогла досягти успіху в об'єднанні міст росії єдиною газовою мережею.

Три специфічні ролі «газпрому»

«Корпорація «газпром» стала засобом викачування грошей з енергетичної галузі найближчим оточенням путіна», – стверджують прихильники Навального, деякі аналітики, інвестори та колишні топменеджери в росії.

«Бізнес «газпрому» – те, що можна очікувати від державної монополії, яка сидить на вершині величезного багатства. Це неефективна система, яка тримається на корупції та політично мотивованих рішеннях», – писав у 2009 році колишній посол США у москві Джон Байєрлі у своїй записці, зміст якої розкрито в архіві WikiLeaks.

«газпром» витрачає величезні кошти на інфраструктуру, щоб збагатити підрядників – це компанії, якими керують лоялісти путіна. Інвестиційну програму «газпрому» найкраще можна охарактеризувати як спосіб забезпечити прибуток для постійних підрядників компанії за рахунок акціонерів», – йдеться у звіті аналітиків Sberbank CIB за 2018 рік.

Незалежний російський енергетичний консультант Михайло Крутіхін виділяє три ролі, які відіграє «газпром»: «По-перше, це комерційне підприємство, що займається видобутком та транспортуванням природного газу. По-друге, це компанія, яка шантажує споживачів газу [у Європі], дотримуючись політизованих указів путіна. І по-третє, це засіб для переведення контрольованих державою коштів поплічникам путіна».

У рідкісному інтерв'ю російським ЗМІ, яке відбулося 2008 року, Міллер заперечував, що наймав своїх друзів чи членів сім'ї на роботу до «газпрому». «Жодної людини не взяв зі школи чи інституту. А моїх родичів, навіть далеких, тут немає і ніколи не було», – сказав він. У цьому інтерв'ю Міллер проігнорував питання, пов'язані з корупцією у «газпромі».

Коли Міллер потрапив під американські санкції в 2018 році, він сказав, що пишається цим, хоча для нього залишається загадкою, чому його прізвище не згадувалося в попередніх списках. «Були навіть сумніви: може, щось не так? Але я, нарешті, включений. Це означає, що ми все робимо правильно», – заявив Міллер у коментарі російському телебаченню.

Санкції також були спрямовані проти Кирила Шамалова, який на той час був зятем путіна і чиє фінансове становище, за даними Міністерства фінансів США, різко змінилося після одруження з дочкою російського президента. Одна з причин багатства – кредит на суму понад $1 млрд у Газпромбанку, який обслуговує інтереси «газпрому».

Колишній зять путіна Кирило Шамалов не відповів на запит WSJ про коментар.

Головний по газу

путін, який справляв враження на західних співрозмовників своїм глибоким експертним знанням газового ринку, командував стратегічними рішеннями, а Міллер значною мірою контролював щоденну рутину в «газпромі», кажуть топменеджери з країн ЄС, які вели переговори з російською корпорацією. «Він сильний хлопець, який може справити враження, і він досить розумний», – зазначив колишній керівник австрійської енергетичної компанії OMV.

Однак останніми роками, коли напруженість у відносинах з Україною та Заходом зросла, путін узяв на себе більше прямого контролю. За словами Олександра Габуєва, в цьому полягає відмінність російської політики в нафтовій галузі, де є кілька значущих приватних компаній, до яких кремль часто звертається за порадою.

«У нафтовій галузі путін зазвичай покладається на поради, на досягнення консенсусу, – каже експерт. – У газовій сфері путін завжди ухвалює остаточні рішення сам».

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло