Маніфест толерантності: навіщо дивитися «Тома на фермі» від «Дикого театру»

Сюжет. Том приїжджає на ферму до канадської глибинки на похорон свого бойфренда Гійома, який загинув у результаті нещасного випадку. Зустрівши на фермі матір загиблого друга, він не наважується сказати, ким був насправді для її сина. Ще однією перешкодою для зізнання стає старший брат Гійома Франсіс, який, коли дізнався правду про Гійома, жорстоко повівся з Томом, а тепер – вигадує історію про Агату, з якою Гійом ніби-то збирався одружитися. Том змушений підігрувати Франсісу. Він лишається на фермі, щоб допомагати родині Гійома: якщо він поїде, Франсіс продасть ферму.

Тільки матір відчуває себе ошуканою: коли до них навідується колишня дівчина її сина, чому вона не поспішає до його могили? Вона почувається безпорадною і все частіше задається питанням, якої помилки вона припустилася, виховавши жорстокого Франсіса. Зрештою вона знаходить щоденники молодшого сина, звідки дізнається правду.

Прем’єра: 17 лютого 2017 року.

Наступна вистава: 9 липня 2017 року у «Малій опері».

Бекграунд. В основі сюжету «Тома на фермі» лежить п’єса сучасного канадського драматурга Мішеля Марка Бушара. ЇЇ екранізував інший канадець Ксав'є Долан – і отримав за стрічку приз ФІПРЕССІ на 70-му Венеційському кінофестивалі.

Режисер української постановки Павло Ар'є відомий за виставами «Слава Героям» і «Сталкери», які за його творами поставив Стас Жирков. Минулого року Ар'є став художнім керівником Львівського драматичного театру імені Лесі Українки. В його інтерпретації «Том...» – це історія про сучасне суспільство: «Насправді Франсіс – не тільки Франсіс, а наше суспільство, Том же – меншість, що зазнає утисків», – пояснює він.

Провокативному «Дикому театру» майже півтора роки, його засновниця і продюсер Ярослава Кравченко – за освітою театральний критик, працювала у піар-відділі Молодого театру, згодом на телебаченні й вже близько трьох років очолює прес-службу Театру імені Івана Франка. «Дикий» спочатку задумувався як театральна дистриб’юторська компанія, але знайомство Кравченко з режисером Максимом Голенком і актрисою Ксенією Онищенко змінило вектор проекту. Зараз «Дикий театр» презентує незалежні постановки у мандрівному форматі – вистави проводяться на різних локаціях, у тому числі – цілком неочікуваних. Наприклад, спектакль-трилер «Афродизіак» йшов у Національному цирку, а вистава-променад Zoo – в зоопарку.

«Ми працюємо, щоб викликати у глядачів чесну реакцію, щоб вони могли бунтувати разом із нами й обурюватись, коли їм щось не подобається. Ми готові до відвертої розмови з аудиторією», − говорить Кравченко. Аудиторія до розмови теж готова: спектаклі «Дикого театру» вже відвідали 14 500 глядачів.

Вам сподобається, якщо: ви віддаєте перевагу реалістичним і правдоподібним виставам, з психологічними конфліктами в основі сюжету.

Вам не сподобається, якщо: ви вважаєте, що театральна сцена – не місце говорити про одностатеве кохання, а тим більше – відверто його показувати.

Головна причина подивитися: поміркувати над тим, як брехня може руйнувати родинні стосунки, а також над власним ставленням до бажання секс-меншини бути почутою.