Перевірки під час мораторію: чому нарахування зросли вдвічі та як податкова відбирає «ризикований» бізнес

Після того як Кабінет Міністрів у липні 2025 року запровадив мораторій на перевірки бізнесу, податковий контроль в Україні мав стати більш точковим. Це означало, що заборона на перевірки не була безумовною, але Державна податкова служба (ДПС) мала сконцентруватися виключно на платниках із високими ризиками порушень.

За рік ДПС підтвердила, що саме ризик-орієнтований підхід є основою для призначення перевірок. У роз'ясненні від 3 вересня податкова зазначила, що платники податків із незначним рівнем ризику не повинні потрапляти в поле зору інспекторів. Водночас для окремих перевірок навіть одного критерію високого ризику може бути достатньо.

Поділ бізнесу на сумлінних і ризикових платників уже існує та працює на практиці. ДПС регулярно оновлює перелік компаній і підприємців із високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства. У вересні до цього списку входило майже 10 тис. платників податків, що на 36% більше, ніж у серпні 2025 року.

Втім, претензії до чинної моделі перевірок залишаються. І одні з головних питань – прозорість критеріїв, за якими податкова визначає рівень ризику, та які фактори здатні привернути увагу податкової.

Mind з'ясовував, на якій підставі ДПС ухвалює рішення про проведення перевірок сьогодні.

Чому мораторій не скасував перевірки повністю

Незважаючи на мораторій, який було введено рішенням Ради національної безпеки і оборони (РНБО) та затверджено 21 липня 2025 року указом президента №538/2025, ДПС усе одно має право проводити як планові, так і позапланові документальні перевірки за наявності підстав. План-графік ДПС (його версія від 26 червня) передбачає документальні перевірки близько 4800 компаній і фізосіб-підприємців на 2026 рік. Крім того, дозволено фактичні перевірки.

Водночас податкова знову нагадала, що ключовим елементом системи перевірок стає саме оцінка ризиків платників податків. Про це йдеться в індивідуальній податковій консультації №5260/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, яку ДПС оприлюднила 3 вересня та в якій роз'яснила порядок проведення перевірок в умовах мораторію.

Планові перевірки проводяться відповідно до графіка, а позапланові – за наявності хоча б однієї з підстав, прописаних у ст. 78 ПКУ. Серед них, зокрема, отримання податкової інформації про можливі порушення з боку платника, неподання чи помилки в податковій звітності, звернення за бюджетним відшкодуванням ПДВ, а також задеклароване від’ємне значення ПДВ. Документальна перевірка охоплює правильність і повноту нарахування й сплати податків, дотримання валютного та іншого законодавства, оформлення трудових відносин. Для цього ДПС використовує звітність, дані податкового та бухгалтерського обліку, первинні документи.

Фактичні перевірки проводяться безпосередньо за місцем ведення господарської діяльності платника податків і стосуються переважно питань, пов'язаних із контролем за розрахунковими операціями, обігом підакцизних товарів та оформленням трудових відносин.

Окреме питання – камеральні перевірки. Про них ДПС у роз'ясненні не згадує, що пов'язано з їх особливостями. Камеральні перевірки проводяться на підставі даних звітності та не вимагають окремого рішення про їх призначення. Тому низький рівень ризику не означає, що податкова не аналізуватиме звітність бізнесу, обмеження стосується відбору таких платників податків виключно для документальних і фактичних перевірок.

Як податкова визначає та класифікує ризики

Основою ризик-орієнтованого підходу, який використовує ДПС для перевірок, є система управління податковими ризиками (СУПР). Вона була запроваджена постановою Кабінету Міністрів №854 від 25 липня 2024 року. Документ передбачає, що ДПС має постійно виявляти, аналізувати й оцінювати податкові ризики платників, а потім обирати спосіб реагування на них. Для аналізу використовуються як дані з внутрішніх баз самої податкової, так і інформація із зовнішніх джерел.

З огляду на це служба виділяє кілька основних типів податкових ризиків. Зокрема, це:

• ризик реєстрації – коли бізнес не зареєструвався платником певного податку, хоча зобов'язаний був це зробити;
• ризик звітності – несвоєчасне подання чи неподання податкової звітності;
• ризик сплати – несвоєчасна чи неповна сплата податків, що призводить до виникнення або накопичення податкового боргу;
• ризик декларування – зменшення чи можливе заниження податкових надходжень через некоректне відображення даних у звітності.

Логіка ризик-орієнтованого контролю є такою: ДПС збирає інформацію про діяльність платника, виявляє можливі податкові ризики (зважаючи на їхній характер, описаний вище), оцінює їхню значущість та обирає подальший спосіб реагування – від роз’яснювальної роботи до повноцінних перевірок. Мета СУПР при цьому полягає не в тому, щоб ДПС перевірила якнайбільше платників, а в тому, щоб сфокусуватися на суттєвих ризиках.

У якому випадку бізнес може потрапити до червоної зони

Втім, для призначення документальної планової перевірки однієї загальної оцінки ризику за критеріями СУПР недостатньо. Згідно з правилами, які закріплені Податковим кодексом і наказом Мінфіну №524 від 2 червня 2015 року, у план-графік потрапляє бізнес, у якого існує ризик несплати податків або невиконання іншого законодавства, а ступінь такого ризику (високий, середній чи незначний) впливає на періодичність планових перевірок. Для розподілу за рівнем ризику прописано конкретні параметри:

• Високий ступінь ризику – суттєве відставання темпів зростання податку на прибуток від темпів зростання доходів компанії, низький рівень сплати податку на прибуток або ПДВ в порівнянні із середнім показником у відповідній галузі, операції з контрагентами, які перебувають у розшуку, ліквідовані чи визнані банкрутами.
• Середній ступінь ризику – негативний фінансовий результат у компанії / підприємця, який задекларований протягом певного періоду, низький рівень сплати податків при значних обсягах операцій (доходу / виручки), розбіжності між даними податкової та фінансової звітності.
• Низький ступінь ризику – невідповідності та розбіжності в податковій звітності, коригування суми податку на прибуток, що підлягає сплаті, у бік зменшення, незначне (не більше ніж на 10%) заниження інших податкових зобов'язань.

Рівень ризику своєю чергою визначає, наскільки часто платник потраплятиме у план перевірок. За високого ступеня ризику документальна перевірка може проводитися не частіше одного разу на рік, за середнього – не частіше одного разу на два роки, а для бізнесу з незначним ступенем ризику – не частіше ніж один раз на три роки.

Для платників податків із середнім ступенем ризику прямої заборони немає, тому вони можуть потрапити до зони уваги податкових інспекторів, хоча само собою це не означає автоматичного призначення перевірки. А ось високий рівень ризику є основним орієнтиром для концентрації податкового контролю та підставою для перевірок.

Ревізій менше, але питань у бізнесу дедалі більше

На рівні заяв ДПС перехід до ризик-орієнтованого контролю є досить переконливим. За даними податкової, за перше півріччя 2026 року кількість перевірок скоротилася на 17% проти аналогічного періоду 2025 року. Водночас сума донарахованих податкових зобов'язань зросла вдвічі – з 27,7 млрд грн до 56,4 млрд грн. ДПС пояснює це саме зміною підходу: податкова зосереджується на найризикованіших операціях і платниках, а не на кількості проведених перевірок.

Показовий приклад навів голова фінансово-податкового комітету ВРУ народний депутат Данило Гетманцев. Він послався на дослідження платформи VKURSI, аналітики якої виявили 122 приватні компанії, кожна з яких у 2024–2025 роках одержала понад 1 млрд грн доходу хоча б в одному із цих двох років, маючи при цьому в штаті від одного до трьох працівників.

Сам по собі невеликий штат при мільярдних оборотах ще не свідчить про порушення, оскільки майже 60% досліджених компаній працюють у торгівлі та енергетиці, де така модель може мати цілком об’єктивні пояснення. Але, якщо одночасно з такими маркерами є інші ознаки ризику – різке зростання доходів, мінімальні активи, збитки, непрозора структура власності чи незрозумілий характер господарської діяльності, це має викликати питання в податкової.

У зв'язку із цим голова профільного комітету вважає, що правила управління податковими ризиками та відбору платників для перевірок необхідно далі вдосконалювати, щоб сумлінний бізнес не потрапляв під тиск ДПС.

Тому бізнес усе частіше звертає увагу не лише на кількість перевірок – за одним цим показником оцінювати ефективність ризик-орієнтованого підходу некоректно, а й на те, наскільки передбачувано ДПС застосовує критерії ризику при відборі платників податків.

Це питання бізнес регулярно порушує в діалозі з податковою. На зустрічі представників бізнесу-спільноти та ДПС, співорганізатором якої була Європейська бізнес асоціація (EBA), однією з ключових тем дискусії стала практика податкових перевірок та оскарження їх результатів, а також необхідність більш зрозумілого, передбачуваного та прозорого підходу з боку податкової служби.

Окремою проблемою залишаються безпідставні повторні перевірки, про які, за даними РБО, повідомляє бізнес. В умовах чинного мораторію це особливо важливо: ступінь ризику має бути не просто формальним показником, а одним із головних фільтрів, що відокремлюють дійсно проблемних платників податків від компаній, які не повинні піддаватися надмірному податковому контролю.

Білий список і сумлінність як гарантія спокою

Найочевидніший спосіб знизити ризик перевірки сьогодні – потрапити до так званого Клубу білого бізнесу. Це список платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, які мають додатковий захист від візитів перевіряльників. Причому цей список постійно поповнюється.

За даними ДПС, у серпні 2026 року до нього увійшли понад 9700 платників податків – 9132 юридичні особи та 574 ФОП. Це майже на 36% більше, ніж роком раніше. За січень – червень учасники цього списку заплатили до держбюджету 192,7 млрд грн податків, або 16,2% всіх податкових надходжень.

Водночас бізнес за межами «білого клубу», як і раніше, може в будь-який момент потрапити під посилений контроль ДПС. І таким платникам податків найважливіше розуміти, що саме податкова може вважати достатньою підставою для перевірок.

Наприклад, за даними Спілки українських підприємців, на практиці інспектори оцінюють не лише фінансові показники, а й зміст господарських операцій. У зоні уваги опиняються, зокрема, угоди з ФОП і нерезидентами, маркетингові, рекламні та консультаційні послуги, податкові збитки, а також операції, реальність та економічний зміст яких компанії доводиться підтверджувати первинними та іншими додатковими документами. Тобто бізнес має доводити, що навіть за коректно оформленою операцією дійсно стояло постачання товарів чи надання реальних послуг.

Тому ризик-орієнтований підхід хоч і працює, а ДПС скорочує кількість перевірок і намагається концентрувати контроль на платниках із вищим ризиком, у цієї системи ще залишається чимало вад. І, навіть незважаючи на мораторій, бізнес змушений не лише відповідати формальним критеріям ризику, які прописані в нормативно-правових актах, а й бути готовим обґрунтовувати економічний зміст операцій, аргументувати збитки, надавати документи та пояснення на запити ДПС.

Як працює податковий контроль за умов мораторію на перевірки

Обставина	Як це працює	Що це означає для бізнесу
Мораторій	Перевірки обмежені, але не скасовані. Планові та позапланові документальні перевірки, а також фактичні перевірки залишаються можливими.	Мораторій сам по собі не захищає від перевірок.
Оцінка ризиків	ДПС аналізує дані про платника податків у рамках системи управління податковими ризиками (СУПР).	Підвищений рівень ризику привертає більше уваги податкової до платника.
Рівень ризику	Незначний – документальні перевірки не повинні проводитись. Середній – прямої заборони немає, перевірки можливі. Високий – основний фокус податкового контролю.	Ступінь ризику стає головним фільтром відбору: ризикові платники податків – головні кандидати на перевірку.
Що підвищує ризик	Низький рівень сплати податків, збитки, розбіжності у звітності, проблемні контрагенти, недостатнє податкове навантаження при великих оборотах, нелогічні господарські операції.	Чим більше маркерів ризику, тим вища ймовірність потрапити під посилений податковий контроль.
Практичний контроль	ДПС може перевіряти реальність операцій, роботу з ФОП і нерезидентами, маркетингові та консультаційні послуги, причини збитків, первинні документи.	Навіть формально коректна операція може стати предметом претензій і масштабної перевірки.
«Клуб білого бізнесу»	Платники податків із високим рівнем дотримання податкового законодавства можуть потрапити до окремого білого списку.	Бізнес отримує додатковий захист від документальних перевірок.