Мистецтво нестабільності: навіщо дивитися експозицію «Крихкий стан» у PinchukArtCentre

17 червня у PinchukArtCentre розпочали роботу одразу чотири нові виставки. До 8 жовтня триватимуть експозиції «Федір Тетянич. Канон Фрипулья» та «Батьківщина у вогні». Перша присвячена концептуальній стороні творчості одного з найяскравіших представників київського андерграунду та піонеру перфомансу у вітчизняному мистецтві Федору Тетяничу, відомому під псевдонімом Фрипулья. Друга – це твори класиків українського контемпорарі арту Сергія Браткова, Володимира Кожухаря, Едуарда Колодія, Миколи Маценка, Бориса Михайлова, Георгія Сенченка, Іллі Чичкана та групи «Перці» (Олег Петренко та Людмила Скрипкіна) з колекції PinchukArtCentre. Їх об’єднує тема: фотографії, живопис та відео розповідають про пострадянські травматичні реалії 1990-х.

Зал PAC-UA до 17 вересня відданий під експозицію Versus. П’ятеро молодих художників – Юлія Голуб, Зіна Ісупова, Аліна Клейтман, Олександр Кутовий, Анна Ротаєнко та Дмитро Старусєв – під творчим керівництвом Сергія Браткова, який виступає куратором проекту, демонструють результати своїх роздумів над звичними для митця внутрішніми протистояннями звичайної людини і творчої особистості, етичного та естетичного.

Та головною подією нинішнього сезону в PinchukArtCentre є виставка «Крихкий стан», котра триватиме до 7 січня наступного року. На декількох поверхах розмістилися твори 10 художників – і це чи не найзірковіший склад групової виставки арт-центру.

Кілька художників уже виставлялися в PinchukArtCentre. Наприклад, Демієн Хьорст, одним з найбільших колекціонерів якого є Віктор Пінчук, брав участь у великих групових проектах і мав велику ретроспективу в Києві. Для нинішньої виставки він надав роботу 2008-го року «Сьогодні є, завтра немає» – це його фірмовий акваріум, одна половина – це цілі туші риб, друга, відділена дзеркалом – скелети. Зміст інсталяції лежить на поверхні, втім, вона з тієї частини творів британця, які зачіпають ефектним візуальним рядом.

Масштабну експозицію в PinchukArtCentre мав і бельгієць Ян Фабр: у 2014 році в арт-центрі демонструвалися дві його знакові серії – «Данина Бельгійському Конго» і «Данина Ієронімусу Босху в Конго». На нинішній виставці можна побачити відгомін тієї напівретроспективи – невеличкий череп зі скелетом черепахи.

Третім художником, чиї роботи вже можна було побачити в Києві, є один з найвідоміших сучасних китайських художників Ай Вейвей. У 2012 році його скульптурні зображення голів тварин, котрі символізують знаки зодіаку, виставлялися в «Мистецькому Арсеналі» у рамках бієнале Arsenale 2012. А у 2013-му його роботу демонстрували в PinchukArtCentre – у груповому проекті «Китай Китай».

Представлена на нинішній виставці серія з трьох автопортретів «Упускаючи урну династії Хань» – один з найцікавіших пунктів усієї експозиції. Три масштабні пано складені з елементів конструкторів Lego і відсилають до іншої, однієї з найвідоміших у Ай Вейвея, серії фотографій, започаткованої у 1995 році: художник розбив антикварну урну епохи династії Хань, яка вважається золотою ерою в історії Китаю, і зафіксував це на плівку. Цей політичний жест зміцнив репутацію митця як дисидента.

Ще сім митців, чиї твори беруть участь у «Крихкому стані» (серед них – митець з Камеруну Бартелемі Тогу, Карлос Мотта родом з Колумбії, шотландець Дуглас Гордон), раніше не виставлялися в Україні. Однак, як виявилося, український контекст для деяких з них є близьким. Зокрема, іспанець Сантьяго Сьєрра з 2011 року робить перфоманси за участі ветеранів. Однак якщо раніше він працював з учасниками уже завершених конфліктів, то в Києві він представив свіжий перфоманс «Ветерани війни в кутку» – і в ньому беруть участь військові, що побували в зоні АТО на сході України.

Художник родом з Колумбії Оскар Мурільо також активно співпрацює з представниками інших країн – від США і Японії до Лівії та Азербайджану, та в його випадку – це діти 10–16 років. Для серії «Частоти» вони малюють свої емоції та ті образи, крізь які сприймають сучасний світ.

Ще два автори, заради яких варто відвідати експозицію, – швейцарець Урс Фішер та сербка Маріна Абрамович. Фішер, на рахунку якого – участь Венеційській бієнале та Маніфесті, виставки в Центрі Помпіду та інших знакових залах, надав створену у 2003 році роботу з алюмінію «Стілець для привида», а також скульптуру з воску «Без назви»: фігура чоловіка у людський зріст сидить за столом і горить, наче свічка. Коли виставка завершиться, фігура повністю розплавиться. У 2011 році воскова скульптура Фішера стала однією з найвидовищніших творів основної експозиції Венеційської бієнале.

Маріна Абрамович, напевне, найвідоміша художниця-перфомансистка сучасності, запропонувала для «Крихкого стану» перфоманс «Генератор»: у приміщеннях з білими стінами розкладені пов’язки на очі і навушники. Їх під наглядом фасилітаторів – людей, які стежать за тим, щоб перфоманс відбувався безпечно – мають надягати глядачі.

Позбавившись зору і слуху, учасник перфомансу має зануритися в близький до медитації стан – і таким чином дізнатися щось нове про самого себе, звільнитися від страхів, здобути повну внутрішню свободу. А зрештою – подолати той самий «крихкий стан» нестабільності, в якому постійно перебуває фізичне тіло і свідомість кожної сучасної людини.