Що робити зі 191 млрд заморожених євро, які належать росії?

Тема використання російських активів для підтримки України є однією з наріжних у світовому політичному на економічному дискурсах. Загальний наратив передбачає, що росія покарана, а її кошти вилучені. Проте, що робити з ними далі, думки розходяться. Хтось пропонує просто взяти й віддати ці гроші Україні. Інші наполягають на тому, що така передача зашкодить глобальній фінансовій системі та довірі до валют західних країн. У ситуації спробувало розібратися видання The Economist, навівши декілька варіантів розвитку подій.

В економічній науці актив має цінність, оскільки його власник може в майбутньому мати з нього певний зиск. Деякі активи, на кшталт криптовалют, потребують колективної віри в цей зиск. Інші, як вино, мають задовольнити власника згодом, наприклад смакуванням «Шато Марго» 1974 року. Інші активи, наприклад американські державні облігації, дозволяють згодом отримати гроші від уряду економічно найсильнішої країни світу із жорсткою та зрозумілою системою законів.

Щоб мати цей зиск взагалі-то власники мусять здобути доступ до своїх активів. І ось тут починаються проблеми центрального банку росії. Як і центробанки інших країн, ЦБ рф зберігає свій резервний фонд за кордоном. Але після вторгнення росії в Україну на початку 2022 року країни «Великої сімки» заморозили ці активи та заборонили фінансовим компаніям передавати їх будь-куди. 

Про які гроші йдеться? З 260 млрд євро активів, заморожених у Японії та країнах Заходу, приблизно 191 млрд євро тримає у себе Euroclear, бельгійський депозитарій. Коли надходять купонні виплати по російських активах або погашаються облігації, Euroclear отримує ці кошти та кладе їх на окремий банківський рахунок. На цьому рахунку зараз є 132 млрд євро. Торік цей рахунок заробив 4,4 млрд євро, які отримав кліринговий дім, згідно з умовами надання послуг Euroclear.

З іншого боку, західним урядам дедалі важче знайти можливості допомагати бюджетними коштами, як і заручитися згодою парламентів на ці витрати. 26 лютого міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вкотре заявив, що російські активи мають бути конфісковані. Наступного дня Дженет Еллен, голова казначейства США, закликала своїх колег «розблокувати цінність» цих фондів. Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії, хоче використати отримані Euroclear дивіденди для допомоги Україні.

Як саме це має бути зроблено? Вилучення активів зазвичай вимагає судового ордера, однак у міжнародному праві все значно складніше. Єдине, що може зробити Міжнародний суд, це визнати, що Україна та рф можуть домовитися про репарації, що навряд чи можливо. Рада безпеки ООН може зобов’язати росію компенсувати завдану шкоду, проте в цьому органі рф має право вето.

Санкції та блокування активів є цілком прийнятними заходами й активно застосовуються проти рф. А от вилучення активів – ні. Принаймні в більшості трактувань норм міжнародного права. Бо таке рішення не має зворотної дії та є прямим покаранням, а не спробою вплинути на зміну поведінки винуватця.

Які є підводні камені? Лі Бутчхайт, досвідчений правник-міжнародник, вважає, що ця проблема несе в собі географічне забарвлення. Україна має безліч претензій до рф, проте не може використати російські активи для їхнього задоволення. Західні країни не мають претензій, але мають активи. Тож розв'язати проблему може лише поєднання претензій і наявності активів.

Чи це спрацює? Складність полягає в тому, що якась міжнародна установа має визначити розмір цієї позики. Можливо, Генеральна Асамблея ООН може залучити Світовий банк до обрахунків. Проте цей процес вимагатиме дипломатичних надзусиль країн Заходу, а також залучення Франції та Німеччини, які не дуже поблажливо ставляться до різних креативних інтерпретацій норм міжнародного права.

Тому пан Бутчхайт вказує, що зміна ставлення до таких інтерпретацій не є настільки складним завданням, як здається. Адже Захід уже заморозив активи та дав зрозуміти, що не поверне їх аж допоки репарації не будуть сплачені. Як він зазначає, «росія не платитиме репарації. Військові репарації сплачує переможений переможцю, а це неможливо, аж допоки український прапор не розвіватиметься над Кремлем». Насправді, наполягає він, Захід уже забрав ці активи.

Другу проблему створює Бельгія, де зберігається більшість заморожених активів рф та яка відповідно отримає більшість запитів від України проти рф. Вона неохоче гратиме цю роль, без ентузіазму оцінюючи перспективи відплат. Також було б несправедливим чекати від країни розміру та економічної спроможності Бельгії бути єдиним надавачем позики Україні.

Проте існує імовірність, після всіх обговорень, що немає потреби вилучати російські активи. ЄС зараз розглядає можливість впровадження податку на прибутки, які ці активи генерують. Якщо прибутки продовжують отримувати нескінченно довго, то різниця між податком на надприбуток і розміром вилучених активів зменшуватиметься. В економічних термінах Захід уже є одноосібним власником активів рф. Усе, що лишається, це забезпечувати підтримку України.