Діло кредиту. Чому послуги факторингу можуть стати ключовими для поповнення оборотного капіталу бізнесом

Для українського бізнесу питання доступу до фінансування давно перестало зводитися лише до банківських кредитів. Компаніям усе частіше потрібні не просто позикові кошти, а інструменти, що дозволяють швидко поповнювати оборотний капітал, забезпечувати виконання контрактів і супроводжувати експортні операції.

Саме тому поряд із кредитуванням поступово зростає роль факторингу, лізингу, банківських гарантій та інших видів фінансування. Але їхня частка на тлі корпоративного кредитного портфеля банків залишається значно меншою – на рівні 35%.

Причин, що стримують їхній розвиток, чимало: недосконале нормативно-правове регулювання, відсутність доступного страхування воєнних ризиків, недовіра та недостатня поінформованість бізнесу, небажання самих банків розвивати альтернативні продукти.

Водночас ринок некредитних механізмів має величезний потенціал. Його основними драйверами можуть стати введення в дію (рівно через місяць) нового закону «Про факторинг», попит бізнесу на фінансування оборотного капіталу та зовнішньоекономічних угод, а також розширення державних програм підтримки експорту.

Mind у рамках спецпроєкту «Бізнес і банки: діло кредиту» – про те, які альтернативні можливості для фінансування потреб бізнесу сьогодні доступні та чому українські компанії користуються переважно класичними банківськими кредитами.

Уже важливі, але ще недостатньо масштабні

Оцінити розміри ринку некредитного фінансування в Україні непросто. На відміну від банківського кредитування єдиної статистики за такими інструментами немає, тому її доводиться збирати з різних джерел: звітності НБУ, банків, фінансових компаній і галузевих асоціацій.

Якщо виходити з доступних даних, найбільш розвиненими та значущими в Україні є факторинг, фінансовий лізинг і гарантії.

Згідно з оцінками Центру економічних дослідженьта прогнозування, який посилається на звіт НБУ, обсяг ринку факторингу у 2025 році становив близько 83 млрд грн. З цієї суми 28,4 млрд грн припадало на класичний торговий факторинг, а ще 55 млрд грн – на операції з викупу проблемної заборгованості.

При цьому дані Нацбанку враховують лише факторингові послуги, які надають фінансові компанії. Втім, банки теж активно працюють у цьому сегменті, але точні обсяги їхніх операцій невідомі. Проте учасники ринку зазначають, що банківський факторинг залишається висококонцентрованим.

Член правління та фінансовий директор Credit Agricole Віталій Кучер в інтерв'ю Mind розповів, що близько 90% цього сегменту припадає на чотири-п’ять великих банків. Цю тезу підтвердив редакції начальник управління факторингових операцій Таскомбанку Всеволод Кучерявий: за його словами, банк входить до найбільших гравців і посідає четверте місце з часткою близько 10%.

Ще одну оцінку наводить президент Національної асоціації банків України Сергій Наумов. За його словами, обсяг факторингу в Україні становить близько 0,5% ВВП – еквівалент 45–50 млрд грн на рік.

Сегмент фінансового лізингу у 2025 році (нові угоди) перевищив 52 млрд грн. Як повідомило Українське об'єднання лізингодавців(УОЛ), обсяг лізингових угод із боку банків (22 активні учасники ринку) становив 18,6 млрд грн, а обсяг нових договорів, укладених фінансовими компаніями, досяг, за даними НБУ, 33,6 млрд грн. УОЛ зазначає, що близько 95% банківського лізингового портфеля – це угоди з юридичними особами.

Сукупний обсяг ринку фінансових гарантій у 2025 році сягнув майже 200 млрд грн. За інформацією НБУ, банки видали майже 75 тис. гарантій (у національній валюті – 98,5%) на 131,2 млрд грн (у національній валюті – 62,2%). Загальна сума гарантій, які оформили фінансові компанії, становила 63,5 млрд грн.

Для порівняння уточнимо, що на 1 січня 2026 року чистий портфель кредитів суб'єктів господарювання становив близько 774 млрд грн. Тобто загалом на класичний торговий факторинг, лізинг і гарантії припадає близько 35% усіх банківських позик, наданих бізнесу.

Основні варіанти фінансування бізнесу в Україні

Інструмент	Суть	Основне призначення	Забезпечення	Термін	Ключова особливість
Банківський кредит	Цільове фінансування під відсотки	Оборотний капітал, придбання основних фондів, інвестиції	Найчастіше потрібна застава або порука	Коротко- та середньостроковий	Універсальність, але висока залежність від застави
Факторинг	Фінансування під дебіторську заборгованість	Поповнення оборотного капіталу	Дебіторська заборгованість	Короткостроковий	Гроші під вже поставлений товар/послугу
Фінансовий лізинг	Передача активу у користування з наступним викупом	Купівля обладнання, транспорту, техніки	Сам об'єкт лізингу	Середньо- та довгостроковий	Не вимагає класичної застави та знижує навантаження на капітал
Банківські гарантії	Зобов'язання банку виконати платіж за клієнта	Участь у тендерах, забезпечення контрактів	Іноді потрібна застава (залежить від клієнта)	До виконання зобов'язань	Не є прямим фінансуванням, але підтверджує зобов'язання перед контрагентом

Банківські гарантії та лізинг – робоча база бізнесу

Якщо оцінювати розвиток некредитних форм фінансування бізнесу з погляду попиту, то найусталенішими в Україні можна вважати ринок банківських гарантій і фінансового лізингу.

«Бізнес найчастіше використовує банківські гарантії. По-перше, це пов'язано з тим, що наявність гарантії є обов'язковою умовою участі в державних тендерах. По-друге, багатьом компанія гарантії потрібні для забезпечення виконання контрактів, отримання відстрочки платежу та інших комерційних зобов'язань», – пояснює директор компанії «Профін консалтинг» Вадим Березовик.

Фінансовий лізинг також популярний серед бізнесу, особливо – коли йдеться про інвестиції в основні фонди: транспорт, спецтехніку, обладнання й виробничі лінії. Основна відмінність від кредиту в тому, що лізинг не вимагає додаткового забезпечення, а майно переходить у власність позичальника після виплати всіх платежів.

«Лізинг зручний для фінансування придбання специфічних і нестандартних активів, ліквідність яких оцінити досить складно. Але завдяки тому, що у багатьох лізингових компаній є партнерські програми з виробниками, дилерами техніки й обладнання, а деякі виробники і взагалі готові фінансувати покупців напряму, лізинг часто вигідніший за звичайний кредит, оскільки не вимагає надання додаткової застави», – каже Вадим Березовик.

Факторинг залишається недооціненим видом фінансування, хоча він здатен розв’язати одну з найгостріших проблем українського бізнесу – дефіцит оборотного капіталу через тривалі відстрочки платежу.

Договір факторингу, по суті, дозволяє моментально перетворити дебіторську заборгованість на «живі» гроші. Замість того щоб чекати на оплату від покупця 30, 60 або 90 днів, постачальник від банку або фінкомпанії отримує фінансування під виставлені рахунки. У такий спосіб він поповнює оборотний капітал без оформлення кредиту та надання додаткової застави, оскільки забезпеченням угоди стає дебіторська заборгованість.

Як зазначає Всеволод Кучерявий, багато компаній недостатньо добре розуміють переваги факторингу, тому вважають за краще користуватися кредитами. Крім того, факторинг вимагає кваліфікованого супроводу операцій – оцінки дебіторів, управління ризиками тощо. Але далеко не всі фінустанови мають достатній рівень експертизи, що звужує доступність послуги.

Також банкіри говорять, що класичний факторинг вимагає ретельної оцінки й аналізу фінансового стану не тільки клієнта, а й дебіторів: наприклад, торгових мереж чи дистриб'юторів. Але, оскільки в багатьох компаній упали обсяги бізнесу та/або вони роблять звітність непублічною, банки стали обережніше ставитися до факторингу без права регресу, змістивши акцент на угоди, де частина ризику зберігається за постачальником. Це теж відштовхує клієнтів, які не хочуть брати додаткові ризики на себе.

До того ж довгий час через недосконале регулювання не було чіткого розмежування торгового фінансування та викупу проблемної заборгованості. Це не лише спотворювало офіційну статистику, а й створювало плутанину, що негативно впливало на привабливість факторингу.

Недооцінений, проте все ж таки перспективний

Важливим стимулом для розвитку ринку факторингу має стати новий закон №4466-IX «Про факторинг», який був ухвалений ще в червні 2025 року. Набуває чинності він рівно через місяць – з 30 липня 2026 року. На відміну від колишньої моделі регулювання, яка була заснована на окремих нормах Цивільного кодексу, закон уперше формує комплексну правову базу для факторингових операцій.

«Раніше досить часто договори містили положення, за якими забороняється відступати право вимоги, і це своєю чергою блокувало використання факторингу. Згідно з новим законом, договір факторингу вважається дійсним незалежно від наявності в базовому договорі умов про заборону або обмеження здійснювати відступлення права грошової вимоги», – коментує адвокат юридичної компанії «Максим Боярчуков та Партнери» Інна Мірошниченко.

Ще однією помітною новацією стане створення електронного Реєстру відступлення права грошової вимоги. Як пояснює Інна Мірошниченко, відсутність такого реєстру створювала ризики повторного продажу тієї самої дебіторської заборгованості різним фінансовим установам і призводила до суперечок щодо того, кому належать права вимоги.

«Тепер же фактично має діяти принцип пріоритету: хто перший зареєстрував відступлення в реєстрі, той і має законне право на отримання коштів від боржника», – говорить адвокат адвокатського об'єднання Eternix Вікторія Гаврилкіна.

Крім того, закон розв’язує таку важливу проблему, як цифровізація процесів. «Тобто йдеться про переведення реєстраційних і перевірочних процедур в онлайн-площину, що зводить до мінімуму паперову бюрократію», – уточнює Вікторія Гаврилкіна.

За словами заступника голови правління банку «Південний» Андрія Букіна, традиційний факторинг справді передбачав перевірку великої кількості документів – накладних, актів приймання-передачі, підтверджень постачання. «В умовах дистанційної роботи бізнесу та воєнного часу така модель перестала відповідати вимогам ринку. Тому цифровізація факторингових операцій і перехід до електронного документообігу вкрай необхідні», – вважає він.

Втім, сам собою новий закон не знімає всіх питань. Як каже Інна Мірошниченко, багато залежатиме від того, як НБУ роз'яснить роботу згаданого реєстру у своїх нормативно-правових актах.

«Важливо розуміти, що повністю шахрайство реєстр не викорінить, якщо базовий договір спочатку був фіктивним – товар взагалі не постачався, а накладні були підроблені. Реєстр передусім захищає від юридичного дублювання прав, але не гарантує реальності базового договору укладеного між клієнтом і боржником», – коментує Вікторія Гаврилкіна.

Банки теж не чекають миттєвої трансформації ринку факторингу, але визнають, що законодавча реформа знижує ймовірність шахрайства та робить операції прозорішими.

«Очікуємо, що в найближчі три – п’ять років ринок факторингу зростатиме випереджувальними темпами та стане одним із ключових варіантів фінансування оборотного капіталу українських компаній. А зменшення ризиків і зростання конкуренції в середньостроковій перспективі створюють передумови для здешевлення послуги для клієнтів», – вважає Всеволод Кучерявий.

Що змінить новий закон «Про факторинг» із 30 липня 2026 року

Що змінюється	Навіщо це потрібно
Чітко визначається факторинг	Відокремити торгове фінансування від викупу проблемної заборгованості
Вводиться Реєстр відступлення права грошової вимоги	Виключити подвійний продаж однієї і тієї ж дебіторської заборгованості
Скасовується заборона на передачу грошової вимоги фактору	Спростити залучення фінансування та зробити його прозорішим
Вводиться пріоритет зареєстрованої грошової вимоги	Зменшити кількість судових спорів та полегшити отримання коштів від боржника
Вводиться електронний документообіг	Скоротити терміни оформлення угод та зробити факторинг гнучкішим для клієнтів
Законодавство гармонізується з міжнародними стандартами	Відкрити для факторів-нерезидентів доступ до українського ринку та підвищити його конкурентність

Гроші є, але механізмів усе ще не вистачає

Втім, український бізнес для поповнення оборотного капіталу частіше користується банківськими кредитами. І проблема часто не тільки в ціні ресурсів. До прикладу, зараз короткостроковий кредит коштує приблизно 16–22% річних, вартість факторингу – на рівні 20–25% річних залежно від умов торгового контракту та якості дебіторської заборгованості.

«Торгове фінансування критично важливе практично для кожного експортера. Без нього значна частина міжнародної торгівлі просто зупинилася б через брак довіри та оборотного капіталу. У теперішній час саме банківське кредитування є чи не найважливішим інструментом для забезпечення експортної діяльності… Але з боку комерційних банків хотілося б очікувати змін у підходах до кредитування та розвитку проєктного фінансування з переходом від кредитування «під тверду заставу» до фінансування під конкретні експортні контракти та грошові потоки», – прокоментували Mind у компанії Terra Food (виробництво молочної продукції).

При цьому, за словами фінансового директора Centravis (виробництво безшовних нержавіючих труб) Александре Жозефа, жорсткі вимоги до забезпечення, неможливість страхування воєнних ризиків та тривалі процедури розгляду заявок істотно звужують доступ бізнесу до фінансування, особливо якщо виробничі активи розташовані поблизу зони бойових дій.

Не розв’язують повною мірою проблему й державні механізми підтримки. Більшість державних програм в Україні орієнтована насамперед на малий і середній бізнес. Великі експортери часто або взагалі не відповідають критеріям участі, або отримують фінансування на менш привабливих умовах, ніж за стандартними банківськими програмами.

«Ми не беремось коментувати ефективність таких програм для всього українського бізнесу, але для великого бізнесу такі програми здебільшого не працюють: або ж через обмеження щодо розміру компанії для участі в таких програмах, або ж лише здорожчують кінцеву вартість ресурсу, якщо порівнювати з класичним банківським фінансуванням», – зазначили в компанії Terra Food.

«У поточних умовах найпрактичнішими та реально працюючими інструментами для компанії є структуровані та цільові механізми фінансування. До таких інструментів, наприклад, належить фінансування, забезпечене ПДВ-дебіторською заборгованістю, де джерелом погашення виступає бюджетне відшкодування ПДВ. Інструменти Експортно-кредитного агентства (ЕКА), гарантії та risk-sharing програми з міжнародними фінансовими інституціями потенційно є перспективними, однак їхнє практичне застосування для великого промислового експортера поки що залишається вибірковим і часто ускладненим тривалими процедурами та обмеженнями за обсягами», – пояснює Александре Жозеф.

Бізнес скаржиться і на високі відсотки за позиковими коштами в Україні, у тому числі за державними програмами. «Навіть 5-7-9%, найімовірніше 7-9%, – це висока вартість користування грошима порівняно з нашими конкурентами з Європи, відповідно це впливає на нашу конкурентоспроможність. Фактична вартість кредиту навіть не 9%, а додають ще безліч комісій, тобто фактична ставка є орієнтовно 14%, а це дуже висока вартість користування фінансами», – розказує Mind комерційна директорка меблевої компанії Tivoli, голова ГС «Альянс українських експортерів» Юлія Лісовська.

Також, за її словами, банки сильно затягують процес ухвалення рішення про позику: «Досить довго проходять процедури щодо рішення про видачу кредиту. Не завжди закордонний партнер готовий чекати. Вимоги банків щодо оформлення документів (угод із зовнішньоекономічної діяльності) іноді виходять за межі здорового глузду, і треба розуміти, що закордонний партнер не завжди готовий підписати таку угоду, тобто співпраця може закінчитися не почавшись».

Чи можливі зміни у структурі кредитних інструментів?

Компанії наполягають на тому, що для них важлива як доступна вартість ресурсів, так і гнучкіші способи фінансування. До прикладу, у Centravis, як уже було зазначено, одним із найбільш робочих рішень називають фінансування під майбутнє відшкодування ПДВ.

Також бізнес вважає, що державі зі свого боку необхідно:

• розширювати дію програм підтримки експортного фінансування з орієнтацією на великі промислові підприємства, які формують значну частку валютної виручки;
• впроваджувати та/або масштабувати механізми часткового покриття воєнних ризиків за участю ЕКА й міжнародних фінансових організацій, що підвищило б прийнятність застави.

Причому саме на ЕКА (у 2025 році агентство надало підтримку експортерам на 10,4 млрд грн) багато компаній покладають великі надії, оскільки посередництво цієї структури допомагає мінімізувати ризики транскордонних угод і спростити вихід українських виробників на нові ринки.

«Експортно-кредитне агентство – важливий учасник ланцюга з підтримки експортерів, це світова практика. Особливо важливою є участь ЕКА для тих компаній, які намагаються вивести продукцію на нові ринки. Плюс агентство покриває багато ризиків, з якими бізнес стикається і в Україні», – пояснює Вадим Березовик.

Водночас запит бізнесу виходить далеко за межі кредитного фінансування – йому потрібне масове застосування некредитних способів залучення капіталу. Нова законодавча база, розширення лінійки спеціалізованих продуктів від банків, цифровізація документарних операцій, впровадження програм розподілу ризиків із міжнародними фінансовими інститутами поступово створюють необхідну інфраструктуру у розвиток альтернативних форм фінансування.

Однак багато залежить від того, наскільки банки будуть готові переходити від кредитування виключно під заставу до фінансування грошових потоків і конкретних угод, а держава – масштабувати механізми підтримки, у тому числі запропонувати повноцінне страхування від воєнних ризиків.

Тепер головне питання полягає в тому, наскільки швидко ці зміни стануть частиною повсякденної практики банків і держави. Саме від цього залежить, чи зможе український бізнес поступово уникнути майже повної залежності від класичних кредитів. Адже що ширшим буде вибір джерел фінансування, то швидше компанії зможуть масштабуватися, виходити на нові ринки та інвестувати в розвиток навіть в умовах війни.