«Врожай 2023 року в Україні буде нижчим: 30% скорочення площ і 5–7% – інвестицій»
Один із найбільших постачальників ресурсів для АПК – про синергію біологічних та синтетичних препаратів, військові зміни в індустрії та прогнози на врожай
Біопрепарати використовувалися людьми задовго до виникнення синтетичних добрив. Наука та технології, засновані на розумінні фізіологічних механізмів рослин і взаємодії з ґрунтовим мікробіомом, зробили можливим їх розвиток на галузевому рівні.
Новини про застосування мурашок як природного ворога шкідників або використання речовин за принципом антиферомонів, щоб відвадити комах від посівів, пройшли стадії «примха» – «цікавий експеримент» – «багатообіцяючі результати» – «розробка» і на сьогодні сформували мільярдну нішу біопрепаратів, ставши повноцінною складовою високотехнологічного сільського господарства, яка стабільно зростає.
Бурхливі події останніх трьох років – пандемія COVID-19, розірвані логістичні ланцюги, що призвели до посилення продовольчої кризи, рекордні ціни на енергоносії та повномасштабне вторгнення росії в Україну, здавалося, мали знизити актуальність екологічного порядку денного й курс на sustainable agriculture.
Можна констатувати, що цього не сталося.
Найкращим індикатором перспективності біопрепаратів є інвестиції в цей напрям великого бізнесу та насамперед транснаціональних гігантів. Два роки тому світовий лідер агрохімічного ринку Syngenta Group, закрила угоду з придбання компанії Valagro, лідера в галузі біостимуляторів і спеціальних поживних речовин із більш ніж 40-річною історією та штаб-квартирою в Атесі, Італія. В Україні, де Syngenta – прямо чи опосередковано – присутня з перших років незалежності, компанія також пропонує аграрному ринку біопрепарати, комбінуючи їх застосування з традиційними синтетичними продуктами.
Про те, як реалії 2022 року вплинули на бізнес компанії, поведінку фермерів і як під час війни знайти місце для інновацій, Mind розповів директор з маркетингу ЗЗР компанії «Сингента Україна» Костянтин Іванюк.
– 6 жовтня виповнилося два роки, як було закрито угоду про придбання Syngenta Group компанії Valagro, провідного виробника біопрепаратів. Чи можна вже підбити проміжний підсумок – як сприймаються в Україні біологічні бренди?
– Насамперед слід зазначити регіональну специфіку, оскільки ринок біологічних препаратів в Україні суттєво відрізняється від європейського та світового.
Усі біопрепарати можна розділити на дві групи – біостимулятори й біоконтроль. Якщо спростити, то другі – це біологічний аналог пестицидів, а стимулятори можна порівняти з добривами.
Ринку біоконтролю в Україні як такого немає. Застосування біологічних фунгіцидів та інсектицидів поки що не популярне.
Здебільшого в Україні представлений такий вид біопродуктів, як біостимулятори. Цей сегмент існує, він розвивається, у ньому є потужні гравці, зокрема міжнародні. Також є достатньо препаратів локального виробництва.
Зауважу, що у світі біостимуляторів теж більше, ніж препаратів біоконтролю, але світове зростання біопестицидної компоненти йде дуже швидко, тоді як в Україні – знову ж таки поки що – воно практично непомітне.
«Сингента» має в портфелі як власні біопрепарати, так і продукти, які виробляє Valagro. Наприклад, інноваційний біостимулятор «Квантіс», який був запущений цього року й показав відмінні результати – це препарат для польових культур. Раніше ми вивели на ринок «Ізабіон», це також потужний біостимулятор, але для спеціальних культур – садових, винограду, овочів.
Використання продуктів Valagro показує хороші результати в рамках сталого рослинництва, контролю СО2 та збереження родючості ґрунтів. Зараз ми активно експериментуємо з лінійкою Valagro в Україні та формуємо синергію технологій захисту різних препаратів. Попередні результати досить багатообіцяючі.
– Світовий ринок біологічних препаратів зростає на 8% щорічно. Китайський – на 18%. Яка динаміка в Україні?
– Якщо брати категорію біостимуляторів, то зростання залежно від продукту може бути 5–15%. Тут український ринок повністю збігається із загальносвітовим трендом і зростає, просто на ньому немає компоненти біоконтролю або вона мінімальна.
– Враховуючи невеликі фізичні обсяги цього ринку, це все одно виглядає як данина моді.
– Насамперед, це глобальний тренд. Тільки питання часу, коли він повноцінно прийде в Україну, але це саме «коли», а не «якщо».
У світі взято курс на зниження навантаження ґрунтів синтетичними препаратами. Європейська Green Deal передбачає до IV кварталу 2024 року виведення з обігу в країнах Євросоюзу приблизно половини речовин синтетичних пестицидів.
Це просто не може не торкнутися України, а терміни, коли це станеться, залежать від оперативності гармонізації нашого законодавства з європейським. Але розвиватиметься цей ринок навіть без примусу «згори». Просто в разі адміністративної директиви це відбудеться швидше.
Те, що за біо – майбутнє, це очевидно. «Сингента» саме тому інвестує в цей напрям і робить велику ставку на біопродукти, і тому відбуваються такі угоди, як купівля Valagro.
– Якщо за біо – майбутнє, то як тоді уникнути канібалізму із синтетичною частиною бізнесу?
– Ми не мислимо в контексті «або/або». Принаймні наразі, і принаймні в Україні.
Майбутнє – у синергії застосування синтетичних і біопрепаратів у рамках однієї технології захисту. І наші досліди показують, що така синергія є і вона дає додатковий прибуток клієнту.
– Якщо говорити про законодавчу основу ринку біопрепаратів, то що тут може й має бути зроблено?
– Законодавець – і мені здається, це справедливо для будь-якої галузі – має відійти від категорії «змушувати» на користь стратегії «стимулювати».
Насамперед з боку держави потрібно сприяти відповідальному використанню синтетичних препаратів. Поки що цим займаємося в основному ми. Навчаємо, проводимо семінари, інвестуємо в дослідження. Без надмірної скромності – ми дуже ефективні в цьому, але на рівні галузі визначальними завжди будуть позиція та проактивність регулятора.
З погляду стимулювання використання біопрепаратів, можливо, варто подивитися на їх реєстрацію як на окремий процес. Він явно має відрізнятися в бік лібералізації від процедури реєстрації синтетичних продуктів.
Чим розумніший і простіший у країні процес реєстрації, тим швидше інновації приходять на такий ринок.
– А чому ви не згадуєте фактор ціни, який може стимулювати використання біопрепаратів?
– Тому що фактор ціни взагалі складно застосувати, коли процеси в АПК нелінійні.
Почнемо з того, що сама по собі ціна на одиницю – літр чи кілограм – мало про що говорить. У різних продуктів різна концентрація, різні діючі речовини, і навіть у рамках одного класу продуктів може бути різна норма внесення – одного потрібно півлітра на гектар, а іншого – 50 мл. Тому значення має підсумкова ціна на гектар, і що ми купуємо за цю ціну.
Ми купуємо певну ефективність. Порятунок рослин від хвороби, шкідників тощо. У частині біостимуляторів нашою метою може бути, наприклад, подовження вегетаційного періоду, якісь корекції накопичення корисних речовин, підвищення вмісту цукру в плодах, боротьба зі стресом рослин тощо. У спектр того, що ми отримаємо, потрібно додавати не лише прямий ефект рятування від шкідників або зростання врожаю в бункерній вазі тощо, а й супутні результати.
Наприклад, рівень пестицидного навантаження на ґрунт, дотримання принципів Sustainable agriculture, премія до ціни за кращу якість, доступ на експортні ринки – усі ці переваги потрібно підсумовувати та враховувати, які з них потрібні клієнту в конкретній ситуації.
Є технологічні ніші, у яких біопрепарати матимуть перевагу перед синтетичними й навіть будуть безальтернативними. Ціна в такому разі стає вторинним параметром.
Саме над виявленням і формуванням таких ніш ми зараз і працюємо, бо в Україні ще дуже мало знань, як оптимально поєднати технології та отримати максимальний ефект.
– Який відсоток фермерів, за вашими оцінками, свідомо, а не як разовий експеримент, застосовують в Україні біопрепарати?
– В Україні всього 40 000+ фермерських господарств, але я можу припустити, що немає жодного, хто б не знав, що таке біостимулятори та жодного разу їх не спробував би в тому чи іншому вигляді.
Розвиток біоконтролю в Україні також неминучий. Я впевнений, він почнеться з тих ніш, де це приноситиме найбільш очевидні ефекти.
Є продукти, які дуже чутливі до цієї складової. Зазвичай це продукти, що споживаються без обробки, свіжими, одразу з ділянки та які довго не зберігаються. Наприклад, лохина та взагалі будь-які ягоди. Для цієї ніші біоконтроль, безумовно, дуже перспективний, розквіт почнеться звідти.
– Очевидно, що в перспективі на ринку має встановитися рівновага між синтетичними та біологічними препаратами. Яке співвідношення між цими категоріями ви вважаєте оптимальним?
– Дивлячись як міряти. Якщо в оброблюваних площах, це може далеко розходитися з грошовим еквівалентом. Проте, біостимулятори – це відмінний елемент технологій, застосування якого економічно виправдане й можливості якого не вичерпані.
За нашими прогнозами, у перспективі система захисту рослин повсюдно доповнюватиметься стимуляторами. Тобто цей елемент стане настільки загальноприйнятим і затребуваним, що його поширеність буде близькою до 100% площ, що обробляються.
У частині біопестицидів ситуація складніша, і прогноз є похідною від динаміки макрорухів у світі та в Україні. Тут величезний вплив чинитиме регуляторне поле – максимально цей сегмент стимулюватиме адміністративний фактор.
– Отриманий Україною статус кандидата в члени Євросоюзу стимулюватиме розвиток біологічної складової сільського господарства?
– Європа рухається і цьому напрямку значно швидше, ніж Україна. Синхронізація процесів залежить від того, як швидко відбудеться гармонізація законодавства. Якщо цей процес прискориться – відповідно будемо наздоганяти.
– Враховуючи пов'язані з війною підвищені ризики в АПК, чи не вважаєте ви, що аграрії надаватимуть перевагу більш звичним рішенням із гарантованим результатом?
– Я хотів би прояснити позиціонування цієї категорії товару.
Хибно вважати, що біостимулятор – це якась факультативна штука, без якої можна було б обійтися, але якщо є зайві гроші, то чому б не спробувати. Це в корені не так. Припускаю, що на ринку є практика застосування за принципом «сусід зробив, ну і я спробую», але це окремі випадки, зумовлені недосвідченістю. Застосування біопрепаратів – це прорахований елемент технологій чи реакція на певну ситуацію.
Коли ми говоримо про реакцію на абіотичні фактори, наприклад, якщо був поворотний заморозок і треба виводити рослини зі стресу під загрозою суттєвих втрат, то застосування біостимуляторів часто є єдиним варіантом дій.
Якщо посіви прибило градом, то тут війна, не війна, але треба реагувати, коригуючи технологію. У такому разі фермер розуміє, що, доінвестуючи відсоток до витрат на гектар, матиме зрозумілий ефект. У цьому сенсі всі трагічні обставини 2022 року радикально не вплинуть на клас препаратів, які покликані боротися зі стресом рослин, оскільки ціна відмови від них є надто високою.
І коли продукт стає об'єктивною необхідністю, то питання не стоїть – застосовувати чи не застосовувати.
Питання в тому, чи є на це гроші або можливість їх залучити.
– Тобто цей сегмент просів рівномірно з усім ринком?
– Основне просідання на ринку обумовлено площами, що тимчасово випали з обороту. Через окупацію те, що ми називаємо addressable area, наразі зменшилося на 30%. До цієї оцінки входять як недоступні площі, так і забруднені вибухонебезпечними елементами території, де поки що неможливо безпечно працювати. Фізичне зменшення площ – це основний чинник, який вплинув на ринок продуктів для АПК.
Якщо подивитися на ті площі, що залишаються в обігу, то інвестиції на гектар мають тенденцію знижуватися. Це сталося цього року і ще більше посилиться в наступному. Наш прогноз просідання інвестицій на гектар у доларі становить 5–7% у 2023 році до 2022 року насамперед через брак ліквідності.
– Зерна багато, а грошей нема?
– Саме так.
Треба враховувати, що до поточного сезону запаси ресурсів, наприклад, насіння, були сформовані заздалегідь; більшість фермерів зазнали максимальних витрат до 24 лютого. У 2023 році ситуація буде інша. Сільгоспвиробник дивитиметься на продукт і коригуватиме елементи технологій, прагнучи досягти ефективності при скороченні витрат. Якщо грошей немає – їх немає.
– Звідси з'явилася схема оплати за ресурси зерном?
– Вона виникла раніше, але так, цього року вона суттєво розширилася. Ми взяли на себе трейдерські функції і намагаємося самі перетворити це зерно на гроші.
– Якщо фактор ціни виходить на перший план, то можна очікувати розширення «сірої» частини ринку, де продукт апріорі дешевший?
– «Сірість» буває різного відтінку.
Є контрафакт – тобто завезений нелегальним шляхом продукт, який є аналогом зареєстрованого в Україні. Тут усе залежатиме від якості контролю на кордонах.
А є підробка – тобто товар, який виглядає як товар, але таким не є. Цілком можливо, що будуть ті, хто скористається ситуацією і спробує збільшити виробництво підроблених препаратів, пропонуючи їх дешевше, але ми до такого розвитку подій готові.
– Чи можна припустити, що врожай 2023 року в Україні буде нижчим, ніж у 2022-му?
– Мінус 30% площ і мінус 5–7% скорочення інвестицій в інтенсивність формують досить напружену картину.
Відіграє роль скорочення пропозиції добрив. Це необхідний елемент, і якщо його фізично немає, то цьому нічого протиставити.
При зменшенні врожайності необхідно адаптувати систему захисту рослин. Це те, що ми бачимо в перспективі наступного року і з чим йдемо до фермера.
– Осіння посівна підтверджує ваші очікування?
– Поки що складно сказати, тому що повсюдні дощі стопорять роботи. Ми очікуємо на розширення технічних культур, насамперед ріпаку, на тлі зменшення посівів кукурудзи та можливо колосових зернових.
– У чому логіка таких змін?
– На технічні культури встановилася відносно приваблива ціна, хоча спред між внутрішнім і зовнішнім ринком великий. Їх легше переробити, продати, експортувати, що підсилює їхню популярність.
Є питання перерозподілу та географічного розташування зон вирощування певних культур. Наприклад, половина соняшника у нас сіялася на Південному Сході. Через високу концентрацію, втрати в цьому сегменті можна оцінювати відразу в 50%, а не 30%, як у середньому по галузі. Але завдяки перерозподілу площ це просідання буде частково компенсовано.
Компенсовано насамперед кукурудзою, яку складніше виростити, зберігати та продати. Загалом надто велика розкіш за нинішніх часів. Тому в нас песимістичні очікування щодо цієї культури, і консервативні – щодо зернових колосових, тобто озимої пшениці та ячменю.
Але слід зазначити, що від наших клієнтів-фермерів надходять різні сигнали. Хтось планує зберегти площі, хтось навпаки. Це дуже корелюється з місцем розташування: чим західніше розташовано фермерське господарство, тим масштабніші в нього плани.
Ми готові до зниження площ аж до того, що частина полів залишиться під парою. Але це не буде масовим явищем. Щоб половина фермерів не вийшла в поле – це неможливо.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
