Відпустка по-новому: 51% працівників беруть відпустку лише на 1–2 дні

«Коли та на скільки йти у відпустку?» – запитання, яке щороку впливає не лише на працівників, а й на планування команд та операційну ефективність бізнесу. За даними сервісу «Вчасно.Кадри», 51% усіх відпусток триває всього 1-2 дні замість звичного тижня. Водночас найпопулярнішим сезоном для відпочинку стала весна, а літо втратило лідерство.

Коли українці беруть відпустку

Неочевидним лідером сезону відпусток серед українців виявилася весна. Найчастіше працівники беруть відпустки у березні, друге місце за популярністю посідає квітень, а третє – травень. Водночас грудень також залишається одним із найпопулярніших періодів для відпочинку та впевнено посідає четверте місце в рейтингу.

Такий розподіл може свідчити про зміну підходу до планування відпочинку: українці обирають не лише традиційний літній сезон чи зимові свята, а й весняний період.

«Ми спостерігаємо перехід до більш гнучкої моделі відпочинку. Працівники поступово відмовляються від традиційного підходу, коли відпустки концентрувалися переважно влітку або взимку, і натомість обирають більш рівномірний та керований відпочинок протягом року. На тлі зовнішніх факторів швидкість і гнучкість у погодженні відпусток стають важливим пріоритетом для працівників. Якщо ці процеси автоматизовані, компанія отримує більше контролю над плануванням і розподілом навантаження. Це допомагає краще балансувати ресурси та знижувати ризики вигорання», коментує Ірина Шеремета, керівниця сервісу «Вчасно.Кадри».

Як зимові свята вплинули на відпустки

Найвища концентрація відпусток припадає на період між Різдвом і Новим роком. У грудні 68% усіх відпускних днів використовуються саме з 25 по 31 число, зосереджуючись навколо святкових періодів. На це впливає і контекст війни – через відсутність додаткових святкових вихідних багато людей беруть відпустки саме у ці дати, щоб мати можливість повноцінно відпочити.

Менше тривалих відпусток

У 2025 році, за результатами опитування Rakuten Viber, лише 39% українців планували повноцінну відпустку, ще 10% – обмежилися кількома вихідними протягом року. За даними дослідження сервісу «Вчасно.Кадри», змінилася і тривалість відпочинку. Замість звичних двох тижнів у середньому – 6 днів. Найпопулярнішими стали відпустки тривалістю 1–2 дні.

На думку Наталії Бовтрук, HRD компанії «ЮРіЯ-ФАРМ», популярність коротких відпусток частково пояснюється потребою працівників у більшій гнучкості. Можливість взяти кілька днів відпочинку допомагає вирішити особисті справи, відновитися між великими проєктами та краще поєднувати роботу з особистим життям.

Водночас короткі перерви не замінюють повноцінної відпустки.

«Короткі перерви у 1–2 дні – це радше «знеболення», ніж лікування. Для справжнього відновлення людині потрібен тривалий відпочинок», – зазначає Наталія Бовтрук.

За її словами, поширення коротких відпусток ставить перед бізнесом нові виклики. Компаніям важливо не лише надавати працівникам гнучкість у виборі формату відпочинку, а й стежити, щоб співробітники використовували повноцінні відпустки для відновлення. Водночас лідерам команд варто вибудовувати процеси так, щоб навіть коротка відсутність працівника не впливала на роботу команди – через планування, передачу справ і взаємозамінність на ключових ролях.

Коли ухвалюють рішення про відпустку

Найчастіше працівники оформлюють відпустку на початку робочого тижня:

• понеділок – 24%
• середа – 23%
• вівторок – 21%

Найрідше – у вихідні:

• субота – 1,9%
• неділя – 1,2%

Такий розподіл показує, що рішення про відпочинок приймають у робочому ритмі – на старті тижня, з урахуванням задач і навантаження.

Пік подачі заявок припадає о 10:00 ранку. Найрідше заявки подають уночі, зокрема близько 3:00.

Зміна культури відпочинку в Україні впливає не лише на працівників, а й на підходи бізнесу до планування роботи команд. Українці дедалі частіше обирають короткі відпустки замість тривалого відпочинку, а весна стає найпопулярнішим періодом для відновлення ресурсу. Це свідчить про більш гнучкий і ситуативний підхід до відпочинку – залежно від навантаження, робочого ритму та особистих потреб. Водночас такий формат підвищує важливість контролю за балансом навантаження та ризиками вигорання в командах.