Обережно, ринки закриваються: як позначиться 130%-ве імпортне мито в Туреччині на українському агроекспорті
Загороджувальні заходи, запроваджені Турецькою Республікою, відображають ринкову кон'юнктуру і трохи політику
Після двох років пільгового режиму Туреччина відновила дію імпортного мита на деякі види зернових. Тариф на рівні 130% починає діяти з 1 травня – під нього підпаде пшениця, ячмінь, жито, овес, сорго та кукурудза. Відповідне рішення президента Реджепа Таїпа Ердогана було опубліковано 25 квітня в «Офіційному віснику».
Дія нульового мита закінчувалася 30 квітня, і до останнього часу зберігалася інтрига – чи буде вона продовжена. Утім, трейдери та брокери в приватних розмовах не приховували щодо цього серйозних сумнів.
Обмежувальні заходи спрямовані на захист місцевого сільськогосподарського сектору напередодні надходження на ринок нового врожаю. «Зважаючи на зміни умов збору врожаю та світових цін, мита на пшеницю, кукурудзу та ячмінь були змінені на 130% з метою захисту та стимулювання внутрішнього виробництва», – йдеться в офіційному повідомленні. Введений поріг мит фактично є загороджувальним, історично безпрецедентним і значно перевищує ставки, що діяли раніше: +45% на пшеницю, +25% на кукурудзу і +35% на ячмінь.
Туреччина знизила імпортне мито на зерно наприкінці 2020 року – у розпал пандемії COVID-19, щоб зменшити ціни на внутрішньому ринку. Рік тому ставки взагалі були обнулені, щоб компенсувати різке, майже 30%-ве падіння врожаю через рекордну посуху.
Mind розбирався, як позначиться стрибок тарифних обмежень від 0 до 130% на експорті українського зерна, одним із основних покупців якого була Туреччина.
Чи відповідає дійсності офіційно заявлена причина повернення імпортного мита на зерно? Так, захист внутрішніх виробників перед збиранням нового врожаю – основна причина жорсткішого контролю за імпортом сільгосппродукції. Збирання пшениці та ячменю в Туреччині починається в травні. Цьогоріч, на відміну від попереднього сезону, там склалися сприятливі умови для виробництва зернових – озимих посівів загалом та твердої пшениці зокрема.
Однак важливо також розуміти, що імпортне мито було відновлено за два тижні до президентських виборів у Туреччині – і цей жест може бути позитивно сприйнятий виборцями.
З цією ж метою нещодавно було оголошено про великі проєкти в енергетиці та інфраструктурі, які планує реалізувати влада, – під цим словом, зрозуміло, мається на увазі чинний президент.
Реджеп Таїп Ердоган перебуває при владі з 2014 року. І зараз, напередодні третіх для нього виборів, результати опитувань громадської думки не обнадіюють.
Чи є зв'язок між турецьким імпортним митом і введеними тижнем раніше обмежувальними заходами стосовно українського зерна з боку країн Євросоюзу? Прямий – ні, оскільки у Туреччині зараз не спостерігається проблеми затоварювання, тим більше українським зерном, на що нарікають польські та інші східноєвропейські фермери. Ба більше, турецькі переробники активно використовують українське зерно.
Обмежувальні заходи – превентивні, їх запровадження пов'язане з прогнозами гарного врожаю та політичним моментом. Проте не виключено, що гострота зернового питання в Європі могла стати додатковим стимулом.
Скільки зерна Україна поставила до Туреччини? За даними Держмитслужби, у І кварталі 2023 року Туреччина імпортувала українську пшеницю на $168,8 млн, що становить 17,7% усієї пшениці, що експортується з України. Ячменю було продано на $52 млн, що еквівалентно понад 40% експорту цієї категорії.
Які наслідки матиме запровадження фактично загороджувального мита для українського агроекспорту до Туреччини? Не критичні, оскільки Туреччина лише в окремих випадках є кінцевим одержувачем українського продукту. Близько 95% імпорту зазначених українських категорій ввозяться в режимі inward processig, для продажу в треті країни або для переробки на борошно і подальшого експорту, в рамках якого діє нульове мито.
Російське (і частково українське крадене зерно) також потрапляє під тарифні обмеження? Туреччина – один з найважливіших торгових партнерів росії, яких у світі залишилося зовсім небагато. І на відміну від африканських країн Туреччина – платоспроможний покупець.
Цього маркетингового року (завершується в червні 2023-го) росія поставила до Туреччини 10 млн тонн зерна, з них 7,2 млн тонн – пшениця.
Російське та ерзац-російське зерно підпадає під дію імпортної квоти. Однак якщо пшениця купується для внутрішньої переробки та подальшого експорту готового продукту, то ця сировина під додаткове оподаткування не потрапляє. Також не оподатковується і транзит.
Для когось збережено безмитний режим чи всі торгують на рівних? Так, із цього режиму є винятки. Нульова ставка збережена для Боснії – очевидно, з геополітичних міркувань. Також знижена ставка на рівні 16,2% застосовується для деяких аграрних номенклатур із Сінгапуру. Можливо, це компромісний захід для балансування торговельних відносин в інших секторах – наприклад, постачання турецької арматури до міста-держави.
Які аграрні категорії Україна імпортує із Туреччини? За перші три місяці 2023 року, за даними Держмитслужби, Україна імпортувала агропродовольчу продукцію на суму $1,79 млрд.
Туреччина посідає друге місце в рейтингу агроімпортерів в Україну з обсягом поставок $202 млн (після Польщі з показником за І квартал $232 млн).
Основні статті аграрного імпорту – риба та морепродукти, плоди, ягоди та горіхи, насіння та плоди олійних культур, алкогольні та безалкогольні напої, тютюнові вироби, овочі. На ці категорії припадає, за даними Інституту аграрної економіки, близько 62% усього аграрного імпорту.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
