Дослідник помилок. Пішов з життя професор Деніел Канеман. Чому всі економісти світу мають ще довго пам’ятати це ім’я
І які з відкриттів професора заклали підвалини сучасного капіталізму
Він не вивчав економіку, але змінив напрямок її розвитку, досліджував людей, демонструючи їм їхню нераціональність, й останні свої роки прожив із дружиною кращого друга. У віці 90 років пішов з життя Деніел Канеман – людина, яка створила «поведінкову економіку» – економічну науку через призму психології. Його дослідження вивчаються у всіх провідних бізнес-школах світу, що робить визнання його досягнень не менш значимим, аніж його Нобелівська премія з економіки 2002 року.
Професор Канеман останніми роками працював у Принстонському університеті, розвиваючи науку, яку свого часу саме він і вигадав, назвавши «поведінковою економікою». Фундаментальні роботи із цієї теми були створені Канеманом у 1970-ті роки у співпраці з Амосом Тверські – когнітивним психологом зі Стенфордського університету, який свого часу став новатором у дослідженні людських суджень і процесів ухвалення рішень.
Їхні дослідження, а також наукові (а згодом і популяризаторські) роботи вплинули на безліч, здавалося б, непов’язаних галузей – на кшталт ведення міжнародних політичних перемовин, хибних лікарських практик та оцінювання перспективності молодих бейсболістів.
Професор Тверські помер 1996 року, у 59-річному віці; кількома роками пізніше його дружина Барбара Тверські зійшлася з Деніелем Канеманом.
На противагу традиційному економічному вченню, яке вважає, що людські істоти загалом діють у цілком раціональний спосіб, а всі винятки із цього правила зникають у міру зростання ставок, поведінкова школа базується на дослідженні наріжних ментальних моделей, які можуть впливати на рішення, почасти – з непередбачуваними результатами.
«Його головний посил є надзвичайно важливим. Людський розум, покинутий напризволяще, схильний ухвалювати хибні рішення та системно помилятися. Тому, якщо ми хочемо ухвалювати кращі рішення в особистому та громадському житті, ми мусимо знати все про ці упередження та шукати шляхи їхнього обходу», – прокоментував роботу професора Стівен Пінкер, психолог із Гарварду.
Деніел Канеман виявив і пояснив принцип дії того, що він називав універсальними «упередженнями» мозку. Одним із головних є те, що поведінкові економісти назвали «неприйняттям втрати»: наприклад, чому втрата $100 для нас вдвічі болючіша за задоволення від отримання $100?
Серед безлічі застосувань, теорія неприйняття втрати передбачає, що нерозумно часто перевіряти стан свого інвестиційного портфелю, бо велика кількість неприємного досвіду на ринку акцій призводить до надмірної і зазвичай згубної обережності.
Також теорія неприйняття втрати пояснює, чому гравці (на прикладі гольфістів) демонструють ліпші результати, коли йдуть один в один за рахунком із супротивником. Вони більш зосереджені на ударі, намагаючись не віддати першість опоненту.
М’який та скромний, професор Канеман не лише заохочував сперечатися з його ідеями. Він навіть заручався допомогою противників і колег для їхнього вдосконалення. Коли його питали, кого можна назвати «батьком» поведінкової економіки, Канеман вказував на професора Університету Чикаго Річарда Талера – молодшого на 11 років від нього науковця, якого Канеман у своїй Нобелівській автобіографії називав другим за значимістю однодумцем після Амоса Тверські.
«Я дідусь поведінкової економіки», – у 2016 році визнав професор Канеман.
Його нове вчення не відразу стало поширеним, аж до конференції 1985 року, яка відбулася в бастіоні традиційної економічної думки – Школі Бізнесу ім. Бута при Чиказькому університеті.
Публічна відомість Канемана була заснована на його книжці 2011 року «Мислення швидке та повільне», яка стала бестселером як серед наукових праць, так і бізнес-видань. Нассім Ніколас Талеб – автор «Чорного лебедя», математичний статист і біржовий трейдер, помістив книжку професора поряд із «Багатством націй» Адама Сміта та «Тлумаченням сновидінь» Зигмунда Фрейда.
Читайте також: Економіка вражень: чому варто прочитати книжку «Мислення швидке і повільне»
Професор Єльської школи управління Шейн Фредерік відмітив, що Канеман «допоміг перетворити економіку на по-справжньому поведінкову науку, радше ніж прості математичні вправи з окреслення логічних наслідків припущень, які часто є хибними».
Зрозумілий письменник
Професор Канеман просував свої ідеї за допомогою приязного стилю письма, використовуючи численні приклади та ілюстрації, які були цікавими й роз’яснювальними як для новачків, так і для професіоналів.
Наприклад, він писав про дослідження, до якого його спонукав Річард Таллер – «ментальний облік». Уявіть, що ви прийшли до театру, де виявили, що загубили квиток або його грошовий еквівалент. Професор дослідив ситуацію і зрозумів, що ті, хто втратив квиток, швидше придбають собі новий якимось коштом, а от ті, хто втратив гроші, найімовірніше, підуть додому.
Талер отримав Нобелівську премію з економіки 2017 року. Канеман 2002-го поділив премію з професором Верноном Смітом з Університету Джорджа Мейсона у Вірджинії. Якби Тверські був живий, премію б Канеман поділив із ним.
Більшість відкриттів професора Канемана базуються на ідеї – яку він не вигадав, а лише структурував і розвинув – про існування двох режимів функціонування мозку: швидкого та інтуїтивного (розумова діяльність, яка притаманна нам від народження, або Система Один), і повільного й аналітичного, що потребує залучення досвіду та вимагає зусиль (Система Два).
Інші науковці персоніфікували ці режими як Екони (раціональні, аналітичні люди) та Гумани (емоційні, імпульсивні та схильні до несвідомих розумових упереджень, а також нерозумної довіри до сумнівних емпіричних правил). Професори Канеман і Тверські називали такі правила «еврістикою». Зокрема це «ефект гало» – спостерігаючи за людиною з однією гарною рисою, спостерігач зважає на інші позитивні риси, яких насправді немає.
«До Канемана та Тверські люди, які міркували над соціальними проблемами та людською поведінкою, вважали, що ми в більшості є раціональними агентами. Вони думали, що люди контролюють найважливіші частини свого мислення. Вони враховували, що люди переважно схильні до максимізації користі, а будь-які відхилення пояснювали тим, що любов або страх вплинули на судження.
А професори Канеман і Тверські сформували інше бачення людської природи. Ми – гравці у грі, яку не розуміємо. Більша частина нашого мислення знаходиться поза контролем свідомості. Наші упередження нерідко змушують нас хотіти поганого. Наші упередження та згадки є вивертливими, особливо коли йдеться про наші розумові стани. Наша воля не є вільною. Ми менше контролюємо себе, аніж вважаємо», – пояснював поведінкову економіку колумніст Times Девід Брукс.
У тіні нацистів
Деніел Канеман народився 5 березня 1934 року в родині литовських євреїв, які емігрували до Франції на початку 1920-х. Після захоплення Франції нацистською Німеччиною Деніел, як і інші євреї, був змушений носити зірку Давида на одязі. Його батько, головний розробник на хімічному заводі, був схоплений і вивезений на залізничну станцію для депортації до концтабору, але потім був звільнений за таємничих обставин. Після цього родина переїхала до Центральної Франції, де переховувалася в переробленому курнику.
Батько Деніела помер незадовго до Дня відкриття другого фронту, у червні 1944 року, і восьмикласник Деніел із сестрою Руфь і матір’ю Рахель були переміщені до британської Палестини.
Він закінчив Єрусалимський університет за спеціальністю «психологія», завершивши курс за два роки. 1954 року, після утворення держави Ізраїль потрапив до лав Армії оборони Ізраїлю в чині молодшого лейтенанту. Роком пізніше, уже як керівник підрозділу, був переведений до психологічної служби, де проводив оцінювальні співбесіди з кандидатами на офіцерські курси.
Здатність служби прогнозувати результати була настільки незадовільною, що Канеман вигадав термін «ілюзія справжності», який пояснював надмірну впевненість однієї людини у слушності суджень іншої. Двома десятиріччями пізніше ця «ілюзія» стане одним із найбільш поширених елементів психологічної літератури.
В Ізраїлі він одружився з Ірою Каан, і незабаром подружжя переїхало до Берклі, до Каліфорнійського університету. Там він здобув ступінь доктора філософії (Ph.D.) з психології. У 1961–1977 роках Канеман викладав психологію в Єврейському університеті, на ті ж часи припало і його розлучення.
У 1978 році Канеман вдруге одружився з британської психологінею Анне Трайсман, яка поділяла його зацікавленість дослідженнями уваги – предмету його інтересу на початкових стадіях формування поведінкової економіки. Вони вдвох очолювали лабораторію та писали спільні роботи. У 2013 році її було нагороджено Національною медаллю за науку від президента Барака Обами. Анне Трайсман пішла з життя 2018 року.
Під час перебування в Ізраїлі Деніел Канеман розробляв навчальний курс для льотних інструкторів ВПС, коли «отримав найбільше задоволення від «євріка!» за усю свою кар’єру», як він згодом напише в автобіографічному есеї для Нобелівського комітету.
Спочатку він наполягав на традиційному підході, що похвала ефективніша за покарання. Проте більш досвідчені колеги вказали йому на помилку:
«Часто я хвалив кадетів-пілотів за чітке виконання льотних маневрів, і назагал вони за наступної спроби показували гірші результати. З іншого боку, я кричав на кадетів за погане виконання – і наступного разу вони поралися краще. Тож не кажіть більше, що схвалення діє, а покарання – ні».
Колеги наполягали та змогли переконати Канемана, що статистично люди можуть бути в чомусь кращими, а в чомусь – гіршими, проте згодом вони регресують до посередніх значень.
Читайте також: Думай головою: як розвинути в собі економічне мислення
«Це була радісна мить, коли я дізнався важливу істину про цей світ. Оскільки ми схильні винагороджувати інших за гарну справу й карати – за погану та оскільки існує регресія до середнього, то створюються такі умови, що статистично нас карають за винагороду інших і винагороджують за їхнє покарання», – згадував Канеман.
Найпродуктивніші роки його співпраці з професором Тверські припали на 1971–1981 роки: «Амос і я поділяли диво спільного володіння гускою, що несе золоті яйця – спільного розуму, який був більшим за наші окремі мізки».
Одним із результатів їхньої співпраці стало відкриття, що надмірна впевненість у поєднанні з оптимізмом є надзвичайно поширеним упередженням, яке змушує людей думати, що війни можна швидко виграти та що будівельні проєкти будуть завершені в межах бюджету. Але професор Канеман і професор Тверські вважали таку упередженість необхідною для функціонування капіталізму.
Північноамериканська кар’єра професора Канемана проходила в Університеті Британської Колумбії та Берклі, після чого він 1993 року осів у Принстонському університеті.
2021-го, у співавторстві з Кассом Санстейном та Олів’є Сібоні, він написав кнжку «Шум: Хибність людських суджень». Вона наводить приклади надзвичайного варіювання людських думок навіть в експертному колі та ілюструє це прикладами з юридичної практики, страхових внесків, медичних діагнозів, бізнес-рішень і численних аспектів життя.
Це варіювання залежить від прогнозованих упереджень – наприклад, якийсь суддя завжди більш суворо карає чорних злочинців – які автори називають «шумом»: менш передбачувані рішення є результатом «небажаної мінливості суджень». В одному з прикладів автори доводять, що лікарі більш схильні призначати онкологічний скрінінг пацієнтам, яких приймають на початку дня, аніж вечірнім відвідувачам.
Книжка, як і інші його доробки, стала продовженням пожиттєвого пошуку професора Канемана відповідей на запитання про те, як працює людський мозок: як ментальні процеси призводять до ухвалення людьми рішень і які судження допомагають їм орієнтуватися в навколишньому світі. Наприкінці життя він визнавав, що в цій галузі ще багато має бути зроблено.
В інтерв'ю за 2021 рік він сказав: «Якби я починав свою кар'єру зараз, я б обирав між штучним інтелектом і нейронауками, бо зараз це – найкращі можливості дослідити людську природу».
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
