Які досвіди можуть виступати альтернативою терапії: інтерв’ю з психотерапевтом
Жанна Адарічева – про спільні інтереси, імерсивний театр та коли він може зашкодити
Імерсивний театр, як форма терапії, може бути цікавим і корисним досвідом для пар, які шукають нові способи покращити свої стосунки. Його переваги – у залученості та співпереживанні, інклюзивності та різноманітності досвіду. Він також може слугувати прологом до терапії.
Як саме працюють такі експерименти та які поведінкові механізми пробуджують? Якщо під час перегляду фільму чи вистави або ж навіть за безпосередньої участі в імерсивній виставі відгукуються схожі проблеми, що далі з цим робити? Куди спрямовувати рефлексію?
Про це і не тільки Mind поспілкувався із психотерапевтом Жанною Адарічевою.
– Чи може імерсивний театр бути використаний як форма терапії?
– Якщо пара приходить на терапію, то всі рекомендації мають бути м’якими й не директивними. Терапевт може порадити щось. А робити чи не робити – уже на розсуд пари. Так само, як це відбувається в імерсивному театрі: ніхто тебе не змушує директивно брати участь.
Тому терапевт у межах сімейної терапії цілком може рекомендувати парі відвідати вистави імерсивного театру – дати таке домашнє завдання. Особливо якщо у пари є запит щодо того, що вони мало що роблять разом, не мають спільних інтересів, тоді це було б дуже доречно.
– Які основні принципи імерсивного театру застосовуються в терапевтичних сесіях?
– Головне те, що людина добровільно приходить у театр і на терапію, за власним свідомим бажанням. Також залученість, але тут є певні розбіжності. Тому що в імерсивному театрі можна просто дивитися і не бути залученим. А от на терапевтичній сесії робота не піде, якщо обидва партнери або один з партнерів буде просто спостерігати і не буде залученим.
– Як імерсивний театр допомагає розкрити емоції?
– Не кожна людина готова до імерсивного театру. Бо будь-який інтерактив може спочатку лякати: особливо тих, хто ніколи не мав подібного досвіду або терапії, а також тих, хто має захисні (і доволі поширені) реакції на кшталт: «Я у це не вірю».
Та якщо людина все ж наважиться прийти на імерсивну виставу, то зазвичай у ній проговорюється багато почуттів та емоцій – і через залучення нашого мозку, дзеркальних нейронів, і через включення тіла, що теж цікаво.
Тут ми говоримо уже не просто про розкриття емоцій, а про розвиток емоційного інтелекту.
Якщо говорити про принципи, то це не має бути щось провокативне чи таке, що шокує, хайп заради хайпу. Адже терапевтичними, як правило, є м’які речі, що показують: «Ось ти, твоє життя». Важливий також момент інклюзивності. Тобто те, що б включало різний досвід, тому що це розширює можливість для кожної людини знайти щось для себе і про себе.
Імерсивний театр може бути прелюдією до терапії, свого роду прологом. Він навряд чи розв'яже глибинні проблеми, але мінімальні – може. Перевагою є те, що піти на виставу набагато легше, ніж записатися на консультацію до психотерапевта. Тут менша міра відповідальності.
Це може дуже непогано спрацювати, якщо проблема дуже свіжа або неглибока.
– Якщо говорити про кризу у стосунках, то в яких випадках можна пробувати альтернативи психотерапії?
– Якщо люди на тій стадії стосунків – навіть у кризі – коли вони готові чути одне одного й робити щось разом, тоді звісно можна пробувати.
Бо коли люди йдуть у терапію, їм уже не до вистав.
Іноді трапляється настільки глибока криза, що партнери не розмовляють одне з одним. Тож така вистава може бути й певною профілактикою, якщо це початок стосунків або це суперсвідомі люди. Це гарна ідея, коли пара має запит на новизну, якісь експерименти.
– Як саме працюють такі експерименти та які поведінкові механізми пробуджують?
– Коли ми чуємо якусь історію, то сприймаємо її на різних рівнях – на рівні мозку, почуттів, емоцій та обов’язково на рівні тіла.
А коли вам з партнером пропонують робити щось разом, включається співпереживання, співдія, співрух. І дуже добре, коли потім є можливість це обговорити, відрефлексувати.
Якщо до цього досвіду поставитися як до певної проактивної методики, це може дуже багато розповісти про стосунки. Про те, як людина бачить для себе взаємини й що відбувається зі стосунками в парі.
Фото з вистави STEREO / uzahvati.
Якщо брати пари, що мають спільні інтереси – навіть не обов’язково театр – наприклад, спільні заняття спортом, захоплення, подорожі, то в таких пар значно краще взаєморозуміння і набагато вища імовірність розв'язання проблем, ніж у тих пар, що не мають спільних інтересів, – які поєднані суто домом, дітьми або роботою. Обов’язки й відповідальність тримають пару, але вони не мають елементів натхнення, цікавості та новизни.
– Коли це може навпаки нашкодити?
– Я не дуже вірю, що, коли в людей відкриті та довірливі відносини, імерсивна вистава могла зруйнувати їх чи нашкодити. Але може бути, що люди прийшли на таку виставу з ідеєю, фантазією чи ілюзією про свої ідеальні стосунки та які вона чудова пара, а під час взаємодії щось відкрилося, що обидвом партнерам дуже не сподобалося.
І тоді імерсивний досвід може провокувати конфлікт чи якусь кризу. Але це питання не до вистави, а до того, що в людей було нереалістичне уявлення про стосунки.
Для співзалежних відносин може бути багато відкриттів.
– Якщо під час перегляду фільму чи вистави або ж навіть за безпосередньої участі в імерсивній виставі відгукуються схожі проблеми, що далі з цим робити? Куди спрямовувати рефлексію?
– Якщо проблеми відгукуються – це гарний знак, що сигналізує про здатність побачити ці проблеми. Якщо це стосується взаємин з іншими, ідеально проговорити. Особливо, якщо ви брали участь разом – дивилися фільм або були на виставі.
Важливе, що ми маємо пам’ятати про терапію та імерсивні досвіди: це не має закінчитися просто якимось імпульсом, натхненням. Ви сходили на виставу, надихнулися... Але далі мають бути якісь дії.
Читайте також: Психотерапевт про стосунки на відстані: «Не всі пари мають бути разом»
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
