Заступник голови правління Банку «Південний»: «Податок 50% на прибуток банків знекровлює інвестиційний ресурс для економіки»

На тлі загальної стриманої динаміки української економіки, корпоративне кредитування в Україні продовжує активно зростати. За підсумками 2025 року чистий приріст бізнес-кредитів у банківській системі сягнув майже 40%, а за травень 2026 року зростання корпоративного портфеля становило 30% у річному вимірі.

Ця тенденція свідчить про поступове відновлення інвестиційної активності бізнесу навіть в умовах війни, а банки повертаються до своєї базової ролі – замість розміщення вільної ліквідності в держоблігаціях і сертифікатах НБУ нарощують фінансування реального сектору економіки.

При цьому структура попиту на кредити також змінюється: бізнес дедалі частіше залучає кредити не лише для поповнення обігових коштів, а й для модернізації виробництва, розширення потужностей, розвитку енергонезалежності та реалізації інвестиційних проєктів.

Чому «Південний» робить ставку на підтримку середнього бізнесу, завдяки чому зростає інвесткредитування, як воєнні ризики впливають на рішення про видачу кредитів і яких стимулів не вистачає для подальшого розвитку кредитування, розповів Андрій Букін, заступник голови правління банку «Південний» у межах спецпроєкту Mind «Бізнес і банки: діло кредиту».

Про причини зростання ринку

– Уже майже півтора року спостерігається стабільне зростання обсягів кредитування корпоративних позичальників. Які фактори забезпечують таку динаміку фінансування реального сектору?

– За різними оцінками, чисте зростання ринку корпоративних кредитів за 2025 рік сягнуло 35–40%. Для порівняння: у 2024 році зростання становило лише 2–5%. Кредитний портфель банку «Південний» за ці два роки збільшився майже на 100%, тобто зростав приблизно на 40% щороку.

Зауважу, що багато керівників банків самі не до кінця розуміють: як так, економіка загалом не демонструє бурхливого зростання, а портфель корпоративних кредитів так стрімко збільшується?

Насправді все досить прагматично. З одного боку, які джерела для заробітку є у банків? Це розміщення надлишкової ліквідності в казначейські інструменти (ОВДП чи депозитні сертифікати) або кредитування економіки. Ми для себе ще 2024 року визначили, що не хочемо тримати більшу частку активів у цінних паперах. Наша мета – кредитувати реальний сектор, нарощувати клієнтську базу та займатися класичним банківським бізнесом.

Решта учасників ринку, як я припускаю, дійшли такого самого висновку, але трохи пізніше. Вони теж перенаправили ліквідність із цінних паперів у кредитування. Крім того, банкіри чудово розуміють, що економіку України необхідно підтримувати, і готові брати на себе частину ризиків. Це заклало основу зростання у 2025 році, і цього року ринок також покаже позитивну динаміку корпоративного сегмента.

– Які види бізнесу й галузі економіки найактивніше залучають позики та які клієнти переважають серед нових позичальників вашого банку?

– Основними споживачами корпоративних кредитів залишаються компанії великого та середнього бізнесу. Я не став би виділяти якийсь один сегмент як такий, що домінує, – попит високий скрізь. А далі все залежить від банку, від того, з якими позичальниками він вважає за краще працювати і які ризики він готовий приймати.

При цьому є низка банків, і «Південний» серед них, які свідомо фокусуються на середньому сегменті, що є набагато складнішим завданням. Наприклад, щоб наростити портфель на 10–15 млрд грн за рік, деяким банкам достатньо закрити 3–4 великі угоди з держкомпаніями чи великими корпораціями.

Банк «Південний» отримав ті самі 10 млрд грн чистого приросту кредитного портфеля, але залучивши 100 нових клієнтів із сегмента середнього бізнесу. Це зовсім інший рівень операційного навантаження, який вимагає швидкої реакції на потреби ринку та гнучкості. Але ми вважаємо таку стратегію більш правильною з огляду на довгострокову стабільність банку.

Щодо нашої галузевої спеціалізації, ми зростаємо максимально збалансовано завдяки ключовим секторам економіки – це АПК, переробка, виробництво, промисловість, логістика та торгівля.

– А які інструменти фінансування експорту зараз реально працюють? І чи з'являються нові продукти з фокусом на експортну складову бізнесу?

– Винайти у програмах просування експорту щось принципово нове складно. Але що справді стало важливим чинником – це підтримка експортних кредитних програм із боку Експортно-кредитного агентства (ЕКА). Ми прагнемо розвивати  цю співпрацю. Подібні інструменти, напевно, ключовий драйвер розвитку експортного кредитування як для нашого банку, так і для всього ринку.

Про прискорення інвестиційного кредитування

– За даними Національного банку, у 2025 році темпи зростання виданих кредитів строком від 3 років майже вдвічі перевищили приріст кредитів строком до 3 років. Що мотивує власників бізнесу вкладати кошти в основні фонди зараз?

– Такі темпи зростання інвесткредитування – чудовий сигнал. Це свідчить про те, що бізнес готовий вкладатися в розширення потужностей, модернізацію основних фондів і свій подальший розвиток.

Головний каталізатор такого процесу – це обмеження на виведення капіталу за кордон, які запровадив НБУ після початку повномасштабної війни. Я вважаю це рішення правильним і стратегічно виваженим, оскільки гроші залишаються всередині країни. Але бізнес розуміє, що його ресурси схильні до впливу інфляції і хоче їх захистити. Водночас легально конвертувати гривневі кошти в іноземну валюту та потім її вивести неможливо. Єдиний розумний шлях для власника, який вірить у свою справу, – інвестувати у виробництво й активи.

А оскільки масштабні інвестиції майже завжди вимагають більше коштів, ніж є у компаній у конкретний момент, бізнес іде до банків, які зі свого боку підтримують такі проєкти. У банку «Південний», до речі, частка інвестиційних кредитів у портфелі за останні кілька років зросла вдвічі – з 15% до 30%. Ми дуже пишаємося таким результатом. Так, це складні, але дуже потрібні кредити для нашої країни та економіки.

– А коли йдеться про інвесткредити, який усе-таки строк фінансування мається на увазі? За статистикою, частка довгострокових позик (5 років і більше) у системі досі на рівні близько 13%.

– Поділ на три, п’ять років досить умовний. Як правило, кредити до 3 років призначені для фінансування оборотного капіталу, а всі позики, строк яких перевищує 3 роки, – це саме інвестиційні кредити.

Водночас кредити на поповнення оборотних коштів часто мають лише формальний строк у 3 роки, хоча де-факто вони є річними і вимагають регулярного перегляду. Взагалі більшість комерційних банків сьогодні обмежують свій інвестиційний апетит межами в 3–4 роки, рідше – до 5 років і більше. Але це все одно гарний показник для поточних умов.

– До речі, багато учасників ринку дотримуються думки, що попит на інвесткредити є тільки у великого бізнесу, а для МСБ таке навантаження непосильне.

– Не можу із цим погодитись. Інвестувати хочуть абсолютно всі. Просто у великого бізнесу ширші можливості: більше грошей, сформовані профільні фінансові департаменти, які здатні скласти бездоганний бізнес-план, прорахувати інвестпроєкт та презентувати його банку.

І в цьому контексті я знову хочу навести наш приклад. Так, ми працюємо з великим бізнесом, але акцент робимо на підтримці середнього бізнесу. І наше зростання кредитного портфеля на 35% у 2026 році забезпечене значною мірою саме інвестиційними кредитами. Тобто із 10 млрд грн загального приросту портфеля за 2025 рік близько 3 млрд грн забезпечили позики саме з інвестиційною складовою.

Про баланси між ринковими та пільговими кредитами

– Чи можна говорити про зростання реального попиту на ринкові кредити з боку бізнесу та збільшення їхньої частки в загальному кредитному портфелі банків? Особливо, якщо порівнювати з такою програмою, як «5-7-9%».

– Програма «5-7-9%» – суперпопулярний і дуже правильний інструмент, який останнім часом сильно змінився. Стартувавши як відповідь на кризу COVID-19, з початком повномасштабного вторгнення програма стала ключовою опорою для бізнесу, і попит на неї стабільно високий.

Частка кредитів «5-7-9%» у гривневому портфелі банківської системи становить близько 25–30%. У банку «Південний» цей показник зафіксовано якраз на рівні верхнього порогу – близько 30%. Ми серед найактивніших учасників програми й ніколи не відмовляємо клієнту в переході на пільгові умови, якщо його бізнес повністю відповідає всім критеріям та обмеженням.

Чи зростає попит на звичайні ринкові кредити? Безперечно. Уряд і Нацбанк дуже вчасно запровадили обмежувачі для «5-7-9%». По-перше, програму повністю відрізали від великого бізнесу через ліміти виторгу. По-друге, жорстко звузили цільове використання коштів: зараз на суттєві суми можуть розраховувати переважно агровиробники та переробна промисловість – тобто ті, хто створює додану вартість.

– Чи буде, на вашу думку, скорочуватися частка програми «5-7-9%» у майбутньому?

– Попри запроваджені обмеження, частка програми «5-7-9%» у загальному кредитному портфелі залишається відносно стабільною. Кардинального падіння обсягів не відбудеться, але буде якісна трансформація. Поступово завершується життєвий цикл «старих» трирічних кредитів, виданих, наприклад, торговим компаніям, які більше не відповідають оновленим критеріям «5-7-9%». У цьому сегменті обсяги очікувано просядуть.

Але одночасно із цим зростає попит на пільгове фінансування з боку пріоритетних галузей, що є компенсаторним фактором, який утримує загальний баланс програми за допомогою перетікання ресурсів в інші сектори економіки.

Про галузеві пріоритети та вимоги банків

– Які саме проєкти зараз фінансує бізнес за рахунок інвестиційних кредитів?

– Якщо говорити про банк «Південний», то наші інвестиційні кредити йдуть на придбання обладнання, реконструкцію виробництва, розширення земельного банку (для аграріїв), а також на внутрішні (локальні) M&A-угоди.

Тобто це підтримка промисловості, АПК, логістики та виробничого девелопменту. Що важливо, наш комерційний інтерес тут збігається з державним: такі кредити сприяють розширенню бізнесу, створенню робочих місць, виведенню нових продуктів на ринок і зростанню ВВП загалом.

– А як щодо проєктів з енергоефективності та розподіленої генерації? Адже цей напрям дуже затребуваний у нинішніх умовах.

– Справді, дуже багато компаній вкладаються в забезпечення своєї енергонезалежності. І ми з великим ентузіазмом заходимо в такі проєкти. 

Насамперед це фінансування когенераційних установок і дахових сонячних електростанцій (СЕС) для виробничих потреб. Там зрозуміла економіка й висока окупність. Крім того, у нас є чимало партнерських програм із постачальниками обладнання, що дає можливість клієнту отримати знижену відсоткову ставку та пройти всі бюрократичні етапи узгодження проєкту за спрощеною схемою.

– Як змінюються вимоги банків до позичальників і підходи при розгляді кредитних заявок?

– Сьогодні юридичній особі із сегмента великого чи середнього бізнесу отримати кредит в Україні об'єктивно простіше, ніж до війни. Конкуренція за позичальників значно посилилася, що стало стимулом для банків оптимізувати свої процедури та доопрацьовувати кредитні політики. З'явилися скорингові моделі, продукти спрощеного аналізу й ухвалення рішень. Усі учасники ринку нарешті усвідомили, що для клієнта є критично важливою швидкість. Тому на перший план вийшли параметри time to yes і time to money, тобто час схвалення заявки та оперативність видачі кредиту.

Чи змінилися підходи до оцінки позичальників з погляду ризик-менеджменту? Ні, базові критерії аналізу фінансового стану ніхто не скасовував – це основа формування якісного кредитного портфеля та мінімізації дефолтів.

– З яких причин найчастіше банки відмовляють у видачі кредитів?

– Ключова причина – непрозорість бізнесу. Якщо компанія не має зрозумілої звітності, приховує грошові потоки чи структуру власності, її шанси на отримання фінансування близькі до нуля.

Банк у таких випадках має виступати в ролі кваліфікованого «сімейного лікаря». Ми саме так себе позиціюємо та намагаємося вести з клієнтами довірчий діалог, пояснюючи їм: «Ось цей обсяг боргу для вас безпечний, а ось така сума – це вже занадто». При цьому ми попереджаємо, які є ризики і чим вони загрожують.

– А що робить банк у випадках, коли бізнес позичальника – у прифронтовому регіоні?

– Якщо компанія розташована, умовно, на Сумщині за 30 км від кордону, де йдуть активні бойові дії, такий кейс кредитор, звісно, розглядатиме з урахуванням усіх військових ризиків. Усі розуміють підвищену ймовірність пошкоджень, можливу вимушену релокацію тощо. Тут, дійсно, підвищенні ризики, і тому кредитування у прифронтових регіонах розвивається дуже повільно.

Інше питання, якщо звертається власник бізнесу, який планує проводити релокацію до безпечного регіону. Саме таких позичальників банки намагаються підтримувати та опрацьовують з ними варіанти фінансування.

– Інакше кажучи, компанії, бізнес яких потрапляє у зону підвищеного впливу воєнних ризиків, не мають доступу до кредитів?

– Варіант для таких позичальників лише один: використання всіх доступних інструментів страхування ризиків і використання держгарантій. Але проблема в тому, що такі інструменти наразі в Україні не дуже розвинені, унаслідок чого банки не можуть широко їх застосовувати. Це доволі дорого, і страхові компанії встановлюють досить жорсткі ліміти за сумами. Так, є ЕКА зі своїми страховими продуктами, але там також чимало обмежень.

Як вчинити в такому разі? Шукати альтернативи, наприклад, через диверсифікацію заставного майна та роботу з дебіторською заборгованістю. Тобто завдання банку – спробувати допомогти та показати власнику інструменти нівелювання ризику, які він сам часто не бачить.

Про проблемні кредити та стимули

– Уже понад рік спостерігається стійке скорочення частки проблемних кредитів (NPL) у банківській системі. З чим це пов'язано?

– До початку повномасштабного вторгнення у 2022 році середній показник непрацюючих кредитів у системі становив близько 30%, а зараз він опустився до 15%, у деяких сегментах навіть нижче. Щодо Банку «Південний», то на початок року наша частка NPL становила 2,5%, що є одним із найнижчих показників на ринку.

Чому NPL скорочується, хоча це й здається парадоксальним?

По-перше, за ці роки банки (особливо державні, де було ядро «проблемки») провели масштабні списання старих безнадійних боргів за рахунок резервів і прибутку.

По-друге, зростання кредитного портфеля формується завдяки якісним і надійним позичальникам. Ця нова кредитна маса розмиває частку старих проблемних кредитів у системі та сприяє її очищенню від NPL.

– Які фактори стримують активніше зростання кредитування і яким чином можна розширити доступ бізнесу до фінансування?

– Нацбанк із 2022 року діяв компетентно та зважено. Серед ключових позитивних кроків регулятора я виділив би своєчасне пом'якшення вимог до капіталу в найгостріший період зростання NPL, а також послідовне та значне зниження облікової ставки. Крім того, налагоджено прозору комунікацію з ринком. Як приклад – підготовка спільних із банками меморандумів щодо кредитування енергетики та ОПК.

Але все ж таки варто звернути увагу на один важливий момент. Темпи зростання обсягів корпоративного кредитування суттєво випереджають темпи зростання залишків коштів (депозитів) бізнесу на рахунках у банках.

Профіцит ліквідності в системі, про який усі говорять, розподілений украй нерівномірно та сконцентрований у кількох найбільших фінустановах. Таке активне зростання кредитування, яке ми бачимо, у перспективі може привести до дефіциту ліквідності, що стримуватиме подальше зростання портфелів.

Друге, найболючіше питання – це збереження ставки податку на прибуток банків на рівні 50%. І хочу висловити окрему подяку НБУ за те, що він відстоює в цій ситуації позицію банківської спільноти. А саме: ми вважаємо пролонгацію таких умов оподаткування стратегічною помилкою, яка б'є по кредитуванню.

Математика тут проста: капітал банку має плече 1 до 10. Тобто, вилучивши у банківської системи у вигляді податків умовні 20 млрд грн прибутку, держава автоматично позбавляє економіку України можливості отримати 200 млрд грн нових кредитів.

Ці гроші (витрачені на сплату податку) могли піти в капітал банків, який є головним паливом для кредитування, а їх вилучення просто знекровлює цей інвестиційний ресурс для економіки.