Як Україні потрапити до НАТО. Чотири поради від західних військових
Будівництво мосту під час війни як метафора налагодження зв’язків України та Альянсу
Білий дім, час від часу коментуючи шлях, який має пройти Україна, щоб долучитися до НАТО, використовує метафору «будівництва мосту». Метафора насправді гарна, але вона дійсно є більшою за сенс, у якому її застосовують. Так вважає Енн Марі Деллі, політична оглядачка аналітичного центру RAND і запрошений старший науковий працівник Ініціативи трансатлантичної безпеки у профільному Центрі стратегій та безпеки. Пропонуємо адаптований переклад її погляду.
Здавалося б, міст – це образ надії, і саме тому досвідчені політики з Білого дому так активно його використовують. Проте є ще один вимір оцінки цієї метафори – військовий. У цьому розрізі будівництво мосту є одним із найскладніших завдань.
І метафора України, НАТО та наявного наразі розриву між ними набуває додаткового сенсу, адже будівництво мосту під час війни є дуже професійним та комплексним завданням.
Крім того, зведення переправи – це справа небезпечна. Про це у травні 2022 року дізналися росіяни, які невдало намагалися форсувати річку Сіверський Донець. З іншого боку, вигода від успішної реалізації значна. У 1944 році Третя армія генерала Джорджа Паттона змінила перебіг битви при Балджі, перетнувши річку Мозель у Нансі та зруйнувавши оборонну лінію німців.
Як і наведення переправи, вступ України до НАТО є справою ризиковою та вартісною, проте може мати стратегічний успіх. Якщо країни – члени НАТО серйозно поставляться до цього питання, «зведення мосту» перестане бути дипломатичною метафорою, а стане великим проєктом, який потребує планування й залучення ресурсів – та який стане серйозним кроком на шляху побудови повоєнної євроатлантичної системи безпеки.
Дипломатам і політикам, які зібралися на саміт НАТО у Вашингтоні й обговорюють майбутнє України як країни – члена Альянсу, варто скористатися покроковим підходом, який військові застосовують до будівництва переправи.
Крок 1. Пошук альтернативи
Оскільки наведення переправи є по-справжньому складним завданням, гарною опцією є спроба взагалі не робити цього, оминувши водяну перепону.
Так, хтось каже, що Україну не варто запрошувати до НАТО, бо це дуже ризиковано. Однак така думка не враховує того факту, що для НАТО взагалі немає кращих чи гірших варіантів стосовно вступу України, і ризики через відмову в набутті членства в довгостроковій перспективі є значно більшими. Як і у військових операціях, форсування річки – це часто найшвидший та найбільш ефективний шлях до перемоги.
Попри всі ризики будівництва мосту під час бойових дій, військові не нехтують ним, знаючи, що стратегічні можливості, що відкривається перед тими, хто проаналізував, відкинув інші варіанти та побудував, вартують ризиків і труднощів. Також вони знають, що часто пошук обхідного шляху не є можливим. росія нападає на сусідні країни й розмахує ядерною шаблею, проте єдине, чого вона не робить – це не нападає на НАТО. Тож п’ята стаття Уставу НАТО діє. Більше не діє нічого.
Ті, хто виступає проти членства України в НАТО, переконують, що можна обрати «ізраїльську модель» тривалої матеріальної підтримки або завдяки об’єднанню на кшталт «Великої сімки» надавати тривалу фінансову допомогу Україні – задля того, щоб переконати путіна, що той не може виграти.
Проте ізраїльська модель не спрацює, бо Ізраїль має ядерну зброю, на відміну від України. Дійсно ось і все. Україна відмовилася від ядерної зброї 1994 року, коли росія та інші країни пообіцяли поважати її суверенітет і територіальну цілісність. Насправді рішення Швеції та Фінляндії щодо долучення до НАТО – попри те що країни вже є членами Євросоюзу – свідчить про нездатність Статті 42.7 Угоди про Європейський Союз служити гарантією безпеки від російської навали.
Крок 2. Планування та відпрацювання
Коли рішення про зведення мосту ухвалене, наступним важливим кроком стає планування (цікавий матеріал про кейс зведення військовими переправи, PDF формат). Просто підвести людей до краю річки й почати шукати, як її перетнути, – це провал. На початку мають бути розвідані декілька потенційних місць для переправи, оцінено рівень їхньої перспективності залежно від рельєфу місцевості та ваших і супротивника сильних та слабих сторін, а також підготовлено кілька місць для зведення переправи.
Так само існує декілька варіантів долучення України до Північноатлантичного альянсу, але далеко не всі вони гарні. Перший – оголошення про вступ України до НАТО, поки триває війна – теоретично можливий, проте політично майже недосяжний. У цьому разі всі 32 країни-члена мають офіційно погодити розширення Альянсу. Враховуючи, що безпроблемна та забезпечена всім необхідним Швеція рік(!) чекала на згоду членів, горизонт ухвалення рішення стає зрозумілим. У разі ж такого варіанту розширення НАТО має швидко відправити до України війська, щоб гарантувати, що стаття 5 Уставу НАТО – це щось більше, ніж «фігура мовлення».
Другий варіант – включення України до НАТО як частина гарантій припинення вогню та початку мирних перемовин. Тобто, як тільки перемовини починаються, Україна стає 33 країною – членом НАТО. Це, швидше, не спрацює через росію, яка радше піде на подальше ведення бойових дій, ніж на перемовини як синонім членства Україні в НАТО.
Третім варіантом є збір поміж країн НАТО критичної маси охочих гарантувати суверенітет і територіальну цілісність Україні після припинення вогню – шляхом відправлення до країни своїх військовослужбовців. Цей варіант дає Україні чіткі гарантії безпеки, паралельно лишаючи час на переконування країн НАТО, які сумніваються.
Доки майбутнє України не є визначеним, як і часові рамки вступу до Альянсу, організація має – під керівництвом нового генерального секретаря, який є великим прихильником планування – розробити план досягнення одностайності вступу з боку членів, а також визначити, як, де та коли військові НАТО гарантуватимуть суверенітет і територіальну цілісність України. Обидва ці завдання є неминучими, незалежно від варіанту, що буде обраний.
Крок 3. Підготувати поле бою
У бойових умовах командир не буде вишиковувати весь транспорт в єдину колону та спрямовувати її на місце початку зведення переправи. Це буде самогубством. Спочатку – планування, відпрацювання, підготовка сил і підготовча кампанія для створення вигідних передумов. Так само просто пообіцяти Україні міст до НАТО рівносильно створенню умов, у яких після підписання Бухарестського меморандуму країна вже перебувала у 2008 році, та запрошенню для росії подвоїти зусилля з метою знищення українського суверенітету раніше вступу країни до НАТО.
Для Альянсу це означатиме початок збору голосів на підтримку вступу України. Дипломати мають розуміти, хто підтримує цей процес і на яких умовах. Для тих, чия позиція зараз «ніколи» або «поки не скінчиться війна», доведеться знаходити більш креативні рішення – їх доведеться обговорювати, шукати компроміси, погоджувати та фіналізувати – іноді за зачиненими дверима. Це не має бути разова акція; йдеться про кампанію з підготовки поля для вступу України до НАТО.
Незалежно від того, скінчиться ця війна на кордонах України 1991 року чи країна втратить якісь території, в Україні доведеться якийсь час тримати війська НАТО, які будуть потрібні для надання країні часу, простору й можливостей побудувати свій міст до Альянсу. Цей контингент має складатися зі збройних сил ключових союзників – в ідеалі, трьох ядерних країн НАТО (Велика Британія, Франція та США) – і мати на меті гарантувати погоджені кордони країни-претендента, навіть якщо на неї ще не повністю розповсюджується дія п'ятої статті. Так раніше війська НАТО були розташовані в Західній Німеччині й мали на меті стримувати війська СРСР ще до того, як країна стала членом Альянсу.
Командирування цих сил до України в короткий термін після початку перемовин чи припинення вогню буде складним політичним і логістичним завданням. Тому НАТО має розпочати облаштовувати театр дій для цих операцій, взявши на себе зобов’язання збивати над Україною російські ракети та дрони на їхньому шляху в напрямку території країн Альянсу, потроху направляючи до України невелику кількість персоналу НАТО для навчання українців, почавши перемовини з Туреччиною щодо проходу кораблів НАТО до Чорного моря задля захисту цивільного мореплавства.
Крок 4. Реалізація
Зведення переправи – велика операція. В американській армії вона планується на рівні корпусу (дві-п'ять дивізій, тобто складом 20–45 тис. військових. – Mind) і передбачає залучення Військово-повітряних сил, Космічних сил та кібервійськ, які надаватимуть критичну підтримку. Вона складна, ризикована й вартісна, проте може в разі успіху привести до стратегічних проривів.
Саме через те, що ця операція є ризикованою, її командувач має попередньо оцінити всі можливі ризики, мінімізувати ті ризики, що можливо, без шкоди для результату місії та визнати, що абсолютно всі ризики мінімізувати неможливо. Це все – важливі етапи, адже в момент початку робіт і зведення переправи командувач має бути цілком залученим у реалізацію та задіяти всі доступні сили задля одержання успішного результату. Півміра в реалізації цієї операції призведе до провалу.
Якщо НАТО серйозно налаштовано на вступ України до лав організації – а має бути саме так, воно має чітко усвідомлювати усю мапу ризиків. Має бути створений конкретний покроковий план, а не бюрократична відписка. План має бути частиною та підтримкою більш широкої стратегії. Що важливіше, план має передбачати досягнення успіху. Менш амбіційні плани призведуть до невдачі.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
