Нобелівська історія – 2024: чим саме відзначилися «рок-зірки інституціоналізму» Дарон Аджемоґлу, Саймон Джонсон і Джеймс Робінсон
І як їхні наукові праці пояснюють «секрет» розквіту чи зубожіння окремих держав
Премія Ріксбанку Швеції пам'яті Альфреда Нобеля з економіки 2024 року присуджена трьом вченим-інституціоналістам, які не тільки пізнали секрети успіху та занепаду націй, а зуміли надзвичайно широко популяризувати свої висновки серед масового читача. Дарон Аджемоґлу, Саймон Джонсон і Джеймс Робінсон відзначені нобелівським комітетом «за дослідження формування інституцій та їхнього впливу на добробут». У чому саме полягає суспільна вага їхнього доробку, розбирався Mind.
Цьогорічні лауреати, попри відносно молодий вік як для претендентів на економічну премію імені Нобеля, уже більше десятка років очолювали ренкінги найбільш імовірних переможців. Усе пояснюється поєднанням бездоганних наукових біографій та афіліацій з успішною промоцією авторами своїх ідей через науково-популярні книги, які стали відомі далеко за межами економічної спільноти, викликаючи бурхливі дискусії всюди – від інтернет-пабліків до найвищих владних кабінетів провідних країн світу.
Тепер детальніше розглянемо внесок кожного у становлення економічної теорії ХХІ сторіччя.
Дарон Аджемоґлу: популяризатор інституційної економіки
Аджемоґлу – видатний економіст турецько-вірменського походження, який зробив значний внесок у розвиток сучасної економічної теорії, особливо в галузі інституційної економіки. Після навчання в стамбульському ліцеї, здобув вищу освіту у Великій Британії, захистивши докторську дисертацію в Лондонській школі економіки (LSE) у 1992 році. Пізніше працював у США, де і донині обіймає посаду професора економіки в Массачусетському технологічному інституті (MIT).
У центрі уваги більшості його досліджень – вплив політичних та економічних інституцій на розвиток країн. Аджемоґлу прискіпливо вивчав, чому деякі країни стають багатими та успішними, а інші залишаються в бідності. Результатом узагальнення та поширення ідей його попередніх теоретичних та емпіричних робіт стали науково-популярні книги, написані у співавторстві з Джеймсом Робінсоном: «Чому нації занепадають» («Why Nations Fail», 2012) та «Вузький коридор» («Narrow Corridor», 2019), а також «Сила і прогрес» («Power and Progress», 2023) у співавторстві з Саймоном Джонсоном.
Саймон Джонсон: практик інституційної розбудови фінансових систем
Джонсон – відомий науковець британського походження, експерт у галузі міжнародної економіки та фінансів. Вчений-економіст має значний вплив на мейнстримні дослідження економічної політики, фінансових криз та інституційних реформ. Як і його співавтор Дарон Аджемоґлу, він нині є професором у MIT.
Маючи досвід роботи головним економістом Міжнародного валютного фонду (МВФ) у часи глобальної фінансової кризи 2007-2008 рр., Джонсон спеціалізується на прикладних дослідженнях фінансових систем, причин економічних криз, міжнародної економіки та ролі інституцій у довгостроковому економічному розвитку. Він також досліджує питання корупції та її впливу на економічний прогрес.
Джеймс Робінсон: фахівець з політичної економії
Робінсон – відомий широкому загалу як співавтор основних «хітів» з Аджемоґлу, є одним із провідних дослідників світу у сфері політичної економії з Університету Чикаго. Його наукові праці справили великий вплив на розуміння того, як інституційні чинники формують траєкторію розвитку країн.
Предмет досліджень Робінсона фокусується на регіонах Субсахарської Африки та Латинської Америки, де він не лише вивчає роль державних інститутів у процесі економічного розвитку та стабільності, а й бере активну участь у міжнародній співпраці з університетами Нігерії, Ботсвани, Болівії, Колумбії, Чилі тощо.
Три бестселери інституціоналізму: вузьким коридором від занепаду до прогресу
Науково-популярні книги трьох цьогорічних лауреатів зробили економістів настільки відомими широкій публіці, що соціальні мережі з перших хвилин оголошення імен призерів 2024 року переповнились шквалом вітань, коментарів, ремарок і навіть критики.
Остання надходила переважно з боку людей, які читали «наукпопівські» бестселери, глибоко не ознайомившись із десятками теоретичних та економетричних статей лауреатів, за результатами яких і були написані ці «адаптовані переклади» для громадськості.
Закиди стосувались схильності до «пережовування» одних і тих же ідей на десятках історичних прикладів, бажання отримати від авторів готовий рецепт успіху націй, а також не погодження з частиною висновків.
Водночас така посилена увага і небайдужість з боку суспільства є лише додатковим підтвердженням потужності ідей та меседжів, які вдалося успішно донести мільйонам читачів Дарону Аджемоґлу, Саймону Джонсону і Джеймсові Робінсону. Присудження премії імені Альфреда Нобеля цим авторам – гарний привід принаймні економістам більш детально ознайомитись із їхніми науковими статтями та технічно-орієнтованими працями. Та спочатку все ж скажемо кілька слів про книги та їхні ключові ідеї.
Перший і найвидатніший бестселер «Чому нації занепадають» мав у своїй основі масштабний природний експеримент в історії людства, яким Аджемоґлу називає період європейської колонізації нових заморських земель у 16-18 століттях. Адже у кожній із новостворених колоній оформлювався специфічний набір правил гри, формального та неформального характеру, які економісти називають інститутами. Як саме ці новосформовані інститути визначили подальше економічне зростання націй та регіонів і стало предметом досліджень лауреатів, що мали надзвичайно важливе значення для пошуку рецептів росту і для країн сьогодення.
Теоретична рамка досліджень Дарона Аджемоґлу та Джеймсові Робінсону базується на матриці з чотирьох типів можливих інститутів чи правил суспільної гри:
- екстрактивні економічні інститути: дефіцит верховенства права та правопорядку, незахищені права власності, високі бар’єри для входу на ринок та надмірна регуляція бізнесу внаслідок захоплення монопольної економічної влади крупними суб’єктами господарювання чи регуляторами;
- екстрактивні політичні інститути: авторитаризм, що прямує до абсолютизму, коли політичні інституції концентрують необмежену владу в руках невеликої за чисельністю еліти, без жодних обмежень, систем стримувань і противаг, та без дієвого верховенства права;
- інклюзивні економічні інститути: забезпечені права власності, правопорядок, розвиток ринків і державної підтримки шляхом публічних послуг і рамкових регуляцій для бізнесу, вільний доступ до ринку новим гравцям, доступність освіти та вільний вибір кар’єрних можливостей для більшості громадян країни;
- інклюзивні політичні інститути: забезпечення широкої громадської участі в управлінні країною (плюралізм), можливість суспільства встановлювати обмеження та противаги на демократично обраних політиків, верховенство права.
Основні результати досліджень авторів полягали у тому, що інклюзивні інститути здатні створювати потужні драйвери стійкого довгострокового економічного зростання шляхом сприяння інвестиціям, посилення потужності ринків та широкої участі більшості в економічному житті. Ключовою характеристикою зростання в умовах домінування інклюзивних інститутів є інвестиції в технології та постійне креативне руйнування.
Головна теза, яку доводять автори у книзі – це вища ймовірність і краща стійкість економічного зростання саме в умовах інклюзивних інститутів, а не екстрактивних. Як приклад наводять економічні успіхи розвитку північноамериканських колоній, з яких з’явилися США та Канада, у порівнянні з країнами Латинської Америки, де панували екстрактивні інститути іспанців та португальців. При цьому автори цілком допускають короткостроковий успіх екстрактивних економік, втім доводять, що він не може бути довготривалим у історичному вимірі, а тим паче не здатний принести добробут для більшості членів суспільства.
Друга книга «Вузький коридор» Дарона Аджемоґлу та Джеймса Робінсона досліджує, чому одні країни досягають свободи та процвітання, а інші залишаються в стані перманентної економічної депресії або пригальмованого розвитку. Основна ідея книги полягає в тому, що для досягнення свободи суспільства мають перебувати у «вузькому коридорі», де держава та суспільство перебувають у балансі.
Якщо держава занадто сильна, вона може стати авторитарною, а якщо суспільство занадто слабке – воно не зможе контролювати владу. В цьому контексті автори заперечують ефективність простої ліберальної моделі держави: на їхню думку надто обмежена в повноваженнях влада також не здатна забезпечити свободу громадянам. Відтак «вузький коридор» – це омріяна золота середина між паралельним нарощенням потужності влади та спроможності громадянського суспільства.
Другий ключовий момент книги полягає в тому, що цей «вузький коридор» не є статичним або універсальним шляхом. У різних країнах світу виникають різні конфігурації влади та суспільства, залежно від їхньої історії, культури та інституцій. Книга пояснює, що прогрес до свободи і добробуту завжди є нестабільним процесом, який потребує постійної взаємодії між інституціями та громадянами. У ній розлого аналізуються історичні приклади з різних епох і регіонів, щоб показати, як деякі суспільства змогли зберегти цей баланс для сталого розвитку, тоді як інші зазнали краху або занепаду.
Третя книга «Power and Progress» Дарона Аджемоґлу та Саймона Джонсона присвячена розв’язанню історичного вузла взаємовпливів політики, економіки та технологічного прогресу впродовж останнього тисячоліття.
На думку авторів, технології здатні принести всезагальне процвітання лише у тому випадку, коли підкріплені демократичними цінностями, правами та верховенством закону. Технології, хоч і є потужними драйверами прогресу, втім при гегемонії екстрактивних інституцій упродовж віків часто винагороджували багатством лише невеликий прошарок еліти, тоді як більшість населення могло перебувати у злиднях.
Науковці попереджають про те, що сучасний стрімкий розвиток цифрових технологій та штучного інтелекту можуть негативно впливати на демократію та зайнятість, особливо якщо через інертність суспільства та успіхи популізму ключові рішення залишаться в руках кількох зарозумілих техно-лідерів.
Читайте також: Нобелівська історія – 2023: що собою являє насправді «гендерна економіка» від Клаудії Голдін
Наукові статті лауреатів: глибинна суть за лаштунками хайпу
Численні наукові дослідження лауреатів, лише частина результатів яких опубліковані у трьох відомих бестселерах, значно розширили розуміння того, чому в одних країнах, а не в інших, виникають інституції, що сприяють економічному зростанню. Їхні наукові статті дали значно глибше пояснення того, чому нерівність у доходах різних країн лише поглиблюється з часом, а не долається попри усі очікування.
Науковий внесок Аджемоґлу, Джонсона і Робінсона можна поділити на два аспекти. По-перше, вони досягли значних успіхів у методологічно складному завданні кількісного емпіричного вимірювання ролі інститутів у забезпеченні економічного добробуту. По-друге, їхні теоретичні дослідження помітно просунули розуміння того, як і чому відбуваються зміни в політичних інституціях. Ці роботи пропонують не лише конкретні відповіді, а й нові підходи до аналізу.
До прикладу, стандартними відповідями попередників на питання про те, чому владні еліти відмовилися від жорсткого екстрактивного контролю над економічними та політичними інститутами, була втілена в абсолютно окремих теоріях модернізації, лідерства та соціальних рушійних сил. Гіпотеза модернізації пояснювала демократизацію соціально-економічним розвитком, гіпотеза лідерства – уміннями, усвідомленими діями та стратегічними рішеннями політичних еліт, а гіпотеза соціальних рушійних сил – демократичною опозицією мас.
Аджемоґлу та Робінсон інтегрували ці три традиції, визначивши структурні умови (такі як економічна криза), пов'язавши їх з перевагами над інституціями та соціальними силами (такими як загроза революції), а також визначивши умови, за яких стратегічні еліти вирішили провести реформи (наприклад, розширення виборчого права). Такий системний і міждисциплінарний підхід – це одна з причин, чому їхній підхід став таким впливовим у світі.
Інший великий теоретичний внесок лауреатів полягав у моделюванні інституційного вибору в динамічних моделях з соціальним конфліктом, періодичними загрозами та проблемами прихильності. Хоча Аджемоґлу і Робінсон не були першими, хто проаналізував проблеми зобов'язань, вони зробили це в нових умовах. У своїх подальших дослідженнях вони розширили свою базову теоретичну базу і змогли дати нові відповіді на питання інституційного розвитку.
Наприклад, до того, як Аджемоґлу та Робінсон розпочали свою програму теоретичних досліджень, стандартні пояснення того, чому правлячі еліти здійснюють неефективну політику, наприклад, блокуючи соціально ефективні технології, спиралися на асиметричну інформацію та переговори. Тоді як Аджемоґлу та Робінсон побудували свою аргументацію на альтернативних витратах, вікнах можливостей, проблемах зобов'язань та бажанні зберегти політичну владу. Теоретичний напрям нових інституціональних досліджень, започаткований лауреатами породив великий масив нової теоретичної та емпіричної літератури.
Читайте також: Нобелівська історія-2022: дослідники банків і фінансових криз
У чому полягає практична значущість робіт лауреатів
Усі троє лауреатів у своїх роботах розширили розуміння розвитку економічних та політичних інституцій і їхнього впливу на довгостроковий добробут країн. Основні праці науковців надають інструментарій для політиків, економістів і реформаторів, щоб краще зрозуміти, які інституції сприяють розвитку, а які ведуть до застою та занепаду.
Їхні дослідження показують, що економічний успіх залежить не лише від природних ресурсів чи географічних переваг, а в першу чергу від інклюзивних політичних інституцій, які гарантують верховенство права, права власності та громадську участь в ухваленні рішень.
З практичної точки зору, ці роботи можуть бути використані для розробки політичних і економічних реформ у країнах, які прагнуть побудувати ефективні інституції для сталого розвитку. Наприклад, їхні ідеї можуть бути корисними при аналізі проблеми корупції, нерівності або авторитаризму. Важливим є також акцент на необхідності встановлення балансу між сильною державою і активним суспільством – концепція, яку вже зараз намагаються адаптувати для розв’язання конфліктів між центральною владою та регіональними інтересами в різних країнах.
Варто особливо відзначити, що усіх лауреатів 2024 року можна вважати великими друзями України в боротьбі проти російської агресії та консолідації академічної спільноти навколо допомоги нашій державі. Науковці приїздили в Україну на запрошення колег.
Дарон Аджемоґлу публічно відзначав силу українського суспільства і шанс, який воно дає для росту. Саймон Джонсон активно обстоював ідею ембарго або хоча б «цінової стелі» на російську нафту, а також тезу про те, що «для перемоги демократії потрібна Україна». Джеймс Робінсон, консультуючи попередні каденції українських урядів, підкреслював важливість боротьби з корупцією та впровадження системи прозорих публічних закупівель, «що дозволяє підштовхнути суспільство у правильному напрямку».
У якості підсумку варто зазначити, що Дарон Аджемоґлу, Саймон Джонсон і Джеймс Робінсон провели серію новаторських досліджень у сфері інституціоналізму, які об’ємно розкрили основні чинники, що впливають на довгостроковий економічний добробут країн. Їхні емпіричні результати підкреслюють ключову роль політичних та економічних інституцій в економічному розвитку на прикладі періоду колонізації.
Теоретичні висновки науковців допомогли краще зрозуміти, чому реформа екстрактивних інститутів настільки складною, і окреслили умови, за яких такі реформи можуть бути здійснені. Їхня робота мала значний вплив на подальші дослідження в галузі економіки та політології. Вчені довели, що розвиток демократії та інклюзивних інститутів є важливим кроком до стійкого економічного зростання.
Досьє лауреатів
Дарон Аджемоґлу
Народився 1967 року в Стамбулі (Туреччина). Навчався в Йоркському університеті (Велика Британія). Науковий ступінь здобув у Лондонській школі економіки (LSE). Лауреат медалі Джона Бейтса Кларка. У 2014 входив до Експертної ради при Міністерстві економіки України. Є членом Національної академії наук США, Американської академії мистецтв і наук, Економетричного товариства, Європейської економічної асоціації та інших наукових товариств. Теперішня афіліація – професор Массачусетського інституту технологій (МІТ).
Сфери наукових досліджень: макроекономіка, політична економія, економіка праці, економіка розвитку, економічна теорія.
Сторінка нобелівського лауреата
Саймон Джонсон
Народився 1963 року в Шеффілді (Велика Британія). Навчався в університетах Оксфорда та Манчестера. Здобув науковий ступінь PhD в Массачусетському технологічному інституті у 1989 році. Раніше Джонсон був старшим науковим співробітником Інституту міжнародної економіки Петерсона у Вашингтоні, співзасновником BaselineScenario.com, членом Групи економічних радників Бюджетного управління Конгресу США, а також членом Консультативного комітету з системного врегулювання Федеральної корпорації страхування депозитів. У 2007-08 роках він був головним економістом Міжнародного валютного фонду, а зараз є співголовою Ради з системних ризиків Інституту CFA. У лютому 2021 року Джонсон увійшов до ради директорів іпотечної агенції Fannie Mae. Нині працює професором глобальної економіки та менеджменту Массачусетського інституту технологій (МІТ).
Сфери наукових досліджень: глобальна економіка, поведінкові та політичні науки, економічне зростання, підприємництво, економіка технологічного прогресу.
Сторінка нобелівського лауреата
Джеймс Робінсон
Народився 1960 року в Великій Британії. Навчався в Лондонській школі економіки (LSE) та Університеті Ворвіка, після чого здобув науковий ступінь PhD в Єльському університеті. Викладав у Гарварді, Берклі, Університеті Південної Каліфорнії та Університеті Мельбурну. Нині працює професором досліджень глобальних конфліктів Університету Чикаґо.
Сфери наукових досліджень: політичний та економічний розвиток, політична економія та порівняльна політика, взаємозв'язок між політичною владою та інституціями і добробутом.
Сторінка нобелівського лауреата
Сторінка нобелівського комітету
Вчені про лауреатів: Юрій Д’яченко, Андрій Длігач, Віктор Козюк, Ян Теорелль
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
