Книга місяця: навіщо читати роман Кейт Аткінсон «Руїни бога»
І ще три новинки липня
Сюжет. Тедді Тодд – четверта дитина Сильвії, красуні зі збанкрутілої родини колись відомого художника, жінки, яка безрезультатно шукала себе у мирний час, але розкривалася як мисткиня сімейного порятунку та господарювання під час світових воєн, та Г’ю, успішного фінансиста, людини, що «ніколи нікому не завдавала клопоту». Їхня галаслива родина, що мала купу скелетів у шафах, мешкала у Лисячому закуті – родинному гнізді, звідки вилітали дуже різні люди. Тедді, чесний і благородний мрійник, який захоплювався природою й ніколи б не вбив живої істоти, під час Другої світової війни стає командиром бомбардувальника. Замість того щоб писати вірші, Тедді змушений вчитися бути сильним, відповідальним за життя інших, рішучим. Його фронтове життя – це романтика з присмаком крові й втрат, минуле, яке важко осягнути, а тому, мабуть, краще забути.
Восени 1945-го Тедді створює родину з Ненсі, яку знає з дитинства і думає, що кохає. Він з подивом розуміє, що шлюб – це не злиття в одне ціле, а постійне віднаходження відмінностей між ними. Нові містер і місіс Тодд стають вчителями, а потім і батьками. І тут знову несподіванка. Виявляється, що батьківство – така само шаблонна річ, як і багато іншого у людському житті. Стосунки з донькою Віолою, котра більше тягнеться до матері, для Тедді стають загадкою, розгадка якої тягтиметься крізь образи, несказані слова любові та банальну людську впертість. Ненсі рано помре через рак, вона проситиме чоловіка допомогти їй піти, звільнити її від страждань. Відтак у Тедді з’явиться ще один тягар. Він писатиме статті про рослини, любитиме своїх онуків, намагатиметься порозумітися з донькою, поки його час в тексті не закінчиться. Тедді помре достойно, як і жив. Але коли зникає все інше, залишається мистецтво і уява читача.
Щоб зрозуміти, про ще цей роман, варто почати з епіграфів, хоча б з одного, бо авторка обрала аж три. «Людина – це руїни бога. Коли людство стане невинним, життя триватиме довше й перетікатиме в безсмертя так плавно, як ми прокидаємося від сну», – ці слова взято з есе філософа-трансценденталіста Ральфа Емерсона. Чи шукатиме Аткінсон у своєму тексті шляхи досягнення цієї невинності? Скоріше, даватиме зрозуміти, що гріх чи злочин – річ умовна і неоднозначна, особливо коли йдеться про війну.
Видавництво: «Наш Формат»
Наклад: 5000 примірників
Бекграунд. «Руїни бога» – це відгалуження від життєпису родини Тоддів – попереднього роману Аткінсон «Життя після життя», який, на жаль, не перекладено українською. Книжка задала високу планку: «Життя після життя» – динамічна історія, що заворожує багатством уяви письменниці, котра незліченну кількість разів вбиває свою головну героїню, надаючи їй шанс на нове життя. Після неї «Руїни бога» можуть здаватися надто приземленими, хоча й цікавими, адже дають можливість зустрітися з персонажами, котрі встигли сподобатися. «Руїни бога» вийшли у 2015 році та отримали премію Costa Book Awards, якою відзначають твори авторів, які пишуть англійською та мешкають у Британії та Ірландії. В активі Аткінсон – ще три престижні відзнаки за роман «Життя після життя» і декілька премій за інші тексти.
Вам сподобається, якщо: ви захоплюєтеся англійською літературою й свідомі того, що навіть найреалістичніший твір не завжди створений заради розповіді про мерзенне людське життя, а має на меті прикрасити його відчуттям сили творця, яким є письменник. А це означає, що буде так, як вирішив автор, а не так, як вимагає логіка і техніка побудови сюжету.
Вам не сподобається, якщо: ви прагнете динамічного читання, яке апелює більше до емоцій, ніж до розуму.
Головна причина прочитати: відчути красу гри автора з читачем. А також – познайомитися з Кейт Аткінсон і захотіти прочитати інші її романи – тонкі, винахідливі та сміливі у своїй складності.
Ще три новинки липня:
Марта Келлі, «Бузкові дівчата»
Видавництво «Нора-Друк»
Історичний роман про Другу світову війну, який засвідчує, що в реальних, але забутих подіях, є безліч матеріалу для художніх творів. Як зазначено в авторській післямові, Келлі прагнула нагадати сучасному читачеві про наукові експерименти над живими людьми, які здійснювалися в концентраційних таборах за підтримки найвищого керівництва Третього рейху. Сюжет твору розгортається з 1939 року до кінця 1950-х. Відразу три міста – Нью-Йорк, Люблін, Дюссельдорф – по-різному переживають початок кінця світу, який триватиме роками й роками, бо наслідки війни живуть набагато довше, ніж підручники з оповідями про неї. Колишня бродвейська акторка Кароліна, учасниця польського підпілля Кася й лікарка жіночого концтабору Герта розповідають про пережите з позиції доброго стороннього споглядача, жертви, здатної на опір, та мучительки, переконаної в тому, що робить потрібну для армії справу.
Кожна з цих сюжетних ліній могла б перерости в окремий твір, бо персонажі дозволяють, але Марта Келлі у прагненні вищої справедливості вирішили звести їх в одну точку, що вийшло дещо вимушено і передбачувано.
Алан Бредлі, «Трава, що сумку ката обвива»
Видавництво «Клуб сімейного дозвілля»
Переклад українською детективу з серії канадського письменника, якому вдалося захопити як дорослу, так і підліткову аудиторію пригодами геніальної дівчинки Флавії де Люс. Коли ти живеш в невеличкому містечку разом з двома ненависними старшими сестрами, батьком, якого цікавлять лише поштові марки, й рештою дорослих, котрі відходять від Другої світової війни, нічого не залишається, як ховатися в старій хімічній лабораторії, розслідувати загадкові вбивства та ганяти на велосипеді, наражаючись на всілякі небезпеки. Юний Шерлок Холмс в одвічно брудних шкарпетках і туфлях кидається формулами, іменами вчених, накачує шоколадні цукерки сірководнем заради солодкої дитячої помсти, будує складні логічні ланцюжки, завдяки чому поліції вдається розкрити відразу два вбивства.
Твір Бредлі містить не лише таємницю злочину, яка сама собою потребує залученості читача, його мозкової діяльності, а й низку посилань на літературу, мистецтво й науку, що збагачує процес читання «Трави...». Адже щоб розгадати авторський ребус, треба звертати увагу на найменші дрібниці та напівнатяки.
Мартін Поллак, «До Галичини»
Видавництво «Книги – ХХІ»
Якщо ви знайомі з творчістю відомого австрійського письменника й журналіста, то знаєте, що документальне у Поллака тісно переплітається не лише з художнім, а й з особистим. Син керівника зондеркоманди, що займалася винищенням євреїв у Варшаві, Поллак досліджує історію Східної Європи, ніби намагаючись віднайти відповіді на запитання, котрі бентежать кожну свідому людину: що штовхає нас до жорстокості, що змушує чинити зло?
Вигадана мандрівка «До Галичини» була написана 33 роки тому. Цю «подорож в історію пальцем по карті, оперту на літературні джерела, старі газети й історичні фотографії», письменник створював на основі цих матеріалів, бо не отримав дозволу на в’їзд до СРСР. Пояснюючи такий незвичний вибір теми для дослідження, Поллак посилається на те, що Галичина дарує йому відчуття духовного дому, адже звідти після Першої світової війни повернувся його вітчим, там панував цікавий для журналіста особливий дух terra incognita колишніх володінь Габсбурзької монархії. Край, чиє населення за етнічною та соціальною приналежністю нагадувало калейдоскоп, й досі залишається у пастці стереотипів і штампів, подолати які допоможе книжка Мартіна Поллака.
Якщо ви дочитали цей матеріал до кінця, ми сподіваємось, що це значить, що він був корисним для вас.
Ми працюємо над тим, аби наша журналістська та аналітична робота була якісною, і прагнемо виконувати її максимально компетентно. Це вимагає і фінансової незалежності.
Станьте підписником Mind всього за 196 грн на місяць та підтримайте розвиток незалежної ділової журналістики!
Ви можете скасувати підписку у будь-який момент у власному кабінеті LIQPAY, або написавши нам на адресу: [email protected].
