Літературний Містер Ікс: хто ховається під ім'ям Натана Дубовицького

У Росії опубліковано резонансний роман «Ультранормальність» – про протистояння еліт і спробу розвалити державу наприкінці епохи правління Володимира Путіна, якому марно шукають гідного наступника. У московській тусовці впевнені, що автор книги – «сірий кардинал» Кремля, ідеолог збройного протистояння на Донбасі Владислав Сурков, який ховається під псевдонімом Натан Дубовицький. З 2008 року його тексти регулярно публікуються на сторінках журналу «Русский пионер».

Старий Дракон

Події в «Ультранормальності» розгортаються у 2024 році, але його герої опиняються в ситуації, яка дуже нагадує нинішню російську. Серед персонажів є президент, якого всі називають Драконом, і в ньому легко можна впізнати нинішнього господаря Кремля. Його перебування на президентській посаді завершується, еліті треба визначатися з новим правителем:

- Выборы-то, конечно, выборы. Но не все так просто. Когда Дракон пришел к власти в двухтысячном, была настоящая разруха… С тех пор он многое изменил: прекратил войну на Кавказе, присоединил Крым, поднял экономику. Страна стала настоящим произведением искусства. Но он не может дать нам никакой другой цели. Особенно сейчас, когда он стал стар.

В основі сюжету роману – змова проти всієї Російської держави, яка може існувати лише в умовах ручного керування через специфічну систему знаків російської мови.

Одна з груп впливу в оточенні Дракона замислила скористатися хаосом, що панує наприкінці його правління, та влаштувати державний переворот. Мета – розвалити Росію і ліквідувати російську мову за допомогою лінгвістичного програмування.

Протистоїть цій змові головний герой Фьодор Стрєльцов – студент Московського інституту сталі та сплавів (його, до речі, закінчив Владислав Сурков). В оповіді також фігурують цинічні представники правлячої еліти, мітингувальники-опозиціонери, молоді бандити, небагатослівні політологи, продажні журналісти і підступні філологи, виступи яких провокують несподівані смерті у родинах слухачів їхніх лекцій.

Спливають у романі і вельми несподівані персонажі – ждуни, які отримали свою назву завдяки відомій скульптурі Homunculus loxodontus голландської художниці Маргрит ван Бреворт, створеної навесні 2016 року. Свою роботу вона присвятила пацієнтам, які сидять у черзі до лікаря. У російськомовному інтернеті скульптура отримала назву «ждун» і стала мемом.

Старий гештальт

Автор «Ультранормальності» стверджує, що роман було завершено ще 2005 року. Але згадка про «ждунів», а також більш пізні історичні події змушують засумніватися в правдивості зазначеної дати. Проте Дубовицький ігнорує цю невідповідність. У вступі до тексту він акцентує на своєчасності публікації твору саме зараз, коли «ми знову впритул підходимо до того класу проблем, для яких не передбачено жодних механізмів скасування та зняття». «Ймовірно, саме зараз здається, що мені та вам необхідно закрити цей старий гештальт», – зазначає автор, аргументуючи появу свого «гештальт-роману».

У психології слово «гештальт» використовується для позначення цілого, яке складається з пов'язаних загальним змістом і метою частин. А «закрити гештальт» – це виявити сенс; з'ясувати, чому слугує ціле. Зараз Росія дійсно знаходиться в такому історичному періоді, який повинен показати її місце і роль в умовах жорсткого протистояння із Заходом. А питання Криму для Росії – це і є один з елементів «старого гештальту», який турбував ідеологів «Русского мира» з моменту розпаду Радянського Союзу і набуття Україною незалежності в 1991 році.

Старі методи

Незабаром після надходження «Ультранормальності» в продаж минулого тижня, відомий актор і режисер Олег Табаков заявив про готовність поставити виставу за мотивами нової книги Суркова, якщо вона йому сподобається. «Я ставлюся до Суркова всерйоз, як до людини, що пише хорошу літературу», – сказав він.

У 2009 році на сцені театру Табакова вже йшла вистава за дебютним романом Суркова «Околоноля [gangsta fiction]» про члена кримінальної організації з контрабанди книг. Виставу робив модний московський режисер Кирило Серебренніков. На прем'єру прийшов автор особисто, чим остаточно розвіяв сумніви, хто ж ховається під псевдонімом «Натан Дубовицький», що співзвучний прізвищу та імені дружини Суркова – Наталії Дубовицької.

Про те, що під ім'ям «Натан Дубовицький» ховається Владислав Сурков, стверджував письменник Віктор Єрофєєв, посилаючись на особисту розмову з ним.

В одному з інтерв'ю Сурков обмовився, що його ніколи не цікавив сюжет: «Мені цікаво, як слова співвідносяться одне з одним, мені завжди були цікаві пригоди не людей, а слів у книзі». Він каже, що йому близькі французькі екзистенціалісти і поезія Срібного віку.

Російська «Новая газета» у 2012 році опублікувала фрагменти з книги Дубовицького «Машинка и Велик» з коментарем «нерозумно не отримати задоволення від беззаперечного дару людини, яка обрала, ймовірно, не ту професію».

Сурков підтримує свій імідж. У 2003 році, ще до епохи «сурковської пропаганди», він разом із солістом групи «Агата Крісті» Вадимом Самойловим написав майже всі тексти пісень до альбому «Півострів», а потім і до його продовження – «Півострів-2».

Здавалося б, зараз, після виходу «Ультранормальності», авторство нового роману визначено. Однак інтрига зберігається. Радник Суркова Олексій Чеснаков спростував причетність свого шефа до цього роману, «який хтось опублікував під псевдонімом Натана Дубовицького». «Сурков вже три роки не готував великих форматів для публікації. Зайнятий іншими справами. Мабуть, хтось вирішив, що народ скучив за цікавими авторами, і вирішив запустити цей фейк», – заявив Чеснаков.

Такі неоднозначні спростування мають сумнівну вартість в епоху постправди, для укорінення якої Сурков доклав чимало зусиль, займаючись російською пропагандою в Кремлі. Заперечення авторства завжди було частиною рекламної кампанії з просування романів Натана Дубовицького.

З моменту публікації його першого твору в 2008 році і до сьогодні Натан Дубовицький – саме як Натан Дубовицький – на публіці не з'являвся.