Відновлення інтернету на деокупованих територіях: чому не всі провайдери «фікси» можуть повернутися, як це перекроює ринок та кого з гравців рятуватимуть першим
Про що Мінцифри домовляється з донорами і як провайдерам подати заявку на отримання допомоги
«Телеком-компанії зараз мають три значні проблеми. Перша – зменшилася кількість працівників: одні вступили до лав ЗСУ, інші виїхали з дітьми за кордон. А тим, хто залишився, доводиться робити набагато більше, щоб підтримувати існування мереж. Друга проблема – на деокупованих територіях стало значно менше абонентів: далеко не всі мешканці можуть повернутися в зруйновані будинки. Третя проблема – ті, хто залишилися у звільнених регіонах або повністю неплатоспроможні, або не мають достатньо коштів платити за послуги. Тож в операторів виклик: як відновити зруйновані мережі, коли в них обмаль ресурсів», – зазначив директор Департаменту з розвитку фіксованого інтернету Мінцифри Юрій Мацик на конференції «Регулятор 3.0. Україна на зв’язку».
Mind уточнив деталі: якими можуть бути варіанти розвитку подій, що робить держава та чому непрозора звітність може завадити провайдерам отримати допомогу від донорів.
Портрет ринку. За даними свіжого звіту телеком-регулятора, у 2022 році обсяг ринку фіксованого доступу до інтернету зріс на 1% – до 15,928 млрд грн. Але, якщо враховувати інфляцію, ця індустрія просіла більш ніж на 26%.
Кількість абонентів (домогосподарств та юросіб) знизилася на 5% – до 7,191 млн. Ці дані не на 100% точні: в умовах воєнного стану регулятор отримав звітність не від усіх гравців.
В Україні зареєстровано близько 3000 інтернет-провайдерів. Найбільші – «Домашній інтернет» («Київстар»), «Укртелеком», «Датагруп-Volia», «Тріолан», «Ланет», Vega («Vodafone Україна») тощо. Більш детально про реалії цього ринку під час війни Mind розповідав раніше.
Поштовх до консолідації. Юрій Мацик прогнозує, що на деокупованих територіях може відбутися перерозподіл ринку: «Припустимо, у населеному пункті працювало п’ять провайдерів. Наразі не кожен із них зможе ризикнути: знайти кошти на відновлення мереж та чекати повернення абонентів. Відповідно, компанії, які мають додаткові ресурси (людей і фінанси) або можуть їх залучити, у подальшому закріпляться на цих територіях. Тобто залишаться інтернет-провайдери, які вже сьогодні здатні самоорганізуватися, знайти можливості відбудувати мережі та підтримувати їх».
Голова правління Інтернет Асоціації України (ІнАУ) Олександр Савчук погоджується: консолідація ринку та зникнення слабких гравців дійсно відбудеться. Зараз в ІнАУ немає даних, скільки провайдерів повернулися в деокуповані регіони. «Можливо, з певною затримкою по звітам регулятора можна буде встановити, які компанії пішли з ринку, а які залишилися», – уточнює Олександр Савчук.
Скільки гравців потребують допомоги? «В ІнАУ були спроби зробити реєстр постраждалих провайдерів. Але ми зіткнулися з проблемою: як визначити (верифікувати), яка саме компанія постраждала, і що ще важче – як оцінити розміри збитків. Єдиної думки не дійшли», – розповідає Олександр Савчук.
Та уточнює: саме тому процес пішов іншим шляхом. Є певні гуманітарні проєкти й організації. Кожна окрема компанія, що вважає себе постраждалою, самостійно подається на отримання грошових грантів або допомоги в натуральному вигляді. Важливо розглядати три аспекти допомоги:
- відновлення;
- підвищення сталості;
- компенсації за втрачене без відновлення.
«Більшість сконцентрована лише на першому аспекті. Втім ситуацію потрібно розглядати в динаміці. Тобто задача відновлення завжди вирішується першою. Для деокупованих територій значною мірою вона вже вирішена. Але достовірної статистики поки немає. На мій особистий погляд, потрібно звертати більше уваги на другий аспект – підвищення сталості. Тут значно більші території (не лише постраждалі) і потрібні значно більші кошти», – пояснює голова правління ІнАУ.
Чим може допомогти держава? В Мінціфри та НКЕК кажуть, що привілеїв для окремих гравців не буде. «Умови повинні бути єдиними для всіх: що для ФОПа, що для великого оператора. Держава не може допомагати виключно, скажімо, маленьким провайдерам. Наприклад, у Київській області – Бучі, Ірпіні, Гостомелі – невеликі оператори відновлювали мережі власними зусиллями. Теж саме поступово відбувається в Херсонській, Харківській та інших областях», – розповідає голова НКЕК Олександр Животовський.
І пояснює, що провайдери відштовхуються від попиту. В кожному регіоні різна динаміка повернення населення: «Якщо подивитися на загальний фінансовий стан індустрії – наразі він не таке поганий як, скажемо, в енергетиці. Хоча, на жаль, ми не бачимо повної картини від маленьких операторів. Тож поки в мене немає відповіді на запитання, чи дійде держава до підтримки малого бізнесу в телекомунікаціях, коли так багато більш нужденних секторів. Втім у Мінцифри є гарний досвід розподілення інтернет-субвенції на конкурсних засадах. Можливо, їм вдасться започаткувати схожий проєкт».
У Мінцифри це підтверджують. «Допомога надаватиметься на прозорих конкурсних засадах», – каже Юрій Мацик. Зараз йдеться про два проєкти, які запускає це міністерство.
Перший – обладнання від міжнародних донорів. На платформі Uneeds (розроблена Міністерством інфраструктури та фінансується ЄБРР) фахівці Мінцифри створюють окремий модуль для телекому. Він уже готовий і має невдовзі запрацювати. Кожен оператор зможе там створити власний акаунт та подати заявку з переліком обладнання, необхідного для відновлення на певній території. Система у свою чергу верифікує цей акаунт: перевірить наявність реєстрації, звітність тощо.
«Далі ми більш предметно продовжимо комунікувати з донорами. Уже є певні домовленості. Але донори просять точні дані: яке саме обладнання потрібне, його кількість, для яких населених пунктів тощо. Тому прошу всі телеком-компанії, які хочуть отримати допомогу, подати заявки», – каже Юрій Мацик.
Другий проєкт ще на етапі узгодження з фондами, тож поки що його деталі – не для широкого загалу. Мінцифри обіцяє розповісти подробиці та надати інструкцію щодо подачі заявки на конкурс одразу після його запуску.
Втім є дві перешкоди. Першу мають усунути депутати. «Закон «Про гуманітарну допомогу» був ухвалений в ті роки, коли нею користувалися виключно «Червоний хрест» та інші схожі організації. Цей закон не дозволяє надавати гуманітарну допомогу приватним компаніям, які займаються бізнесом в Україні. Навіть якщо вони постраждали від війни. Чому досі не внесено правки? Мінцифра зверталася до депутатського корпусу з проханням це зробити. Ми неодноразово спілкувалися. Сподіваюся, депутати нас почули», – пояснює Юрій Мацик.
Та уточнює: наразі є лише один шлях, як законно обійти цю заборону: «Знаю одну телеком-компанію, якій вдалося це зробити й отримати обладнання з Європи. Але їй довелося сплатити розмитнення та ПДВ. Зараз, коли в багатьох гравців ресурс обмежений, не кожен зможе дозволити собі такі витрати. До того ж цей дуже складний механізм потребує і величезної людської участі. Набагато простіше внести зміни до закону».
Олександр Савчук пригадує, що прикладів отримання допомоги вже досить багато, і без сплати ПДВ також. «Закони та постанови частково теж є. Звісно, вони охоплюють не всі види потенційної допомоги. Проблема радше в тому, що всі ці процедури отримання допомоги дуже забюрократизовані. Більшість малих компаній просто не має ресурсу вирішувати ці паперові питання», – пояснює голова правління ІнАУ.
Усунення другої перешкоди залежить від самих провайдерів. В Україні вже історично склалося, що деякі гравці занижують кількість своїх абонентів у звітах. Навіщо? Ця «історія» напевно почалася після того, як медіагрупи пролобіювали ухвалення важливого для себе закону. Тоді нові норми зобов’язали провайдерів сплачувати роялті медіагрупам. Плата розраховувалася відповідно до кількості абонентів.
Чому неточна звітність зараз стає проблемою для отримання допомоги? «Кожного разу, як звертаємося до донорів, вони просять деталізовані дані про обсяги допомоги, включаючи й кількість абонентів у певному населеному пункті. Ми відкриваємо звіти – і бачимо, що на «папері» у провайдерів там дуже мало клієнтів. Чи буде цікаво донору допомагати відновлювати таку мережу? Це риторичне запитання. Далі може виникнути ще один казус. Якщо провайдер подасть заявку на відновлення, скажімо, мережі в 1000 абонентів, а у звіті буде менша кількість – у донора також може зникнути бажання допомагати компанії з «подвійним обличчям». Для іноземних донорів дуже важливо, щоб усе було максимально прозоро», – пояснює Юрій Мацик.
Олександр Савчук також припускає, що недостатня прозорість від постраждалих компаній є певним гальмом як для надання, так і для розподілення допомоги.
У Мінціфри пропонують разом з операторами й медіагрупами знайти інший механізм формування вартості роялті та «відв’язати» розмір платні від кількості абонентів. «Сподіваюся, врешті-решт телеком-компанії зможуть показали реальний стан речей і скористатися перевагами прозорості», – каже Юрій Мацик.
Олександр Савчук уточнює: дійсно кілька років тому питання взаємодії з медіагрупами було дуже актуальним: «Зараз усе більшу роль відіграють ОТТ-провайдери. Якихось звернень від будь-кого щодо (не)справедливої оцінки кількості абонентів конкретного провайдера в ІнАУ не надходило».
А що з кількістю працівників? Провайдери періодично просять владу допомогти забронювати найбільш цінних технічних спеціалістів, які підтримують роботу мереж. Втім тут також є нюанс. Більшість гравців ринку зареєстровані як ФОПи. «А в законі «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначена головна умова: компанія може претендувати на бронювання фахівців, якщо веде військовий облік. ФОПи ж не підпадають під цю категорію. Внесення змін до постанови Кабміну №76 не допоможе: постанова не може суперечити закону. Тож наразі бачу єдиний вихід. Невеликі провайдери, яким вкрай важливо залишити «ядро» спеціалістів, можуть відмовитися від спрощеної системи оподаткування та перейти на загальну. Тоді вони отримують право на бронювання», – пояснює Юрій Мацик.
Олександр Савчук також каже, що держава може працювати лише в рамках законів і, якщо якась із компаній не виконує законодавство (наприклад, у частині військового обліку), рухатися далі немає жодної можливості. Тому для ФОПів і маленьких компаній це дійсно проблема.
«Але є одне але. Виконання законодавства про військовий облік не гарантує компаніям бронювання їхніх співробітників. Тиждень тому була нарада в парламенті стосовно цього питання. Якщо не помиляюся, то отримати бронювання бажали понад 340 компаній. По факту лише близько 25-ти його мають», – розповідає голова правління ІнАУ.
Та уточнює: ще є велика кількість чинників, які впливають на бронювання. «Наприклад, дефіцитність ВОС конкретної людини або віднесення компанії до такої, що є критично важливою для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Також Генштаб завжди має певну й окрему думку з цього питання. Загалом же питання потрібно розглядати системно та на державному рівні, з огляду на пріоритети вирішення завдань, які постали перед державою», – резюмує Олександр Савчук.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
