Книга місяця: навіщо читати класику кіберпанку — «Нейроманта» Вільяма Ґібсона

Книга місяця: навіщо читати класику кіберпанку — «Нейроманта» Вільяма Ґібсона

Та ще три новинки вересня

Этот материал также доступен на русском языке
Книга місяця: навіщо читати класику кіберпанку — «Нейроманта» Вільяма Ґібсона

Сюжет. Хакер Кейс закидається різноманітними наркотиками і стимуляторами на вулицях Токіо. Він прокрутив чергову оборудку, у результаті якої давній партнер Кейса з нелегального бізнесу втратив гроші і, нібито, пообіцяв його вбити. Тікаючи, озираючись, відчуваючи тваринний страх, що виявляється сильнішим за дію пігулок, хакер зустрічає дивну жінку – Моллі, витвір технологій, досконалого охоронця, котра допомагатиме Кейсу згадати, що він не завжди був «злодієм і працював на заможних злодіїв, які постачали йому екзотичні програми для проникнення крізь яскраві стіни систем корпоративної безпеки», а насправді є «консольним ковбоєм».

Загадковий солідний чоловік на ім’я Армітідж пропонує хакеру повернутися до більш-менш нормального життя: Кейс має допомогти йому в одній надважливій справі, а у відповідь отримає сплату за лікування хвороби, що завдає Кейсу страждань – пошкодженої нервової системи. План спрацьовує. На додачу Кейс отримує нову підшлункову і блокування впливу наркотиків на організм. Кейс вирушає з новими знайомцями до Англомератів, де дім, де «натовпи в торгових центрах – мов трави під вітром». Між Кейсом та Моллі стається відверта розмова, під час якої вони фактично домовляються вести власне розслідування того, у що їх намагається вплутати Армітідж.

Кібервійна залишила мало свідків, але не таємниць. Розгадувати їх Кейсу доведеться за підтримки Моллі, кількох таємних організацій та все більш ядучих наркотиків. Врешті-решт перед ними постане головна загроза – штучний інтелект, «кібернетичний павук, що плів свою павутину». Він є частиною великої змови, мета якої лишається невідомою.

Видавництво: «Видавництво»

Наклад: 1000 примірників

Бекграунд. Вільям Ґібсон – канадський письменник-фантаст, один із засновників кіберпанку. Його роман «Нейромант» став еталоном жанру, що розробляв тему майбутнього, яке зі своїм стрімким розвитком штучного інтелекту й кібернетики виявиться гіршим за минуле. Письменник у 1983 році оперував поняттями, що на той час видавалися напіввигадкою, але нині є невід’ємною частиною популярної культури. Світ, описаний Ґібсоном, потерпає від хаосу та геополітичних змов, ним правлять гроші, синтетичні наркотики і технології, які нівелюють цінність людського життя. Віртуальна реальність, матриця, кіберпростір, біонічні трансплантати – у часи, коли інтернет тільки з’являвся і був доступний мінімуму людей, Ґібсон забіг наперед, передбачивши навіть такі дрібниці, як кишеньковий комп’ютер.

Вам сподобається, якщо: ви полюбляєте літературу із добре закрученим сюжетом, вас приваблюють персонажі із тяжінням до самознищення, ви морально готові до того, що штучний інтелект і транснаціональні корпорації колись заволодіють світом, тож прагнете знати, як з усім цим боротися.

Вам не сподобається якщо: ви вважаєте, що фантастика – це виключно про романтичні зоряні війни в космосі, ви вірите, що людство набереться мудрості й не знищить себе, ви не любите літературні твори зі сценами насилля, сексу і брутальною лайкою.

Головна причина прочитати: «Нейромант» – приклад матеріалізації фантазій, здатності творчої особистості передбачати майбутнє. Прямі та непрямі цитати з твору Ґібсона можна побачити у коміксах, відеоіграх, у «Матриці» братів/сестер Вачовскі, у маніфестах субкультур. У творі, який тримає в напрузі до останньої сторінки, крім «кібер» є і «панк», а це означає, що відвертості та нонконформізму в ньому теж вистачатиме.


Ще три новинки вересня

Книга місяця: навіщо читати класику кіберпанку  –  «Нейроманта» Вільяма Ґібсона

«Моя бабуся просить їй вибачити», Фредрік Бакман

Видавництво «Книголав»

Бестселер, що впевнено крокує світом, додаючи до лав прихильників шведського журналіста та письменника ще більшу кількість фанатів. Фредрік Бакман дійсно є талановитим оповідачем. Розуміти це починаєш після прочитання третини книжки, бо, по-перше, відчуваєш до персонажів неабияку симпатію, по-друге, з радістю усвідомлюєш, що загравання зі світами фентезі були лише художнім прийомом.

Семирічна дівчинка Ельза, вигнанка у школі, має єдиного друга – свою Бабуню. Коли вони вдвох, то подорожують Країною Спросоння та її королівствами. Завдяки вигадкам і хуліганським витівкам Бабуні Ельзі не так важко зносити самотність і розлучення батьків. Але бабуся помирає через рак, заповідаючи дівчинці розплутати безліч загадок, що їх вона лишила у листах. Крок за кроком казка розвіюватиметься, Ельза дорослішатиме, стикатиметься з драматичними історіями життя своїх сусідів, виборюватиме право бути інакшою, а головне – знаходитиме друзів.


Книга місяця: навіщо читати класику кіберпанку  –  «Нейроманта» Вільяма Ґібсона

«Солодка пісня», Лейла Слімані

Видавництво «Клуб сімейного дозвілля»

2016 року за роман «Солодка пісня» франко-марокканська письменниця Лейла Слімані отримала Гонкурівську премію, увійшовши до доволі невеличкого переліку жінок-авторок, яким вдалося розхитати патріархальну суворість найпрестижнішої літературної премії Франції. Твір засновано на реальних подіях – вбивстві, що сталося в США 2012 року, коли няня-емігрантка позбавила життя двох малюків. У своєму творі Слімані балансує на межі психологічного трилера та соціального роману. Авторка переносить дію до Парижа. У неї нянька Луїза – француженка, а от мати дітей має емігрантське коріння.

Утім, від зміни місць доданків сума не змінюється. Якого б кольору не була твоя шкіра, ти не застрахований від дефіциту уваги і любові. Суспільство зі страшною регулярністю викидає когось на узбіччя, не думаючи про можливу відплату. Слімані не намагається виправдати вчинок няньки. Авторка шукає причини злочину, вибудовує передумови, які призвели до того, що Луїза стала нездатною любити, «вичерпала всю ніжність», стверджуючи думку про те, що чудовиськами не народжуються, ними стають.


Книга місяця: навіщо читати класику кіберпанку  –  «Нейроманта» Вільяма Ґібсона

«Крамничка «З легкої руки», Горан Петрович

Видавництво «Комора»

Роман про роман відомого сербського письменника з’явився 2000 року, відразу здобувши прихильність читачів й критиків у себе на батьківщині. Філігранний текст про читання як втечу в ідеальний світ, де немає надокучливих сусідів, яких чутно через тонкі стіни, нудної роботи коректором у газеті, невдач у коханні, не лише моделює реальність головного персонажа Адама Лозанича, студента-філолога, а й ненав’язливо розповідає про історію Белграда й Сербії, в якій українській читач знайде багато спільного із сучасною ситуацією в Україні.

Горан Петрович з тих авторів, які звертаються до ледь не всіх відчуттів читача. У романі «Крамничка «З легкої руки» безліч описів, запахів, дотикових вражень, деталей, що не можна пропустити, бо кожна з них невипадкова і неодмінно дуже важлива. Якось до рук Адама потрапить загадкова книжка. Той, хто її принесе, попросить студента внести до тексту деякі правки. Обгорнута у сап’ян і найкращої якості козячу шкіру, книжка не лише зберігатиме таємниці кохання людей, яких вже давно немає на світі, але й стане гарним тлом для зародження нових почуттів.

Стежте за актуальними новинами бізнесу та економіки у наших Telegram-каналах Mind.Live та Mind.UA, а також Viber-чаті