Дружба до першого зерна: до чого призведе українсько-польський аграрний конфлікт
Попри неконструктивність, польська сторона чітко йде до власних двох цілей: підвищення рейтингів урядущої партії та збільшення дотацій для своїх аграріїв від Євросоюзу
Польща підготувала транзитні коридори для українського зерна і намагатиметься сприяти його руху в країни, які цього потребують. Про це 24 вересня повідомив президент Польщі Анджей Дуда. За його словами, завдяки роботі фермерів «країна самодостатня і не потребує зерна з України, проте іншим країнам зерно потрібне». Проте, польський президент усе одно вважає правильним рішенням залишити заборону на продаж зерна з України в Польщі. Водночас він додав, що необхідно зробити все, аби транзит українського зерна був якомога активнішим.
Україно-польські відносини почали стрімко погіршуватись у другій половині вересня. Після подання позову до СОТ Україна готується заборонити імпорт із Польщі деяких видів фруктів та овочів, а Польща пригрозила розширенням номенклатури товарів, що потрапляють під ембарго, і навіть вдалася до сумнівних з етичного погляду загроз скасувати з 2024 року допомогу українським біженцям.
На політичному рівні проблема також ескаліювалася. Виступаючи на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, Володимир Зеленський висловив занепокоєння тим, «як деякі наші друзі в Європі розігрують солідарність у політичному театрі, створюючи трилер із зерном». «Може здатися, що вони грають свою роль, але насправді вони допомагають створити сцену для московського актора», – цитують українського президента польські ЗМІ. У відповідь Польща викликала посла для пояснень.
Втім польський колега Зеленського Анджей Дуда також не соромився у висловлюваннях: напередодні він порівняв Україну з тим, хто потопає і в бажанні врятуватися хапається за будь-яку опору й може мимоволі потягнути за собою на дно.
Mind розбирався, чи витримають відносини Польщі та України, що так зміцнилися за перший військовий рік, «випробування зерном» і чому таке випробування взагалі виникло.
Політична складова
Це найпоширеніше і найбільш правдоподібне пояснення підґрунтя подій, що відбуваються останні півроку.
Як зазначає польський журналіст, заступник головного редактора видання Rzeczpospolita Міхал Шульджинський, урядуща польська партія «Право і справедливість», ескалюючи українське зернове питання, намагається завоювати симпатію польських фермерів, які болісно ставляться до засилля – дещо перебільшеного – на українську сільгосппродукцію.
Це відбивається в риториці польських політиків: «Подивіться, як ми захищали інтереси польського села перед Брюсселем, Києвом, Берліном, перед Туском (голова опозиційної «Громадянської платформи», Дональд Туск. – Mind) який хотів розорати, знищити польське сільське господарство», – заявляв польський прем'єр-міністр Матеуш Моравецький.
Таким чином застосовується класичний політологічний прийом «Ми – оплот опору зовнішній загрозі», під якою виборцям пропонуються Берлін, опозиція та сліпий виконавець їхньої волі – Брюссель.
Рік тому, коли попередження про наплив українського зерна на польський ринок почали доходити до громадськості, «Право і справедливість» називала ці новини «російською пропагандою». Потім, з наближенням виборів, риторика змінилася – ПіС звільнила міністра сільського господарства, зажадала ембарго з боку ЄС і в односторонньому порядку наказала закрити польські кордони. При цьому сама польська влада не розробила ефективної системи, яка б дозволила експортувати українську сільгосппродукцію в інші країни, одночасно забезпечивши гарантії для польського ринку, і зараз перекладає відповідальність за це на Брюссель.
Економічна складова
Єврокомісія вирішила не продовжувати дію ембарго на українське зерно після 15 вересня, однак вони того самого дня були запроваджені на національному рівні Словаччиною, Угорщиною та Польщею. Болгарія запровадить заборону на постачання з України соняшнику.
Така оперативність не є просто способом передвиборної боротьби, а відповіддю на реальні загрози ринкам.
Потрібно розуміти, що аграрна проблема хоч і підігрівається політиками, зовсім не надумана – приплив українського зерна на польський ринок зріс у рази. Інше питання, що купували його самі ж польські контрагенти. Однак те, що від цієї практики програли місцеві фермери, особливо у прикордонних регіонах, безперечно.
Цей конфлікт підсвітив майбутнє глобальне протистояння між українським і польським аграрним сектором, яке розпочнеться на етапі предметної дискусії щодо вступу України до ЄС. Зараз Польща на власні очі побачила загрозу, що походить від українського АПК, і хоче нівелювати її – а якщо це неможливо, то захистити себе та компенсувати її додатковими дотаціями від Євросоюзу.
Які середньострокові ризики мають контрдії України?
Подання позову до СОТ, попри всю символічність цієї події, не несе негайного дискомфорту для польської сторони. Рішення СОТ очікується роками. Інша річ – заборона на імпорт цибулі, помідорів, яблук і капусти з Польщі, яку збирається запровадити Україна, тут наслідки будуть швидкими та дуже болючими. Усього цієї групи товарів було імпортовано з Польщі на $70 млн.
Не дивно, що, дізнавшись про ці плани, польська сторона почала робити спроби припинити ембарго, погрожуючи, що розширить зі свого боку перелік заборонених до ввезення товарів, якщо його буде запроваджено. Втім це вже сталося. Продовжуючи 15 вересня заборону, польський уряд підігнав під нього (крім кукурудзи, ріпаку, соняшника та пшениці) також висівки й борошно.
Основний ризик української продуктивної позиції – запуск ланцюгової реакції подальших обмежень. Фактично це вже відбувається, і загроза урізати пільги українським біженцям – її складова. Другий ризик уже внутрішньоукраїнський – Україна зібрала цього року низький урожай овочів борщового набору. І швидше за все, вже взимку, тобто значно раніше, ніж звичайно, опиниться перед необхідністю їх імпорту.
Які ризики мають дії Польщі для неї самої? Польща є лідером ЄС із виробництва м'яса птиці та одним із лідерів з виробництва телятини та свинини. А 80% собівартості м'яса припадає на зерно, і від його ціни залежить, чи матиме польська м'ясна промисловість конкурентну перевагу на ринку ЄС.
Де точка примирення? Перш за все в Польщі мають відбутися вибори. Тобто протягом найближчих двох тижнів навряд чи конфлікт піде на спад. Хоча, безумовно, сторони вже надто далеко зайшли у взаємних претензіях і зараз використовуватимуть більш виважену риторику.
До вечора 20 вересня виявився несміливий проблиск прогресу у врегулюванні конфлікту, коли міністр сільського господарства Польщі Роберт Телуш визнав, що «аргументи заступника міністра економіки – торгового представника України Тараса Качки вагомі, Польща готова до переговорів». Наріжним їхнім каменем буде, імовірно, ліцензування експорту, яке запровадила Україна 19 вересня, щоб контролювати потік у напрямку прикордонних країн.
Політолог Володимир Фесенко зазначає, що навіть коли Україна діє строго за буквою закону у своїх претензіях до поляків, то зараз не найкращий час для їх висловлювання, а конфлікт має бути негайно згладжений. За його словами, єдиний бенефіціар протистояння, що розгорілося, – москва. При цьому він відкидає, що Польща може піти на недружні дії в оборонній сфері – потік західної зброї через її територію продовжуватиме надходити в Україну.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
