Що (не)посієш, те й пожнеш: як Україна формує врожай 2023 року

Що (не)посієш, те й пожнеш: як Україна формує врожай 2023 року

Скорочення площ під озимими культурами може становити 35–45% проти минулого року

Этот материал также доступен на русском языке This material is also available in English
Що (не)посієш, те й пожнеш: як Україна формує врожай 2023 року
Фото: depositphotos.com

Максимум за два тижні в Україні розпочнеться осіння посівна кампанія, яка формує значну частину врожаю 2023 року, зокрема продовольчу. Стартові умови для неї різко поліпшилися буквально напередодні, коли з'явилася можливість експортувати сільськогосподарські вантажі через чорноморські порти. До цього на тлі морської блокади й невизначених перспектив її зняття шанси на повноцінний аграрний сезон-2023 виглядали якщо не нульовими, то зниженими. В умовах затоварювання, яке обвалило закупівельні ціни на зерно нижче за рівень собівартостіпо більшості культур, вкладатися в нове виробництво сільгоспвиробники не мали ані ресурсів, ані економічного сенсу.

Проте рестарт морського аграрного експорту в рамках чотиристоронньої Зернової ініціативи, укладеного між Україною, ООН, Туреччиною та росією, дозволяє хоча б частково розвантажити ринок і дає учасникам розуміння перспектив.

Попри те що головний чинник, який  ставив під загрозу посівну, – блокаду портів – було усунуто, залишилися операційні проблеми, які нікуди не зникли і які впливатимуть на результат осінньої посівної кампанії. Ще раз нагадаємо, що саме восени формується основний урожай пшениці наступного року. Тобто від успішного проведення посівної кампанії залежить продовольча безпека – не лише стосовно України, а й з огляду на відновлений експорт і міжнародні контракти благополуччя третіх країн. Тож у яких умовах аграріям доведеться розпочинати осінню посівні-2022, вивчав Mind.

Що відбувається із землями?

Потенційна посівна площа під озимими спочатку істотно скоротилася через військові чинники.

Восени 2021 року під урожай-2022 було засіяно 6,5 млн га озимих культур. Завдяки тому, що цей показник був близьким до рекордного, а також сприятливим погодним умовам Україна мінімально втратила в урожаї пшениці, хоча тимчасово втратила в територіях.

Цього року посівна площа може становити 4,7 млн га – це максимум, якщо буде засіяна вся підконтрольна територія.

Як писав Mind Intelligence, станом на середину літа до 20% площі сільгоспугідь України, або 4–5 млн га, тією чи іншою мірою постраждали від активних бойових дій. Зокрема, за оцінками ФАО, у Київській області до таких належать до 25% сільгоспземель, у Житомирській – ~ 10%, Чернігівській – ~ 50%, Сумській – ~ 70%, Харківської – ~ 20%, Херсонській – ~ 100%, Запорізької області – ~ 50%. Ця оцінка не враховує збитків на території Донецької та Луганської областей, які постраждали від війни з 2014 року.

У грошовому вираженні ці втрати еквівалентні від $4,4 млрд до $15 млрд зниження доходів сільського господарства й суміжних секторів, або від 10 до 30% втрат ВВП.

Крім фізичного скорочення площ, хід кампанії визначають бойові дії, які тривають в Україні, – практично нереально, що їхня гостра фаза припиниться до осені. Тому гарантовано залишаться необробленими землі, що умовно наближені до поточної лінії фронту, оскільки є великий ризик її зміщення в обидві сторони.

Як змінюється рентабельність?

Поряд із військовими на посівній позначаються фінансові складові. Починаючи з березня ціни на сільгосппродукцію на внутрішньому ринку стрімко падали, перебуваючи на рівні, нижчому від торішнього на 30–50%. Їхній рівень був тим нижчим, чим далі від західного кордону, через який у період блокади портів йшов весь експорт, розташовувалося фермерське господарство. Так, якщо неподалік пропускних пунктів ціна ячменю становить близько $240 (понад 8500 грн) за тонну, то на Півдні фермеру пропонували менше 1000 грн/тонна.

Падіння відбувалося не лише в зерновому, а й в олійному сегменті, який в останні роки був незмінно благополучним.

Після реалізації експорту через порти Великої Одеси внутрішні ціни почали поступово зростати, але не достатньо, щоб компенсувати пів року просідання. Так, за даними системи АПК-Інформ, пшениця 3-го класу подорожчала з 25 липня до 10 серпня з 4700 грн/тонна до 5000 грн/тонна. Фуражний ячмінь із 15 липня до 10 серпня додав із 3900 грн/тонна до 4200 грн/тонна. Іронічно, але відкриття українських портів позначилося на світових цінах, які в очікуванні збільшення пропозиції на глобальному ринку почали знижуватися. Також від закупівельної ціни у фермера мінусуються витрати на фрахт кораблів, що подорожчав, і страхові премії, які також зросли через військові ризики.

При цьому вартість добрив, палива та інших МТР для сільгосптоваровиробників суттєво зросла. Покрити різницю між потребою і наявними ресурсами в агросекторі можна лише за допомогою держдотацій – цього року вони діють в основному форматі доступних кредитів за програмою «5-7-9». Негласно учасники ринку розуміють, що профільних дотацій через Мінагропрод чекати не доводиться і готуються заощаджувати. Так, в інтерв'ю генеральний директор ТОВ «АгроРось» Петро Евіч заявив, що компанія планує цього року застосовувати комплексні добрива, а норми їх внесення знизити на 10–20% через суттєве подорожчання.

Чи можна змінити ситуацію?

Дефіцит коштів, що наближається, настільки критичний, що профільні асоціації звернулися із спільним листом до Кабміну з проханням забезпечити фінансові умови ведення сільськогосподарської діяльності в Україні.

«Пересічний аграрій змушений реалізовувати торішній урожай за вкрай низькими цінами, які іноді нижчі за його собівартість. Поки що всі учасники сільськогосподарського виробничого процесу перебувають на межі виживання через брак фінансових ресурсів, що ставить під загрозу подальше ведення аграрного бізнесу в Україні», – йдеться у зверненні.

Серед іншого пропонується продовжити період надання кредитних ресурсів під держгарантії до кінця року, пролонгувати чинні позики за пільговими ставками та збільшити вдвічі (до 120 млн грн) ліміт за кредитами, що підлягають здешевленню.

Враховуючи, що буквально нещодавно уряд скоротив рівень преміальних для заступників міністрів, а з осені готуються масові скорочення чиновників – вільних грошей немає не лише для аграрної галузі, а й взагалі ні для кого.

У сумі всі ці фактори можуть призвести до скорочення площ під озимими культурами на 35–45% порівняно з торішнім рівнем, вважають аналітики Украгроконсалту.

Навесні 2022 року було засіяно 6,6 млн га, із цієї площі до збирання дійшло близько 4,4 млн га. Урожай прогнозується в діапазоні 55–70 млн тонн. Перехідні запаси через блокування портів оцінюються в 18 млн тонн – це практично відповідає всьому внутрішньому споживанню в Україні.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у нашому Telegram-каналі Mind.ua
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло