Гарві Вайнштейн і ще 5 чоловіків, яким сексуальні скандали коштували бізнесу і кар'єри

Це чудовий сюжет для фільму, який міг би зібрати цілу корзину «Оскарів». Робоча назва – «Падіння Колоса». Фабула така: протягом тижня один з наймогутніших людей у своїй індустрії втрачає все. Його звільняють з компанії, яка носить його ім'я. Від нього відвертається брат. Іде дружина. Його кидає навіть адвокат. Колишні колеги і підлеглі обсипають прокльонами у Twitter. Політики, яких він спонсорував, поспіхом переводять отримані від нього гроші в благодійні фонди.

Справедливість, відплата, зривання покривів. Американські кіноакадеміки обожнюють таке кіно. А якби за його створення і просування взявся продюсер Гарві Вайнштейн (у фільмів, до яких він доклав руку, понад 300 статуеток!), був би новий рекорд за кількістю нагород.

Проблема в тому, що падаючий Колос – це і є Гарві Вайнштейн.

Чоловік, який заснував разом із братом спочатку кінокомпанію Miramax (зараз у неї інші власники), а потім The Weinstein Company (це з неї його звільнили), який зробив зірками десятки акторів і режисерів (від Квентіна Тарантіно до Дженніфер Лоуренс), протягом 30 років проводив зустрічі з актрисами і журналістками в готелях, зустрічав їх у халаті й без спіднього, пропонував спільне прийняття ванни і секс в обмін на успіхи в кар'єрі. Викривальні матеріали випустили The New York Times і The New Yorker. Про харассмент і навіть випадки зґвалтування заявили десятки актрис і підлеглих Вайнштейна, серед них – Анджеліна Джолі, Гвінет Пелтроу, Азія Ардженто, Ешлі Джадд, Кара Делевінь.

Як Голлівуд стільки років закривав очі на поведінку Вайнштейна і чому його викрили саме зараз? Поки що всі обходяться відповіддю: «Світ змінився, ставлення до жінок змінилося, суспільство дозріло». Вона, звісно, не надто вичерпна, але трохи правди в ній є. Можливо, ще ніколи життя і кар'єра успішного чоловіка не перетворювалися на жменьку попелу так ефектно і так стрімко, як це сталося з Вайнштейном. Але схожі історії траплялися і раніше. Ось лише декілька.

Моше Кацав

Хто він: восьмий президент Ізраїлю (2000–2007).

Що сталося. У 2006 році, під час президентства Моше Кацава, одна з колишніх співробітниць канцелярії звинуватила його у сексуальних домаганнях. Незабаром у поліції набралося стільки фактів неналежної поведінки і перевищення службових повноважень, що зайшла мова про імпічмент, зняття з президента недоторканності та судовий розгляд. Моше Кацав подав у відставку сам, але вирішив поборотися за своє чесне ім'я і відмовився від угоди з обвинуваченням. Підсумок такий: суд визнав екс-президента винним у двох випадках зґвалтування і засудив до семи років ув'язнення. Він вийшов на свободу лише у 2016-му, провівши за ґратами п'ять років. Двічі його прохання про дострокове звільнення відхилялися: спочатку Моше Кацав ніяк не виявляв каяття і співчуття до своїх жертв. Тепер він не має права обіймати посади, де його підлеглими будуть жінки.

Домінік Стросс-Кан

Хто він: французький політик, вчений-економіст, з 2007 по 2011 рік був директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду.

Що сталося. У 2011 році 32-річна Нафіссату Діалл, покоївка нью-йоркського готелю, заявила, що директор МВФ зґвалтував її. Спочатку поліція поставилася до заяви серйозно: Стросс-Кана заарештували прямо в аеропорту. У результаті доказів для кримінальної справи в покоївки не знайшлося, справа розвалилася, але Стросс-Кан на той час вже змушений був подати у відставку. Ще один арешт, у 2012-му, теж завершився виправданням: Стросс-Кана тоді намагалися звинуватити в сутенерстві й постачанні повій для вечірок за участю високопоставлених чоловіків.

У французів популярні теорії про те, що Стросс-Кана весь цей час просто підставляли, намагаючись нейтралізувати його як можливого кандидата в президенти. Однак святим його все ж не назвеш. Під час судових розглядів він сам визнав, що в сумнівних секс-вечірках брав участь (каже, що таким чином відновлювався після важкої роботи з порятунку світу від наслідків фінансової кризи). Також Стросс-Кан приніс офіційні вибачення за те, що у 2008 році (перебуваючи на посаді директора МВФ) завів роман з підлеглою. Та й нью-йоркська покоївка повторила свої претензії до Стросс-Кана в цивільному позові – справа вирішилася у приватному порядку (він не заперечував сексуальний зв'язок, наполягав лише на тому, що все було з обопільної згоди).

Ентоні Вінер

Хто він: американський політик, екс-конгресмен.

Що сталося. Справжня зірка демократів, він 12 років був конгресменом – до того дня, коли помилково відправив фото зі своїми геніталіями не в приватне повідомлення своєї підписниці у Twitter, а в загальнодоступну стрічку. Вінер визнав проблему (і навіть той факт, що подібну переписку вів одразу з шістьма жінками), подав у відставку – і через два роки, у 2013-му, спробував відновити кар'єру, висунувши свою кандидатуру на пост мера Нью-Йорка.

Весь цей час його підтримувала дружина Хума Абедін: вона працювала радницею Хілларі Клінтон, яка у схожій ситуації підтримувала і пробачала американського президента. Електорату все це зуміли піднести як історію про вірність і непорушність шлюбу. Історія прожила лише кілька місяців. З'ясувалося, що після першого скандалу, вибачень і прощення Ентоні Вінер продовжив розсилати жінкам фоторепортажі зі своїх штанів. Вибори він програв. Але дружину і того разу не втратив. У 2016-му Вінера знову спіймали. Ситуація виглядала вже курйозно: Вінер обмінювався непристойними фотографіями з прихильницею Трампа, тоді як його дружина продовжувала працювати на його суперницю в президентських перегонах – Хілларі Клінтон. Цього разу дружина від Вінера пішла.

Дов Чарні

Хто він: творець каліфорнійського фешн-бренду American Apparel.

Що сталося. Скандали завжди були частиною маркетингової стратегії компанії: сам Чарні поводився як рок-зірка (він міг мастурбувати під час інтерв'ю і проводити наради, лежачи в ліжку), для зйомок в рекламі він наймав порнозірок, а вітрини магазинів оформлялися так, що консервативним громадянам доводилося відводити від них погляд. Все це можна було вважати спірним з точки зору бізнесу. Але коли співробітниці компанії стали подавати позови за сексуальні домагання, було запущено процеси, що призвели до звільнення Чарні з поста гендиректора і подальшого банкрутства American Apparel. Не допомогли навіть хитрощі юристів: їм вдалося врегулювати ряд претензій у досудовому порядку і ввести в трудові договори пункт про те, що співробітники повинні бути готові до особливої «сексуально зарядженої» атмосфери в компанії.

Роман Поланські

Хто він: один з найтитулованіших кінорежисерів сучасності.

Що сталося. У 1977 році в Лос-Анджелесі в будинку Джека Ніколсона, пригостивши шампанським і таблетками, режисер зґвалтував 13-річну фотомодель Саманту Геймер. Він швидко визнав провину. Але коли зрозумів, що суддя не має наміру обмежуватися умовним терміном, втік від американського правосуддя до Європи. Не можна сказати, що кар'єра Поланські зруйнована. Він продовжує знімати фільми в Європі (взагалі-то це його батьківщина – він польський єврей, який народився в Парижі). За нього часто заступаються колеги, навіть Саманта Геймер його пробачила. Поліція пробачити не може: якщо винний утік від правосуддя, термін давності у справи не закінчується. Бажання уникнути покарання, швидше, доставляє Роману Поланські незручності. Він не може приїхати в США, щоб особисто отримати свій «Оскар» (наприклад, у 2003 році з фільмом «Піаніст» Поланські переміг в категорії «Найкращий режисер»). Він не може працювати в епіцентрі світової кіноіндустрії. Феміністки час від часу влаштовують йому обструкцію: наприклад, вони бойкотували французьку кінопремію «Сезар», церемонію вручення якої повинен був очолити Поланські. Регулярно про сексуальне насильство з боку Поланські заявляють інші жінки. Останній випадок мав місце в жовтні 2017-го: 61-річна актриса Ренате Лангер звернулася до поліції Швеції з заявою про те, що Поланські зґвалтував її, коли їй було 15.

Схоже, після скандалу з викриттям Вайнштейна понервувати доведеться багатьом. Світ все ж таки змінився. І продовжує змінюватися. Суспільство і поліція, напевно, уважніше прислухаються до звинувачень на адресу Поланські. Журналісти ще раз вивчать історію про те, як Кейсі Аффлек «відмився» від звинувачень в домаганнях, які надійшли відразу від двох жінок; коли йому вручали «Оскар» за роль у фільмі «Манчестер біля моря», несміливі обурення на адресу кіноакадеміків уже лунали – мовляв, кого ж ви чествуєте? Напевно, дістанеться Метту Деймону і Расселу Кроу, які у 2004 році доклали зусиль, аби викривальна стаття про Вайнштейна не була опублікована. Уже дісталося Бену Аффлеку: він поспівчував жертвам Вайнштейна, але йому тут же пригадали, як у 2003-му він схопив за груди телеведучу, коли знімалася передача. Може, світ зміниться настільки, що не лише в США перестануть закривати очі на «диванні співбесіди».