Український фаундер американського водневого стартапу: «Вперше у світі природний водень Менделєєв видобув на території України»

Український фаундер американського водневого стартапу: «Вперше у світі природний водень Менделєєв видобув на території України»

В’ячеслав Згоннік – про перспективи водню як відновлюваного джерела енергії та українські можливості у цій галузі

Український фаундер американського водневого стартапу: «Вперше у світі природний водень Менделєєв видобув на території України»
В’ячеслав Згоннік
Фото з особистого архіву

Водень, який утворюється глибоко під землею внаслідок геологічних процесів, може стати новим основним джерелом чистої енергії. І, на відміну від нафти чи газу, його запаси майже невичерпні. Видобуток природного водню здатен позбавити світ хворобливої залежності від викопного палива, що спричиняє забруднення повітря та посилює кліматичні зміни.

Українець В’ячеслав Згоннік, який навчався в університетах Луганська та Києва – один із провідних дослідників цього унікального ресурсу в світі, має ступінь кандидата хімічних наук. 12 років тому він заснував у США стартап Natural Hydrogen Energy LLC, і завдяки успішному залученню приватних інвестицій 2019 року почав бурити глибокі свердловини, щоб дослідити потенціал покладів природного водню в Небрасці. Про його досягнення писали американські видання Forbes та The Wall Street Journal.

Крім новаторського бізнесу в США, В’ячеслав зараз також продовжує наукову діяльність у Франції. Mind записав із ним інтерв’ю, щоб дізнатися про перспективи видобутку природного водню в Україні, які можуть кардинально змінити роль держави на геополітичній карті Європи. Також ми поговорили про передумови створення в країні нової енергетичної галузі та особливості конкуренції з боку нафтогазових корпорацій, які заважають декарбонізації хімічної та металургійної промисловості.


Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:

  • Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
  • Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
  • Факти, тренди, коментарі. 

– Відомо, що водень – найлегша речовина на Землі. Молекули цього газу здатні проникати навіть крізь стінки металу. Тому мені як людині, що є дилетантом у цьому питанні, важко уявити поклади водню. Поясніть, що таке природний водень?

– Водень – дуже дифузійний газ. Молекула водню в 15 разів легша за повітря і дуже реактивна – водень реагує з багатьма сполуками, які містять кисень. Факт, що ми його знаходимо в земній корі, означає, що водень постійно генерується зараз, у сучасну епоху. Водень не може бути старим, як вуглеводні, які накопичувалися протягом мільйонів років. Він безперервно виходить на поверхню, де поїдається мікроорганізмами, а залишки потрапляють у повітря та космос.

Водень настільки легкій, що земна гравітація не може його втримати. За Землею тягнеться шлейф водню, як за кометою – хвіст, який складається з водневих атомів. Були експериментальні дослідження, які довели, що планета Земля втрачає щосекунди приблизно 3 кг водню.

Водень генерується в земній корі реакцією між водою та мінералами заліза. Існує також так званий глибинний водень: є роботи, і я є одним із адвокатів цієї направленості, що ядро і мантія Землі можуть бути насиченими воднем із моменту утворення планети, і цей водень поступово виходить на поверхню.

Основні реакції, що виробляють водень у земній корі, відбуваються в режимі реального часу, тобто ми маємо справу з постійним потоком речовини. Це означає, що природний водень – відновлюване джерело енергії. Усі ВДЕ пов’язані з потоком. Це може бути потік світла, або вітру, або води, або тепла з-під Землі. У нашому випадку – це потік водню, який можна знаходити в місцях його найбільшої концентрації, і його там можна видобувати.

– Де в Україні знаходяться такі місця?

– Є декілька регіонів, які викликають найбільшу цікавість. Це Дніпровсько-Донецький басейн, який простягається з Чернігівської в Донецьку область, перетинаючи Полтавську. Це Криворізький басейн. Це Карпатська частина України.

Моя особиста думка: наша країна має великий потенціал, щоб виробляти водень не тільки для внутрішнього споживання, а й для експорту.

До речі, перша – найстаріша – згадка про природний водень, яку я знайшов у літературі, датується 1886 роком і пов’язана саме з Україною. Хімік Дмитро Менделєєв під час подорожі країною відвідав вугільну шахту в місті Макіївка на Донбасі, взяв там зразки газу й отримав у них водень. Це перша задокументована знахідка.

– Коли видобуток природного водню може стати комерційно успішним і за яких умов?

Щоб не вигадувати, можна взяти приклад з інших технологій, з якою швидкістю вони втілювалися. Найближча аналогія – це видобуток сланцевого газу і нафти. Фрекінг був розроблений у Сполучених Штатах. За його допомогою першу успішну свердловину пробурили у 2007 році, а через 10 років уже вся нафтогазова промисловість у світі змінилася, тому що фрекінг був економічно вигідний.

Тобто знадобилося 10 років, щоб нова технологія розвинулася з нуля до мультимільярдної індустрії, яка приносить значні прибутки, і США перетворилися з країни, яка імпортує вуглеводні, в їх експортера.

– На якому етапі зараз у світі видобутку водню?

­­Основний прогрес відбувається в Австралії. Тут у штаті Південна Австралія вже видані перші ліцензії на геологічну розвідку природного водню, його включено до переліку корисних копалин.

За кількістю наукових публікацій першою у світі є Франція. У країні є компанії, які отримали ліцензії та ведуть пошук, де краще закласти перші свердловини. Гадаю, найближчими роками будуть отримані всі необхідні результати, аби розпочати видобуток природного водню.

Український фаундер американського водневого стартапу: «Вперше у світі 	«промисловий» водень Менделєєв видобув на території України»
Буріння першої у США тестової свердловини на природний водень компанією Natural Hydrogen Energy LLC
Фото: Natural Hydrogen Energy LLC

США трохи відстають від лідерів, але мають дуже швидко їх наздогнати. Тут планується державне фінансування цього напряму, про яке нещодавно оголосила агенція ARPA-E. Вони виділили $20 млн на дослідження стимуляції реакції води з мінералами заліза, щоб навчитися контролювати процес. Якщо держава вкладає кошти в дослідження, то це відкриває дорогу для приходу приватного капіталу.

– А як щодо України?

Україна видобуває багато природного газу, достатнього для споживання населенням. Має розвинену індустрію буріння, яка за масштабом у Європі поступається тільки Норвегії. Тому я вірю, що у країни є значний потенціал для видобутку природного водню.

– Але щоб його реалізувати, треба передусім завершити війну нашою перемогою. Мені відомо, що за рік до початку повномасштабного вторгнення представники «газпрому» намагалися переманити на свій бік українських геологів, які вивчали природний водень, і пропонували їм переїхати в росію. Минулого літа водень уже було визнано самостійною корисною копалиною в росії. Наскільки рф здатна досягти успіху в цьому напрямку в умовах санкцій?

Важко сказати. Незважаючи на санкції, росія продовжує видобуток та експорт традиційних вуглеводнів. Країна велика, ресурсів накопичила досить багато за роки дорогих нафти і газу. Мені здається, вона може розпочати видобуток, але невідомо, що робитиме із цим воднем. Для внутрішнього споживання у рф багато більш дешевого газу. Експорт можливий хіба що в Китай, але для цього потрібно будувати спеціальну інфраструктуру, яка потребує чималих інвестицій.

– Ви добре знаєтеся на світових трендах і закордонному досвіді впровадження технологій, пов’язаних із природним воднем. Що потрібно робити Україні, надра якої багаті на цю копалину, аби запровадити його видобуток?

Розумію, що наукові дослідження під час війни не є пріоритетом, але в цьому напрямку принаймні потрібно думати і готуватись. Немає сенсу відбудовувати зруйновані вугільні електростанції, коли споживання вугілля у світі падає, а «зелена» енергетика – навпаки – зростає. Треба робити щось інноваційне, використовуючи потенціал України. Природний водень може додати свою складову, якщо йдеться про «озеленення» нафтогазової галузі. Головна мета – отримати повну енергетичну незалежність від божевільного сусіда. Усі індустрії мають співпрацювати, щоб досягти цієї мети. Як результат, Україна також зможе бути незалежною від імпорту газу та цінових коливань на зовнішніх енергоринках.

Якщо Україна зможе запропонувати його Європі на експорт, це посилить роль країни в енергетичній безпеці континенту.

Для початку державі треба додати природний водень до переліку корисних копалин, які є відновлювані. Його треба віднести до тієї самої категорії, що й геотермальна енергія. Це відновлюване джерело. Якщо включити в категорію нафти і газу, то в майбутньому виникнуть проблеми. Усім відомо про негативне ставлення до видобутку вуглеводнів у світі, тому головне, щоб природний водень помилково не потрапив до цієї «сім’ї». Природний водень, як я раніше розповідав, – це відновлюване джерело енергії, а не вуглеводень у традиційному розумінні, його походження не пов’язане з осадовими покладами.

По-друге, оскільки це нова технологія та новий ресурс, то потрібне спрощення в отриманні ліцензій для бізнесу. Витрати на нову технологію зазвичай вищі, ніж на вже зрілу, де все зрозуміло. Щоб водень міг конкурувати з нафтою і газом, ліцензії потрібно видавати на довший термін. Також компаніям потрібні гарантії, що коли будуть витрачені гроші на вивчення ділянки, то потім вони зможуть заробити на видобутку, а не втратять її. Це питання стосується не тільки адміністрування галузі на державному рівні, а й корупційних ризиків, захисту бізнесу, щоб могти втілювати проєкти в життя.

По-третє, буде ідеально, якщо виробники природного водню отримуватимуть додаткові стимули від держави для підтримки галузі на початковому етапі. Наприклад, у Сполучених Штатах, держава буде виплачувати по $3 за кожен вироблений кілограм чистого водню, включно із зеленим (який виробляється методом електролізу води з використанням сонячної та вітрової генерації), білим (природним) і помаранчевим (стимульованим) воднем.

Комбінація цих елементів прискорить вихід природного водню на ринок. Але також потрібен покупець на новий товар. Інакше незрозуміло, що з ним робити далі та якою може бути окупність інвестиційних проєктів. Потрібен ринок збуту. Для цього в Україні є розвинена металургія, хімічна промисловість. Ці галузі можуть стати первинними покупцями водню. Але треба шукати місця для його використання в найближчому до видобутку місці.

– Чи може природний водень стати безвуглецевою альтернативою для виробництва азотних добрив?

Абсолютно. Водень – основний компонент виробництва аміаку, аміак – основний компонент у виробництві азотних добрив. Без азотних добрив половина населення Землі помре від голоду.

Я впевнений, що водень – це Грааль для енергетики та хімічних технологій. Він є одразу і джерелом енергії, і первинною речовиною для багатьох хімічних синтезів. Це унікальний конструктор, з якого можна робити багато чого.

– Нафтогазові компанії зацікавлені у видобутку водню?

Вони вивчають цю тему, але не афішують публічно. Якщо нафтогазові компанії визнають, що є інший ресурс, який можна видобувати тією самою технологією, яку вони вже успішно використовують, але цей ресурс є відновлюваним і без викидів вуглецю, то це одразу зменшить вартість їхніх активів. Привабливість нафти і газу для інвестицій впаде.

– Але ж тоді нафтогазовий бізнес перестане бути «брудним» і перейде в категорію «зелених», до нього зміниться ставлення інвесторів, акції на фондовому ринку зростуть…

Така трансформація – дуже довгий процес. Я чув чудовий приклад на презентації Еріка Туне з компанії Breakthrough Energy Ventures (заснована Білом Гейтсом 2015 року для прискорення розвитку інновацій в енергетичній сфері. – Mind). Він розповів, що зараз американський нафтогазова корпорація Exxon разом із партнерами розробляє офшорне родовище нафти в Атлантичному океані Хеброн. Щоб його запустити, витратили вже $5 млрд.

Родовище працюватиме наступні 30 років, щоб видобути всю нафту, яка там міститься. На оперативні витрати протягом цього часу знадобиться ще $4 млрд. А загалом в еквіваленті добового споживання нафти це родовище містить об’єм, якого людству вистачить на… сім днів!

Коли активісти перекривають автотраси, обливають супом картини в музеях, то почасти не розуміють гігантські масштаби нафтогазової індустрії. Але уявлення про це пояснює, чому так важко зробити в ній навіть маленьку зміну. Тому не варто розраховувати, що «озеленення» індустрії видобутку вуглеводнів відбуватиметься миттєво. Але гроші, інвестиції, безумовно, будуть основною рушійною силою цієї трансформації.

У випадку, якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію. Або надішліть, будь-ласка, на пошту [email protected]
Проєкт використовує файли cookie сервісів Mind. Це необхідно для його нормальної роботи та аналізу трафіку.ДетальнішеДобре, зрозуміло