Діло кредиту. Банки обирають найсильніших: які галузі економіки отримують позики та хто залишається аутсайдером
І чому воєнні ризики заважають бізнесу залучати фінансування
Приріст корпоративного кредитного портфеля банків за перші чотири місяці 2026 року становив 7,6%. Причому бізнес відчуває високу потребу у кредитах не лише на поточні витрати та покриття касових розривів, а й на фінансування довгострокових проєктів із горизонтом планування три – п'ять років.
Утім, банки хоч і готові давати більше грошей, але підходять до вибору галузей і позичальників вибірково.
Нові кредити концентруються в обмеженому колі секторів, що їх кредитори вважають найбільш стійкими та перспективними. Насамперед це АПК, торгівля, переробна промисловість, енергетика та підприємства оборонно-промислового комплексу.
Змінюються і вимоги до позичальників. Якщо до війни одним із ключових чинників при ухваленні кредитного рішення була застава, то сьогодні на перший план вийшли стабільність грошових потоків, стійкість бізнес-моделі, здатність компанії працювати в умовах підвищених ризиків і наявність зрозумілої стратегії розвитку.
Mind продовжує спецпроєкт «Бізнес і банки: діло кредиту». І сьогодні йтиметься про те, які галузі зараз є найбільшими споживачами банківських ресурсів і чи здатні ринкові кредити конкурувати з державними програмами підтримки.
Концентрація капіталу: кого саме кредитують банки
За даними Національного банку (НБУ), за обсягом залучених кредитів лідирує оптова торгівля – її частка в банківському портфелі на 1 травня досягла 27%, на другому місці з часткою близько 19% – сільське господарство та пов'язані з ним напрямки бізнесу, на третьому місці з часткою 11,5% – харчова промисловість. Також до 10 найбільших галузей-позичальників входять енергетика, будівництво та нерухомість, добувна промисловість, металургія. У сукупності ці галузі формують понад 80% усього кредитного портфеля бізнесу в банківській системі.
«Я відзначив би насамперед сільське господарство, де обсяги валових кредитів зросли приблизно на 25% за останні 12 місяців. Дещо меншими, але помітними темпами збільшується кредитування галузей переробної промисловості. Відчутно зросло кредитування в сегменті виробництва комп'ютерів, електронної та оптичної продукції, що може бути пов'язане з промисловістю, яка дотична до ОПК», – каже фінансовий аналітик інвестгрупи ICU Михайло Демків.
Але статистика НБУ не завжди відображає реальну картину на рівні окремих банків. Галузева структура кредитних портфелів багато в чому залежить від спеціалізації фінансової установи, її клієнтської бази, апетиту до ризику та стратегічних пріоритетів.
Як повідомив Mind Віталій Кучер, фінансовий директор «Креді Агріколь Україна», кредити агросектору становлять 50% кредитного портфеля юридичних осіб у банку.
«До кінця 2025 року наш загальний агропортфель сягнув 18,9 млрд грн, а кількість активних клієнтів зросла на 10%. На сьогодні ми обслуговуємо 2650 агрокомпаній. Крім цього, розвиваємо кредитування енергонезалежності бізнесу, фінансування FMCG-дистриб'юторів, постачальників добрив / засобів захисту рослин / техніки для АПК, автомобільного сектору, енергетики та фармацевтики», – розповів він.
Ігор Татаренко, директор з корпоративного бізнесу банку «Кредит Дніпро», зі свого боку додав, що у структурі кредитного портфеля його фінустанови найбільшими споживачами кредитних коштів є торгівля (зокрема, продукцією ОПК), харчова промисловість, АПК, енергетика та енергонезалежність, транспорт і логістика.
«Саме торгівля займає стабільно найбільшу частку, і при цьому спостерігаються значні зміни (зростання) серед тих позичальників, які реалізують продукцію ОПК», – уточнив він.
Директор департаменту стратегічного розвитку та партнерств Кредитвест Банку Василь Невмержицький підтвердив, що у відносному вимірі саме сектор ОПК показує високі темпи зростання. «Це робить військово-промисловий комплекс одним із лідерів з динаміки приросту серед основних галузей», – каже Невмержицький.
Як зазначає Олександр Міцура, директор департаменту корпоративних ризиків Райффайзен Банку, кредитування бізнесу зростає в таких секторах як агро, енергетика, логістика, харчова промисловість, ритейл, фармацевтика й охорона здоров'я.
«Найбільшу частку в портфелі стабільно утримує аграрний сектор, у тому числі разом із суміжними напрямками – постачанням техніки, добрив і насіння. Найбільш динамічне зростання демонструє енергетика, зокрема проєкти з енергоефективності та автономного енергозабезпечення бізнесу», – прокоментував він.
Галузева структура корпоративного кредитного портфеля банків на 1 травня 2026 року
| Галузь/напрямок діяльності | Частка в загальному кредитному портфелі |
| Оптова торгівля (крім продажу автотранспорту) | 26.9 |
| Сільське господарство, мисливство та послуги у сфері АПК | 18.6 |
| Виробництво харчових продуктів | 11.5 |
| Постачання електроенергії, газу, пари | 6.9 |
| Операції з нерухомістю | 4.4 |
| Роздрібна торгівля (крім продажу автотранспорту) | 4.4 |
| Добування сирої нафти та природного газу | 2.1 |
| Складське господарство та допоміжна діяльність у сфері транспорту | 2.0 |
| Будівництво | 1.9 |
| Металургійне виробництво | 1.9 |
Джерело: НБУ (Звіт «Кредити, надані депозитними корпораціями»)
Короткі позики проти довгих інвестицій
За даними НБУ, на 1 травня банківський кредитний портфель практично на 40% складався з коротких кредитів строком до одного року. На середньо- і довгострокові позики припадає близько 60%, зокрема, частка кредитів строком від п’яти років становить трохи більше 10%.
Утім, у різних секторах економіки картина не така однорідна. Наприклад, у харчовій промисловості частка позик строком до одного року перевищує 56%, у сфері торгівлі – 50%, у переробній промисловості вона становить 44%.
Частка кредитів строком від 1 до 5 років у сфері освіти – понад 70%, у сільському господарстві – близько 65%, а в добувній промисловості – на рівні 58%.
Частка довгострокового фінансування строком від п’яти років у готельному та ресторанному бізнесі перевищує 70%, у сфері нерухомості – понад 50%, а в бізнесі, що пов'язаний з кур'єрською доставкою та вантажоперевезеннями, частка довгих кредитів становить близько 24%.
Фактично строки кредитування відображають, наскільки впевнено бізнес готовий планувати своє майбутнє. Якщо торгівля та багато виробничих компаній концентруються на розв’язанні поточних завдань і збереженні ліквідності, то нерухомість, готельний бізнес, логістика й окремі сегменти агросектору вже готові залучати ресурси під проєкти з горизонтом реалізації у кілька років. Це свідчить про поступове повернення інвестиційного попиту, хоча короткі гроші ще залишаються основою корпоративного кредитування.
Пільгові кредити проти ринкових ставок
Ядро інвестиційного кредитування все ще формують пільгові інструменти. Водночас позики на поточні потреби бізнес якраз доволі охоче залучає на стандартних умовах.
«Державні програми залишаються найдешевшим джерелом кредитного фінансування для клієнтів, тому бізнес по змозі віддає перевагу саме їм. Ринкові інвестиційні кредити зазвичай використовують клієнти, які з різних причин не можуть взяти участь у держпрограмах або не відповідають їхнім умовам», – пояснює Василь Невмержицький.
Серед субсидованих інструментів домінує державна програма «5-7-9» (загальна сума виданих кредитів із лютого 2022 року перевищила 370 млрд грн), вона дає можливість отримувати кошти на строк до п’яти років за ставками, які в рази нижчі від ринкових. Максимальна сума в рамках «5-7-9» сягає 150–250 млн грн (залежно від мети фінансування), і позичальники на ці кошти можуть купувати обладнання, транспортні засоби та нерухомість, модернізувати виробництва, впроваджувати проєкти з енергонезалежності.
Логічно, що бізнес віддає перевагу таким доволі комфортним умовам. І хоча, за даними НБУ, частка програми «5-7-9» у гривневому кредитному портфелі банків до кінця 2025 року скоротилася до 30%, за оцінками експертів, залежно від галузі та категорії позичальника, вона в різних банках може досягати 40–60%.
Причому на пільгові інструменти кредитування найчастіше орієнтується малий і середній бізнес: МСБ чутливий до вартості ресурсів і має обмежений доступ до довгострокових кредитів. Великі корпорації мають більш стабільні та диверсифіковані грошові потоки, тож ширше використовують інструменти ринкового фінансування.
«Найбільші обсяги кредитування МСБ у рамках програми «5-7-9» залучено підприємствами аграрного сектору (43% портфеля у рамках програми), промисловості (24%), оптової та роздрібної торгівлі (22%)», – уточнює президент Національної асоціації банків України Сергій Наумов.
Ринкові інвесткредити найактивніше залучають великі агрохолдинги та виробники харчової продукції, підприємства зі сфери транспорту, логістики, енергетики та будівництва (девелопмент).
«Зокрема, це компанії, які мають стабільний валютний або диверсифікований дохід. З іншого боку, значна частина таких кредитів формально класифікується як інвестиційна, але фактично використовується для підтримки ліквідності чи часткового оновлення основних засобів, а не для повноцінних довгострокових проєктів», – розповіли Mind представники Асоціації українських банків (АУБ).
Правила відбору позичальників: стабільність бізнесу важливіша, ніж застава
Підходи банків до оцінки корпоративних позичальників також змінюються. Якщо до 2022 року одним із ключових чинників при ухваленні кредитного рішення найчастіше була наявність ліквідної застави, то сьогодні на перший план вийшли якість грошових потоків, стійкість бізнес-моделі та здатність компанії адаптуватися до воєнних ризиків.
Банки дедалі більше орієнтуються на так звану forward-looking оцінку, аналізуючи не лише поточний фінансовий стан бізнесу, а і його здатність пережити кілька негативних сценаріїв одночасно – від проблем із логістикою й енергопостачанням до втрати частини ринків збуту чи дефіциту персоналу. Має значення і якість корпоративного управління, репутація власників, наявність стратегії розвитку та здатність менеджменту ухвалювати рішення в кризових умовах.
«Визначальним фактором ухвалення рішення про кредитування є зрозумілий план розвитку та джерела доходів, з яких погашатиметься борг. Якщо говорити загалом про логіку фінансування в умовах війни, то, наприклад, з агросектором ми працюємо вже без припущення, що війна є тимчасовим чинником. Вона закладена в наші моделі ризиків, структуру кредитних рішень і підходи до оцінки клієнтів», – коментує пресслужба Креді Агріколь Банку.
Втім, причинами відмови у видачі кредиту можуть бути (радше, найчастіше бувають) близькість до лінії фронту та концентрація активів у регіонах підвищеного ризику.
Банки дуже обережно ставляться до компаній, діяльність яких пов'язана з підвищеними воєнними загрозами, а їхнє майно може стати цілями для ворожих атак. Зокрема, це ОПК, паливно-енергетичний комплекс та інша критична інфраструктура.
«Важлива диверсифікація діяльності: якщо все виробництво чи ключові активи сконцентровані в одному місці, ризик для банку вищий, а ймовірність відмови – більша», – пояснює член правління Кредитвест Банку Сергій Ярошенко.
Змінилась і роль застави: вона залишається важливим елементом кредитної угоди, проте не є головним аргументом для банку. Активи, розташовані в потенційно «проблемних» регіонах, часто приймаються із суттєвим дисконтом, а в окремих випадках взагалі не враховуються як повноцінне забезпечення.
«Наприклад, близькість активів до стратегічної інфраструктури чи зон підвищеної небезпеки може знижувати ліквідність забезпечення», – каже Олександр Міцура.
Тому банки дедалі частіше включають в обов'язкові умови кредитів страхування воєнних і супутніх ризиків. Відсутність чи висока вартість такого страхування стає блокувальним елементом фінансування інвестиційних проєктів.
«Ми не маємо доступу до ефективних механізмів страхування майна від воєнних ризиків, оскільки виробничі потужності компанії розташовані у прифронтовій зоні. Відсутність застрахованої застави суттєво обмежує перелік активів, прийнятних для банків, і залишається одним із ключових чинників, що стримує залучення нового банківського фінансування», – наводить приклад Олександр Жозеф, фінансовий директор компанії «Сентравіс».
Альтернативою можуть бути державні гарантії, гарантії міжнародних фінансових організацій і механізми розподілу ризиків між банками та партнерами. Але, на жаль, далеко не всі позичальники можуть скористатися такими інструментами, насамперед МСБ.
«Основний стоп-фактор, особливо для комерційних банків, – близькість бізнесу до зони бойових дій. У поєднанні з відсутністю повноцінного страхування воєнних ризиків це суттєво обмежує доступ до кредитування без повної або часткової релокації операційної діяльності в безпечніші регіони», – констатує Володимир Сураєв, начальник управління кредитування МСБ Bank KD.
Від антикризової підтримки до вибіркового фінансування
Головною проблемою корпоративного кредитування у 2026 році є не дефіцит ресурсів у банківській системі, а нерівномірний доступ бізнесу до фінансування. Банки мають достатню ліквідність і демонструють високий апетит до кредитування, але значна частина компаній відрізана від позикових коштів.
І річ навіть не в тому, що бізнес не може обслуговувати борги. Наприклад, неплатоспроможність позичальників і рефінансування виданих раніше кредитів залишаються на прийнятному рівні. Зокрема, рівень дефолтів до кінця 2025 року ледве перевищував 2% (до кінця 2022 року 13% бізнес-позичальників визнали дефолт). А частка корпоративного NPL (токсичних кредитів) з початку 2025 року до травня 2026 року скоротилась у 2,5 раза, до 15,4%.
Щодо рефінансування, то воно використовується переважно для точкової оптимізації боргового навантаження та зниження ризиків виникнення нових проблемних кредитів.
«Поки що масштаби рефінансування не виглядають критичними та не формують системну проблему, але залишаються важливим інструментом підтримки платоспроможних позичальників в умовах підвищеної невизначеності», – вважає Володимир Сураєв.
Це свідчить про те, що головною проблемою ринку є не якість кредитного портфеля, а обмежене коло потенційних позичальників.
З одного боку, ставки на рівні 17–18% річних відлякують багатьох позичальників, особливо це стосується малого бізнесу. З іншого – підприємства з прифронтових регіонів і компанії з високою залежністю від окремих ринків збуту чи логістичних маршрутів також не можуть повноцінно користуватися банківським фінансуванням. А коли йдеться про довгострокові проєкти з горизонтом три – п'ять років, реалізація яких без повноцінного ринку страхування воєнних ризиків, по суті, неможлива, і поготів
У результаті український ринок корпоративного кредитування поступово переходить від режиму антикризової підтримки до моделі вибіркового фінансування найстійкіших галузей і компаній.
«Ключовими драйверами залишаться агросектор, енергетика, логістика, харчова промисловість і ритейл. В агробізнесі триватиме зміщення фокусу від фінансування оборотного капіталу до інвестицій у глибоку переробку та біоенергетику. А в енергетиці зростатиме попит на децентралізовану генерацію, когенерацію та систему накопичення електроенергії», – прогнозує Олександр Міцура.
Очевидно, що зростатиме і кредитний портфель підприємств ОПК. Як уточнює Ігор Татаренко, цьому сприятимуть держпідтримка й підвищений попит на оборонні технології та продукцію в умовах війни.
При цьому основний обсяг нових позик, як і раніше, припадатиме на коротко- та середньострокове фінансування оборотного капіталу, тоді як інвестиційне кредитування відновлюватиметься поступово – насамперед завдяки проєктам з енергонезалежності, модернізації та розширення виробництв. Малий і середній бізнес залишиться головним споживачем пільгових програм, зокрема «5-7-9», тоді як великі позичальники частіше залучатимуть кошти на ринкових умовах, у тому числі для реалізації довгострокових проєктів.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
